Ухвала

від 17.11.2014 по справі 20/154/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.11.2014 Справа № 20/154/09

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролінія" про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2009 р. у справі № 20/154/09

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролінія", м. Запоріжжя

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Запорізьке обласне управління з фізичного виховання та спорту, м. Запоріжжя

про виселення відповідача з державного нерухомого майна та повернення його на підставі акту приймання-передачі і стягнення суми 6270,75 грн. неустойки

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники:

Від стягувача - Скуратов Д.В. (дов. № 01/34 від 24.01.2014 р.);

Від боржника - не з'явився

ВСТАНОВЛЕНО:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.07.2009 р. у справі № 20/154/09 позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролінія" на користь державного бюджету Жовтневого району м. Запоріжжя суму 4469 грн. 20 коп. неустойки; виселено ТОВ "Євролінія" з державного нерухомого майна колишньої водної станції - будівлі та споруди водної станції, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 17-А; стягнуто на користь Державного бюджету України суму 187 грн. державного мита та суму 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.12.2009 р. зазначене рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2009 р. у справі № 20/154/09 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2010 р. у справі № 20/154/09 постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.12.2009 р. по справі № 20/154/09 та рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2009 р. по справі № 20/154/09 скасовано в частині відмови в позові; прийнято нове рішення; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролінія" на користь державного бюджету Жовтневого району м. Запоріжжя суму 1801 грн. 55 коп. неустойки; в іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2009 р. по справі № 20/154/09 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.12.2009 р. по справі № 20/154/09 залишено без змін.

06.11.2014 р. до господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролінія" (вих. № б/н від 03.11.2014 р.) про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2009 р. у справі № 20/154/09 в частині стягнення суми 4469,20 грн.

Ухвалою суду від 06.11.2014 р. зазначена заява прийнята судом до розгляду, відповідно до вимог ст. 121 ГПК України призначено судове засідання на 17.11.2014 р., в судове засідання викликано представників стягувача та боржника (заявника).

Представник заявника (боржника) у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, будь-яких письмових заяв, клопотань від заявника до суду не надійшло.

Враховуючи обмеженість строку розгляду заяви про розстрочку виконання рішення суду, суд вважає можливим розглянути заяву ТОВ «Євролінія» за відсутністю заявника.

Заява про розстрочку виконання рішення мотивована слідуючим. У провадженні Жовтневого ВДВС перебуває виконавче провадження № 42440992/6 про стягнення за наказом від 29.04.2010 р. у справі № 20/154/09 з ТОВ «Євролінія» на користь РВ ФДМУ по Запорізькій області грошових коштів у загальній сумі 4469,20 грн. На сьогоднішній день виконати зазначене рішення боржник не може в зв'язку з важким фінансовим станом підприємства. За результатами 3-х кварталів 2014 р. ТОВ «Євролінія» не отримує стабільного прибутку, що унеможливлює своєчасне виконання взятих на себе зобов'язань. Продаж основних фондів із метою погашення заборгованості призведе до повного припинення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Євролінія». 15.10.2014 р. на користь РВ ФДМУ по Запорізькій області було сплачено суму 1801,55 грн., що свідчить про намагання якомога швидше погасити існуючу заборгованість. Обґрунтовуючи заяву ст. 121 ГПК України, просить розстрочити виконання рішення господарського суду у справі № 20/154/09 строком на три місяці з погашенням боргу за графіком, відповідно до якого до сплати у листопаді та грудні 2014 р. належить сума по 1500,00 грн. щомісячно, останній платіж здійснюється у січні 2015 р. в сумі 1469,20 грн.

Представник стягувача заперечив проти задоволення заяви, вважаючи її необґрунтованою. В письмовому поясненні зазначив, що боржник не надав жодного документу на підтвердження обставин скрутного фінансового становища. Просить врахувати тривале невиконання боржником рішення суду - чотири роки. Окрім рішень у справі № 20/154/09, з боржника також стягнуто за рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 24/5009/3145/11 на користь державного бюджету 17850,72 грн. неустойки. Згідно з довідки про стан надходження орендної плати по ДО № 2198/д від 28.12.2006 р. заборгованість ТОВ «Євролінія» станом на 13.11.2014 р. складає 16829,92 грн.

29.04.2010 р. господарським судом Запорізької області на виконання рішення господарського суду від 20.07.2009 р. у справі № 20/154/09 був виданий наказ про стягнення з ТОВ «Євролінія» на користь державного бюджету Жовтневого району м. Запоріжжя суми 4469,20 грн. неустойки.

29.04.2010 р. господарським судом Запорізької області на виконання постанови Вищого господарського суду України від 23.03.2010 р. у справі № 20/154/09 був виданий наказ про стягнення з ТОВ «Євролінія» на користь державного бюджету Жовтневого району м. Запоріжжя суми 1801,55 грн. неустойки.

Зазначені накази 29.04.2010 р. були направлені стягувачу - Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області.

Крім того, 29.04.2010 р. господарським судом Запорізької області на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2009 р. у справі № 20/154/09 були видані накази про стягнення з ТОВ «Євролінія» на користь Державного бюджету України суми 187,00 грн. державного мита та суми 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначені накази 29.04.2010 р. були направлені відповідно до ст. 116 ГПК України стягувачу - Державній податковій інспекції Жовтневого району м. Запоріжжя.

Як слідує з матеріалів справи, 22.10.2014 р. постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ ВП № 42125671 закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 20/154/09, виданого 29.04.2010 р., про стягнення з ТОВ «Євролінія» суми 1801,55 грн. неустойки.

Статтею 121 ГПК України визначено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи , може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). Заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розглянувши заяву, вислухавши пояснення стягувача, оцінивши представлені в обґрунтування заяви докази, суд визнає доводи заявника необґрунтованими, виходячи зі слідуючого.

Обґрунтовуючи заяву про надання розстрочки, боржник, зокрема, посилається на те, що за результатами трьох кварталів 2014 р. товариство не отримує стабільного прибутку, рішення суду не може виконати в зв'язку з важким фінансовим станом. 15.10.2014 р. було сплачено суму 1801,55 грн. на виконання рішення суду.

Стаття 121 ГПК України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Отже, виходячи з приписів процесуального закону, розстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише у виняткових випадках , тобто за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк. Відповідно до законодавства, розстрочку виконання рішення господарський суд повинен надавати лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін із поважних причин немає можливості виконати рішення (ухвалу) у встановлений строк.

Приписами ст. 22 ГПК України визначено права та обов'язки сторін, зокрема, передбачено право подавати докази, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового розгляду тощо. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Стаття 32 ГПК України визначає поняття і види доказів. Відповідно до даної статті доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин , на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 34 ГПК визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

До заяви боржником додано лише копію квитанції № 9121245-1 від 15.10.2014 р., згідно з якою боржником сплачено суму 1801,55 грн. з призначенням платежу: «погашення боргу за наказом № 20/154/09 від 29.04.2010». Будь-яких інших доказів у підтвердження обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, до заяви не додано. Ухвалою від 06.11.2014 р. про призначення заяви до розгляду судом було зобов'язано заявника (боржника) надати документальні докази в підтвердження обставин, викладених в заяві.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Статтею 11 вказаного Закону визначено, що фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства. Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Відповідно, фінансове становище підприємства можливо встановити на підставі належних документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, ведення яких передбачене на підставі чинного законодавства України.

Заявником, як зазначалося вище, доказів на підтвердження тяжкого фінансового становища товариства суду взагалі не надано.

Суд також бере до уваги, що накази на виконання рішень у справі № 20/154/09 були видані 29.04.2010 р., боржником було сплачено суму 1801,55 грн. за наказом суду лише у жовтні 2014 р. Крім того, на користь Державного бюджету України сума 187,00 грн. державного мита та сума 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнуті за наказом від 29.04.2010 р., боржником не сплачені (в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідних наказів).

На підставі викладеного, суд бере до уваги інтереси обох сторін, непідтвердженість боржником належними доказами обставин тяжкогого фінансового становища, що, в свою чергу, свідчить про відсутність виключних обставин для задоволення даної заяви.

Суд доводить до відома боржника, що він, за наявності достатніх підстав, не позбавлений можливості повторно звернутися до суду з заявою на підставі ст. 121 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Євролінія» в задоволенні заяви (вих. № б/н від 03.11.2014 р.) про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2009 р. у справі № 20/154/09.

Копію ухвали направити сторонам у справі (стягувачу та боржнику).

Суддя Л.П. Гандюкова