Рішення

від 13.11.2014 по справі 910/20845/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20845/14 13.11.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІДА СТИЛЬ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАРГОГРУП» простягнення заборгованості в розмірі 122 092 гривні 91 копійка

Представники:

від Позивача: Хаджинова В.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Бортник О.В. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «РІДА СТИЛЬ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАРГОГРУП» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 122 092 гривні 91 копійка.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 27 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РІДА СТИЛЬ» («Позикодавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРКАРГОГРУП» («Позичальник») укладено Договір № РД-36-27/09/13 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого сторони погодили, що позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути зазначені грошові кошти у визначений договором строк. Так, Позивач зазначає, що фінансова допомога була надана Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРКАРГОГРУП» в розмірі 100 000 гривень 00 копійок, а останнім днем строку користування поворотною фінансовою допомогою є 31 грудня 2013 року. Однак, станом на 25 вересня 2014 року поворотна фінансова допомога не була повернута позикодавцю. Таким чином, Відповідач прострочив виконання зобов'язання з повернення одержаних грошових коштів. Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «РІДА СТИЛЬ» просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАРГОГРУП» 122 092 гривні 91 копійка, з яких: 100 000 гривень 00 копійок - сума основної заборгованості, 2 202 гривні 74 копійки - 3% річних, 12 909 гривень 35 копійок - інфляційних нарахувань та 6 980 гривень 82 копійки - пені.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/20845/14, судове засідання призначено на 15.10.2014 р.

15.10.2014 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на повернення грошових коштів за Договором №РД-36-27/09/13 про надання поворотної фінансової допомоги.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.10.2014 року, витребуванням додаткових доказів по справі, Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2014 року відкладено розгляд справи на 30.10.2014 року.

В судовому засіданні 30.10.2014 року представник Позивача надав суду усні пояснення по суті спору та подав документи на виконання вимог Ухвали суду про порушення провадження у справі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати належним чином оформлені банківські виписки на підтвердження перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРКАРГОГРУП» фінансової допомоги за Договором №РД-36-27/09/13 про надання поворотної фінансової допомоги.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з неявкою представника Відповідача в судове засідання, невиконанням сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.10.2014 року, витребуванням додаткових доказів по справі, Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.10.2014 року відкладено розгляд справи на 05.11.2014 року.

05.11.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

05.11.2014 року в судове засідання з'явився представник позивача та надав додаткові докази по справі.. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду від 15.10.2014 року не виконав.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням Відповідачем вимог ухвали суду від 15.10.2014 року, клопотанням Відповідача про відкладення розгляду справи, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року відкладено розгляд справи на 13.11.2014 року.

В судовому засіданні 13.11.2104 року представник Відповідача подав документи на виконання вимог Ухвали суду про порушення провадження у справі та Відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Договір № РД-36-27/09/13 про надання поворотної фінансової допомоги не був підписаний з боку Відповідача та не скріплений печаткою останнього. За таких обставин, оскільки Договір не відписаний Відповідачем, а тому по зазначеному договору не настають відповідні наслідки. Також, представник Відповідача подав Клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами справи. Представник Позивача надав усні пояснення, в яких зазначив, що Договір № РД-36-27/09/13 про надання поворотної фінансової допомоги дійсно не був підписаний з боку Відповідача, оскільки останній ухилявся від його підписання, однак Товариство з обмеженою відповідальністю «РІДА СТИЛЬ» фактично надало Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРКАРГОГРУП» грошові кошти в розмірі 100 000 гривень 00 копійок, які останнім утримуються безпідставно.

Суд зазначає, що Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАРГОГРУП» про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами справи не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, приймаючи до уваги ознайомлення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАРГОГРУП» в судовому засіданні 13.11.2104 року з матеріалами справи № 910/20845/14, враховуючи відсутність обставин неможливості вирішення спору у відповідному судовому засіданні, Суд зазначає, що Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАРГОГРУП» про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами справи не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 13 листопада 2014 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Як вбачається з пояснень Товариства з обмеженою відповідальністю «РІДА СТИЛЬ», 27 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РІДА СТИЛЬ» («Позикодавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРКАРГОГРУП» («Позичальник») укладено Договір № РД-36-27/09/13 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого сторони погодили, що позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути зазначені грошові кошти у визначений договором строк.

Як вбачається з платіжного доручення № 125 від 27 вересня 2013 року, Довідки ПАТ «Альфа-Банк» від 04.10.2014 року № 99482-28.1-179150 та Виписки по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «РІДА СТИЛЬ» за 27 вересня 2013 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «РІДА СТИЛЬ» перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАРГОГРУП» поворотну фінансову допомогу в розмірі 100 000 гривень 00 копійок

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що станом на 25 вересня 2014 року поворотна фінансова допомога не була повернута позикодавцю. Таким чином, Відповідач прострочив виконання зобов'язання з повернення одержаних грошових коштів. Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «РІДА СТИЛЬ» просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАРГОГРУП» 122 092 гривні 91 копійка, з яких: 100 000 гривень 00 копійок - сума основної заборгованості, 2 202 гривні 74 копійки - 3% річних, 12 909 гривень 35 копійок - інфляційних нарахувань та 6 980 гривень 82 копійки - пені.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРКАРГОГРУП» зазначає, що Договір № РД-36-27/09/13 про надання поворотної фінансової допомоги не був підписаний з боку Відповідача та не скріплений печаткою останнього. За таких обставин, оскільки Договір не відписаний Відповідачем, а тому по зазначеному договору не настають відповідні наслідки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РІДА СТИЛЬ» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

За правилами статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що факт укладення договору як єдиного документу може бути доведений оригіналом такого договору, підписаного сторонами та завіреного їхніми печатками.

Однак, Суд звертає увагу на те, що ані позивачем, ані відповідачем оригіналу договору №РД-36-27/09/13 про надання поворотної фінансової допомоги, який би був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їхніми печатками, до матеріалів даної справи додано не було.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

За правилами статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (стаття 639 Цивільного кодексу України).

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до статей 640-642 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 Цивільного кодексу України).

Таким чином, істотними умовами договору позики є умови про предмет договору, а також умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, у випадку, коли договір позики відповідає ознакам господарського договору, відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, його істотною умовою, як і будь-якого іншого господарського договору, є строк.

Суд зазначає, що докази перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «РІДА СТИЛЬ» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАРГОГРУП» поворотної фінансової допомоги в розмірі 100 000 гривень 00 копійок, а саме: платіжне доручення № 125 від 27 вересня 2013 року, Довідка ПАТ «Альфа-Банк» від 04.10.2014 року № 99482-28.1-179150 та Виписка по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «РІДА СТИЛЬ» за 27 вересня 2013 року, не містять доказів того, що сторони досягли згоди щодо такої істотної умови договору, як строк повернення відповідачем грошових коштів, отриманих як поворотна фінансова допомога.

Отже, враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що матеріалами справи не доведено факт виникнення і існування між сторонами у справі договірних відносин, а відтак і укладення договору № РД-36-27/09/13 про надання поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

За приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином.

Отже, відповідно до змісту статті 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі №6-122цс14.

Враховуючи досліджені обставини справи, Суд зазначає, що кошти в сумі 100 000 гривень 00 копійок, перераховані позивачем на рахунок відповідача згідно із платіжним дорученням № 125 від 27 вересня 2013 року, набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Отже, зважаючи на відсутність належних доказів на підтвердження повернення відповідачем позивачу безпідставно збережених коштів в сумі 100 000 гривень 00 копійок та враховуючи додаткові обгрунтування позивача, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів в розмірі 100 000 гривень 00 копійок є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «РІДА СТИЛЬ» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАРГОГРУП» 2 202 гривні 74 копійки - 3% річних, 12 909 гривень 35 копійок - інфляційних нарахувань та 6 980 гривень 82 копійки - пені, Суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, Суд зазначає, що враховуючи стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАРГОГРУП» 100 000 гривень 00 копійок, як безпідставно отриманих коштів, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РІДА СТИЛЬ» в частині стягнення 2 202 гривні 74 копійки - 3% річних та 12 909 гривень 35 копійок - інфляційних нарахувань не підлягають задоволенню.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами (пункт 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Таким чином, враховуючи встановлення Судом відсутності грошових договірних зобов'язань між сторонами у даній справі, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РІДА СТИЛЬ» в частині стягнення 6 980 гривень 82 копійки - пені не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони відповідно до заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РІДА СТИЛЬ» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАРГОГРУП» (03058, м.Київ, ВУЛИЦЯ НІЖИНСЬКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 37416212) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІДА СТИЛЬ» (04073, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОНДАРСЬКА, будинок 5/2, ЛІТЕРА А, Ідентифікаційний код юридичної особи 34539464) 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАРГОГРУП» (03058, м.Київ, ВУЛИЦЯ НІЖИНСЬКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 37416212) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІДА СТИЛЬ» (04073, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОНДАРСЬКА, будинок 5/2, ЛІТЕРА А, Ідентифікаційний код юридичної особи 34539464) 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14 листопада 2014 року.

Суддя О.В. Чинчин