Ухвала

від 30.07.2015 по справі 804/16204/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2015 рокусправа № 804/16204/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року у справі №804/16204/14 за позовом: до відповідача: про Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім.. М.К. Янгеля» Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів визнання протиправними та скасування окремих положень податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім.. М.К. Янгеля» (далі по тексту - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасування окремі положення податкового повідомлення-рішення №0000524002 від 24 липня 2014 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року у розмірі 50000,00 грн. та за лютий 2014 року у розмірі 78283,00 грн.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позові, зазначив, що під час проведення перевірки відповідач не висував зауважень до податкової накладної та відповідачем на ставився під сумнів факт перерахування грошових коштів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року у справі №804/16204/14 адміністративний позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року у справі №804/16204/14 та відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач, зокрема, зазначив, що за відсутності належним чином оформлених первинних документів перевіряючими зроблено висновок, що позивач не надав належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами, а отже факт надання послуг не доведено.

Позивачем надано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вказує, що твердження відповідача стосовно нереальності господарських операцій позивача є безпідставними. Позивач просить залишити без змін оскаржувану постанову суду.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року у справі №804/16204/14 та відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін по справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 03 червня 2014 року по 24 червня 2014 року посадовою особою відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Державним підприємством «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К.Янгеля» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень, грудень 2013 р., січень, лютий, березень 2014 р., результати якої оформлено актом №369/28-01-40-02-16 від 02 липня 2014 року.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення п. 198.1 , 198.2 , 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , а саме Державним підприємством «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К.Янгеля» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за вересень 2013 р. у сумі 50000,00 грн., лютий 2014 р. у сумі 78283,00 грн.

23 липня 2014 року відповідачем на підставі акту 369/28-01-40-02-16 від 02 липня 2014 року винесено податкове повідомлення-рішення форми №0000524002, яким позивачу, зокрема, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50000,00 грн. за вересень 2013 р. та 78283,00 за лютий 2014 р.

Відповідач в акті перевірки вказує, що ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» у лютому 2014 р. мало господарські відносини з ТОВ «ТЕХНОМАШ» (ЄДРПОУ 32434284) на підставі Договору підряду №1 від 14.01.2014 р. В ході перевірки встановлено, що у Додатку №1 до Договору підряду проектно-кошторисної документації, який складається з локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1 (форма№1) на опалення, локального кошторису на будівельні роботи №2-1-3 (форма№1) на суспільні роботи відсутні посада, прізвище та ініціали особи, яка склала та перевірила дану проектно-кошторисної документації. З огляду на вищенаведене, проектно-кошторисна документація до договору, яка є обов'язковим додатком до договору, копії яких були надані, не можуть бути прийняті як первинні документи, а отже, підтверджувати факт узгодження локального кошторису на будівельні роботи №2-1-3 та №2-1-1 та умов виконання договору.

Також ДП «КБ «Південне» ім. M.K. Янгеля» у лютому 2014 р. мало господарські відносини з ТОВ «КМ АВІА» (ЄДРПОУ 38493429) на підставі Договору поставки №190713 від 19.07.2013 р. В межах вказаних господарських відносин у прибуткових ордерах відсутні прізвище та ініціали працівника який отримав продукцію. Таким чином, з прибуткового ордеру неможливо встановити, хто саме його підписав, з огляду на це копія прибуткового ордеру, яка була надана на підтвердження здійснення поставки товару, не може бути прийнята ж первинний документ, а отже підтверджувати факт здійснення ТОВ «КМ АВІА» поставки товару. До перевірки не було надано сертифікати якості на продукцію. Надана товарно-транспортна накладна не відповідає формі №1-ТН (затвердженої наказом Мінтрансу, Мінтрансу України 29.12.95р. №488/346), що зазначена в умовах договору, а саме: в ТТН не визначені фактичні адреси пунктів навантаження товару, адреси складських приміщень, які використовувались у наданих ТТН, як пункти навантаження товару, номер подорожнього листа, вид перевезення товару та ін. В ході перевірки встановлено, що в платіжному дорученні №1680 від 27.02.2014 р. у графі «призначення платежу» невірно вказаний номер Договору, а саме замість договору №19 від 30.05.2013 р. вказаного на податковій накладній №14 від 27.02.2014 р., вказано №190713 від 19.07.2013 р.

ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» у вересні 2013 р. мало господарські відносини з ТОВ «БІК КАСКАД» (ЄДРПОУ 37374436) на підставі Договору підряду №29-08КБ від 29.09.2013 р. В актах прийомки виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2013 р. січень, лютий 2014 р., згідно Договору №29-08КБ від 29.08.2013 р., відсутні дати здачі Підрядником (ТОВ «БІК КАСКАД») та прийняття робіт Замовником (позивачем). В ході перевірки встановлено нереальність проведення господарських операцій між ТОВ «БІК КАСКАД» та ТОВ «Ерідан 2 Плюс» (код ЄДРПОУ 38450157) за період вересень 2013 р., наявність та здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із вищевказаними контрагентами, зокрема, надано податкові і видаткові накладні, розрахункові документи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зміст акту перевірки не містить посилань на недоліки або зауваження щодо оформлення угод, податкових накладних, відсутності фактів оплати товарів/послуг , а також наявності самих робіт і товарів.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що перша подія, за якою позивач мав право сформувати показники податкового кредиту з ПДВ, не відбулася.

Також необхідно зазначити, що в матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду, які набрали законної сили, на підтвердження здійснення контрагентами позивача фіктивної діяльності, підробки документів посадовими особами позивача чи його контрагентів..

З приводу посилань відповідача на висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, колегія суддів зазначає, що згідно діючого законодавства названі документи складається у разі, коли проведення зустрічної звірки в порядку, встановленому законодавством, є об'єктивно неможливим. Заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, виходячи із зазначеного, не можуть вважатися діями по фактичному проведенню зустрічної звірки. За таких обставин, посилання податкового органу на вищевказані акти судом апеляційної інстанції до уваги не приймається.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на недоліки товарно-транспортних накладних, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вказане не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом в ухвалі від 13 січня 2015 року у справі № К/800/36740/14.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що доводи позивача щодо належного формування показників податкової звітності за відносинами з контрагентами у перевіряємий період підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено законність і обґрунтованість прийнятого ним рішення в оскаржуваній частині.

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог є правомірним, доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду від 10 листопада 2014 року, з огляду на що дане судове рішення необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року у справі №804/16204/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко