Рішення

від 10.11.2014 по справі 914/3282/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2014 р. Справа № 914/3282/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубрава", м. Львів

до відповідача Приватного підприємства "Виробничо-торгівельна компанія "Львівські солодощі", м.Львів

про стягнення 49 755,18 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Мельник С.І. - представник (довіреність №б/н від 07.04.2014р.)

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Дубрава" до Приватного підприємства "Виробничо-торгівельна компанія "Львівські солодощі" про стягнення 49 755,18 грн., з яких 43 621,35 грн. інфляційні нарахування та 6 133,83 грн. три проценти річних.

Ухвалою суду від 16.09.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 08.10.2014р.

Ухвалою суду від 08.10.2014р. розгляд справи відкладено на 29.10.2014р., у зв»язку з неявкою представників сторін у судове засідання та невиконанням ними вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 29.10.2014р. розгляд справи відкладено на 10.11.2014р., на підставі поданого відповідачем клопотання.

Представником позивача на виконання вимог ухвал суду подано клопотання (вх.№47788/14 від 06.11.2014р.), яким до матеріалів справи долучено наступні документи: копію договору купівлі-продажу №1408/01 від 14.08.2012р. та додаткові угоди до нього; копію позовної заяви по справі №914/1261/14; копію видаткової накладної №РН-1-140001 від 14.01.2014р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві .

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання втретє не забезпечив, вимоги ухвал суду від 16.09.2014р., від 08.10.2014р. та від 29.10.2014р. не виконав, причин неявки представника, поважності невиконання вимог ухвал суду не повідомив. Про відкладення розгляду спору на 10.11.2014р. був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 7903703344599 від 30.10.2014р. - вручено 01.11.2014р.

Станом на 10.11.2014р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, докази витребувані ухвалами суду на адресу суду, в тому числі про відкладення розгляду спору не надходили.

Суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України за відсутності представника відповідача, по наявних у ній матеріалах, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

встановив:

14.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дубрава" (продавець) та Приватним підприємством "Виробничо-торгівельна компанія "Львівські солодощі" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №1408/01 (надалі - договір), згідно якого продавець зобов'язувався продати, а покупець належним чином прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаною в накладних документах.

Відповідно до п. 3.1. договору оплата покупцем поставленого товару здійснюється шляхом безготівкового перерахунку суми поставки на розрахунковий рахунок продавця протягом 12 (дванадцяти) календарних днів з дати поставки. Датою поставки товару вважається дата одержання покупцем обумовленим даним договором товару, згідно товарних накладних, підписаних та завірених сторонами. Розрахунок вважається здійсненим після того, як продавець підтвердить його одержання та правильність.

17.12.2012р. між сторонами було укладено додатковий договір до договору купівлі-продажу № 1408/01 від 14.08.2012р., згідно умов якого сторони дійшли згоди продовжити дію договору купівлі-продажу № 1408/01 від 14.08.2012р. до 31 грудня 2013 року.

17.12.2013р. між сторонами було укладено додатковий договір до договору купівлі-продажу № 1408/01 від 14.08.2012р., згідно умов якого сторони дійшли згоди продовжити дію договору купівлі-продажу № 1408/01 від 14.08.2012р. до 31 січня 2014 року.

Рішенням господарського суду Львівської області 10.06.2014р. у справі №914/1261/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубрава" до Приватного підприємства "Виробничо-торгівельна компанія "Львівські солодощі" задоволено повністю, вирішено стягнути з останнього 343 909,11 грн. боргу та 6 878,18 грн. судового збору.

22.07.2014р. постановою Львівського апеляційного господарського суду рішення господарського суду від 10.06.2014р. у справі №914/1261/14 залишено без змін.

31.07.2014р. на виконання рішення господарського суду Львівської області 10.06.2014р., місцевим господарським судом було видано відповідний наказ.

У зв»язку з тим, що відповідачем заборгованість за договором купівлі-продажу №1408/01 від 14.08.2012р. не сплачена, позивач керуючись умовами ст.625 ЦК України просить стягнути 43 621,35 грн. інфляційні нарахування та 6 133,83 грн. три проценти річних.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Наявність факту поставки товару, його неоплати та виникнення у відповідача основного боргу в сумі 343 909,11 грн. на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №1408/01 від 14.0/.2012р., встановлена рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/1261/14, яке набрало законної сили.

У відповідності до приписів ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ч.2 ст.530 ГПК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов п.3.1. договору купівлі-продажу оплата покупцем поставленого товару здійснюється шляхом безготівкового перерахунку суми поставки на розрахунковий рахунок продавця протягом 12 (дванадцяти) календарних днів з дати поставки.

Відповідач поставлений йому товар у строки вказані в договорі не оплатив.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 604-609 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідачем основний борг в сумі 343 909,11 грн. не сплачено. Доказів на спростування вказаного не подано.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов'язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання, не звільняє його від відповідальності.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України.

Ця правова позиція підтверджена і судовою практикою Верховного суду України (Постанова ВСУ від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі № 3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі №3-89гс11, від 14 листопада 2011р. у справі №3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі № 3-142гс11).

Перевіривши розрахунок, суд встановив, що позивач правомірно нарахував 43 621,35 грн. інфляційних втрат та 6 133,83 грн. трьох процентів річних та підлягають до стягнення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, враховуючи, що відповідачем не спростовано доводів позивача, не надано суду доказів, які б підтверджували відсутність грошового зобов»язання перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №1406 від 12.09.2014р. - 1 827,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 525, 530, 599, 610-612, 625, 627-629, 655 ЦК України, ст. 174, 193 ГК України та ст.ст. 4 3 , 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-торгівельна компанія "Львівські солодощі" (79058, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд. 273, кв. 28; код ЄДРПОУ 37693494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубрава" (79044, м.Львів, вул.Конотопська, буд. 4, кв. 67; код ЄДРПОУ 20791920) 6 133,83 грн. три проценти річних, 43 621,35 грн. інфляційних нарахувань та 1 827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення складено 17.11.2014р.

Суддя Сухович Ю.О.