Постанова

від 12.11.2014 по справі 813/5555/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року № 813/5555/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.

за участю секретаря Капустинської Н.М.

за участю:

представників позивача Матвіїв І.В., Бордун К.О.

представника відповідача Каранець Р.В.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крео» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002732210/8552 від 10.06.2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕО» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2014 року № 0002732210/8552.

Позовні вимоги обгрунтовуться тим, що висновки, викладені в акті перевірки спростовуються наявними первинними бухгалтерськими документами та іншими доказами, які підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Також, на думку представників позивача, контролюючим органом були допущені порушення при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки, які вплинули на її об'єктивність.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, в обґрунтування позовних вимог посилались на обставини викладені в позовній заяві та просять позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Крео» з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТОВ «Промтехметал», ТОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі», іншими суб'єктами господарювання із ознаками фіктивності за період з 01.01.2011 по 01.12.2011, яка оформлена актом від 13.05.2014р. № 193/159/13-07-22-01-10/34472735.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Крео» вимог п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено податковий кредит за період, що перевірявся, по безтоварних операціях з ПП «Воллі», ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Викуп» на загальну суму 7 785 грн., в т.ч. ІІ квартал 2011р. - 3 225 грн., за ІV квартал 2011р. - 4 560 грн.

В основу висновку про завищення податкового кредиту покладено те, що ТзОВ «КРЕО» перебувало в господарських правовідносинах з ПП «Воллі», ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Викуп», які фактично не мали можливості здійснювати господарську діяльність, оскільки в них відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, а відповідно до ч.1,5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст.. 228 Цивільного кодексу України, зазначені угоди мають ознаки нікчемності.

Також такі висновки ґрунтуються на актах перевірок зазначених контрагентів та аналізі податкової звітності.

26 травня 2014 року позивачем було подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області письмові скаргу на акт перевірки, однак дана скарга залишена без задоволення.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 10.06.2014 року № 0002732210/8552, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 9 731 грн. 25 коп. , у тому числі за основним платежем - 7 785 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 946 грн. 25 коп.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а.) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б.) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України ( у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в.) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г.) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193,1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзацу 1 п.198.6 ст. 198 ПК України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №999-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, в власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ПП «Воллі», ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Викуп».

Взаємовідносини між ТзОВ «Крео» та ПП. «Воллі» відбувались на підставі договору про надання послуг №69/05 від 13.05.2011р.

В підтвердження виконання даного договору представниками позивача надані наступні документи:

- додаток до договору №1 від 13.05.2011 року на загальну суму 5 800,00 грн. в т.ч. ПДВ - 966,67 грн.;

- акт виконаних робіт № ОУ - 0000095 від 16.05.2011 року на загальну суму 5 800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 966,67 грн.;

- податкова накладна № 51 від 16.05.2011 року на загальну суму 5 800, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 966, 67 грн.;

- додаток до договору №2 від 13.05.2011 року на загальну суму 3 500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 583,33 грн.;

- акт виконаних робіт № ОУ - 0000094 від 16.05.2011 року на загальну суму 3 500, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 583,33 грн.;

- податкова накладна №50 від 16.05.2011 року на загальну суму 3 500,00 грн. в т.ч. ПДВ 583,33 грн.;

- додаток до договору №3 від 13.05.2011 року на загальну суму 4 200,00 грн. в т.ч. ПДВ 700,00 грн.;

- акт виконаних робіт № ОУ - 0000093 від 16.05.2011 року на загальну суму 4 200, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 700,00 грн.

ТзОВ «Крео» за результатами вказаних операцій включено до складу валових витрат витрати в сумі 13 500, 00 грн. та було сформовано податковий кредит за ІІ квартал 2011 р. в сумі 2 250,00 грн., що відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та даним декларацій з ПДВ за ІІ квартал 2011 року.

Розрахунки між ТзОВ «Крео» та ПП «Воллі» проведені у безготівковій формі, відповідно до платіжних доручень:

- № 142 від 16.05.2011 року на суму 5 800,00 грн. в т.ч. ПДВ - 966,67 грн.;

- № 143 від 16.05.2011 року на суму 3 500, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 583,33 грн.;

- № 141 від 16.05.2011 року на суму 4 200, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 700,00 грн.

Надані згідно вище вказаного договору послуги були використані Позивачем у його підприємницькій діяльності, що підтверджується реєстром реалізації товарів контрагентам за період: квітень-листопад 2011р.

Взаємовідносини між ТзОВ «Крео» та ТзОВ «АРС Трейд» відбувались на підставі договору про надання послуг № 4588 від 15.06.2011р.

В підтвердження виконання даного договору представниками позивача надані наступні документи:

- рахунок-фактура СФ-6-00008 від 15.06.2011р. на загальну суму 5 850,00 грн. в т.ч. ПДВ - 975,00 грн.;

- акт виконаних робіт від 15.06.2011р. на загальну суму 5 850,00 грн., в т.ч. ПДВ - 975,00 грн.;

- податкова накладна №296 від 15.06.2011р. на загальну суму 5 850,00 грн. в т.ч. ПДВ - 975,00 грн.

ТзОВ «Крео» за результатами вказаних операцій включено до складу валових витрат витрати в сумі 5 850,00 грн. та було сформовано податковий кредит за ІІ квартал 2011 року в сумі 975,00 грн., що відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, та даних декларацій з ПДВ за ІІ квартал 2011 року.

Розрахунки між ТзОВ «Крео» та ТзОВ «АРС Трейд» проведені у безготівковій формі, відповідно до платіжного доручення:

- № 169 від 15.06.2011 року на суму 5 850, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 975,00 грн.

Надані згідно вище вказаного договору послуги були використані Позивачем у його підприємницькій діяльності, що підтверджується реєстром реалізації товарів контрагентами за період: квітень-листопад 2011р.

Взаємовідносини між ТзОВ «Крео» та ТОВ «Викуп» відбувались на підставі договору про надання послуг № 1835 від 18.10.2011р.

В підтвердження виконання даного договору представниками позивача надані наступні документи:

- рахунок-фактура б/н від 18.10.2011 року на загальну суму 550,00 грн. в т.ч. ПДВ - 91,67 грн.;

- акт виконаних робіт №РН-10-1806 від 18.10.2011 року на загальну суму 550,00 грн. в т.ч. ПДВ - 91,67 грн.;

- податкова накладна №356 від 18.10.2011 року на загальну суму 550,00 грн. в т.ч. ПДВ - 91,67 грн.;

- рахунок-фактура б/н від 18.10.2011 року на загальну суму 3 300,00 грн. в т.ч. ПДВ - 550,00 грн.;

- акт виконаних робіт № РН - 10-1807 від 18.10.2011 року на загальну суму 3 300,00 грн. в т.ч. ПДВ - 550,00 грн.;

- податкова накладна № 357 від 18.10.2011 року на загальну суму 3 300,00 грн. в т.ч. ПДВ - 550,00 грн.;

- рахунок-фактура б/н від 18.10.2011 року на загальну суму 1100,00 грн. в т.ч. ПДВ - 183,33 грн.;

- акт виконаних робіт № РН - 10-1808 від 18.10.2011 року на загальну суму 1100,00 грн. в т.ч. ПДВ - 183,33 грн.;

- податкова накладна №358 від 18.10.2011 року на загальну суму 1100,00 грн. в т.ч. ПДВ - 183,33 грн.;

- рахунок-фактура б/н від 18.10.2011 року на загальну суму 5 850,00 грн. в т.ч. ПДВ - 975,00 грн.;

- акт виконаних робіт № РН-10-1809 від 18.10.2011 року на загальну суму 5 850,00 грн. в т.ч. ПДВ - 975,00 грн.;

- податкова накладна № 359 від 18.10.2011 року на загальну суму 5 850,00 грн. в т.ч. ПДВ - 975,00 грн.;

- рахунок-фактура б/н від 18.10.2011 року на загальну суму 4 200,00 грн. в т.ч. ПДВ - 700,00 грн.;

- акт виконаних робіт №РН-10-1805 від 18.10.2011 року на загальну суму 4 200,00 грн. в т.ч. ПДВ - 700,00 грн.;

- податкова накладна № 355 від 18.10.2011 року на загальну суму 4 200,00 грн. в т.ч. ПДВ -700,00 грн.;

- рахунок-фактура б/н від 08.11.2011 року на загальну суму 650,00 грн. в т.ч. ПДВ -108,33 грн.;

- акт виконаних робіт №РН-11-0816 від 08.11.2011 року на загальну суму 650,00 грн. в т.ч. ПДВ -108,33 грн.;

- податкова накладна № 165 від 08.11. 2011 року на загальну суму 650,00 грн. в т.ч. ПДВ 108,33 грн.;

- рахунок-фактура б/н від 08.11.2011 року на загальну суму 900,00 грн. в т.ч. ПДВ - 150,00 грн.;

- акт виконаних робіт № РН-11-0814 від 08.11.2011 року на загальну суму 900,00 грн. в т.ч. ПДВ-150,00 грн.;

- податкова накладна № 163 від 08.11.2011 року на загальну суму 900,00 грн. в т.ч. ПДВ - 150,00 грн.;

- рахунок-фактура б/н від 08.11.2011 року на загальну суму 2 010,00 грн. в т.ч. ПДВ -335,00 грн.;

- акт виконаних робіт № РН-11-0815 від 08.11.2011 року на загальну суму 2 010,00 грн. в т.ч. ПДВ -335,00 грн.;

- податкова накладна № 164 від 08.11.2011 року на загальну суму 2 010,00 грн. в т.ч. ПДВ -335,00 грн.;

- рахунок-фактура б/н від 08.11.2011 року на загальну суму 8 800,00 грн. в т.ч. ПДВ - 1 467,00 грн.;

- акт виконаних робіт № РН-11-0813 від 08.11.2011 року на загальну суму 8 800,00 грн. в т.ч. ПДВ - 1 467,00 грн.;

- податкова накладна № 162 від 08.11.2011 року на загальну суму 8 800, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 1 467,00 грн.;

ТзОВ «Крео» за результатами вказаних операцій включено до складу валових витрат витрати в сумі 27 360,00 грн. та було сформовано податковий кредит за IV квартал 2011 року в сумі 4 560,00 грн., що відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та даним декларацій з ПДВ за IV квартал 2011 року.

Розрахунки між ТзОВ «Крео» та ТОВ «Викуп» проведені у безготівковій формі, відповідно до платіжних доручень:

- № 273 від 19.10.2011 року на суму 4 200,00 грн. в т.ч. ПДВ - 700,00 грн.;

- № 274 від 19.10.2011 року на суму 550,00 грн. в т.ч. ПДВ -91,67 грн.;

- № 275 від 19.10.2011 року на суму 3 300,00 грн. в т.ч. ПДВ -550,00 грн.;

- № 276 від 19.10.2011 року на суму 1 100,00 грн. в т.ч. ПДВ - 183,33 грн.;

- № 277 від 19.10.2011 року на суму 5 850,00 грн. в т.ч. ПДВ - 975,00 грн.;

- № 302 від 15.11.2011 року на суму 8 800,00 грн. в т.ч. ПДВ - 1 467,00 грн.;

- № 303 від 15.11.2011 року на суму 650,00 грн. в т.ч. ПДВ - 108,33 грн.;

- № 304 від 15.11.2011 року на суму 2 010,00 грн. в т.ч. ПДВ - 335,00 грн.;

- № 305 від 15.11.2011 року на суму 900,00 грн. в т.ч. ПДВ - 150,00 грн.

Надані згідно вище вказаного договору послуги були використані Позивачем у його підприємницькій діяльності, що підтверджується реєстром реалізації товарів контрагентам за період: квітень-листопад 2011р.

Зазначені документи містять всі необхідні реквізити відповідно до вимог чинного законодавства України.

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивачем при оподаткуванні згаданих господарських операцій і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента та контрагентами останнього.

Також суд критично оцінює як доказ на підтвердження безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами вирок Сихівського районного суду м. Львова від 26.12.2012р. у кримінальній справі № 1319/5265/2012, оскільки дані первинних фінансово-господарських документів по взаємовідносинах ПП «Воллі» з ТзОВ «КРЕО» в вироку не зазначаються, більше того як вбачається із змісту самого вироку, фінансово-господарські операції по вищенаведених договорах не досліджувались судом під час розгляду кримінальної справи та в даному вироку ТзОВ «КРЕО» взагалі не згадується.

Посилання відповідача на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 26 грудня 2012 року по справі № 1319/5265/2012 про визнання керівника ПП «Воллі» виним у вчиненні злочинів передбачених частиною 2 статті 27, частиною 2 статті 205, частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України не є належним доказом безтоварності господарських операцій з позивачем, оскільки згідно з положеннями частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Проте, обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємсва), встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

За таких обставин, суд вважає, що податковим органом не доказано фактичного нездійснення згаданих господарських операцій.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні податкові накладні, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності ПП «Воллі», ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Викуп», як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявні витяги з офіційного веб-порталу Міністерства доходів і зборів України з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій вищенаведені контрагенти позивача були внесені до реєстру та являлись платниками податку на додану вартість.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

Статті 8, 61 та 129 Конституції України передбачають, що платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права, індивідуальний характер відповідальності та забезпечення доведеності вини.

Даний підхід також підтверджується і судовою практикою. Зокрема Верховний Суд України при перегляді судового рішення прийшов до висновку, що невиконання особою свого зобов'язання щодо сплати податку не тягне відповідальності та негативних наслідків для її контрагентів.

Відповідно до ст.. 244-2 КАС України суд не може не взяти до уваги вказану вище судову практику, оскільки вона є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України, а ігнорування правової позиції Верховного Суду України при застосуванні відповідних норм Закону про ПДВ є прямим порушенням вимог законодавства.

На підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини застосовується в Україні як джерело права.

З огляду на наведене суд бере до уваги посилання представників позивача на практику Європейського суду з прав людини по даній категорії справ, в якій зокрема вказується на неможливість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії та чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Суд також бере до уваги узагальнення практики Вищого адміністративного суду України з даного питання, що викладена в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11: «Оцінюватися при досліджені факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним, зокрема, таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» ( заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

За таких обставин, суд вважає, що висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не є обґрунтованими.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат; виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником податків необгрунтованої податкової вигоди мають грунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силі вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоч б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації провочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений в кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В підтвердження факту існування вказаних обставин у даній справі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області не надано суду жодних належних та допустимих доказів.

Крім цього, як встановлено судом отримані позивачем послуги від ПП «Воллі», ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Викуп» були використані в його подальшій господарській діяльності.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були зареєстровані в установленному законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, платники податку на прибуток та податку на додану вартість.

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що господарські операції між ТзОВ «КРЕО» та ПП «Воллі», ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Викуп» _реально проведені, а відповідно вказані у виписаних даними контрагентами податкових накладних відомості відповідають дійсності.

Крім того, згідно з чинним законодавством дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника не залежать від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем рестрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добровільний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної податкової вигоди, позивача не може зазначати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

З вище наведеного випливає, що податковий кредит у вказаний податковий період сформований ТзОВ «Крео» у повній відповідності до приписів Податкового кодексу України. ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області не доведено порушення ТзОВ «КРЕО» п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що виключає донарахування грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, про підставність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 10.06.2014р. № 0002732210/8552.

Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крео» 182,70 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0002732210/8552 від 10.06.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крео» (вул.Золота,25/48,м.Львів, ЄДРПОУ 34472735) сплачений судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 17 листопада 2014 року.

Суддя Гулкевич І.З.