Рішення

від 10.11.2014 по справі 910/21436/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21436/14 10.11.14

За позовом Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галант"

про стягнення 365 000,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Новицький М.З. за довіреністю № 300-122/01-1677 від 28.02.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Антимонопольний комітет України (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галант" (відповідач) про стягнення 365 000,00 грн., з яких: 200000,00 грн. штрафу та 165000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу за період з 06.08.2014 р. по 29.09.2014 р.

Обгрунтовуючи заявлені на підставі ст.ст. 16, 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позовні вимоги про стягнення штрафу та пені, позивач послався на рішення Антимонопольного комітету України від 27.05.2014 року № 294-р у справі № 239-26.13/352-12 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", яким визнано, що ТОВ "Галант" вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, та за зазначене порушення накладено на ТОВ "Галант" штраф у розмірі 200 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/21436/14 та призначено розгляд справи на 27.10.2014 р. о 09:50 год.

В судове засідання, призначене на 27.10.2014 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 27.10.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду від 08.10.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 27.10.2014 р., представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 200 000,00 грн. штрафу та 200 000,00 грн. пені. В якості додатків до заяви позивач надав суду копію Указу Президента України від 02.02.2012 р. № 66/2012; копію наказу Голови Антимонопольного комітету від 06.02.2012 р. № 71-ВК та докази надіслання копії заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідачу.

В судовому засіданні 27.10.2014 р. суд прийняв до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог та разом з доданими до неї документами передав до відділу діловодства суду для реєстрації.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18), зокрема, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (зокрема, в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судом встановлено, що відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги в частині розміру пені за прострочення сплати штрафу на підставі рішення Антимонопольного комітету України від 27.05.2014 року № 294-р у справі № 239-26.13/352-12.

Крім того, позивачем надані суду докази направлення вищенаведеної заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідачу, а відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору.

При цьому судом встановлено, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб. Отже, нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 400000,00 грн., з яких: 200000,00 грн. штрафу та 200000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу з період з 06.08.2014 р. по 13.10.2014 р.

В судовому засіданні, призначеному на 27.10.2014 р., представник позивача подав власне письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору. Письмове підтвердження залучене судом до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 27.10.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої 27.10.2014 р. в судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 р. відкладено розгляд справи на 10.11.2014 о 10:50 год.

В судове засідання, призначене на 10.11.2014 р., з'явився представник позивача, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копій витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача станом на 05.06.2014 р. та станом на 24.09.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 10.11.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 08.10.2014 р. та від 27.10.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 03148 1138370 2.

Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставин, які унеможливлюють вирішення спору в судовому засіданні 10.11.2014 р., судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 10.11.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 10.11.2014 р. надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої в судовому засіданні 27.10.2014 р.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.11.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Антимонопольного комітету України від 27.05.2014 року № 294-р у справі № 239-26.13/352-12 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі - Рішення АМК) визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Галант" вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів; за вказане порушення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Галант" накладено штраф у розмірі 200 000,00 грн.

В Рішенні АМК було зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу, відповідно до частини восьмої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу. Також в Рішенні АМК було зазначено, що воно може бути оскаржене до Господарського суду міста Києва у двомісячний строк з дня його одержання.

Супровідним листом № 20-26.13/04-4975 від 02.06.2014 р. "Про надсилання копій рішень" Антимонопольний комітет України (позивач) направив копію Рішення АМК Товариству з обмеженою відповідальністю "Галант" (відповідачу) за адресою: вул. Академіка Булаховського, 5 В, оф. 41, м. Київ, 03164, яка належала відповідачу на момент розгляду Антимонопольним комітетом України справи № 239-26.13/352-12, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача станом на 05.06.2014 р.

Вищезазначений лист та копія Рішення АМК були отримані відповідачем 05.06.2014 р., що підтверджується доданою до позовної заяви копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 03164 0763067 7.

Відповідно до частин 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання, особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Як зазначає позивач, строк сплати штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, закінчився 05.08.2014 р.

Позивач також зазначив, що відповідач в установлений строк не сплатив штраф, накладений Рішенням АМК, документів, що підтверджують сплату штрафу до Антимонопольного комітету України не надіслав, Рішення АМК в судовому порядку не оскаржив.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 200000,00 грн., накладеного Рішенням АМК, а також про стягнення пені за прострочення сплати відповідачем штрафу за період з 06.08.2014 р. по 13.10.2014 р. (69 днів) в розмірі 200000,00 грн. (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог), враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, встановлені ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15) вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Згідно з частиною 7 статті 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" державний уповноважений Антимонопольного комітету України є органом Антимонопольного комітету України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" державний уповноважений Антимонопольного комітету України має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу .

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу .

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Згідно з частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Антимонопольного комітету України від 27.05.2014 року № 294-р у справі № 239-26.13/352-12 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" на відповідача накладено штраф у розмірі 200 000,00 грн. за вчинення порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Зазначене рішення Антимонопольного комітету України було отримано відповідачем 05.06.2014 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 03164 0763067 7, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу було 05.08.2014 р.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як встановлено судом, станом на час розгляду спору по суті рішення Антимонопольного комітету України від 27.05.2014 року № 294-р у справі № 239-26.13/352-12"Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Крім того, станом на час розгляду спору по суті матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем штрафу в розмірі 200000,00 грн., накладеного на нього Рішенням АМК.

Враховуюче викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 200000,00 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач нараховує відповідачу пеню в розмірі 200000,00грн. за період з 06.08.2014 р. по 13.10.2014 р. за прострочення сплати штрафу (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої в судовому засіданні 27.10.2014 р.).

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Як вище було встановлено, відповідач мав сплатити 200000,00 грн. штрафу до 05.08.2014 р., таким чином, початком періоду прострочення сплати штрафу є 06.08.2014 р.

Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 3000,00 грн. (200000,00 грн. : 100 х 1,5 = 3000,00 грн.).

За період з 06.08.2014 р. по 13.10.2014 р. відповідачем прострочено 69 днів сплати штрафу.

Таким чином, сума пені за прострочення сплати штрафу за вказаний період складає 207000,00 грн. (3000,00 грн. х 69 = 207000,00 грн.).

В той же час, з урахуванням обмежень, встановлених ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного Рішенням АМК, т.т. не може перевищувати 200000,00 грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 200000,00 грн. за період з 06.08.2014 р. по 13.10.2014 р. за прострочення сплати штрафу підлягають задоволенню повністю.

Отже, позовні вимоги Антимонопольного комітету України підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову , але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Ціна позову становить 400000,00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 8000,00 грн. (2 відсотки ціни позову).

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.

За таких обставин, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 8000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галант" (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, буд. 7/2, ідентифікаційний код 32595181), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) штрафу та 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) пені за прострочення сплати штрафу, зарахувавши вказані суми в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом'янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 38050812, Банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код класифікації доходів 21081100 (символ звітності 106).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галант" (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, буд. 7/2, ідентифікаційний код 32595181), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, судовий збір в розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.2014 р.

Суддя Гумега О.В.