Постанова

від 12.11.2014 по справі 813/6052/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року № 813/6052/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.,

за участю секретаря - Капустинської Н.М.

за участю представника позивача Завалишина Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» до Скадовської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000762200 від 27.05.2014 р, -

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулося до суду з позовом до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Херсонській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.05.2014 року № 0000762200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, 11020100» на загальну суму 9626,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 7701,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1925,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт№ №76/22/22735067 від 14.05.2014 року планової виїзної перевірки Відокремленого підрозділу "Пансіонат "Галичина" ДТГО "Львівська залізниця", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оформлено з порушенням вимог чинного законодавства, а висновки, викладені в цьому акті, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що реальність правовідносин між ФОП ОСОБА_2 та ВП «Пансіонат «Галичина» підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також вказує, що в акті перевірки податковим органом не наведено будь-яких фактів щодо визнання первинних документів, поданих позивачем під час перевірки, недійсними. Позивач зазначає, що податковий орган не вправі встановлювати недійсність (нікчемність) правочинів, тому при складенні акту № №76/22/22735067 від 14.05.2014СкадовськаОДПІ ГУМіндоходів у Херсонській області вийшла за межі своїх повноважень.

Скадовська ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області подала до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовуєтим, що на момент перевірки у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відсутні документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ (акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ), довіреності, сертифікати якості, інші документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Наявність лише видаткових та податкових накладних не може бути доказом проведення самої господарської операції. Докази фактичного отримання та відвантаження товарів у ФОП ОСОБА_2 відсутні, та, відповідно матеріалів перевірки TOB «Фірма Радіус Інвест» операції із придбання та реалізації мали нетоварний характер, товар не перевозився і не зберігався, договори на поставку продуктів харчування в асортименті реально виконані не були* та не мали наміру на породження цивільно-правових наслідків.

Крім цього, в зв'язку з відсутністю доказів фактичного отримання продукції від TOB «Фірма Радіус Інвест» неможливо встановити зв'язок даних витрат з веденням господарської діяльності підприємства, як цього вимагає Податковий Кодекс України. На цих підставах, просить у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, причини неявки не повідомив, належним чином повідомлений.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Представниками Скадовської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській областіпроведена плановадокументальна виїзна перевірка Відокремленого підрозділу "Пансіонат "Галичина"ДТГО "Львівська залізниця" за результатами якої складено акт №76/22/22735067 від 14.05.2014 року планової виїзної перевірки Відокремленого підрозділу "Пансіонат "Галичина" ДТГО "Львівська залізниця", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.138.1, п138.2, п.139.1.9 Податкового кодексу Українивід 02.12.2010 р. №2755-VI, іззмінами та доповненнями, в результатічого встановлено заниження розміру оподаткованого прибутку у сумі 7701 грн., у тому числі у податковому періоді: «Півріччя 2012 року» у сумі 7701 грн., «Три квартали 2012 року» у сумі 7701 грн., «Рік 2012» у сумі 7701 грн.

На підставі акта перевірки №76/22/22735067 від 14.05.2014, Скадовською ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2014 року № 0000762200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, 11020100» на загальну суму 9626,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 7701,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1925,25 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковим повідомленням-рішенням позивач двічі оскаржував їх в адміністративному порядку до вищестоящих органів державної податкової служби (скарги від 01.06.2014 № 26 та від 14.07.2014), проте Рішеннями про результати розгляду скарг від 07.07.2014 № 4278/10/2122-10-06-06 та від 29.07.2014 № 500/6/99-99-10-01-15 скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Суд при вирішенні спору виходить з наступного.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_2 (Постачальник) укладено договір № 39 від 25.05.2012 (надалі - Договір) про здійснення поставок товарів, в якому обумовлено, що постачальник (ФОП ОСОБА_2) зобов'язується поставити у 2012 році покупцеві (ВП «Пансіонат «Галичина»ДТГО "Львівська залізниця") товар (продукти харчування), зазначений у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано: Договір поставки №39 від 24.05.2012 року; накладні №1 від 25.05.2012 року, №2 від 25.05.2012 року, №3 від 25.05.2012 року, №4 від 25.05.2012, №5 від 25.05.2012, №6 від 25.05.2012, №7 від 29.05.2012, №8 від 29.05.2012, №9 від 29.05.2012, №10 від 29.05.2012, №11 від 29.05.2012, товарно-транспортні накладні №1 від 25.05.2012 року, №2 від 25.05.2012 року, №3 від 25.05.2012 року, №4 від 25.05.2012, №5 від 25.05.2012, №6 від 25.05.2012, №7 від 29.05.2012, №8 від 29.05.2012, №9 від 29.05.2012, №10 від 29.05.2012, №11 від 29.05.2012,оборотно - сальдову відомість за травень-червень 2012 року.

ФОП ОСОБА_2 надало позивачу податкові накладні №0000001 від 25.05.2012 року, №0000002 від 25.05.2012 року,№0000003 від 25.05.2012 року, №0000004 від 25.05.2012 року, №0000005 від 25.05.2012 року,№0000006 від 25.05.2012 року, №0000007 від 29.05.2012 року, №0000008 від 29.05.2012 року, №0000009 від 29.05.2012 року, №0000010 від 29.05.2012 року, №0000011 від 29.05.2012 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ФОП ОСОБА_2, тому відповідач необґрунтовано дійшов висновку про заниження позивачем суми податку на прибуток, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 7701 грн.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, в числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція. оботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують обставини щодо здійснення поставки позивачу товару (робіт, послуг) його контрагентом, а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Щодо доводів відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_2, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на час укладення та виконання договорів контрагенти позивача мали всі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, а, тому вимоги щодо умов укладання та виконання угоди жодною із сторін, в розумінні ст.203 Цивільного кодексу України, порушені не були.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України) - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України). Доказів (рішень судів) про визнання вказаних вище договорів недійсними відповідачем суду не представлено.

Відповідно до статті 228 ЦК Україниправочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду. Наявність умислу позивача чи ФОП ОСОБА_2 відповідачем не доведена та доказів суду не надано.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ФОП ОСОБА_2 не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача про нікчемність укладеного між позивачем та контрагентами ФОП ОСОБА_2 договору через відсутність за юридичною адресою, відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, як доказ неможливості самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність, оскільки суб'єктам господарювання не заборонено залучати до здійснення фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби. В свою чергу, відповідачем під час проведення перевірки, вказана обставина не досліджувалась та не відображена в акті перевірки.

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_2, не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крео» 182,70 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Скадовської об»єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 27.05.2014 року № 0000762200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» (м.Львів, вул.Гоголя,1, ЄДРПОУ 22735067) 182,70 (сто вісімдесят дві гривні 70 коп) судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 17 листопада 2014 року.

Суддя Гулкевич І.З.