Постанова

від 24.11.2015 по справі 813/5555/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року № 876/10989/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Крео» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

07.08.2014 ТОВ «Крео» звернулося в суд із адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2014 № 0002732210/8552.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки, викладені в акті перевірки спростовуються наявними первинними бухгалтерськими документами та іншими доказами, які підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Також, позивач вказував на те, що контролюючим органом були допущені порушення при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки, які вплинули на її об'єктивність.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2014 позов задоволено повністю.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано надані податковим органом вироки Сихівського районного суду м. Львова від 26.12.2012 по справі № 1319/5265/2012 та від 07.07.2014 по справі № 464/6266/14-к, яким директора ПП «Воллі» ОСОБА_5 та його заступника ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочинів передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України. Також, апелянт вказує на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не враховано інформацію щодо відсутності у ПП «Воллі», ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Викуп» основних засобів та трудових ресурсів, які є необхідними для здійснення господарської діяльності.

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечили та просять залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Крео» з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТОВ «Промтехметал», ТОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі», іншими суб'єктами господарювання із ознаками фіктивності за період з 01.01.2011 по 01.12.2011, яка оформлена актом від 13.05.2014 № 193/159/13-07-22-01-10/34472735.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Крео» вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит за період, що перевірявся, по безтоварних операціях з ПП «Воллі», ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Викуп» на загальну суму 7785 грн, в т.ч. ІІ квартал 2011 року - 3225 грн, за ІV квартал 2011 року - 4560 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що ТОВ «КРЕО» перебувало в господарських правовідносинах з ПП «Воллі», ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Викуп», які фактично не мали можливості здійснювати господарську діяльність, оскільки в них відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, а відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені угоди мають ознаки нікчемності.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 10.06.2014 № 0002732210/8552, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 9731,25 грн, у тому числі за основним платежем - 7785 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1946,25 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Воллі», ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Викуп» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані податковому органу під час перевірки. Разом з тим, суд першої інстанції вказав на протиправність збільшення позивачу податкового зобов'язання з огляду на недотримання податкової дисципліни його контрагентами, оскільки відповідач не може нести відповідальність за правопорушення вчинені іншими суб'єктами господарювання.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПК України).

В підпункті 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарських операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, 31.05.2011 позивачем (Замовник) укладено з ПП «Воллі» (Виконавець) договір № 69/05 про надання послуг згідно якого Замовник доручає, а Виконавець приймає до виконання рекламні та друкарські послуги в терміни та на умовах передбачених цим договором та додатками до нього. Додатки до договору є його невід'ємними частинами, що підписуються уповноваженими представниками сторін та містять наступну інформацію: кількість матеріалів, формат, термін виготовлення та розміщення, а також місце, умови розміщення, вартість та інше (а.с. 33).

Аналогічного змісту договори від 15.06.2011 № 4588 (а.с. 39) та від 18.10.2011 № 1835 (а.с. 42) позивачем укладено відповідно з ТОВ «АРС Трейд» та з ТОВ «Викуп».

На підтвердження реальності вказаних господарських операцій, позивачем до матеріалів справи долучено додатки до договору з ПП «Воллі», акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, платіжні доручення, реєстри отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 34-38, 40-41, 43-58).

Проте, вказані документи не підтверджують реальність господарських операцій, оскільки у них визначено тільки вид робіт (послуг) та їх вартість. Виходячи з умов вказаних вище договорів ПП «Воллі», ТОВ «АРС Трейд» та з ТОВ «Викуп», Додатки до них, повинні містити інформацію про кількість матеріалів, формат, термін виготовлення та розміщення, а також місце, умови розміщення, вартість реклами та інше. Однак, надані додатки до договору з ПП «Воллі», не відображають інформації про кількість матеріалів, формат виготовлення, умови та місце розміщення реклами, а по інших контрагентах такі додатки до договорів взагалі не надано. Такої інформації не містять і акти здачі-приймання робіт, що свідчить про їх невідповідність вимогам первинних документів, які визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, так як не містять даних щодо змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції.

Відсутність у первинних документах вказаних вище відомостей, не дає можливості встановити обставини того, що придбані позивачем рекламні послуги були використані в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Також слід зазначити, що ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено аналіз діяльності ПП «Воллі» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за березень-червень 2011 року, за наслідками якого складено акт № 921/23-2/34029609 від 30.06.2011, акт № 1260/23-4/34029609 від 20.07.2011, довідку № 1559/23-4/34029609 від 23.08.2011. Проведеним аналізом встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької та економічної діяльності, оскільки у нього відсутні основні засоби, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Правомірність дій податкового органу, щодо проведення вказаного аналізу, ПП «Воллі» оскаржувало у судовому порядку. Однак, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 по справі № 2а-8423/11/1370, у задоволенні такого відмовлено та констатовано правомірність дій суб'єкта владних повноважень.

Крім цього, суд першої інстанції під час вирішення цієї справи належним чином не дослідив, що усі надані позивачем документи, які стосуються господарських відносин з ПП «Воллі» від імені цього підприємства підписані його директором ОСОБА_5

У процесі судового розгляду представником відповідача до матеріалів справи долучено вирок Сихівського районного суду м. Львова від 26.12.2012 у кримінальній справі № 1319/5265/2012, який згідно листа цього суду від 28.02.2013 № 403/М, не оскаржувався та набрав законної сили. Вказаним вироком директора ПП «Воллі» ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу. Цим вироком установлено, що ОСОБА_5 переслідуючи мету на здійснення фіктивного підприємництва, не маючи наміру здійснювати фактичну господарську діяльність, за попередньою змовою із організатором фіктивного підприємництва ОСОБА_6 і директором-власником ТОВ «Промтехметал» та невстановленими слідством особами, розробив схему, суть якої полягала у тому, що підприємствами-вигодонабувачами та підконтрольними ОСОБА_6 і невстановленими слідством особам суб'єктами господарювання із ознаками фіктивності - ТзОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ТзОВ «Крафт ЛВ», здійснювали документальне оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт). Однак, фактично цими підприємствами ніякі товари не поставлялись, послуги не надавались та роботи не виконувались. ОСОБА_6 організував придбання, перереєстрацію як на себе, так і на спеціально підібраних осіб із числа малозабезпечених, малодосвідчених громадян - засудженого ОСОБА_5 суб'єктів господарювання - ТОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ТОВ «Крафт ЛВ» для вчинення фіктивного підприємництва, з метою надання суб'єктам господарювання незаконних послуг з мінімізації сплати податків, конвертації безготівкових коштів у готівку та отримання внаслідок цих дій неконтрольованого доходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для врахування адміністративним судом у питаннях чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наданими позивачем документами не підтверджується реальність господарських операцій з ПП «Воллі», ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Викуп», за результатами яких першим сформовано податковий кредит, а тому оскаржене податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасованим бути не може.

Враховуючи те, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи, з невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - задовольнити повністю.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року у справі № 813/5555/14 - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

ОСОБА_7

Постанова у повному обсязі складена та підписана 30.11.2015.