Ухвала

від 16.02.2015 по справі 813/6052/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 р. Справа № 876/11544/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Гудима Л.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2014 року у справі за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» 02.09.2014 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.05.2014 року № 0000762200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, 11020100» на загальну суму 9626,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 7701,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1925,25 грн..

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2014 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана постанова судом першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Скадовська ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області проведела планову документальну виїзну перевірку Відокремленого підрозділу «Пансіонат «Галичина» ДТГО «Львівська залізниця» за результатами якої складено акт №76/22/22735067 від 14.05.2014 року планової виїзної перевірки Відокремленого підрозділу «Пансіонат «Галичина» ДТГО «Львівська залізниця», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.138.1, п138.2, п.139.1.9 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження розміру оподаткованого прибутку у сумі 7701 грн., у тому числі у податковому періоді: «Півріччя 2012 року» у сумі 7701 грн., «Три квартали 2012 року» у сумі 7701 грн., «Рік 2012» у сумі 7701 грн.

На підставі акта перевірки №76/22/22735067 від 14.05.2014 року, Скадовською ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2014 року № 0000762200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, 11020100» на загальну суму 9626,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 7701,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1925,25 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковим повідомленням-рішенням позивач двічі оскаржував їх в адміністративному порядку до вищестоящих органів державної податкової служби (скарги від 01.06.2014 року № 26 та від 14.07.2014 року), проте рішеннями про результати розгляду скарг від 07.07.2014 року № 4278/10/2122-10-06-06 та від 29.07.2014 року № 500/6/99-99-10-01-15 скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Як встановлено судом між позивачем та ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) укладено договір № 39 від 25.05.2012 року (надалі - Договір) про здійснення поставок товарів, в якому обумовлено, що постачальник (ФОП ОСОБА_1.) зобов'язується поставити у 2012 році покупцеві (ВП «Пансіонат «Галичина» ДТГО «Львівська залізниця») товар (продукти харчування), зазначений у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано: Договір поставки №39 від 24.05.2012 року; накладні №1 від 25.05.2012 року, №2 від 25.05.2012 року, №3 від 25.05.2012 року, №4 від 25.05.2012 року, №5 від 25.05.2012 року, №6 від 25.05.2012 року, №7 від 29.05.2012 року, №8 від 29.05.2012 року, №9 від 29.05.2012 року, №10 від 29.05.2012 року, №11 від 29.05.2012 року, товарно-транспортні накладні №1 від 25.05.2012 року, №2 від 25.05.2012 року, №3 від 25.05.2012 року, №4 від 25.05.2012 року, №5 від 25.05.2012 року, №6 від 25.05.2012 року, №7 від 29.05.2012 року, №8 від 29.05.2012 року, №9 від 29.05.2012 року, №10 від 29.05.2012 року, №11 від 29.05.2012 року, оборотно - сальдову відомість за травень-червень 2012 року.

ФОП ОСОБА_1 надало позивачу податкові накладні №0000001 від 25.05.2012 року, №0000002 від 25.05.2012 року, №0000003 від 25.05.2012 року, №0000004 від 25.05.2012 року, №0000005 від 25.05.2012 року,№0000006 від 25.05.2012 року, №0000007 від 29.05.2012 року, №0000008 від 29.05.2012 року, №0000009 від 29.05.2012 року, №0000010 від 29.05.2012 року, №0000011 від 29.05.2012 року.

Відповідно надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ФОП ОСОБА_1, тому відповідач необґрунтовано дійшов висновку про заниження позивачем суми податку на прибуток, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 7701 грн.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, в числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують обставини щодо здійснення поставки позивачу товару (робіт, послуг) його контрагентом, а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ФОП ОСОБА_1 не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Колегія суддів вважає, що доводи відповідача про нікчемність укладеного між позивачем та контрагентами ФОП ОСОБА_1 договору через відсутність за юридичною адресою, відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, як доказ неможливості самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність, оскільки суб'єктам господарювання не заборонено залучати до здійснення фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби. В свою чергу, відповідачем під час проведення перевірки, вказана обставина не досліджувалась та не відображена в акті перевірки.

Апеляційний суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Отже, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, колегія суддів вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1, не підтверджуються належними та допустимими доказами. Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2014 року у справі № 813/6052/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

Л.Я. Гудим