Ухвала

від 13.11.2014 по справі 201/11978/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1206/14 Справа № 201/11978/13-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ

13 листопада 2014 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря: ОСОБА_5 ,

за участю прокурора: ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 : адвоката ОСОБА_8 ,

захисників-адвокатів: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,

обвинуваченого: ОСОБА_11 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисників адвокатів ОСОБА_9 і ОСОБА_10 на вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 19 червня 2014 року.

Цим вироком:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Івано-Франківськ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

засуджений: - за ч.4 ст.190 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна;

-за ч.2 ст.345 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі;

-за ч.2 ст.393 КК України до 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання біль суворим, остаточно ОСОБА_11 призначено покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Цим же вироком з ОСОБА_11 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди стягнуто на користь: - потерпілого ОСОБА_12 1 992 000 грн.; - потерпілого ОСОБА_13 200 000 грн., - потерпілого ОСОБА_7 26 500 000 грн..

Згідно вироку суду ОСОБА_11 визнано винним у скоєнні злочинів за таких обставин.

В середині листопада 2009 року, більш точну дату встановити не надалось можливим, ОСОБА_11 прибув до офісу ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект», розташованого за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 18, до раніше знайомого ОСОБА_12 , засновника ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект», де маючи умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, діючи з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, запропонував ОСОБА_12 , майно якого він обрав за об`єкт свого злочинного посягання, надати йому грошові кошти в розмірі 896 000 гривень, за які ОСОБА_11 придбає селітру та буде зберігати її у себе на сховищі до весни 2010 року, до зростання її ціни, після чого продасть її за вигідною ціною, а після її продажу поверне вказані грошові кошти разом із частиною прибутку ОСОБА_12 , що насправді не відповідало дійсним намірам ОСОБА_11 ..

Після чого ОСОБА_11 , діючи у той же час, реалізовуючи єдиний злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), у великих розмірах, діючи з корисливих мотивів та особистої зацікавленості отримав від потерпілого ОСОБА_12 , який був введений в оману, щодо справжності намірів ОСОБА_11 , грошові кошти в сумі 896 000 гривень на придбання селітри, після чого ОСОБА_11 , придбавши за вказані гроші 320 тон селітри з яких, 180 тон селітри в подальшому повернув на вимогу ОСОБА_12 третій особі, а 140 тон використав для власних потреб, не повернувши грошові кошти в сумі 392 000 гривень, що дорівнює вартості 140 тон селітри ОСОБА_12 , чим завдав останньому матеріальний збиток на суму 392 000 гривень, що перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян станом на 2009 рік більше ніж у 600 разів та є особливо великим розміром завданого матеріального збитку. Вказаними діями ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_11 в грудні 2009 року, більш точні дату та час встановити не надалось можливим, прибув до офісу ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект», розташованого за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 18, до раніше знайомого ОСОБА_12 , засновника ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект», де маючи умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинений повторно, в особливо великих розмірах, діючи повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості повідомив ОСОБА_12 , майно якого він обрав за об`єкт свого злочинного посягання, з яким з середини листопада 2009 року перебував у ділових відносинах, та на той час вже отримав від нього значну суму грошових коштів, про те, що йому необхідні грошові кошти в сумі 1 600 000 гривень на придбання двох КАМАЗів з причепами, які будуть необхідні для збирання врожаю, та попросив його надати вказані грошові кошти, пообіцявши прибуток з використання придбаних КАМАЗів розподілити порівну, при цьому реально не маючи наміру на їх повернення, на що ОСОБА_12 будучи введеним в оману, щодо справжності намірів ОСОБА_11 , дав свою згоду.

Після чого ОСОБА_11 , діючи у той же час, реалізовуючи єдиний злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), у великих розмірах, діючи з корисливих мотивів та особистої зацікавленості отримав від потерпілого ОСОБА_12 , який був введений в оману, щодо справжності намірів ОСОБА_11 , грошові кошти в сумі 1 600 000 гривень, після чого ОСОБА_11 із грошовими коштами зник з місця вчинення злочину, взяті на себе обов`язки перед ОСОБА_12 не виконав та грошові кошти в сумі 1 600 000 гривень отримані від ОСОБА_12 не повернув, чим завдав останньому матеріальний збиток на суму 1 600 000 гривень, що перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян у 2009 році, більше ніж у 600 разів та є особливо великим розміром. Вказаними діями ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, в особливо великих розмірах.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_11 у грудні 2009 року, більш точні дату та час встановити не надалось можливим, прибув до офісу ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект», розташованого за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 18, до раніше знайомого ОСОБА_12 , засновника ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект», перед яким на той час він мав грошові зобов`язання, а також директора ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» ОСОБА_13 , де маючи умисел направлений на заволодіння майном ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах, діючи повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, запропонував ОСОБА_12 профінансувати вирощування підприємствами, що належали ОСОБА_11 , сільськогосподарської культури продовольчого ріпаку, та після отримання врожаю 2010 року він зобов`язувався продати близько 3 000 тон насіння ріпаку (який повинен був бути засіяним восени 2009 року на врожай 2010 року) ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» за ціною нижче ринкової, після реалізації якого ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» потенційно могло отримати прибуток, при цьому повідомивши ОСОБА_12 та ОСОБА_13 завідомо неправдиву інформацію про те, що на його підприємствах маються достатні посівні площі засіяні ріпаком для отримання врожаю у 3000 тон, та водночас розуміючи, що на земельних паях належних йому підприємств достатніх земельних площ засіяних ріпаком для отримання врожаю у 3 000 тон ріпаку не має, та засів під врожай 2010 року вже не можливий. Будучи введеним в оману та вважаючи пропозицію ОСОБА_11 економічно вигідною та обґрунтованою для ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект», розуміючи, що ОСОБА_11 на той час був засновником таких сільськогосподарських підприємств як ПСП «Відродження-1», ТОВ «Агро-Степ» та інших, які вже не перший рік успішно ведуть підприємницьку діяльність, та мали великі площі орендованих земельних паїв, сільськогосподарську техніку, достатню кількість працівників, та потенційно мали змогу отримати достатню кількість врожаю ріпаку (3 000 тон) для продажу, ОСОБА_12 погодився на неї.

Після цього, 01.02.2010 року у приміщенні офісу ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект», розташованого за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 18, ОСОБА_11 як директор ПСП «Відродження-1» та директор ТОВ «Агро-Степ», реалізовуючи свій злочинний план, керуючись умислом направленим на заволодіння майном ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, діючи повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, користуючись тим, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 були впевнені у дійсності його намірів на виконання умов усної домовленості із ним, уклав із ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» від якого діяв директор ОСОБА_13 два попередніх договори № 01/02/10-1 від 01.02.2010 року та №01/02/10-2 від 01.02.2010 року, згідно яких ПСП «Відродження-1» та ТОВ «Агро-Степ» зобов`язувались виростити та передати у власність ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» ріпак (продовольчий, сор 2%, вологість 7%) не пізніше 30.06.2010 року на Божедарівський елеватор, за адресою смт. Щерс Криничанського району Дніпропетровської області. Згідно вищевказаних договорів було встановлено, що вартість ріпаку встановлена у ціні 1 200 гривень за 1 тону із врахуванням ПДВ, в об`ємі 1500 тон.за кожною угодою (разом - 3000 тон ріпаку продовольчого), при цьому ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» в якості завдатку зобов`язувалось передати на рахунки ПСП «Відродження-1» та ТОВ «Агро-Степ» грошові суми в розмірі 1 800 000 гривень з урахуванням ПДВ за кожною угодою окремо (разом 3 600 000 гривень). Крайньою датою укладення Основних угод до вищевказаних попередніх встановлено 25.06.2010 року.

Після чого ОСОБА_12 та ОСОБА_13 будучи введеними ОСОБА_11 в оману, стосовно дійсності його намірів на виконання умов попередніх договорів № 01/02/10-1 від 01.02.2010 року та №01/02/10-2 від 01.02.2010 року, у період з 02.02.2010 року до 07.06.2010 року з банківського рахунку ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» перерахували на розрахункові рахунки ПСП «Відродження-1» 1 690 000 гривень (за договором № 01/02/10-1 від 01.02.2010 року) та ТОВ «Агро-Степ» 1 000 000 гривень (за договором №01/02/10-2 від 01.02.2010 року). Однак ОСОБА_11 покладені на ПСП «Відродження-1» та ТОВ «Агро-Степ» попередніми договорами № 01/02/10-1 від 01.02.2010 року та №01/02/10-2 від 01.02.2010 року обов`язки у строк до 30.06.2013 та до теперішнього часу належно не виконав, жодної кількості врожаю ріпаку продовольчого на Божедарівський елеватор не надав, на вимоги ОСОБА_12 , з метою приховати свої дійсні наміри, ОСОБА_11 було перераховано на ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» 28.08.2012 р. з ТОВ «Агросетп» - 200 000 грн., 07.09.2012 року з ТОВ «Агросетп» - 58 000, 15.04.2013 р. з ТОВ «Агросетп» - 10 000 грн., 14.10.2011 року з ПСП «Відродження-1» - 100 000 грн., 02.04.2013 р. з ПСП «Відродження-1» 50 000 грн. та поставлено на Божедарівський елеватор в 2011 р. дві машини насіння соняшника на суму 117 450 гривень, а всього за цей час повернуто грошових коштів на суму 535 450 грн., а інші грошові кошти отримані від ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» в сумі 2 690 000 гривень не повернув, та розпорядився ними за власним розсудом, тим самим завдавши ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» (код ЄДРПОУ 31793496) матеріальний збиток на суму 2 154 550 гривень, що станом на 2010 рік перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян більше ніж у 600 разів, та є особливо великим розміром завданого матеріального збитку. Вказаними діями ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, в особливо великих розмірах.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_11 в березні 2010 року, більш точні дату та час встановити не надалось можливим, прибув за адресою АДРЕСА_2 до раніше знайомого ОСОБА_7 , який займався торгівлею сільськогосподарськими культурами, та з яким раніше мав ділові відносини, майно якого він обрав за об`єкт свого злочинного посягання, де маючи єдиний умисел направлений на заволодіння майном ОСОБА_7 шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, діючи повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, попрохав ОСОБА_7 надати йому в борг грошові кошти для збільшення площі орендованих земель, з метою розширення свого бізнесу, та з метою введення ОСОБА_7 в оману, для підтвердження того, що гроші підуть саме на розширення його бізнесу, ОСОБА_11 продемонстрував йому статутні документи сільськогосподарських підприємств, що належали йому, карти полів, та інші документи, завіривши ОСОБА_7 у їх достовірності, при цьому повідомив, що повернути грошові кошти він може у формі врожаю насіння соняшнику. Після чого ОСОБА_7 ,. будучи введеним в оману, не підозрюючи дійсні злочинні наміри ОСОБА_11 та вважаючи його пропозицію економічно вигідною та обґрунтованою для себе, враховуючи, що в такий спосіб він може отримати необхідну кількість врожаю насіння соняшнику та продати його по вигідній для себе ціні, розуміючи, що ОСОБА_11 на той час був засновником таких сільськогосподарських підприємств як ПСП «Відродження-1», ТОВ «Агро-Степ» та інших, які вже не перший рік успішно ведуть підприємницьку діяльність, та мали великі площі орендованих земельних паїв, сільськогосподарську техніку, достатню кількість працівників, та потенційно мали змогу отримати достатню кількість врожаю насіння соняшнику для передачі йому, ОСОБА_7 погодився на неї.

Після цього в період з лютого по травень 2010 року за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_11 реалізовуючи свій злочинний план, керуючись умислом направленим на заволодіння чужим майном ОСОБА_7 шляхом обману (шахрайство) в особливо великих розмірах, діючи повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, користуючись тим, що ОСОБА_7 був впевнений у дійсності його намірів на виконання умов усної домовленості із ним, отримав від ОСОБА_7 грошові кошти в загальній сумі 12 000 000 гривень декількома траншами, про що написав 15.04.2010 року розписку в якій зобов`язався повернути борг шляхом поставки на Вільногірський елеватор 4000 тон насіння соняшнику у строк до 15 вересня 2010 року.

Однак ОСОБА_11 , не зважаючи на те, що на його підприємствах таких як ПСП «Відродження-1», ТОВ «Агро-Степ», СТОВ «Земля» було зібрано високі врожаї насіння соняшнику, що надавало йому можливість у повному обсязі виконати обов`язки щодо передачі ОСОБА_7 4000 тон насіння соняшнику у строк до 15.09.2010 та до теперішнього часу їх не виконав. Жодної кількості врожаю насіння соняшнику ОСОБА_7 чи на Вільногірський елеватор не надав, грошові кошти отримані від ОСОБА_7 в сумі 12 000 000 гривень не повернув, та розпорядився ними за власним розсудом, тим самим завдавши останньому матеріальний збиток на суму 12 000 000 гривень, що станом на 2010 рік перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян більше ніж у 21 611 разів, та є особливо великим розміром.

Після чого у березні 2011 року більш точні дату та час встановити не надалось за можливе, ОСОБА_11 , продовжуючи свою злочинну діяльність згідно свого злочинного плану, керуючись при цьому єдиним умислом направленим на заволодіння майном ОСОБА_7 шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, діючи повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, прибув за адресою АДРЕСА_2 до ОСОБА_7 , майно якого він обрав за об`єкт свого злочинного посягання, та з яким перебував у ділових відносинах і на той час вже отримав від нього значну суму грошових коштів, розуміючи, що потерпілий ОСОБА_7 з метою повернення раніше наданих йому грошових коштів буде змушений надати йому додаткові грошові кошти, які він попросить для завершення виконання раніше взятих на себе зобов`язань, попросив надати йому додатково в борг ще 10 000 000 гривень, на весінньо-польові роботи на його підприємствах, з метою отримання врожаю та можливості виконати покладені на нього раніше обов`язки з надання 4000 тон врожаю насіння соняшнику, не маючи при цьому реального наміру на виконання своїх зобов`язань, та всіляко запевняючи ОСОБА_7 у тому, що він має намір виконати раніше взяте на себе фінансове зобов`язання, однак через скрутне фінансове становище просто не має змоги цього зробити, що не відповідало дійсності. При цьому ОСОБА_7 будучи введеним в оману та вважаючи, що тільки у такий спосіб він зможе повернути надані раніше ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 12 000 000 гривень, погодився додатково надати ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 10 000 000 гривень із умовою повернення вказаних грошових коштів та 4000 тон врожаю насіння соняшника восени 2011 року.

Після чого ОСОБА_11 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на заволодіння майном ОСОБА_7 шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, діючи повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості отримав від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 10 000 000 гривень, після чого не враховуючи, що на його підприємствах таких як ПСП «Відродження-1», ТОВ «Агро-Степ», СТОВ «Земля» було зібрано врожаї насіння соняшнику у кількості, що надавали йому можливість частково виконати покладені на себе обов`язки, перед ОСОБА_7 , такий обов`язок не виконав, та грошові кошти отримані від ОСОБА_7 в сумі 10 000 000 гривень не повернув, розпорядившись ними за власним розсудом, тим самим додатково завдавши потерпілому ОСОБА_7 матеріальний збиток на суму 10 000 000 гривень, що станом на 2011 рік перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян більше ніж у 21 253 рази, та є особливо великим розміром.

Після чого восени 2012 року, більш точні дату та час встановити не надалось можливим, ОСОБА_11 продовжуючи свою злочинну діяльність згідно свого злочинного плану, керуючись при цьому єдиним умислом направленим, на заволодіння майном ОСОБА_7 шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, діючи повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, прибув за адресою АДРЕСА_2 до ОСОБА_7 , майно якого він обрав за об`єкт свого злочинного посягання, та з яким перебував у ділових відносинах і на той час вже отримав від нього значну суму грошових коштів, розуміючи, що потерпілий ОСОБА_7 з метою повернення раніше наданих йому грошових коштів буде змушений надати йому грошові кошти, які він попросить для завершення виконання раніше взятих на себе зобов`язань, де повідомив останньому, що у зв`язку із засухою 2012 року врожаї ранніх та пізніх сільськогосподарських культур були дуже низькими, попросив надати йому додатково в борг ще 4 500 000 гривень, з метою розрахунків із пайщиками землі, та при цьому продовжуючи свою злочинну діяльність згідно свого злочинного плану, керуючись при цьому єдиним умислом направленим на заволодіння майном ОСОБА_7 шляхом обману (шахрайство) в особливо великих розмірах, діючи повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, повідомив ОСОБА_7 , що якщо він не допоможе йому із наданням грошових коштів він може лишитися значних об`ємів орендованих земель, а це може призвести до неможливості виконання раніше взятих на себе фінансових зобов`язань перед ОСОБА_7 , таким чином спонукаючи останнього до надання вищевказаних грошових коштів, та при цьому всіляко запевняв ОСОБА_7 у тому, що він має намір виконати раніше взяті на себе фінансові зобов`язання, однак через скрутне фінансове становище просто не має змоги цього зробити, що не відповідало дійсності.

При цьому ОСОБА_7 , будучи введеним в оману та вважаючи, що тільки у такий спосіб він зможе повернути раніше надані ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 12 000 000 гривень та 10 000 000 гривень, та знаючи що на орендованих земельних паях підприємств, що належали ОСОБА_11 засіяно під врожай 2013 року великі площі озимої пшениці та ріпаку, що можуть надати високі врожаї та прибуток, погодився додатково надати ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 4 500 000 гривень із умовою повернення вказаних грошових коштів та одночасного виконання раніше покладених на нього зобов`язань, після збору врожаю 2013 року. Після чого ОСОБА_11 , діючи в той же час та дату, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на заволодіння майном ОСОБА_7 шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, діючи повторно та з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, ввівши ОСОБА_7 в оману, щодо дійсності своїх намірів на виконання раніше взятих фінансових зобов`язань, перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , отримав від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 4 500 000 гривень, після чого, не зважаючи, що на його сільськогосподарських підприємствах було зібрано врожаї сільськогосподарських культур у кількості, що надавала йому можливість виконати (хоча б частково) покладені на себе обов`язки, свої обов`язки перед ОСОБА_7 не виконав, та грошові кошти отримані від ОСОБА_7 в сумі 4 500 000 гривень не повернув у встановлений строк, розпорядившись ними за власним розсудом, тим самим додатково завдавши потерпілому ОСОБА_7 матеріальний збиток на суму 4 500 000 гривень, що станом на 2012 рік перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян більше ніж у 8 387 разів, та є особливо великим розміром.

Всього діями ОСОБА_11 , направленими на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), було завдано потерпілому ОСОБА_7 матеріальний збиток на загальну суму у 26 500 000 гривень, що у 600 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром. Вказаними діями ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, в особливо великих розмірах.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, в травні 2010 року, більш точні дату та час встановити не надалось можливим, ОСОБА_11 прибув до офісу ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект», розташованого за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 18 до раніше знайомого ОСОБА_12 , засновника ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект», де маючи умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинений повторно, в особливо великих розмірах, діючи повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, повідомив ОСОБА_12 , з яким з середини листопаду 2009 року перебував у ділових відносинах і на той час вже отримав від нього значну суму грошових коштів, розуміючи, що потерпілому ОСОБА_12 з метою повернення раніше наданих йому грошових коштів доведеться надати йому грошові кошти, які він попросить для завершення виконання раніше взятих на себе зобов`язань,повідомив, що йому необхідні грошові кошти в сумі 200 000 гривень на придбання дизельного палива для збирання врожаю зернових культур, і ОСОБА_12 розуміючи, що може втратити всі гроші, що він раніше надав ОСОБА_11 на виконання раніше досягнутих домовленостей, надав свою згоду на передачу ОСОБА_11 вказаних грошових коштів з умовою їх повернення, та повідомив, що він такої суми грошових коштів не має, після чого попрохав директора підприємства ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» ОСОБА_13 , надати ОСОБА_11 вказані грошові кошти, на що ОСОБА_13 погодився. Після чого ОСОБА_11 , 08.06.2010 року, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно та в особливо великих розмірах, діючи повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, обравши майно ОСОБА_13 за об`єкт свого злочинного посягання, отримав від ОСОБА_13 , який був введений в оману, щодо справжності намірів ОСОБА_11 , грошові кошти в сумі 200 000 гривень, однак взяті на себе обов`язки перед ОСОБА_13 , хоча і мав можливість, не виконав та грошові кошти в сумі 200 000 гривень отримані від ОСОБА_13 не повернув, розпорядившись ними за власним розсудом, чим завдав останньому матеріальний збиток на суму 200 000 гривень, що станом на 2010 рік перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян більше ніж у 600 разів, та є особливо великим розміром завданого матеріального збитку. Вказаними діями ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, в особливо великих розмірах.

30.07.2013 року, на підставі ухвали слідчого суді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, ОСОБА_11 було затримано з метою доставки в суд для розгляду клопотання про звернення застави в дохід держави. 30.07.2013 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, винесено ухвалу про застосування до ОСОБА_14 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у слідчому ізоляторі Управління державної пенітенціарної служби у Дніпропетровській області, після чого, у складі слідчого судді ОСОБА_15 , за участі прокурора прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська ОСОБА_16 , адвоката ОСОБА_17 , підозрюваному ОСОБА_14 , було оголошено про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вручено копію ухвали, з якою ОСОБА_14 ознайомлений у той же день під особистий підпис. Після чого, з метою виконання ухвали суду та передачі ОСОБА_11 , до місця попереднього ув`язнення, останнього було доставлено під конвоєм до адміністративної будівлі Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, по вул. Шевченко, 7 в м. Дніпропетровську. 30.07.2013 року близько 22.45 годин, ОСОБА_11 , знаходячись у адміністративному приміщенні Жовтневого РВ ДМУ, а саме на третьому поверсі між кабінетами № 311 та № 315, реалізовуючи свій намір спрямований на втечу з-під варти, усвідомлюючи, що він перебуває у попередньому ув`язненні, з метою ухилення від подальшого перебування під вартою, шляхом застосування насильства, користуючись тим, що конвоїр о/у ДСБЕЗ Жовтневого РВ ДМУ ОСОБА_18 , змінював положення спецзасобу БРС-1 (наручників), застосованих згідно наказу МВС № 60 ДСК від 20.01.2005 року з положення «руки назад» в положення «руки вперед», ОСОБА_11 , застосовуючи насильство обома руками наніс удар у праве плече ОСОБА_18 внаслідок чого останній втратив рівновагу та впав на о/у СДСБЕЗ Жовтневого РВ ДМУ ОСОБА_19 та на начальника СДСБЕЗ Жовтневого РВ ДМУ ОСОБА_20 , які здійснювали його конвоювання, тим унеможливив подальше припинення його протиправних дій. Після чого, підбігши до вікна, розташованого у приміщенні адміністративної будівлі, не реагуючи на окрики конвою, встав ногами на підвіконня та вистрибнув у відкрите вікно, тим самим скоїв втечу з-під варти, залишивши приміщення Жовтневого РВ ДМУ. У результаті вказаних дій ОСОБА_21 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляд: внутрішньо-шкіряних крововиливів правого плеча, що спричинені від дії тупого твердого предмету, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 3150 від 31.07.2013 р. відносяться до ушкоджень легкого ступеню тяжкості, що мають незначні скороминущі наслідки. Вказаними діями ОСОБА_11 вчинив кримінальні правопорушення передбачені ч.2 ст. 345, ч.2 ст.393 КК України, а саме заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків та втеча з-під варти, вчинена особою, яка перебуває у попередньому ув`язненні, поєднана із застосуванням насильства.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляд справи судом першої інстанції просить вирок суду скасувати, в зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, та ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_11 покарання: - за ч.4 ст.190 КК України у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна; - за ч.2 ст.393 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі; - за ч.2 ст.345 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_11 призначити покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Також прокурор аргументує свої доводи тим, що обвинувачений скоїв злочини які відносяться до категорії особливо тяжких, тяжкого та середньої тяжкості злочинів, категорично не визнав свою вину, не бажає відшкодовувати потерпілим завдану матеріальну шкоду. Крім цього прокурор також зазначає, що під час досудового розслідування ОСОБА_11 будучи звільненим з-під варти у зв`язку із внесенням застави, на вимогу слідчого не з`являвся, ухилявся від явки, не телефоні дзвінки не реагував, з постійного місця проживання зник та став переховуватись, а після того як ухвалою слідчого судді до ОСОБА_11 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обвинувачений здійснив втечу з-під варти.

В апеляції обвинувачений ОСОБА_11 просить вирок суду скасувати та направити матеріали кримінального провадження на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, в зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Так обвинувачений аргументує свої доводи тим, що суд першої інстанції не встановив джерело походження грошових коштів у потерпілих, а також, що покази потерпілих мають суперечності, однак не зазначивши в чому саме вони полягають. Також обвинувачений зазначає, що в матеріалах провадження відсутні належні докази, які б підтверджували його вину. Крім того ОСОБА_11 зазначає, що фінансовий стан його підприємств, які підтверджують його фінансову спроможність, вказують на те, що він має можливість погасити всі взяті на себе кредитні зобов`язання, а також що його може оцінити тільки аудиторська перевірка. Крім цього обвинувачений зазначає, що він раніше не судимий, має позитивну характеристику, не стоїть на обліку лікарів нарколога та психіатра, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, при цьому провину свою не визнає, оскільки не згоден з кваліфікацією. Також ОСОБА_11 вказує на те, що працівники міліції застосовували до нього недозволені методи впливу.

