Рішення

від 11.11.2014 по справі 918/1234/14

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" листопада 2014 р. Справа № 918/1234/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.

при секретарі судових засідань Морозу С.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"

до Дочірнього підприємства "Універсал - Рівне" торгово-промислового підприємства "Універсал"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про стягнення в сумі 16 000 грн. 00 коп.

за участі представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Антончук Т.К. (довіреність №43 від 11.11.2014 року);

від третьої особи: не з'явився.

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: В серпні 2014 року приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Іллічівське" (далі Товариство) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до дочірнього підприємства "Універсал - Рівне" торгово-промислового підприємства "Універсал" (далі Підприємство) про стягнення в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 16 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/7468708 від 27.01.2010 року, за яким позивач застрахував цивільну відповідальність відповідача перед третіми особами, при використанні транспортного засобу ЗАЗ д.н. НОМЕР_1, внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з завданням потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, а тому позивач відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1172, 1191 Цивільного кодексу України отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 28 серпня 2014 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 09 вересня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21 жовтня 2014 року за клопотанням відповідача строк розгляду спору продовжено на 15 днів - до 11 листопада 2014 року.

03 листопада 2014 року відповідачем подано клопотання №39 від 03.11.2014 року про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2. Ухвалою господарського суду Рівненської області від 04 листопада 2014 року клопотання відповідача в частині залучення до участі в справі вказаної третої особи задоволено. Крім того, відповідач у прохальній частині зазначеного клопотання просив зупинити провадження у справі, однак суд відмовляє в його задоволенні, оскільки Підприємство не навело жодних обґрутувань, щодо необхідності зупинення провадження у справі з посиланням на відповідну частину ст. 79 ГПК України. Разом з тим, суд не вбачає наявності підстав для зупинення провадження у справі з власної ініціативи.

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням відповідача, однак останній відзиву на позов не надав, вимог позивача не заперечив.

Позивач у судове засідання 11 листопада 2014 року явку повноважного представника не забезпечив, однак надіслав до суду факсограму про розгляд справи за відсутності представника останнього. Третя особа, про дату час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, однак у судове засідання не з'явилась.

Згідно позиції Вищого господарського суду України наведеної у пункті 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на зазначене, суд на підставі вимог статті 75 ГПК України дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними в ній матеріалами без участі представників, що не з'явились, однак належним чином повідомлені про дату, час та місце її слухання.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2010 року між Товариством (Страховик) та Підприємством (Страхувальник) було укладено договір №ВС/7468708 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс, а.с. 6), за умовами якого об'єктом страхування є автомобіль ЗАЗ-110557, номерний знак НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, 2005 року випуску. Строк дії договору з 00 год. 00 хв. 27.01.2010 року до 26.01.2011 року включно. Ліміт відповідальності визначений в межах, зокрема за шкоду заподіяну життю і здоров'ю 51 000,00 грн. на одного потерпілого.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Матеріалами справи підтверджується, що 04 листопада 2010 року, приблизно о 17 год. 00 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю автомобіля ЗАЗ-110557, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить Підприємству, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухаючись по вул. Кн.Острозького в м. Рівне допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 (потерпілий), в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеня тяжкості.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

13 червня 2013 року представник потерпілого ОСОБА_5 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 11).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

22 серпня 2013 року позивачем складено страховий акт №ЦО-38727-ВС-0007468708-01, відповідно до якого сума, що підлягла виплаті становить 16 000,00 грн. (а.с. 12).

Вищенаведена сума перерахована Страховиком на рахунок вказаний представником потерпілого у додатку до заяви на виплату страхового відшкодування (а.с. 11, зворот), що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №7979 від 06 вересня 2013 року (а.с. 14).

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 15 березня 2013 року у кримінальній справі №1715/1518/12, визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 4 250,00 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобоми.

Оскільки вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 15 березня 2013 року у кримінальній справі №1715/1518/12 набрав законної сили, а тому він є обов'язковим для господарського суду в частині встановлення вини ОСОБА_2 в розумінні ст. 35 ГПК України.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо) (аналогічна позиція викладена в абз. 2, 3 п. 4 Постанови пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" в редакції змін від 24.10.2003р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

При цьому, при вирішенні справ про відшкодування шкоди слід враховувати, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації (аналогічна позиція викладена в п. 5 Постанови пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди").

Відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватись перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З матеріалів справи вбачається, та не заперечувалось відповідачем у судових засіданнях, що ОСОБА_2 під час настання дорожньо-транспортної пригоди перебував з Підприємством в трудових відносинах, а завдана ним шкода настала у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Враховуючи наведені вище обставини та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто до власника транспортного засобу, в даному випадку - відповідача.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 16 000,00 грн. страхового відшкодування є обґрунтованою, стверджується матеріалами справи, відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Універсал - Рівне" торгово-промислового підприємства "Універсал" (33027, вулиця Київська, будинок 92-А, місто Рівне, код ЄДРПОУ 31894638) на користь приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (01033, вулиця Саксаганського, будинок 38 Б, місто Київ, код ЄДРПОУ 25186738) страхове відшкодування в розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "17" листопада 2014 року.

Суддя Пашкевич І.О.