Ухвала

від 10.11.2014 по справі 826/11058/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/11058/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

10 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Вікторія - трансгаз» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Дочірнього підприємства «Вікторія - трансгаз» про стягнення податкової боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Дочірнього підприємства «Вікторія - трансгаз» про стягнення податкового боргу у розмірі 27599,12 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Згідно повідомлення форми №16-ОПП від 27.07.2014 року №20207/18-524 відповідач перебуває на обліку за неосновним місцем обліку в ДПІ у Дніпровському ГУ Міндоходів у м. Києві у зв'язку з наявністю земельної ділянки за адресою: м. Київ, проспект Генерала Ватутіна.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем до органу державної податкової служби було подано податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік, якою нарахував земельного податку на загальну суму 82912,05 грн., у тому числі щомісячно з січня по листопад по 6909,33 грн, за грудень 6909,42 грн. Зазначена декларація зареєстрована за №1400024815.

Згідно витягу з облікової картки платника станом на 30.06.2014 року за відповідачем рахується недоїмка у розмірі 27599,12 грн, у зв'язку з несплатою самостійно визначених грошових зобов'язань за податковою декларацією №1400024815.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем обліковується заборгованість з земельного податку, яка у зв'язку з несплатою відповідачем підлягає стягненню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання вважається узгодженою.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

Згідно пункту 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, у зв'язку із наявністю податкового боргу, з метою його погашення відповідачу було направлено податкову вимогу від 05.05.2014 року №1780-25.

Зазначена вимога не отримана відповідачем у зв'язку із незнаходженням відповідача за адресою, про що складено акт про неможливість вручення податкової вимоги від 21.05.2014 року №38.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу з плати за землю, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли, про що свідчать матеріли справи.

Згідно свідоцтва від 03.12.2013 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на підставі акта про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу посвідчено, що ПАТ «Банк Форум» належить на праві власності земельна ділянка площею 2,1474 га, кадастровий номер 8000000000:66:038:0042, яка знаходиться за адресою: м. Київ, на перетині проспекту Генерала Ватутіна та бульвару Перова.

Посилаючись на вказане свідоцтво відповідач зазначає, що з 03.12.2013 року він не є власником вказаної земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Генерала Ватутіна, у зв'язку із чим у нього відсутній обов'язок плати за землю.

Разом з тим, згідно пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Проте, оскільки відповідачем не було уточнено податкові зобов'язання з плати за землю, які були самостійно визначені, колегія суддів вважає, що вони є узгодженими.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Вікторія - трансгаз» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 17.11.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.