Рішення

від 05.11.2014 по справі 908/3359/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 30/81/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2014 Справа № 908/3359/14

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03150, АДРЕСА_1; адреса представника: АДРЕСА_2)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАК-ЮГ» (72312, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Олександра Невського, 11; адреса за договором: 72312, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Шкільна, буд. 1-а)

про стягнення 151897,06 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - ОСОБА_3, договір № 17 від 17.07.2014 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4585 від 21.06.2011р.;

від відповідача - не з'явився;

До господарського суду Запорізької області звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАК-ЮГ» про стягнення грошових коштів в розмірі 151897,06 грн. за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 3ф-17/03/14 від 17.03.2014 р., в т.ч.: 150441,28 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 1485,78 грн. - 3% річних. Також, позивач просить покласти на відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 2760,00 грн., судовий збір в розмірі 3037,94 грн. та банківську комісію в розмірі 15,19 грн., витрати на послуги адвоката в розмірі 2760,00 грн. та банківську комісію в розмірі 27,60 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що відповідачу на виконання умов Договору безвідсоткової фінансової допомоги від 17.03.2014 р. було перераховано кошти у розмірі 137992,00 грн., які він зобов'язувався повернути позивачу до 17.04.2014 р. Стверджує, що всупереч умовам договору та чинного законодавства, свої зобов'язання щодо повернення суми фінансової допомоги відповідачем не виконані, станом на дату подання позовної заяви до суду за відповідачем існує заборгованість по безвідсотковій фінансові допомозі за зазначеним Договором в розмірі 137992,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.09.2014 р. порушено провадження у справі № 908/3359/14, присвоєно справі номер провадження № 30/81/14, розгляд якої призначено на 16.10.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

Ухвалою суду від 16.10.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався до 05.11.2014 р. у зв'язку з нез'явленням представників сторін.

За письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні 05.11.2014 р. надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач зазначає, що позивач та представник позивача проживають, працюють та постійно знаходяться в м. Києві, тому для явки в судове засідання господарського суду Запорізької області 05.11.2014 р. понесені витрати в розмірі 541,49 грн. Представник позивача для прибуття в судове засідання використовував автобус маршрутом «Київ - Запоріжжя-1» та поїзд маршрутом «Запоріжжя-1 - Київ», що підтверджується чеком № 9314 та посадочним документом ДП «ГІОЦ Укрзалізниці» №000В3930-5774-6569-0001 (копії додаються). У зв'язку з цим, позивач просить збільшити позовні вимоги та стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 151897,06 грн., судовий збір в розмірі 3037,94 грн. та банківську комісію в розмірі 15,19грн., витрати за послуги адвоката в розмірі 2760,00 грн. та банківську комісію в розмірі 27,60 грн., а також витрати, пов'язані з явкою представника позивача до суду в розмірі 541,49 грн.

Судом було встановлено, що вказана заява містить лише вимогу про додаткові судові витрати, позовні вимоги по суті не змінюються, тому суд прийняв до розгляду заяву про стягнення судових витрат на суму 541,49 грн.

Крім того, у судовому засіданні 05.11.2014 р. представник позивача підтвердив обставини, викладені у раніше наданих письмових поясненнях щодо призначення платежу на платіжному дорученні № 5 від 17.03.2014 р. Позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем окрім спірного договору від 17.03.2014 р. раніше укладено аналогічний за текстом та метою договір від 03.03.2014 р. № 1ф-3/03/14 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги на суму 202000,00 грн. Платіжним дорученням № 2 від 04.03.2014 р. позивач перерахував на рахунок відповідача суму в розмірі 202000 грн., про що зазначив в графі «призначення платежу» платіжного доручення. В подальшому, 17.03.2014 р. між позивачем та відповідачем укладено спірний договір № 3ф-17/03/14 на суму фінансової допомоги в розмірі 137992,00 грн. В цей же день, позивач перерахував відповідачеві суму в розмірі 137992,00 грн., проте, помилково не вніс зміни до графи «призначення платежу» в платіжному дорученні № 5 від 17.03.2014 р.

Відповідач вимоги ухвал суду від 15.09.2014 та від 16.10.2014 р. у даній справі щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Станом на дату прийняття рішення по даній справі, ухвали господарського суду, зокрема, про відкладення розгляду справи на 05.11.2014 р., направлялись учасникам судового процесу за визначеними у позовній заяві та в правовстановлювальних документах адресами., відповідачу на адресу юридичну: 72312, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Олександра Невського, 11, що співпадає з адресою місцезнаходження відповідача, визначеній у ЄДР (Довідка Головного управління регіональної статистики з ЄДР станом на 22.10.2014 р.), та на адресу за договором: 72312, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Шкільна, буд. 1-а. Направлені на адресу відповідача ухвали до господарського суду не поверталися.

Згідно з п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (із змінами та доповненнями), у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 05.11.2014 р. справу розглянуто за наявними матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17.03.2014 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Кредитором, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАК-ЮГ» (Позичальником, відповідачем у справі) було укладено договір № 3ф-17/03/14 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Кредитор зобов'язується надати Позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується використовувати її для власної господарської діяльності і повернути у визначений даним Договором строк.

Відповідно до п. 2.1 Договору фінансова допомога надається у розмірі 137992,00грн. для поповнення обігових коштів Позичальника. Фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позичальника грошових коштів.

Згідно з п. 1.3 Договору відсотки на фінансову допомогу, що надається за цим договором не нараховуються.

За визначенням п. 1.4 Договору, фінансова допомога надається строком на 30 днів з дати зарахування коштів фінансової допомоги на розрахунковий рахунок Позичальника. Вказаний в цьому пункті строк може бути продовжений за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Пунктом 3.1 Договору обумовлено, що даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

На виконання умов Договору ФОП ОСОБА_1 платіжним дорученням № 5 від 17.03.2014 р. перерахувало на рахунок відповідача суму фінансової допомоги в повному обсязі, а саме 137992,00 грн.

Як вказує позивач, в порушення умов Договору, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги не виконав. Направлена на адресу відповідача вимога № 761 від 31.07.2014 р. про повернення коштів залишена останнім без відповіді.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАК-ЮГ» грошових коштів в розмірі 151897,06 грн. за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 3ф-17/03/14 від 17.03.2014 р., в т.ч.: 137992,00 грн. основного боргу, 12419,28 грн. інфляційних втрат та 1485,78 грн. - 3% річних, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі № 3ф-17/03/14 від 17.03.2014 р., який за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 1.4 Договору фінансова допомога надається строком на 30 днів з дати зарахування грошових коштів фінансової допомоги на розрахунковий рахунок Позичальника. Вказаний в цьому пункті строк може бути продовжений за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Жодних доказів того, що встановлений Договором строк було продовжено за згодою сторін суду не надано.

Пунктом 1.5 Договору передбачено, що по закінченню строку, вказаного в п. 1.4 цього Договору, позичальник зобов'язується повернути фінансову допомогу в повному обсязі.

Згідно з п. 2.2 Договору Кредитор зобов'язаний надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в Договорі суму фінансової допомоги на поточний рахунок Позичальника, в строк що не перевищує двох банківських днів з дати підписання цього Договору.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем перераховано відповідачу безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 137992,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 17.03.2014 р.

Щодо призначення платежу в даному платіжному дорученні: сплата відповідно договору поворотної - фінансової допомоги № 1ф-3/03/14 від 03.03.2014 р., суд приймає зазначене як описку.

Як пояснює позивач і підтверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем окрім спірного договору від 17.03.2014 р. раніше було укладено аналогічний за текстом та метою договір від 03.03.2014 р. № 1ф-3/03/14 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги на суму 202000 грн. Платіжним дорученням № 2 від 04.03.2014 р. позивач перерахував на рахунок відповідача суму в розмірі 202000 грн., про що зазначив в колонці «призначення платежу» платіжного доручення. В подальшому, 17.03.2014 р. між позивачем та відповідачем укладено спірний договір № 3ф-17/03/14 на суму фінансової допомоги в розмірі 137992,00 грн. В цей же день, позивач перерахував відповідачеві суму в розмірі 137992,00 грн., проте помилково не вніс зміни до графи «призначення платежу» в платіжному дорученні № 5 від 17.03.2014 р. та залишив формулювання призначення платежу, аналогічним попередньому платіжному дорученню № 2 від 04.03.2014 р.

На підтвердження наведених обставин, позивачем було надано до матеріалів справи договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 03.03.2014р. № 1ф-3/03/14 та платіжне доручення № 2 від 04.03.2014 р. про перерахування 202000 грн., що підтверджує виконання умов договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 03.03.2014 р. № 1ф-3/03/14.

Виконання Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 17.03.2014 р. № 3ф-17/03/14 підтверджується платіжним дорученням № 5 від 17.03.2014 р. про перерахування 137992 грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що платіжне доручення № 5 від 17.03.2014 р. на суму 137992,00 грн. є саме доказом виконання умов договору № 3ф-17/03/14 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 17.03.2014 р. Сума платіжного доручення № 5 від 17.03.2014 р. повністю відповідає предмету саме договору № 3ф-17/03/14, пунктом 1.2 якого передбачено фінансову допомогу в розмірі 137992,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги у визначений Договором строк (30 днів з дати зарахування коштів на розрахунковий рахунок Позичальника) не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за Договором в розмірі 137992,00 грн.

Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає правомірними позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором в сумі 137992,00 грн. і задовольняє їх в повному обсязі.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1485,78 грн. та інфляційні втрати в сумі 12419,28 грн. за період: квітень - липень 2014 р., включно.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу…

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене вище, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього 3% річних та втрат від інфляції заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд визнав, що вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в заявленій сумі, а саме 1485,78 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають частковому задоволенню в розмірі 7254,73 грн.

За змістом рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця (за спірним Договором остаточний розрахунок здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу), а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Позивач при розрахунку інфляційних втрат вказує період нарахування з квітня по липень 2014 року, включно. Проте, датою виникнення зобов'язання щодо повернення грошових коштів по договору № 3ф-17/03/14 є 17.04.2014 р. Отже, враховуючи рекомендації Верховного Суду України, викладені в листі № 62-97р від 03.04.1997 р., інфляційні втрати на суму 137992,00 грн. слід нараховувати з травня 2014 р., а не з квітня 2014 р., як це вказує позивач.

На підставі вищевикладеного, правильною сумою до стягнення інфляційних витрат за період: з травня 2014 р. по липень 2014 р. є сума в розмірі 7254,73 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення інфляційних витрат суд відмовляє, як заявленій необґрунтовано.

За визначенням ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором № 3ф-17/03/14 від 17.03.2014 р.

Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Отже, з підстав зазначених вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 137992,00 грн. основного боргу, 1485,78 грн. - 3 % річних, 7254,73 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2760,00 грн. за послуги адвоката.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст. 44 ГПК України до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в господарському суді, належать витрати з оплати судового збору, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи; витрати пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; витрати на оплату послуг перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

Підпунктом 6.3 пункту 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. (далі - постанова пленуму ВГСУ № 7) передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

17.07.2014 р. ФОП ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським бюро «Ірини Пономаренко» укладено договір № 17 про надання правової допомоги (далі - договір № 17).

Відповідно до п. 1.1. договору № 17 в порядку та на умовах, визначених даним договором, бюро за дорученням клієнта зобов'язується здійснювати його захист, представництво та надавати інші види правової допомоги.

Згідно п. п. 1, 3 додатку № 1 до договору № 17 вартість послуг бюро складає 10000 грн. та 10 % від суми, фактично стягнутої на користь клієнта. Оплата послуг бюро здійснюється наступним чином:

- сума, в розмірі 10000 грн. сплачується протягом трьох днів, з моменту підписання договору про надання правової допомоги від 17.07.2014 р. № 17;

- сума, в розмірі 10 % від суми, фактично стягнутої на користь клієнта, сплачується клієнтом в день отримання ним суми боргу або на наступний робочий день.

Відповідно до п. п. 1, 4 заявки на доручення, бюро надає адвокатські послуги клієнту, спрямовані на стягнення з ТОВ "ТАК-ЮГ" заборгованості на користь клієнта за договорами про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 03.03.14 №1ф-3/03/14, від 07.03.14 № 2ф-7/03/14, від 17.03.14 № 3ф-17/03/14. Розподіл суми гонорару здійснюється пропорційно суми заборгованості та становить: за Договором від 03.03.14 - 4040,00 грн.; за Договором від 07.03.14 - 3200,00 гри.; за Договором від 17.03.14 - 2760,00 гри., всього 10 000,00 грн.

Позивачем надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4585 від 21.06.2014 р. ОСОБА_3, ордер від 08.09.14 р. серія КВ № 079010 на ОСОБА_3, а також квитанцію № N1BYP61786 від 17.07.14 р. про сплату 10000,00грн.

В п/п. 6.5. п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. зазначено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, для розрахунку вартості витрат на послуги адвоката пропорційно задоволеним вимогам береться загальна задоволена сума позовних вимог, яка складає 146732,51 грн. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2666,16 грн. витрат на послуги адвоката.

Відносно стягнення витрат пов'язаних з явкою представника позивача до суду в розмірі 541,49 грн., а також банківської комісії в розмірі 15,19 грн. та в розмірі 27,60грн., суд зазначає наступне.

Згідно розділу 1 постанови пленуму Вищого господарського суду Запорізької області "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.03.2013 р. відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.09.2014 р. справу №908/3359/14 призначено до розгляду на 16.10.2014 р., позивача зобов'язано забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання. Ухвалою суду від 16.10.2014 р. розгляд справи відкладено у зв'язку з нез'явленням представників сторін. Позивача зобов'язано надати додаткові докази, явку сторін визнано обов'язковою.

В підтвердження доказів понесених витрат, пов'язаних з явкою представника позивача в судове засідання 05.11.2014 р., представником позивача надано копію чеку №9314 на автобус маршрутом «Київ - Запоріжжя-1» на дату відправлення 04.11.2014 р. вартістю 225,00 грн. та копію посадочного документу ДП «ГІОЦ Укрзалізниці» №000В3930-5774-6569-0001 маршрутом «Київ - Запоріжжя-1», на дату відправлення 05.11.2014 р., вартістю 316,49 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з явкою представника позивача в судове засідання 05.11.2014 р. пропорційно розміру задоволеним вимогам, які складають суму в розмірі 523,07 грн.

В підтвердження понесених витрат банківської комісії позивач надає копію квитанції № N18YP61786 від 17.07.2014 р. на суму 100,00 грн., яка була сплачена за переказ коштів за послуги адвоката в розмірі 10000,00 грн., що підтверджується копією квитанції №N1BYP61786 від 17.07.14 р. на суму 10000,00 грн. Як вже наводилося вище, з суми 10000,00 грн. за послуги адвоката по спірному договору від 17.03.14 № 3ф-17/03/14 сплачено суму в розмірі 2760,00 грн., тому комісія з цієї суми становить 27,60 грн.

Також, в підтвердження понесених витрат банківської комісії позивач надає копію квитанції № k84/Q/10 від 26.08.2014 р. на суму 55,01 грн., яка була сплачена за переказ коштів по сплаті судового збору в розмірі 11002,28 грн., що підтверджується квитанцією № k84/Q/10 від 26.08.2014 р. на суму 11002,28 грн. Ціна позову по справі № 908/3359/14 складає 151897,06 грн., тому судовий збір за даним позовом повинен складати 3037,94грн., комісія з якої складає 15,19 грн.

Оскільки, позивач в резолютивній частині позовної заяви просить не повертати надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 7964,34 грн., суд не повертає судовий збір, як надмірно сплачений по справі №908/3359/14.

Враховуючи, що витрати по оплаті комісії безпосередньо пов'язані з витратами позивача на оплату судових витрат з оплати судового збору та послуг адвоката, зазначені витрати також відносяться до складу судових витрат.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати понесені ФОП ОСОБА_1, в якості пов'язаних зі сплатою банківської комісії за переказ грошових коштів про сплату судового збору та за послуги адвоката, пропорційно розміру задоволеним вимогам, що складає 41,34 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАК-ЮГ» (м. Мелітополь Запорізької області) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАК-ЮГ» (72312, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Олександра Невського, 11, код ЄДРПОУ 32298124) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03150, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 137992 (сто тридцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 1485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п'ять) грн. 78 коп. - 3 % річних, 7254 (сім тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 73 коп. інфляційних втрат, 2934 (дві тисячі дев'ятсот тридцять чотири) грн. 65 коп. судового збору, 2666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 16 коп. послуг адвоката, 41 (сорок одна) грн. 34 коп. банківської комісії, 523 (п'ятсот двадцять три) грн. 07 коп. витрат, пов'язаних явкою представника у судове засідання.

В іншій частини позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 10.11.2014 р.