Постанова

від 10.11.2014 по справі 804/16204/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 р. Справа № 804/16204/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Парненко В.С.

при секретарі судового засідання Драгота С.А.,

за участю:

представник позивача Корнилюк Г.О.

представник позивача Козлов О.В.

представник позивача Авдеєва О.І.

представник відповідача Путря А.П.

представник відповідача Сімонова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К.Янгеля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування окремих положень податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2014 року Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К.Янгеля» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати окремі положення податкового повідомлення-рішення №0000524002 від 23.07.2014 р. в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 р. у розмірі 50000,00 грн. та за лютий 2014 р. у розмірі 78283,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначене податкове повідомлення-рішення у вказаній частині протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили в задоволенні позову відмовити. Надали письмові заперечення проти позову.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що податковим органом у період з 03.06.2014 р. по 24.06.2014 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Державним підприємством «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К.Янгеля» (ЄДРПОУ 14308304) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень, грудень 2013 р., січень, лютий, березень 2014 р.

За результатами вказаної перевірки складено Акт від 02.07.2014 р. № 369/28-01-40-02-16 (надалі - Акт перевірки), яким встановлено, зокрема, порушення п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме Державним підприємством «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К.Янгеля» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за вересень 2013 р. у сумі 50000,00 грн., лютий 2014 р. у сумі 78283,00 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки, позивач 11.07.2014 р. надав до податкового органу відповідні зауваження, за результатом розгляду яких визначено висновки Акту перевірки правомірними (лист Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 18.07.2014 р. №18999/10/28-01-40-02-16).

23.07.2014 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми № 0000524002, яким підприємству, зокрема, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50000,00 грн. за вересень 2013 р. та 78283,00 за лютий 2014 р.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням - рішенням 30.07.2014 р. позивач надав скаргу до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - центрального офісу з обслуговування великих платників, за результатами розгляду якої оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарга без задоволення (рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - центрального офісу з обслуговування великих платників від 20.08.2014 р. №15433/10/28-10-10-4-33).

Також, у порядку адміністративного оскарження позивачем 04.09.2014 р. подано повторну скаргу на податкове повідомлення - рішення в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 р. у розмірі 50000,00 грн. та за лютий 2014 р. у розмірі 78283,00 грн. до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарга без задоволення (рішення Державної фіскальної служби України від 18.09.2014 р. №3696/6/99-99-10-01-15).

Відповідачем під час проведення перевірки встановлені наступні порушення та відповідні ним правовідносини.

1. ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» у лютому 2014 р. мало господарські відносини з ТОВ «ТЕХНОМАШ» (ЄДРПОУ 32434284) на підставі Договору підряду №1 від 14.01.2014 р., згідно якого Підрядник (ТОВ «ТЕХНОМАШ») зобов'язується виконати роботи по будівництву перехідної галереї між корпусами 88 та 201, а Замовник (ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля») зобов'язується прийняти та оплатити роботи.

В ході перевірки встановлено, що у Додатку №1 до Договору підряду проектно-кошторисної документації, який складається з локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1 (форма№1) на опалення, локального кошторису на будівельні роботи №2-1-3 (форма№1) на суспільні роботи відсутні посада, прізвище та ініціали особи, яка склала та перевірила дану проектно-кошторисної документації. З огляду на вищенаведене, проектно-кошторисна документація до договору, яка є обов'язковим додатком до договору, копії яких були надані, не можуть бути прийняті як первинні документи, а отже, підтверджувати факт узгодження локального кошторису на будівельні роботи №2-1-3 та №2-1-1 та умов виконання договору.

Крім того, згідно Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів в ІС «Податковий блок» по контрагенту ТОВ «ТЕХНОМАШ» від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області отримано Акт від 27.52.2014 р. №599/04-62-22-3/32434284 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ТЕХНОМАШ» (ЄДРПОУ 32434284) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» (ЄДРПОУ 14306304) їх реальності та повноти відображення в обліку за період за лютий 2014 р., за результатами якого не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками, а саме до звірки не надано інформацію та документальне підтвердження про наявність у платника дозвільних документів для здійснення господарських видів діяльності, пов'язаних зі створенням об'єктів архітектури чи провадження певних видів будівельної діяльності. Не надано актів форми № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», які підтверджували би вартість та фактичне приймання виконаних будівельних робіт. Проведеною звіркою неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин в частині реалізації послуг, з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків з покупцем (позивачем) у лютому 2014 р. До звірки не надано інформацію про наявність у платника дозвільних документів для здійснення господарських видів діяльності, пов'язаних зі створенням об'єктів архітектури чи провадження певних видів будівельної діяльності.

Згідно податкового розрахунку сум доходу та нарахованого(сплаченого) на користь платника податку і суму отриманого з них податку (1ДФ) на підприємстві працювало 3 особи, які фізично не могли здійснювати даний обсяг роботи. Звіркою ТОВ «ТЕХНОМАШ» (ЄДРПОУ 32434284) не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій постачальники - ТОВ «ТЕХНОМАШ» (ЄДРПОУ 32434284) - покупці за лютий 2014 р. не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту.

Враховуючи вищезазначений Акт перевірки та не підтвердження проведення господарських операцій за відсутності належним чином оформлення в повному обсязі первинних документів, податковий орган дійшов висновку про недотримання вимог податкових законів, а саме не ведення обліку господарських операцій, що призводить до порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи.

2. ДП «КБ «Південне» ім. M.K. Янгеля» у лютому 2014 р. мало господарські відносини з ТОВ «КМ АВІА» (ЄДРПОУ 38493429) на підставі Договору поставки №190713 від 19.07.2013 р., згідно якого Постачальник (ТОВ «КМ АВІА») зобов'язується поставити, а Покупець (ДП «КБ «Південне» ім. M.K. Янгеля») прийняти та оплатити вироби мінеральні неметалеві н.в.і.у. (вуглецеві волокна), Код по ДК 016-2010:23.99.1 згідно Специфікації, яка містить номенклатуру, кількість і ціну продукції; Договору поставки №150114 від 15.01.2014 р., згідно якого Постачальник (ТОВ «КМ АВІА») зобов'язується поставити, а Покупець (ДП «КБ «Південне» ім. M.K. Янгеля») прийняти та оплатити жгут «Армос» згідно зі Специфікацією, яка містить номенклатуру, кількість і ціну продукції; Договору поставки №19 від 30.05.2013 р., згідно якого Постачальник (ТОВ «КМ АВІА») зобов'язується передати у власність Покупцеві (ДП «КБ «Південне» ім. M.K. Янгеля») продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, орієнтований перелік, найменування, асортимент, сортамент, номенклатура, одиниці виміру, ціна, загальна кількість та орієнтовна ціна якої визначаються Специфікацією.

Згідно наданих ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» прибуткових ордерів (форма №М-4) продукцію оприбутковано: Волокно марки TC-36S прибутковий ордер №307 від 04.03.2014 р.; Стрічка «Герлен УТ» прибутковий ордер №308 від 04.03.2014 р.; Жгут «Армос» прибутковий ордер №298 від 25.02.2014 р.; Плівка поліамідна прибутковий ордер №306 від 04.03.2014 р.

Однак, у прибуткових ордерах відсутні прізвище та ініціали працівника який отримав продукцію. Таким чином, з прибуткового ордеру неможливо встановити, хто саме його підписав, з огляду на це копія прибуткового ордеру, яка була надана на підтвердження здійснення поставки товару, не може бути прийнята ж первинний документ, а отже підтверджувати факт здійснення ТОВ «КМ АВІА» поставки товару.

Підприємством надано паспорт на продукцію стрічка «Герлен УТ» №404 від 13.08.2013 р., виданого ТОВ «Завод Філікровля» (строк зберігання 6 місяців з дня виготовлення від 14.08.2013 року). Але згідно видаткової накладної №КМ-0000039 від 14.03.2014 р. продукція була відвантажена з простроченим строку придатності. Підприємством надано паспорт на продукцію плівка поліамідна ТУ 2255-008-00203430-2008, виданого ЗАТ «УралПластик», Росія, 620017 м. Єкатеринбург пр. Космонавтів, буд 11. дата виготовлення 07.08.2013 р., строк зберігання 12 місяців. Підприємством надано сертифікат якості №987 від на продукцію жгут «Армос», виданого ВАТ «Каменськ Волокно», Росія, Ростовська обл. м. Каменськ-Шахтинський, вул. Сапригіна, буд 1. дата виготовлення 25.11.2013 р., строк зберігання 1 рік.

Згідно умов угод та наданих первинних документів, до продукції Волокно марки ТС- 36S, що поставляється, повинні додаватися сертифікати якості та паспорта. До перевірки сертифікати якості на дану продукцію не надані. Тому при здійсненні господарських операцій не виконано усі умови договору. Тобто, за відсутності сертифікатів не підтверджується походження продукції, що також свідчить про не підтвердження реальності поставки.

Транспортування продукції підтверджено товарно-транспортною накладною ТТН (№ХА2017980 від 05.03.2014 р., перевізник ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «САТ», відправник ТОВ «КМ АВІА», одержувач ОСОБА_9.).

Також продукція (жгут «Армос») була перевезена послугами «Нова пошта» (транспортна накладна №59000047248977 від 21.02.2014 р., одержувач ОСОБА_9.).

За результатами аналізу наданої товарно-транспортної накладної встановлена її невідповідність вимогам чинного законодавства України. Надана товарно-транспортна накладна не відповідає формі №1-ТН (затвердженої наказом Мінтрансу, Мінтрансу України 29.12.95р. №488/346), що зазначена в умовах договору, а саме: в ТТН не визначені фактичні адреси пунктів навантаження товару, адреси складських приміщень, які використовувались у наданих ТТН, як пункти навантаження товару, номер подорожнього листа, вид перевезення товару та ін.

Тобто, на думку відповідача, надані первинні документи не можуть засвідчувати факт здійснення поставки товару, та підтвердження реальності та товарності договору.

В ході перевірки встановлено, що в платіжному дорученні №1680 від 27.02.2014 р. у графі «призначення платежу» невірно вказаний номер Договору, а саме замість договору №19 від 30.05.2013 р. вказаного на податковій накладній №14 від 27.02.2014 р., вказано №190713 від 19.07.2013 р.

Згідно Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів в ІС «Податковий блок» на кінець перевірки між контрагентом TOB «КМ АВІА» та позивачем рахуються розбіжності за лютий 2014 р. на суму ПДВ 37491,30 грн. (завищення податкового кредиту).

Крім того, відповідачем з Основ'янської ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області отримано Акт від 30.04.2014 р. № 373/20-38-22-01-04/25493429 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «КМ АВІА» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період липень 2013, лютий 2014 року. За результатами перевірки встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що неможливо співставити дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і кількості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

До перевірки TOB «КМ АВІА» не було надано буд-яких документів, згідно яких можна перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості підприємця до вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій з контрагентами-покупцями у лютому 2014 р. Тобто вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання.

3. ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» у вересні 2013 р. мало господарські відносини з ТОВ «БІК КАСКАД» (ЄДРПОУ 37374436) на підставі Договору підряду №29-08КБ від 29.09.2013 р., згідно якого Підрядник (ТОВ «БІК КАСКАД») зобов'язується виконати роботи по оштукатурюванню стін гіпсовою штукатуркою у відповідності з проектом ДП1-142, в обсязі 12500 м2 та діючими нормативними документами, а Замовник (ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля») зобов'язується прийняти та оплатити роботи. Замовник забезпечує Виконавця матеріалами для виконання робот. Підрядник щомісячно надає Замовнику Акт здачі-приймання виконаних робіт по формі КБ-2в. Акт здачі-прийомки виконаних робіт передається з супровідним листом, фіксуючи дату передачі. Замовник на протязі 10 календарних днів перевіряє відповідність проекту, перевіряє якість робіт, наданих в Акті, та підписує його в частині фактичних виконаних обсягів робіт або надає мотивовану відмову в підписанні.

Підприємством до перевірки було надано копію довідки про вартість виконаних будівельних робіт (затрат), на яку було виписано Акт №1 по формі №КБ-2в (прийомки виконаних будівельних робіт) за листопад 2013 р. на загальну суму 87600,00 грн., копію довідки про вартість виконаних будівельних робіт (затрат), на яку було виписано Акт №1 по формі №КБ-2в (прийомки виконаних будівельних робіт) за січень 2014 р. на загальну суму 103200,00 грн., копію довідки про вартість виконаних будівельних робіт (затрат), на яку було виписано Акт №1 по формі №КБ-2в (прийомки виконаних будівельних робіт) за лютий 2014 р. на загальну суму 24000,00 грн.

Крім того в актах прийомки виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2013 р. січень, лютий 2014 р., згідно Договору №29-08КБ від 29.08.2013 р. відсутні дати здачі Підрядником (ТОВ «БІК КАСКАД») та прийняття робіт Замовником (позивачем).

З наданих до перевірки первинних документів та умов договору Підрядник розпочинає виконувати роби на протязі 3 робочих днів після передачі йому Замовником усієї необхідної документації, усіх необхідних матеріалів.

Грошові кошти за роботи перераховано платіжним дорученням №336 від 19.09.2013 р. на суму ПДВ 50000,00 грн. Однак, за вересень 2013 р. та за жовтень 2013 р. Акти здачі-приймання виконаних робіт по формі КБ-2в відсутні.

Крім того, згідно Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів в ІС «Податковий блок» на кінець перевірки між контрагентом ТОВ «БІК КАСКАД» та ДП «КБ «Південне» ім. М.К.Янгеля» рахуються розбіжності за вересень 2013 р. на суму ПДВ 50000,00 грн. (завищення податкового кредиту).

Так від ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області отримано Акт від 19.02.2014 року №420/04-65-22-03/37374436 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БІК КАСКАД» щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків за вересень 2013 р., за результатами якого не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками.

За результатами аналізу первинних документів наданих для перевірки, при складанні вказаних вище актів виконаних робіт вказані з розбіжностями , а саме в акті прийомки виконаних будівельних робіт № 1 за листопад 2013 р. згідно договору № 29-08КБ від 29.08.2013 р. відсутні дати здачі Підрядником (ТОВ «БІК КАСКАД») та прийняття робіт Замовником (ДП «КБ «Південне» імені М.К. Янгеля»). В ході перевірки встановлено нереальність проведення господарських операцій між ТОВ «БІК КАСКАД» та ТОВ «Ерідан 2 Плюс» (код ЄДРПОУ 38450157) за період вересень 2013 р., наявність та здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Таким чином, на думку податкового органу, на порушення п.198.1, 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, позивачем завищено податковий кредит за вересень 2013 р. на загальну суму ПДВ 50000,00 грн. в т.ч. в оподатковуваних операціях на суму 50000,00 грн., за лютий 2014 року на загальну суму ПДВ 204157,97 грн. в т.ч. в оподатковуваних операціях 78283,34 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за вересень 2013 р. на суму 50000,00 грн. та лютий 2014 р. на суму 78283,34 грн.

З приводу встановлених порушень суд зазначає наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно Акту перевірки, відповідач приходить до висновку про не підтвердження реальності наданих послуг по Договору підряду № 29-08КБ від 29.08.2013 р. між ДП «КБ «Південне» та ТОВ «БІК АСКАД» на підставі того, що в акті прийомки виконаних робіт № 1 за листопад 2013 р. відсутні дати здачі Підрядником та прийняття робіт Замовником.

Вказаний Договір підряду було укладено у другій половині вересня 2013 р., що підтверджується матеріалами справи (листи ТОВ «БІК КАСКАД» від 06.09.2013 р. №06/09/13 та від 20.11.2013 р. №20/11-13).

Відповідно до п. 4.1. Договору підряду Підрядчик щомісячно надає Замовнику Акт здачі-приймання виконаних робіт по формі КБ-2В. Акт здачі-приймання виконаних робіт передається із супровідним листом фіксуючим дату передачі. Замовник на протязі 10 календарних днів перевіряє відповідність проекту, об'ємів і якості виконаних робіт, відображених у Акті, та підписує його по факту об'ємів виконаних робіт або дає мотивовану відмову у підписанні. В разі невиконання Замовником даних умов, роботи вважаються виконаними у повному обсязі та з належною якістю, а також прийнятими Замовником і належать оплаті. Акт здачі-приймання робіт по формі КБ-2В є формою звітності по даному договору.

Керуючись умовами п. 4.1 Договору, ТОВ «БІК КАСКАД» направляло на адресу ДП «КБ «Південне» підписані ТОВ «БІК КАСКАД» акти прийомки виконаних робіт разом із супровідними листами, які фіксують дату здачі Підрядником виконаних робіт, а ДП «КБ «Південне» ім. М.К.Янгеля» після підписання актів направляло їх разом із супровідними листами, які фіксують дату прийняття робіт Замовником.

Отже, вищенаведений порядок підписання актів прийомки виконаних робіт не суперечить умовам Договору підряду. Відсутність в актах прийомки виконаних робіт за Договором підряду дати здачі Підрядником та прийняття робіт Замовником не може свідчити про нереальність наданих послуг, оскільки таку дату можна встановити на підставі офіційного листування сторін Договору підряду.

Відповідно до умов даного Договору 19.09.2013 р. позивачем була проведена передплата у розмірі 300000,00 грн. (ПДВ 50000,00 грн.) за платіжним дорученням №336, 20.09.2013 р. ТОВ «БІК КАСКАД» була виписана податкова накладна №6.

Акти прийомки виконаних робіт ніяким чином не впливають на формування платником податків податку на додану вартість враховуючи, що податкова накладна була виписана по даті передоплати за вказаним договором.

Твердження податкового органу про наявність розбіжностей за вересень 2013 р. на суму ПДВ 50000,00 грн. між позивачем та ТОВ «БІК КАСКАД» спростовується даними, що зазначені в Додатку 5 до податкової декларації за вересень 2013 р. ДП «КБ «Південне» ім. М.К.Янгеля» та Додатку 5 до податкової декларації за вересень 2013 р. ТОВ «БІК КАСКАД», які не містять розбіжностей.

В травні 2014 р. ТОВ «БІК КАСКАД» повернуло позивачу частину передплати за виконання робіт по Договору підряду на загальну суму 85200,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 14200,00 грн., виписавши при цьому розрахунок коригування №1 від 08.05.2014 р. та №2 від 13.05.2014 р. до податкової накладної № 6 від 20.09.2013 р. Зазначену суму ПДВ ДП «КБ «Південне» ім. М.К.Янгеля» задекларувало у податковій декларації з ПДВ за травень 2014 р., додавши до неї додаток №1. Дата подачі декларації з ПДВ за травень 2014 р. - 19.06.2014 р.

Проте, в Акті проведене підприємством коригування податковим органом не відображено, а отже не було досліджено.

Згідно Акту перевірки, відповідач приходить до висновку про не підтвердження реальності поставок товару по Договору поставки № 150114 від 15.01.2014 р. між ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» та TOB «КМ АВІА» на підставі того, що у прибутковому ордері відсутні прізвище та ініціали працівника який отримав продукцію, надана до перевірки товарно-транспортна накладна не відповідає формі № 1-ТН.

Предметом Договору поставки є поставка ТОВ «КМ АВІА» ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» жгуту «Армос».

17.02.2014 р. ДП «КБ «Південне» була проведена 100 % оплата поставки продукції за Договором поставки в розмірі 119700,00 грн. (ПДВ 19950,00 грн.) по платіжному дорученню № 1321. 17.02.2014 р. ТОВ «КМ АВІА» була виписана податкова накладна за № 11.

Транспортування продукції (Жгут «Армос») здійснювалося ТОВ «Нова пошта», на підтвердження чого було складено товарно-транспортну накладну № 59000047248977.

Також факт поставки продукції за Договором поставки підтверджується видатковою накладною № КМ-0000031 від 20.02.2014 р. Продукція (Жгут «Армос») була прийнята ОСОБА_9, що підтверджується її підписами у ТТН та видатковій накладній. Тому, проставлення підпису без прізвища та ініціалів на прибутковому ордері є правомірним.

Відповідно до преамбули Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. №363, в яких є посилання на необхідність наявності документу під назвою «товарно-транспортна накладна», ці правила визначають права, обов'язки і відповідальність перевізників, вантажовідправників та вантажоодержувачів - замовників. Згідно із п.1 цих Правил замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. Тобто цей нормативний акт регулює правовідносини, які випливають з договору перевезення.

Зазначені правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податків, а тільки встановлюють права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи обумовлені вказаними правилами, зокрема товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, який підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Постановою КМУ від 21.05.2009 р. № 515, якою внесено зміни до Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207, встановлено, що особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, забороняється вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця документи, не передбачені зазначеним Переліком.

Документом на вантаж є:

- для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, - товарно-транспортна накладна ;

- для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця , що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, - накладна або інший документ , що підтверджує право власності на вантаж.

Отже, відсутність товарно-транспортної накладної або виявлені недоліки при її складанні жодним чином не можуть слугувати підставами для висновку податкового органу щодо неможливості факту отримання товарів від постачальників.

Підтвердження отримання товарно-матеріальних цінностей та отримання послуг перевезення вантажу, товарно-транспортними накладними, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки, законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість. Крім того, у разі підтвердження дійсного виконання відповідних господарських операцій певні недоліки первинних документів та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності.

Твердження податкового органу про наявність розбіжностей за лютий 2014 р. на суму ПДВ 37491,00 грн. між позивачем та ТОВ «КМ АВІА» спростовується даними, що зазначені в Додатку 5 до податкової декларації за лютий 2014 р. ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» та Додатку 5 до податкової декларації за лютий 2014 р. TOB «КМ АВІА», які не містять розбіжностей.

У Акті перевірки відповідач зазначає про відсутність акту здачі-приймання виконаних робіт по Договору підряду № 1 від 14.01.2014 р. між ДП «КБ «Південне» ім. М.К.Янгеля» та ТОВ «ТЕХНОМАШ».

Так, згідно з п. 4.1 Договору підряду підрядник (ТОВ «ТЕХНОМАШ») по закінченню роботи надає Замовнику (позивачу) акт здачі-приймання виконаних робіт по формі КБ-2. Строк виконання робіт, з урахуванням п. 2 Додаткової угоди № 1 від 17.06.2014 р. до Договору підряду, -31.08.2014 р.

Суд звертає увагу, що перевірка на ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» проводилась за вересень та грудень 2013 р., січень, лютий та березень 2014 р., а сам Акт про результати перевірки датовано 02.07.2014 р., тобто більш ніж за місяць до запланової дати завершення робіт. Таким чином, акту виконаних робіт по Договору підряду на час здійснення перевірки не було.

Відповідно до умов вказаного Договору позивачем 18.02.2014 р. була проведена передплата в розмірі 1000 000,00 грн. (ПДВ 166666,67 грн.) за платіжним порученням № 1394. 18.02.2014 р. ТОВ «ТЕХНОМАШ» була виписана податкова накладна за № 3.

Акти здачі-приймання виконаних робіт ніяким чином не впливають на формування платником податків податку на додану вартість, оскільки податкова накладна була виписана по даті передоплати за укладеним Договором.

Крім іншого, що під час перевірки позивач разом з Договором на виконання підрядних робіт надавав копію ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України, яка була видана ТОВ «ТЕХНОМАШ» для провадження ним діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, що спростовує твердження відповідача про відсутність у контрагента позивача дозвільних документів для здійснення господарських видів діяльності, пов'язаних зі створенням об'єктів архітектури чи провадження певних видів будівельної діяльності.

Як вбачається з установлених судом обставин справи, факт поставки товарів та надання робіт позивачеві усіма контрагентами підтверджується наведеними вище первинними документами, які були досліджені судом під час судового розгляду справи. А відтак окремі недоліки у документальному оформленні цих операцій (зокрема, під час заповнення товарно-транспортних накладних, актів прийомки виконаних робіт, прибуткових ордерів) не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на врахування витрат, понесених на оплату цих послуг, під час визначення об'єкта оподаткування.

Також, суд вважає посилання податкового органу на відсутність сертифікатів якості товару як на підставу неотримання позивачем товару, безпідставними, оскільки не спростовують права позивача на формування податкового кредиту та податкових витрат. Сертифікати якості (відповідності) товару не можуть розглядатись як документи, у зв'язку з наявністю або відсутністю яких можна зробити висновок про здійснення або нездійснення поставок товару (виконання або невиконання умов договору поставки тощо).

Суд звертає увагу, що зміст Акту перевірки не містить посилань на недоліки або зауваження щодо оформлення угод, податкових, видаткових накладних, фактів оплати товарів/послуг, поставки товарів.

Податковий орган вказав, що під час перевірки відсутні випадки ненадання підприємством первинних документів (п. 2.5 Акту перевірки), тоді як сам зміст Акту перевірки свідчить про протилежне, що вказує на суперечливість висновків посадових осіб податкового органу при проведенні перевірки.

Висновок про нереальність укладених угод ґрунтується виключно на виявлених недоліках при оформленні певних документів, які були спростовані наведеними вище обставинами.

Податковий орган робить висновок про нереальність господарських відносин між позивачем та його контрагентами на підставі Актів зустрічних звірок контрагентів. Проте, даний вид Акту не несе в собі доказової інформації про діяльність суб'єкта господарської діяльності.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 Цивільного кодексу України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно частин 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Правочини, зазначені в Акті перевірки, до теперішнього часу не визнані недійсними у судовому порядку.

Стосовно посилання відповідача на дані інформаційних ресурсів податкових органів, суд зазначає наступне.

Основним засобом встановлення порушень платника податків та причетності ланцюгу постачання до платника податку як кінцевого вигодо набувача були зроблені на підставі співставлення інформаційних баз в розрізі контрагентів.

Інформаційні бази даних податкової не мають статусу офіційних, не сертифіковані і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Також, суд критично оцінює використання відповідачем Актів зустрічних звірок та документальної позапланової невиїзної перевірки контрагентів як підстави для висновків перевірки позивача, оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд звертає увагу, що згідно Актів зустрічних звірок контрагентів без співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів щодо з'ясування факту здійснення господарських операцій, взагалі неможливо зробити висновок про відсутність факту поставки товару або надання/отримання послуг.

Крім того, відповідно до Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1232 за наслідками проведення зустрічної звірки відповідним податковим органом складається довідка про зустрічну звірку, а не Акт.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах ВСУ від 06.04.2004 р. по справі 8/140, від 29.10.2010 р. по справі 21-14-а10, від 31.01.2010 р. по справі № 21-47а10, де встановлено, якщо контрагент платника податку не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це не тягне відповідальності та негативних наслідків для самого платника податку.

Більш того, згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» віл 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до ч.2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Так, у справі «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Аналогічні висновки Європейського Суду з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії ». Також, у справі «Інтерсплав» проти України » (2007 рік, заява № 803/02), Суд, у п. 38 рішення зазначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання».

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам ст. 1 Протоколу № 1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників.

Відповідно, Суд констатував факт порушення ст. 1 Протоколу № 1, якою гарантується право на мирне володіння майном.

Рішення ж Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах ВСУ від 06.04.2004 р. у справі 8/140, від 29.10.2010 р. у справі № 21-14-а10, від 31.01.2010 р. у справі № 21-47а-10.

За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Під час судового розгляду справи позивачем надано первинну документацію підприємства, що підтверджує реальність господарських відносин з контрагентами.

Дослідження первинних документів, які опосередковують господарські відносини між позивачем та його контрагентами свідчить, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презумує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак, в порушення вимог ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено доказів у спростування реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ТЕХНОМАШ», ТОВ «БІК КАСКАД», ТОВ «КМ АВІА», з урахуванням ділової мети та економічної вигоди, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідачем належним чином не доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення у оскаржуваній частині.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К.Янгеля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування окремих положень податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К.Янгеля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування окремих положень податкового повідомлення - рішення, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати окремі положення податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000524002 від 23.07.2014 р. в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 р. у розмірі 50000,00 грн. та за лютий 2014 р. у розмірі 78283,00 грн.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К.Янгеля» судовий збір в розмірі 256,57 грн. (двісті п'ятдесят шість грн. 57 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 14 листопада 2014 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 14.11.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Парненко В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун