Ухвала

від 29.01.2015 по справі 826/14101/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14101/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.,

за участю секретаря Ліневської В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Горизонти 2005» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2014 року , -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року - адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0009182202 від 04 серпня 2014 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Нові Горизонти 2005» (ідентифікаційний код 37195681) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Варгус» (ідентифікаційний код 38292767) за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складений Акт № 762/26-54-22-02-10/37195681 від 15 липня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п. п. 1, 2, 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, що призвело до заниження цим підприємством податку на додану вартість за 1 квартал 2013 року у сумі 101 522, 00 грн.

За результатами дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів працівник відповідача прийшли до висновку, що вони хоча і містять перелік наданих послуг та їх обсяг, але лише фіксують господарські операції та жодним чином не дають можливості встановити її реальність.

Висновки податкового органу ґрунтуються на вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року у справі № 761/22932/13-к, відповідно до змісту якого встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрував в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності-юридичну особу ТОВ «Варгус», створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю.

Крім того, податковим органом був врахований акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 596/26-55-22-08/38292767 від 26 лютого 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Варгус» щодо підтвердження господарських відносин за період діяльності з 01 лютого 2012 року по 31 грудня 2013 року, в якому встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Варгус» у підприємств-постачальників за вказаний період та операцій з постачання цих товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Варгус» контрагентам-покупцям за такий же період.

З урахуванням вищевикладеного відповідач, прийшов до висновку про відсутність у ТОВ «Нові Горизонти 2005» правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаний звітний період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Варгус» за наслідками нереальних господарських операцій.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач звернувся з відповідними письмовими заперечення до відповідача, проте за результатами розгляду останніх висновки Акта перевірки залишені без змін, а заперечення ТОВ «Нові Горизонти 2005» - без задоволення

04 серпня 2014 року на підставі акта перевірки ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийняв податкове повідомлення-рішення № 0009182202 (форми «Р»), яким визначив ТОВ «Нові Горизонти 2005» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 126 903, 00 грн., в т.ч. 101 522, 00 грн. - основний платіж, 25 381, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 листопада 2012 року між ТОВ «Нові Горизонти 2005», в особі директора ОСОБА_3, та ТОВ «Варгус», в особі директора ОСОБА_4, укладений договір комісії № 264, за умовами якого Комісіонер (ТОВ «Нові Горизонти 2005») зобов'язується за дорученням Комітента (ТОВ «Варгус») здійснити в інтересах останнього від його імені угоду з продажу продукції. Конкретні умови угоди, кількість, якість та мінімальна ціна продажу продукції, а також інші умови за вказівки Комітента наводяться у Додатку до даного Договору. Виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно укладає угоду купівлі-продажу з третьою особою (п. п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору).

Згідно до п. 6.1 Договору - винагорода Комісіонеру виплачується шляхом утримання належних останньому сум із грошових коштів, перерахованих покупцем Комісіонерові за продаж майна Комітента.

Виконання умов вищезазначеного договору підтверджується наступними документами:

- договором комісії № 264 від 21 листопада 2012 року та додатки до нього;

- видатковими накладними № 11 від 03 грудня 2012 року, № 27 від 14 січня 2013 року, № 12 від 02 лютого 2013 року та № 79 від 22 березня 2013 року на загальну суму у розмірі 609 133,14грн., в тому числі ПДВ - 101 522, 19 грн.;

- звітами комісіонера про реалізацію товару по договору комісії № 264 від 21 листопада 2012 року;

- сертифікатами відповідності, рішення ДП «Укрметртестстандарт» щодо сертифікації продукції, декларації про відповідність реалізованого позивачем за договором комісії № 264 від 21 листопада 2012 року товару;

- договором купівлі-продажу, укладених позивачем з ТОВ «Хеппілон Україна» № 185 від 28 листопада 2012 року, з ТОВ «Амотерра» № 15 від 20 вересня 2010 року, видаткових накладних, рахунків-фактур та довіреностей на отримання ТМЦ, складених за результатами реалізації позивачем товару ТОВ «Варгус» відповідно до умов договору комісії № 264 від 21 листопада 2012 року;

- актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених про те, що Виконавцем були проведені роботи (надані послуги) по договору комісії № 264 від 21 листопада 2012 року та його комісійна винагорода становить відповідно 10 % від суми реалізованого товару;

- податковими накладними № 11 від 03 грудня 2012 року, № 27 від 14 січня 2013 року, № 12 від 02 лютого 2013 року та № 79 від 27 березня 2013 року, виписаних ТОВ «Варгус» на користь ТОВ «Нові Горизонти 2005», які підписані директором ОСОБА_4 і скріплені печаткою підприємства, на загальну суму у розмірі 609 133, 14 грн., в тому числі ПДВ - 101 522, 19 грн.;

- довідками АТ «Райффайзен Банк Аваль» про рух коштів від 13 жовтня 2014 року вих. № Р1-В44/52/457, відповідно до якої позивач за період з 07 грудня 2012 року по 02 вересня 2013 року виплатив на користь ТОВ «Варгус» кошти у розмірі 548 219, 94 грн., тобто суму вартості реалізованого товару за виключенням своєї комісійної винагороди (609133,14 грн.*10%) відповідно до вимог п. 6.1 Договору.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з ТОВ «Варгус» підтверджується належним чином укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт постачання товару, та банківськими виписками про перерахування коштів за поставлений товар, що повністю відповідає умовам договору поставки, що підтверджує саме направлення викладених у зазначених договорах правочинів на реальне настання правових наслідків.

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ «Варгус», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з приводу наявності акту ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 596/26-55-22-08/38292767 від 26 лютого 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Варгус» щодо підтвердження господарських відносин за період діяльності з 01 лютого 2012 року по 31 грудня 2013 року, в якому встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Варгус» у підприємств-постачальників за вказаний період та операцій з постачання цих товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Варгус» контрагентам-покупцям за такий же період, оскільки в ньому не досліджувались поставка товару та правильність формування показників податкової звітності.

Крім того, відповідно до п. 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 236 від 22 квітня 2011 року - у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Не заслуговують на увагу й доводи апелянта з приводу наявності вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року у справі № 761/22932/13-к, оскільки з останнього не вбачається встановлення фактів щодо спірних операцій, у той час як відповідно до ст. 72 КАС України для адміністративного суду є обов'язковим вирок суду, який набрав законної сили, в питаннях чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції постановою прокуратури Подільського району м. Києва від 29 січня 2014 року про закриття кримінального провадження постановлено закрити в частині кримінальне провадження № 12013110070006449, яке розпочате за фактом підробки невстановленими особами електронних платіжних доручень ТОВ «Варгус», тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 200 КК України, у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Отже, первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій позивача з ТОВ «Варгус».

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Горизонти 2005» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 03.02.2015 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. І. Шурко

Повний текст ухвали виготовлено 03.02.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Шурко О.І.