В апеляції адвокат ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати, в зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, та направити матеріали кримінального провадження на новий судовий розгляд до того ж суду. Крім цього захисник посилається на те, що по епізоду з потерпілим ОСОБА_12 досудовим та судовим слідством не був встановлений факт того, що обвинувачений заволодів саме тією сумою грошей на яку вказує суд, при цьому зазначає, що потерпілий та обвинувачений ОСОБА_11 давали покази відносно погашення даної суми, шляхом передачі двох комбайнів. Також суд, розглядаючи епізод вчинення злочину обвинуваченим за ч.4 ст.190 КК України, не встановив в чому саме полягав обман потерпілого ОСОБА_12 , чи зловживання його довірою та невстановлений умисел і мотиви. Крім цього, адвокат вказує на те, що потерпілому ОСОБА_7 повністю була погашена заборгованість, однак ні досудове слідство, ні суд не перевірили та не встановили дану обставину. Також захисник ОСОБА_9 відносно потерпілого ОСОБА_13 вказує на те, що судом не встановлено належних доказів факту отримання грошових коштів обвинуваченим ОСОБА_11 та не встановлено факт їх повернення. Стосовно обвинувачення ОСОБА_11 за ч.2 ст.345, ч.2 ст.393 КК України адвокат зазначає, що обвинувачений не намагався причинити тілесні ушкодження працівнику правоохоронних органів та вчинити втечу, а лише намагався скоїти самогубство. В доповненні до апеляційної скарги адвокат ОСОБА_9 , крім вищезазначеного, також вказує на те, що суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку при задоволені цивільного позову не мотивував свій висновок щодо розміру сум, які підлягають стягненню та щодо визначення осіб, які повинні відшкодовувати завдану шкоду, а також, що суд призначивши ОСОБА_11 додаткове покарання у вигляді конфіскації майна не вказав його обсяг.

В апеляції адвокат ОСОБА_10 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , просить вирок суду скасувати та постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_11 невинним у скоєні інкримінованих йому злочинів і виправдати обвинуваченого, в зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Свої доводи захисник аргументує тим, що часткове або повне погашення боргу ОСОБА_11 потерпілому ОСОБА_12 свідчить про відсутність умислу обвинуваченого на шахрайство. Крім цього адвокат ОСОБА_10 вказує на те, що заборгованості ТОВ "Агро-Степ" перед ТОВ "Днепроуніверсалкомплект" немає, а навпаки станом на 01.07.2013 року само підприємство ТОВ "Днепроуніверсалкомплект" має заборгованість перед ТОВ "Агро-Степ" в сумі 79 942,50 грн.. Також захисник вказує на те, що обвинувачений планував повернути борг потерпілому ОСОБА_7 влітку 2013 року, проте всі його поля підприємств були захоплені братом потерпілого, врожай з полів зібраний, а грошові кошти від продажу сільгоспкультур обвинуваченому не повернули. Крім цього, адвокат зазначає, що в матеріалах провадження відсутні належні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_11 отримав від ОСОБА_7 гроші в сумі 10 000 000 грн. та 4 500 000 грн.. Стосовно боргу потерпілому ОСОБА_13 , то адвокат вказує, що обвинувачений повернув потерпілому борг, що підтверджується показами свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , які суд необґрунтовано не взяв до уваги. Крім цього, захисник зазначає, що обвинувачений не намагався вчинити втечу, ОСОБА_11 змушений був вистрибнути з вікна, оскільки до нього застосовувалися недозволенні методи дізнання, і він побоювався за своє життя. Що стосується цивільних позовів, то адвокат вважає за необхідне цивільні позови ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 залишити без розгляду, при цьому роз`яснити їм, що вони мають право звернутися до суду в порядку цивільного судочинства, а цивільний позов ТОВ "Днепроуніверсалкомплект" залишити без розгляду. Крім цього, арешт накладений на майно обвинуваченого скасувати.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, котрий не підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які підтримали свої апеляції, представника потерпілого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , який просив вирок суду залишити без зміни, виступ обвинуваченого в дебатах та з останнім словом, перевіривши матеріали справи, вивчивши і проаналізувавши доводи, що містяться в апеляціях, зіставивши їх з наявними в справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, обвинуваченого та його захисників підлягають частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.374 КПК України - у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою - формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, докази на підтвердження встановлених судом обстави, а також мотиви неврахування окремих доказів, обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, мотиви призначення покарання.

Колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок не відповідає зазначеним вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, органами досудового слідства дії ОСОБА_11 кваліфіковані за ч.4 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах та заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, в особливо великих розмірах, за ч. 2 ст.345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, а також за ч.2 ст.393 КК України, як втеча з-під варти, вчинена особою, яка перебуває в попередньому ув`язненні із застосуванням насильства.

Під час розгляду справи суд дійшов висновку про наявність в діях обвинуваченого ознак вище зазначених інкримінованих йому злочинів.

Між тим посилаючись як на докази по справі на показання потерпілих, свідків, письмові докази, суд обмежився лише переліком цих доказів, при цьому не надав їм належного аналізу, не проаналізував їх в сукупності, та не навів мотивів, яким чином покази потерпілих, свідків підтверджують доведеність вини обвинуваченого в скоєнні інкримінованих йому злочинів.

Згідно ст.410 КПК України, неповним вважається судовий розгляд, під час якого залишаються недослідженим обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

При постановленні вироку, судом першої інстанції допущено ряд грубих порушень процесуального та матеріального характеру, поверхнево без належних на те доказів встановлено як розмір завданої шкоди, так і наявність вини та мотиву обвинуваченого у вчинені інкримінованих злочинів.

Судом першої інстанції не дана належна оцінка показам обвинуваченого та свідків по справі відносно часткового повернення обвинуваченим коштів потерпілим, існування домовленостей по розрахункам між нами, тобто існування господарсько - правових відносин.

Також формально перевірені судом обставини того факту, що ОСОБА_11 не намагався причинити тілесні пошкодження працівнику правоохоронних органів, та не намагався вчинити втечу, а лише по причинні застосування до нього недозволених методів, намагався скоїти самогубство, в зв`язку з чим на даний час прокуратурою Дніпропетровської області за фактом службової недбалості працівників Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013040650000229 за ч.1 ст.367 та ч.1 ст.120 КК України.

Відносно доводів апеляції прокурора про скасування вироку суду в зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого в наслідок його м`якості, то колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки суд першої інстанції у відповідності з вимогами ст.65 КК України врахував тяжкість вчинених обвинуваченим злочинів, данні, які характеризують особу винного та обставини що обтяжують та пом`якшують покарання.

Відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст.7 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги той факт, що діючим КПК України в перелік істотних порушень кримінального процесуального закону, передбачених ст.412 КПК України та підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції не входять порушення вимог ст.374 КПК України, а суд апеляційної інстанції проводить судовий розгляд відповідно до вимог ст.404 КПК України, та без клопотання учасників кримінального провадження позбавлений можливості за своєї ініціативи повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, оскільки вони були досліджені судом першої інстанції поверхово та неповністю, а учасниками кримінального провадження не було заявлено клопотання про проведення судового слідства та дослідження доказів по справі, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п.2 ч.1 ст.7 КПК України та ст.9 КПК України, відповідно до яких до загальних засад кримінального провадження відноситься законність, вказаний вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням кримінального провадження на новий розгляд у суд першої інстанції в іншому складі суду.

При новому розгляді кримінального провадження суду першої інстанції необхідно більш ретельно дослідити всі докази надані органом досудового розслідування, дати належну правову оцінку діянням обвинуваченого, а також дати оцінку доказам по справі як зі сторони обвинувачення так і з сторони захисту, усунути допущену неповноту судового розгляду, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Оскільки вирок суду першої інстанції скасовано з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, то колегія суддів не входить в повну оцінку інших доводів апеляцій обвинуваченого та його захисників в частині неповноти проведеного судового слідства, невідповідності висновку суду фактичним обставинам справи, які повинні бути перевірені судом першої інстанції при новому розгляді справи.

З огляду на обставини справи, згідно з якими ОСОБА_11 пред`явлено підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, враховуючи дані про особу обвинуваченого, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляцій обвинуваченого та захисту в частині скасування або зміни раніше обраного судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому вважає за необхідне даний запобіжний захід продовжити, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Керуючись ст.ст. 404,405,407, 419 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисників адвокатів ОСОБА_9 і ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 19 червня 2014 року у відношенні ОСОБА_11 скасувати, та призначивши новий судовий розгляд у тому ж суді першої інстанції, в іншому складі суду.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_11 залишити тримання під вартою до 01 грудня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: