Рішення

від 10.11.2014 по справі 911/3583/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2014 р. Справа № 911/3583/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд»

про стягнення 8212873,30 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Рухлін І.О., довір. № 09-32/1561 від 19.12.2012 р.

від відповідача : Пастухов М.Ю., довір. № 2 від 09.09.2014 р.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд», м. Сімферополь (далі - відповідач) про стягнення 8212873,30 грн.

Згідно з приписами ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та встановлено забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

У зв'язку з викладеним, розгляд даної справи здійснюється господарським судом Київської області.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 17.05.2010 р. з ТОВ «Млинарський комплекс «Кримфуд» договору про відкриття кредитної лінії № 6-10, згідно якого банк зобов'язувався надати ТОВ «Млинарський комплекс «Кримфуд» кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 3000000,00 грн., а відповідач - повернути всі отримані в межах кредитної лінії суми кредиту до 30.04.2012 р.

Згідно умов договору позивач відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію, проте ТОВ «Млинарський комплекс «Кримфуд» не виконало свої зобов'язання за договором, укладеним з позивачем, у визначені договором строки не погасило заборгованість з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 2880000,00 грн. основного боргу, 2805773,28 грн. несплаченої суми відсотків, 931338,14 грн. пені за несвоєчасну сплату сум кредиту, 677643,23 грн. пені за несвоєчасну сплату сум відсотків, 243935,00 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату сум кредиту, 295030,54 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату сум відсотків, 243760,59 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату сум кредиту, 135342,53 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату сум відсотків, а також 73080,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

11.09.2014 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Млинарський комплекс «Кримфуд» було подано пояснення б/н від 01.09.2014 р., відповідно до яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Так, відповідач зазначив, що у травні 2011 р. ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філіалу «Кримське центральне відділення акціонерного комерційного банку «ПромІнвестБанк» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи позовні вимоги порушенням ТОВ «Млинарський комплекс «Кримфуд» умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 6-10 від 17.05.2010 р.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.08.2011 р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, у зв'язку з чим, за твердженням відповідача, починаючи з серпня 2011 р., діяльність відповідача була повністю зупинена і товариство зазнавало збитків, оскільки на все майно ТОВ «Млинарський комплекс «Кримфуд» було накладено арешт і товариство знаходилося на межі банкрутства.

27.12.2012 р. Севастопольським апеляційним господарським судом було винесено постанову у справі № 5002-25/3433-2011 за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ТОВ «Млинарський комплекс «Кримфуд» про стягнення заборгованості за кредитом, відповідно до якої у задоволенні позовних вимог банку було відмовлено.

З урахуванням викладеного, за твердженням відповідача, є рішення господарського суду, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; вказане рішення набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку, у зв'язку з чим відповідач просить суд припинити провадження у даній справі.

Крім того, відповідач клопотав перед судом про застосування строку позовної давності. Зазначивши при цьому, що оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Оскільки за умовами кредитного договору № 6-10 від 17.05.2010 р. погашення кредиту повинно здійснюватись частинами кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного з цих зобов'язань.

16.09.2014 р. до господарського скік Київської області ТОВ «Млинарський комплекс «Кримфуд» було подано клопотання б/н від 01.09.2014 р. про припинення провадження у даній справі.

10.10.2014 р. до господарського суду Київської області ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було подано пояснення № 39-1/1896-8 від 10.10.2014 р., відповідно до яких позивач зазначив, що позовні вимоги ПАТ «Промінвестбанк» у справі № 5002-25/3433-2011 були обґрунтовані заборгованістю з боку ТОВ «МК «Кримфуд» за кредитним договором № 6-10 від 17.05.2010 р. у розмірі 3491038,54 грн., але шляхом звернення стягнення на майно, і таким чином предмет позову у справі господарського суду АР Крим № 5002-25/3433-2011 не співпадає з предметом позову у даній справі № 911/3583/14 господарського суду Київської області, де предметом позову є стягнення простроченої заборгованості у розмірі 8212873,30 грн.

Датою остаточного повернення з боку ТОВ «МК «Кримфуд» всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 6-10 від 17.05.2010 р. є 30.04.2012 року, і у справі № 5002-25/3433-2011 господарський суд АР Крим встановив, що в 2011 році строк повернення суми у 3491038,54 грн. ще не настав, а також те, що банком не було дотримано порядок звернення стягнення на майно (на предмет іпотеки), згідно статті 35 Закону України «Про іпотеку», у зв'язку з чим було відмовлено в задоволенні позовних вимог. Дана справа № 911/3583/14 порушена на підставі позовних вимог, сформованих позивачем у 2014 року, тобто після 30.04.2012 року, коли вже настав строк виконання обов'язків з боку ТОВ «МК «Кримфуд» за кредитним договором № 6-10 від 17.05.2010 р., тому підстави відсутності предмету позову відпадають.

Отже, позивач вважає, що права ПАТ «Промінвестбанк» за кредитним договором № 6-10 від 17.05.2010 р. порушені ТОВ «МК «Кримфуд», а такі підстави позову, як дострокове стягнення та прострочена заборгованість, не співпадають, у зв'язку з чим провадження у даній справі № 911/3583/14 припиненню не підлягає, оскільки ані предмет, ані підстави позову у справі № 5002-25/3433-2011 не співпадають з предметом та підставами позову у справі № 911/3583/14.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, позивач зазначив, що строк виконання боргових зобов'язань за кредитним договором № 6-10 від 17.05.2010 р. з боку ТОВ «МК «Кримфуд» настав 3 0.04.2012 р., у зв'язку з чим позивач правомірно звернувся до суду у межах строку позовної давності, який на момент звернення банку з позовом до суду не сплив.

13.10.2014 р. у судовому засіданні представником відповідача було подано клопотання б/н від 13.10.2014 р. про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2014 р. було продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 11.11.2014 р.

10.11.2014 р. до господарського суду Київської області ТОВ «МК «Кримфуд» було подано клопотання б/н від 10.11.2014 р., відповідно до якого відповідач зазначив, що у зв'язку з підписанням сторонами додаткової угоди до договору про відкриття кредитної лінії № 6-10 від 17.05.2010 р. і вирішенням оплати боргу, ТОВ «МК «Кримфуд» просить суд відкласти розгляд справи та призначити колегіальний розгляд справи у зв'язку із закінченням термінів розгляду справи.

Зазначене клопотання залишене судом без задоволення з огляду на наступне.

За приписами ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін та предмет спору.

Відповідно до приписів ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Відтак, закінчення строку розгляду справи, передбаченого ст. 69 ГПК України, не є підставою для призначення колегіального розгляду справи.

У судовому засіданні 10.11.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

17.05.2010 р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» (позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 6-10, відповідно до п. 2.1 якого банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 3000000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

Датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту визначено 30 квітня 2012 року (п. 2.2 договору).

Згідно з 3.1 договору кредит надається позичальнику шляхом оплати в межах сум та відповідно до термінів, розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначення кредиту.

Пунктом 3.2 кредитного договору передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 24 відсотки річних.

Нарахування банком відсотків здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. Відсотки нараховуються банком щомісячно в останній робочий день місяця за період з дати першої дати видачі по передостанній робочий день поточного місяця, та надалі за період з дати попереднього нарахування по передостанній робочий день поточного місяця, а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного в п. 2.2 цього договору. Проценти сплачуються позичальником щомісячно, в день нарахування процентів але не пізніше 5 числа наступного місяця і на дату повернення кредиту.

У відповідності з п. 3.4 договору у випадку порушення позичальником строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 30 відсотків річних.

Згідно з п. 5.3 договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Пунктом 6.13 договору передбачено, що всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення господарському суду. При цьому строк, у межах якого банк може звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), встановлюється тривалістю у 10 років.

Позивачем зобов'язання за кредитним договором виконані, що підтверджується актом перевірки цільового використання кредитних коштів від 24.06.2010 р., відповідно до якого ТОВ «Млинарський комплекс «Кримфуд» підтвердило отримання та використання кредитних грошових коштів у розмірі 2885302,00 грн. від ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», а також відповідними платіжними дорученнями, якими банк оплатив рахунки контрагентів позичальника, а саме - № 5 від 20.05.2010 р. на суму 120000,00 грн., № 6 від 20.05.2010 р. на суму 200000,00 грн., № 8 від 27.05.2010 р. на суму 150000,00 грн., № 12 від 02.06.2010 р. на суму 73000,00 грн., № 13 від 07.06.2010 р. на суму 30000,00 грн., № 15 від 09.06.2010 р. на суму 32498,40 грн., № 0012 від 15.06.2010 р. на суму 30000,00 грн., № 0016 від 15.06.2010 р. на суму 49803,60 грн., № 0030 від 21.06.2010 р. на суму 9600,00 грн., № 0032 від 21.06.2010 р. на суму 693,72 грн., № 0033 від 21.06.2010 р. на суму 7500,00 грн., № 0034 від 21.06.2010 р. на суму 10931,75 грн., № 0037 від 22.06.2010 р. на суму 36708,00 грн., № 0039 від 23.06.2010 р. на суму 10780,00 грн., № 0078 від 12.07.2010 р. на суму 10000,00 грн., № 0077 від 12.07.2010 р. на суму 50000,00 грн., № 0090 від 19.07.2010 р. на суму 75000,00 грн., № 0105 від 23.07.2010 р. на суму 150000,00 грн., № 0127 від 03.08.2010 р. на суму 300000,00 грн., № 0131 від 06.08.2010 р. на суму 82500,00 грн., № 0135 від 09.08.2010 р. на суму 10000,00 грн., № 0138 від 10.08.2010 р. на суму 669000,00 грн., № 0195 від 31.08.2010 р. на суму 89392,50 грн., № 0198 від 01.09.2010 р. на суму 53750,00 грн.

Проте, позичальник у встановлений кредитним договором строк свої зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитом та повернення кредиту не виконав, чим порушив умови кредитного договору.

Внаслідок порушення умов кредитного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 6-10 від 17.05.2010 р., прострочення повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1049 цього ж кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено судом, відповідач обов'язок щодо повернення кредиту не виконав.

З урахуванням викладеного та з'ясування судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за неповернутим кредитом у сумі 2880000,00 грн. підлягають задоволенню.

Також позов ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» містить вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом відповідно до п. 3.2 договору.

Як зазначалось вище, згідно з п. 3.2 договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 6-10 від 17.05.2010 р. відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 24 відсотків річних. Водночас у випадку порушення позичальником строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 30 відсотків річних (п. 3.4 договору).

Розмір відсотків, визначений банком, становить 2805773,28 грн. за період з 19.05.2010 р. до 23.04.2014 р., є обґрунтованим, у зв'язку з чим відсотки за користування кредитом підлягають стягненню з відповідача в заявленій позивачем сумі.

Крім того, позивач просить суд стягнути із відповідача пеню, передбачену договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 6-10 від 17.05.2010 р., за періоди прострочення відповідачем виконання зобов'язання по поверненню кредиту з 01.02.2011 р. до 23.07.2014 р. у розмірі 931338,14 грн. та по сплаті відсотків за користування кредитом з 01.02.2011 р. до 23.07.2014 р. у розмірі 677643,23 грн. відповідно до виконаного ним розрахунку.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту або відсотків за надання кредиту, або плати за кредит, або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно, а п. 6.13 договору передбачено, що банк може звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), встановлюється тривалістю у 10 років.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, нараховану на заборгованість по неповерненню кредиту за кожним простроченим періодом окремо за загальний період з 01.02.2011 р. до 23.07.2014 р. у розмірі 931338,14 грн., а також у розмірі 677643,23 грн. по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 01.02.2011 р. до 23.07.2014 р., розмір якої є обґрунтованим, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у заявленому останнім розмірі.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних в сумі 243760,59 грн. за несвоєчасну сплату сум кредиту та в сумі 135342,53 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату сум відсотків за загальний період з 01.02.2011 р. до 23.07.2014 р. за кожним простроченим періодом окремо, який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 243935,00 грн. за несвоєчасну сплату сум кредиту та 295030,54 грн. за несвоєчасну сплату сум відсотків за загальний період з 01.02.2011 р. до 23.07.2014 р. за кожним простроченим періодом окремо, є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Таким чином суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог банку у повному обсязі.

Як було зазначено вище, відповідач у своїх поясненнях б/н від 01.09.2014 р. просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Кодексу).

Згідно з приписами ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони при укладенні договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 6-10 від 17.05.2010 р., у п. 6.13 передбачили, що строк, протягом якого банк може звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), встановлюється тривалістю у 10 років.

Крім того, датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту за кредитним договором № 6-10 від 17.05.2010 р. є 30.04.2012 р., у зв'язку з чим перебіг позовної давності щодо основної суми заборгованості за кредитом починається з 01.05.2012 р.

Суд погоджується з позицією відповідача щодо необхідності визначення початку перебігу позовної давності за кожним фактом виникнення обов'язку, зокрема, зі сплати відсотків. Проте і щодо цих вимог, як і решти вимог позивача, 10-річний строк позовної давності на час звернення банку з позовом до суду не сплив.

За таких обставин у суду відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності у даній справі, і відповідна заява ТОВ «Млинарський комплекс «Кримфуд» залишається судом без задоволення.

Клопотання відповідача б/н від 01.09.2014 р. щодо припинення провадження у даній справі також залишається судом без задоволення, оскільки ані предмет, ані підстави позову у справі № 5002-25/3433-2011 не співпадають з предметом та підставами позову у даній справі № 911/3583/14.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Жигаліної, 13, код 25134813) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код 00039002) - 2880000 (два мільйони вісімсот вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 2805773 (два мільйони вісімсот п'ять тисяч сімсот сімдесят три) грн. 28 коп. відсотків за користування кредитом, 931338 (дев'ятсот тридцять одну тисячу триста тридцять вісім) грн. 14 коп. пені за несвоєчасну сплату сум кредиту, 677643 (шістсот сімдесят сім тисяч шістсот сорок три) грн. 23 коп. пені за несвоєчасну сплату сум відсотків, 243935 (двісті сорок три тисячі дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 00 коп. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату сум кредиту, 295030 (двісті дев'яносто п'ять тисяч тридцять) грн. 54 коп. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату сум відсотків, 243760 (двісті сорок три тисячі сімсот шістдесят) грн. 59 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату сум кредиту, 135342 (сто тридцять п'ять тисяч триста сорок дві) грн. 53 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату сум відсотків, 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 17.11.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна