Постанова

від 12.11.2014 по справі 910/7853/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Справа № 910/7853/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівБарицької Т.Л. Картере В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 26.06.2014 Київського апеляційного господарського суду 18.09.2014 у справі Господарського суду№ 910/7853/14 міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазавтоматика" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" простягнення коштів у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Шостак О.В.; - відповідача Купрієнко В.І.; ВСТАНОВИВ:

25.04.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазавтоматика" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення заборгованості у розмірі 476 025, 54 грн., інфляційних втрат у розмірі 14 280, 77 грн. та 3% річних у розмірі 4 460, 29 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2014 у справі № 910/7853/14 (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 (колегія суддів у складі: Куксов В.А. - головуючий суддя, судді Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.), стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазавтоматика" заборгованість у розмірі 476 025, 54 грн., інфляційні втрати у розмірі 14 280, 77 грн. та 3% річних у розмірі 4 460, 29 грн.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 у справі № 910/7853/14, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1207000094 від 04.07.2012, 3% річних та інфляційних втрат.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Здійснивши розгляд справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач свої договірні зобов'язання виконав у повному обсязі - надав послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту контрольно-вимірювальної апаратури (технічне обслуговування системи передачі даних Теранет Сумського ЛВГУМГ), що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 27.08.2012 та довідкою про вартість виконаних робіт форми КБ-3, що підписані без зауважень, та які наявні у матеріалах справи (а. с. 13-20); згідно із п. 4.1 договору, його ціна складає 476 025,54 грн.; п. 5.3 договору передбачено, що остаточний розрахунок за договором відповідач здійснює протягом 90 календарних днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін кінцевого акту здачі-приймання наданих послуг; відповідно до п. 6.2 договору здавання-приймання наданих послуг після їх закінчення здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється актом здачі-приймання наданих послуг; 13.06.2013 між сторонами укладено договір № SUM-019 про реструктуризацію заборгованості, відповідно до п. 2.1 якого боржник зобов'язався погасити заборгованість перед кредитором, що виникла на підставі договору № 1207000094 від 04.07.2012 у сумі 476 025, 54 грн. до 31.12.2013; натомість, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної оплати за надані послуги, в результаті чого за ним утворилась заборгованість на загальну суму 476 025, 54 грн.; відтак, враховуючи встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій керуючись зокрема, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 625, 629, 901 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 476 025, 54 грн., інфляційних втрат за період з 01.01.2014 по 24.04.2014 у розмірі 14 280, 77 грн. та 3% річних за період з 01.01.2014 по 24.04.2014 у розмірі 4 460, 29 грн.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що позивач неналежним чином виконав умови договору № 1207000094 від 04.07.2012 достроково надавши послуги, а відтак відсутні підстави для стягнення спірної заборгованості не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, п. 5.3 договору передбачено, що остаточний розрахунок за договором відповідач здійснює протягом 90 календарних днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін кінцевого акту здачі-приймання наданих послуг; кінцевий акт приймання виконаних будівельних робіт за договором № 1207000094 від 04.07.2012 підписано сторонами без зауважень 27.08.2012; при цьому, між сторонами укладено договір № SUM-019 про реструктуризацію заборгованості, відповідно до п. 2.1 якого відповідач зобов'язався погасити заборгованість перед кредитором, що виникла на підставі договору № 1207000094 від 04.07.2012, у сумі 476 025, 54 грн. до 31.12.2013; тобто на час звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазавтоматика" з даним позовом до суду (25.04.2014) у відповідача існувала заборгованість за договором № 1207000094 від 04.07.2012 у розмірі 476 025, 54 грн.

Отже, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 у справі № 910/7853/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