Постанова

від 22.01.2015 по справі 914/3282/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2015 р. Справа № 914/3282/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Виробничо-

торгівельна компанія "Львівські

солодощі" м.Львів

на рішення господарського суду Львівської

області від 10.11.2014р.

у справі № 914/3282/14

за позовом товариства з обмеженою

відповідальністю "Дубрава" м. Львів

до відповідача приватного підприємства "Виробничо-

торгівельна компанія "Львівські

солодощі" м.Львів

про стягнення 49 755,18 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Мельник С.І. - за довіреністю б/н від 07.04.2014 р.

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.11.2014р. (суддя Ю.О.Сухович) позов задоволено повністю. Стягнуто з приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дубрава» 6 133,83 грн. три проценти річних, 43 621,35 грн. інфляційних нарахувань та 1 827,00 грн. судового збору.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі скаржник загалом посилається на те, що основна сума заборгованості перед позивачем становить не 343 909,11 грн., а

333 909,11грн. у зв'язку із поверненням товару на 17 065,90 грн. А тому, заявлена відповідачем сума інфляційних нарахувань є значно меншою, ніж зазначена в оскаржуваному рішенні.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що посилання скаржника щодо меншої суми заборгованості є необґрунтованими, оскільки рішенням господарського суду Львівської області від 10.06.2014 р. у справі №914/1261/14, яким задоволено позов про стягнення 343 909,11 грн. повністю, набрало законної сили.

Апелянт в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції (вх.№ЛАГС 01-16/11166/14 від 11.12.2014 р.). Представником позивача в судовому засіданні викладено заперечення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено Львівським апеляційним господарським судом, 14.08.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Дубрава» (продавець) та приватним підприємством «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №1408/01, згідно якого продавець зобов'язувався продати, а покупець належним чином прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаною в накладних документах.

Відповідно до п. 3.1. договору, оплата покупцем поставленого товару здійснюється шляхом безготівкового перерахунку суми поставки на розрахунковий рахунок продавця протягом 12 (дванадцяти) календарних днів з дати поставки. Датою поставки товару вважається дата одержання покупцем обумовленим даним договором товару, згідно товарних накладних, підписаних та завірених сторонами. Розрахунок вважається здійсненим після того, як продавець підтвердить його одержання та правильність.

17.12.2012 р. між сторонами було укладено додатковий договір до договору купівлі-продажу № 1408/01 від 14.08.2012 р., згідно умов якого сторони дійшли згоди продовжити дію договору купівлі-продажу № 1408/01 від 14.08.2012р. до 31.12.2013 р.

17.12.2013 р. між сторонами було укладено додатковий договір до договору купівлі-продажу № 1408/01 від 14.08.2012 р., згідно умов якого сторони дійшли згоди продовжити дію договору купівлі-продажу № 1408/01 від 14.08.2012р. до 31.01.2014 р.

Як встановлено місцевим господарським судом, рішенням господарського суду Львівської області від 10.06.2014р. у справі №914/1261/14, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 р., позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дубрава» до приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі» задоволено повністю, вирішено стягнути з останнього 343 909,11 грн. боргу та 6 878,18 грн. судового збору.

31.07.2014 р. на виконання рішення господарського суду Львівської області 10.06.2014р., місцевим господарським судом було видано відповідний наказ.

У зв'язку з тим, що відповідачем заборгованість за договором купівлі-продажу №1408/01 від 14.08.2012р. не сплачена, позивач керуючись умовами ст.625 ЦК України просить стягнути 43 621,35 грн. інфляційних нарахувань та 6 133,83 грн. 3% річних.

При прийнятті постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ст. 193, 265 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Наявність факту поставки товару, його неоплати та виникнення у відповідача основного боргу в сумі 343 909,11 грн. на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №1408/01 від 14.08.2012р., встановлена рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/1261/14, яке набрало законної сили.

У відповідності до приписів ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ч.2 ст.530 ГПК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов п.3.1. вказаного договору купівлі-продажу, оплата покупцем поставленого товару здійснюється шляхом безготівкового перерахунку суми поставки на розрахунковий рахунок продавця протягом 12 (дванадцяти) календарних днів з дати поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем основний борг в сумі 343 909,11 грн. не сплачено. Доказів на спростування вказаного не подано.

Згідно з ч. 2 ст. 193, 230 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивач правомірно нарахував 43 621,35 грн. інфляційних втрат та 6 133,83 грн. 3% річних та підлягають до стягнення.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 10.11.2014 р. у справі

№ 914/3282/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.01.2015 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.