Постанова

від 07.11.2014 по справі 826/15685/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/403

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

07 листопада 2014 року 10:00 № 826/15685/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» до третя особа Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Державне підприємство з комплексної поставки устаткування "Укренергокомплект" про визнання протиправними дій, скасування постанови ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач), третя особа: Державне підприємство з комплексної поставки устаткування "Укренергокомплект" з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 6 від 03.01.2002, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1;

- скасувати постанову від 09.09.2014 відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 6 від 03.01.2002, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/15685/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 06.11.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 06.11.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2014 відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві було прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 44663988 (т. 1, а.с. 9), оскільки, виконавчий напис № 6 виданий 03.01.2002 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: пропущено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Проте, позивач не погоджується з такою позицією виконавчої служби, а тому звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2002 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 було видано виконавчий напис, зареєстрованого в реєстрі за № 6, щодо стягнення з векселедавця простого векселя № 3223240302, виданого 13 жовтня 1998 року строком платежу за пред'явленням та пролонгованого векселедавцем до 31 грудня 2001 року нa суму 100000,00 (сто тисяч) гривень 00 копійок - Державного підприємства з комплектної поставки устаткування «Укренергокомплект», яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька, 11/8 (рахунок № 26003301330001, МФО 322216 в Шевченківському відділенні Промінвестбанку м. Києва, ідентифікаційний код 00132842) шляхом перерахування векселедержателю, Управлінню магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» Дочірньої Компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтоггаз України» (т. 1, а.с. 13).

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 13.12.2001 (оскільки виконавчий напис від 03.01.2002), визначені обов'язкові реквізити виконавчого документу, а саме:

1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

3) найменування стягувача і боржника, їх адреси, дата і місце народження боржника та його місце роботи (для громадян), номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб);

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Законом можуть бути встановлені також інші вимоги до виконавчих документів.

Згідно ст. 89 Закону України «Про нотаріат» в редакції 19.10.2000, у виконавчому написі повинні зазначатися:

дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

найменування та адреса стягувача;

найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

строк, за який провадиться стягнення;

суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

номер, за яким виконавчий напис зареєстровано.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Відповідно до ст. 90 Закону України «Про нотаріат» в редакції 19.10.2000, стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 13.12.2001, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) виконавчі листи та інші документи - протягом трьох років;

2) накази арбітражних судів - протягом трьох місяців;

3) посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців;

4) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

5) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.

В той же час, згідно ч. 1 ст. 91 Закону України «Про нотаріат» в редакції 19.10.2000, виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником є громадянин, може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років, а з усіх інших вимог - протягом одного року з моменту вчинення виконавчого напису, якщо законом не встановлено інших строків.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві в лютому 2002 року було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису № 6 виданого 03.01.2002 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 15).

Проте, в лютому 2004 року постановою відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві було повернуто виконавчий документ (виконавчий напис № 6 виданого 03.01.2002 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1.) стягувачеві, оскільки описане та арештоване майно боржника не реалізоване у зв'язку з відсутністю покупців (т. 1, а.с. 16).

Крім того, згідно вище вказаної постанови встановлено, що 22.01.2004 року стягувачеві було запропоновано та надано термін визначитися щодо залишення за собою непроданого майна в рахунок часткового погашення боргу, однак, в наданий термін від стягувача (позивача) не надійшла заява про залишення за собою нереалізованого майна боржника.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 03.02.2004, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 03.02.2004, після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Згідно ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 03.02.2004, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років;

2) пункт 2 частини першої статті 21 виключено

3) посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців;

4) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

5) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, у позивача строк на повторне пред'явлення виконавчого напису № 6 виданого 03.01.2002 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 розпочався в лютому 2004 року, а тому даний виконавчий напис підлягав пред'явленню до виконання до лютого 2007 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач подав до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві заяву про порушення виконавчого провадження в порядку ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» лише 01.09.2014, в той час як строк пред'явлення виконавчого напису № 6 виданого 03.01.2002 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 закінчився в лютому 2007 року.

Відтак, на момент звернення позивача до відповідача із заявою щодо примусового виконання вище вказаного виконавчого напису сплинуло більше 3-х років.

Крім цього, як вбачається із позиції позивача, останній вважає, що не пропустив строк пред'явлення виконавчого напису № 6 виданого 03.01.2002 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до виконання, оскільки, даний строк переривався, а саме:

1) на період проведення виконавчих дій відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві що примусового виконання виконавчого напису № 6 виданого 03.01.2002 - з 18.02.2004 по 17.02.2004, а тому строк на пред'явлення встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу;

2) на період розгляду Господарським судом м. Києва, поданої позивачем заяви про визнання боржника банкрутом, який тривав до 11.04.2013.

У зв'язку з чим, позивач дійшов висновку, що строк на повторне пред'явлення виконавчого напису № 6 виданого 03.01.2002 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 розпочався з 12.04.2013 і закінчиться лише 12.04.2016.

Однак, суд не може погодитися з такою позицією позивача з наступних підстав.

Згідно ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 03.02.2004, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

а) пред'явленням виконавчого документа до виконання;

б) частковим виконанням рішення боржником;

в) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Відтак, з аналізу вище вказаної норми закону вбачається, що ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» визначений вичерпний перелік підстав з яких строк пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються та не містить виключень, а, отже, є імперативною та підлягає обов'язковому дотриманню та виконанню.

У зв'язку з чим, суд звертає увагу позивача, що нормою закону не визначена така підстава переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, як розгляд судом справи за заявою стягувача.

Відтак, з наведених обставин вбачається, що позивач не був позбавлений права пред'явити виконавчий напис № 6 виданого 03.01.2002 до відповідача для примусового виконання в період розгляду Господарським судом м. Києва, поданої позивачем заяви про визнання боржника банкрутом.

Таким чином, вбачається, що строк пред'явлення виконавчого напису № 6 виданого 03.01.2002 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до виконання переривався лише на період проведення виконавчих дій відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, а саме з 18.02.2004 по 17.02.2004.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк для повторного пред'явлення виконавчого напису № 6 виданого 03.01.2002 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 розпочався з дня повернення виконавчого документа стягувачу постановою відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 17.02.2004 та закінчувався в лютому 2007 року.

Згідно ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 20.07.2014, державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.

Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.

Частиною 1 ст. 6 Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві відмовляючи у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 6 від 03.01.2002, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 діяв правомірно, а тому відсутні підстави для визнання вищевказаних дій відповідача протиправними.

Відтак, суд дійшов висновку, що відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві відмовляючи у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 6 від 03.01.2002, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 діяв правомірно, а постанова відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 09.09.2014 про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 6 від 03.01.2002, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова