Рішення

від 12.11.2014 по справі 922/3987/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2014 р.Справа № 922/3987/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Пустовалова І.С.

розглянувши справу

за позовом Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області до Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" м. Харків про стягнення заборгованості 3 416 128,77 грн. за участю представників:

від позивача - Артюх А.Л.

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Харківській області звернувся до господарського суду із позовом до ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" про стягнення заборгованості за кредитним договором №79-08/К в сумі 2 966 967,08 грн., з яких 1 725 000 грн. заборгованості за основним боргом та 1 241 967,08 грн. заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом, нарахованими за період серпень 2010 року - липень 2013 року.

Обґрунтовуючи позов, позивач послався на договір застави майнових прав №15/9 від 25.06.2010, укладений між Національним банком України та ПАТ "Земельний банк", на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №79-08/К від 19.09.2008.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.11.2013 року позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 року рішення господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 року у справі №922/3987/13 скасовано, справу №922/3987/13 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено для розгляду судді Бураковій А.М., згідно витягу з автоматизованої системи документообігу суду від 12.08.2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.09.2014 року була задоволена заява позивача про відвід судді Буракової А.М.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено для розгляду судді Жельне С.Ч., згідно витягу з автоматизованої системи документообігу суду від 17.09.2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2014 року було призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 07.10.2014 року об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.10.2014 року було прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та продовжено розгляд справи з її урахуванням. Окрім того, вказаною ухвалою розгляд справи убло відкладено на 23.10.2014 р. о 10:30 год.

З метою забезпечення можливості подання сторонами документів та доказів по справі, які мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин спору у судовому засіданні 23.10.2014 року було оголошено перерву до 12.11.2014 року о 12:30 год.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додатково наданих до суду поясненнях (вх. № 30781 від 08.09.2014 року).

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що відповідач, з урахуванням приписів п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв'язку з чим справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, встановив наступне.

19 вересня 2008 року між Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" (правонаступник Харківського акціонерного комерційного Земельного банку), та Акціонерним товариством "Лізингова компанія "Сприяння", (далі - боржник, Відповідач) укладено Договір № 79-08/К про надання кредитної лінії (далі - Кредитний договір), згідно з умовами якого (пункти 1.1, 1.2) Банк надає Відповідачу відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 2000000,00 грн. на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового використання; кредит надавався строком з 19.09.2008 року по 20.09.2010 року

Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом становить 21,0 процентів річних.

Додатковою угодою № 4 від 18.09.2009 р. до договору № 79-08/К від 19.09.2008 було внесено зміни до п.1.3, та встановлено розмір процентної ставки за користування кредитом: з 19.09.2008 - 21 відсоток річних; з 18.09.2009 - 24 відсотки річних.

Також, зазначеною додатковою угодою сторонами викладено п. 3.7 кредитного договору в новій редакції, яким обумовлено, що в разі порушення позичальником встановленого п. 1.2 кредитного договору № 79-08/К від 19.09.2008 року повернення кредиту або порушення строків вказаних додатковими угодами щодо повернення окремих траншів, наданих в межах поновлюваної кредитної лінії в розмірі 2 000 000,00 грн., позичальник, тобто відповідач, надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи зі ставки 24 відсотки річних, порядок нарахування й виплати яких встановлюється згідно з п. 3.5, 3.6 даного договору до повного погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч приписам чинного законодавства України та положень Кредитного договору № 79-08/К від 19.09.2008 року, відповідач порушив умови Кредитного договору - припинив виконувати обов'язок щодо повернення наданого кредиту, а також сплати відсотків за його користування.

Станом на 01.09.2014 року заборгованість відповідача за кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008 р. є простроченою та складає 3 416 128,77 грн., в тому числі за кредитом - 1 725 000,00 грн. та за нарахованими несплаченими процентами - 1 691 128,77 грн. (за період серпень 2010 року по серпень 2014 року (включно).

Крім того, з матеріалів справи вбачається з матеріалів справи, 06.11.2008р. між Національним банком України, в особі Управління Національного банку України в Харківській області (позивачем) та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком було укладено Кредитний договір № 15, за умовами якого ПАТ "Зембанк" було надано кредит на суму 50000000,00 грн. на термін з 06.11.2008р. до 26.08.2009р. з оплатою відсотків у розмірі 17,0 процентів річних.

05.01.2010р. Додатковим договором № 1 до Кредитного договору було внесено зміни, якими пролонговано термін погашення кредиту до 26.08.2010р. та збільшено проценту ставку за кредитом до 18 процентів річних.

25.06.2010р. Додатковим договором № 2 до Кредитного договору було внесено зміни до п. 1.2., відповідно до яких додатково в забезпечення виконання зобов'язань ПАТ "Зембанк" за Кредитним договором Національному банку України були надані майнові права за Кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008р., укладеним між ПАТ "Зембанк" та АТЗТ "Лізингова компанія "Сприяння", зі всіма змінами до нього, про що укладено Договір застави майнових прав № 15/9 від 25.06.2010р.

Згідно п. 1.1 Договору застави майнових прав, предмет застави за цим договором є майнові права за кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008р. зі всіма змінами до нього, укладеним між ПАТ "Зембанк" та АТЗТ "Лізингова компанія "Сприяння", відповідно до якого АТЗТ "Лізингова компанія "Сприяння" повернути ПАТ "Зембанк" кредит в сумі 2000000,00 грн., станом на дату укладення договору залишок заборгованості становить 1775000,00 грн., з кінцевим терміном повернення 20.09.2010 р. та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 24,0 процентів річних.

Пунктом 1.6. Договору застави майнових прав сторони погодили, що за рахунок заставленого майнового права вимоги позивача задовольняються в повному обсязі, включаючи суму основного боргу, нараховані проценти та пеню.

Переважне право позивача щодо задоволення його вимог до ПАТ "Зембанк" з майнових прав переважно перед іншими кредиторами, відповідно до приписів Закону України "Про заставу" та ст. 73 Закону України "Про Національний банк України", сторони закріпили в п. 2.1.1. Договору застави майнових прав.

Згідно п.4.1 договору застави майнових прав заставодавець (ПАТ «Зембанк») уступив право вимоги до Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Сприяння», що випливає з кредитного договору №79- 08/К від 19.09.2008 на суму 2 000 000,00 грн. (два мільйони гривень), за процентами та іншими видами платежів, що підлягають сплаті на підставі цього кредитного договору, Національному банку України.

У п. 4.2. Договору застави майнових прав, сторони визначили, що у частині уступки права вимоги цей Договір укладено з відкладальною умовою відповідно до ст. 212 ЦК України. Права вимоги переходять до позивача наступного дня після настання строку виконання зобов'язань ПАТ "Зембанк" за Кредитним договором, якщо вони не будуть виконані повністю або частково, або після настання випадку, передбаченого п. 3.1.4 вказаного Договору.

Згідно п.3.1.4 договору застави майнових прав право вимоги за кредитним договором № 79-08/К переходить до Національного банку України, зокрема, в разі одноразової прострочки Заставодавцем (тобто ПАТ "Зембанк") сплати процентів за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору № 15 від 06.11.2008р. на строк більше ніж 5 днів.

Так, згідно виписки по рахунку ПАТ «Земельний банк» №1419011621503 від 30.06.2010 р. та розрахунку заборгованості за простроченими процентами по кредитному договору №15 від 06.11.2008 р., прострочка ПАТ «Земельний банк» зобов'язань зі сплати процентів за кредитним договором № 15 від 06.1 1.2008 мала місце одразу після укладання вищеназваного договору застави майнових прав. (том 2, арк.с. 81-84, 91-94).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Зембанк" було порушено умови Кредитного договору щодо повернення наданого кредиту, а також сплати відсотків за його користування.

Висновки щодо заміни кредитора в зобов'язанні, що випливає з кредитного договору № 79-08/К від 19.09.2008, та перехід права вимоги за вказаним договором на підставі п.4.2 договору застави майнових прав до позивача підтверджено господарськими судами всіх рівнів в мотивувальній частині рішень по судовій справі № 5023/5582/11.

Судовими інстанціями під час розгляду справи № 5023/5582/11 визначено момент переходу прав вимоги до позивача за кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008 ще до ініціювання позивачем процедури ліквідації ПАТ "Зембанк", з огляду й на що визнано відсутність права вимоги за вказаним договором у ліквідатора ПАТ "Земельний банк".

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

До матеріалів зазначеної справи залучені рішення господарських судів у справі № 5023/5582/11, які безпосередньо стосуються предмету спору по даній справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.08.2011 р. по справі № 5023/5582/11, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2011 р., та постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2011 р. по зазначеній справі було задоволено позов ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння", м. Харків до ПАТ "Земельний Банк", м. Харків (третя особа Національний банк України) та визнано відсутнім у ПАТ "Земельний Банк", м. Харків право вимоги за зобов'язаннями, які виникли у ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння", м. Харків на підставі, зокрема, кредитного договору № 79-08/К від 19.09.2008 року.

Власні висновки суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій мотивовані з посиланням на те, що в зв'язку з простроченням ПАТ "Зембанк" своїх зобов'язань за кредитним договором, та за змістом п. 4.1 договору застави майнових прав № 15/9 від 25.06.2010 року, право вимоги заборгованості за кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008 року перейшло до Національного Банку України ще до ініціювання позивачем процедури ліквідації ПАТ "Зембанк".

Згідно п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК України, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватись судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 ГПК України щодо оцінки доказів. Також відповідно до вказаного пункту преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах).

З огляду на вищевикладене, судом при вирішенні даного спору враховано факти встановлені господарськими судами всіх рівнів в мотивувальній частині рішень по судовій справі № 5023/5582/11 щодо переходу права вимоги за кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008 р. на підставі п.4.2 договору застави майнових прав до позивача ще 01.07.2010 р., тобто до введення ліквідаційної процедури ПАТ "Земельний Банк".

Так, судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача щодо погашення існуючої заборгованості за кредитом та відсотками за кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008 р., що підтверджується повідомленнями-вимогами, залученими до матеріалів справи, проте станом на дату подання цієї позовної заяви вимоги позивача залишились без відповіді та без задоволення, що і стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, договір застави майнових прав № 15/9 від 25.06.2010 року є змішаним договором, оскільки містить, як ознаки договору застави, так і необхідні ознаки договору відступлення права вимоги.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про заставу" при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Статтею 512 Цивільного кодексу України зокрема передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно вимог ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Згідно умов п.4.2 договору застави майнових прав № 15/9 від 25.06.2010 р. відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу, сторони передбачили перехід права вимоги до НБУ відкладальною умовою, якою є повне або часткове невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №15 від 06.11.2008 року. При цьому, такий перехід відбувається наступного дня після настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором №15 від 06.11.2008 року.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За таких обставин викладені правові норми та обставини справи свідчать, що право вимоги до ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння", що виникає з кредитного договору № 79-08/К від 19.09.2008 р. належить Національному банку України на підставі договору застави майнових прав № 15/9.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін неповно та несвоєчасно здійснював виплату кредиту та відсотків за користування кредитними коштами за договором № 79-08/К про надання кредитної лінії від 19.09.2008 р., та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

А тому, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором № 79-08/К про надання кредитної лінії від 19.09.2008 р. з додатковими угодами до нього.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості по кредиту та по відсоткам по кредитному договору, приймаючи до уваги, що право вимоги до ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння", що виникає з договору № 79-08/К про надання кредитної лінії від 19.09.2008 р., належить позивачу на підставі договору застави майнових прав № 15/9, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення боргу у сумі 1 725 000,00 грн. та за нарахованими несплаченими процентами - 1 691 128,77 грн. (за період з серпня 2010 року по серпень 2014 року (включно), правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати по цій справі покладаються на відповідача, та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір у розмірі 68 322,58 грн. підлягає стягненню на користь державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" (61002, м. Харків, вул. Чубаря, 3/5; ідентифікаційний код 24347487) на користь Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області 61057, м. Харків, пл. Театральна, 1; ідентифікаційний код 09351445) заборгованість за основним боргом за договором № 79-08/К про надання кредитної лінії від 19.09.2008 р. в сумі 1 725 000 грн., заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом за договором № 79-08/К про надання кредитної лінії від 19.09.2008 р. в сумі 1 691 128,77 грн. (за період з серпня 2010 року по серпень 2014 року (включно).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" (61002, м. Харків, вул. Чубаря, 3/5; ідент. код 24347487) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 68 322,58 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.11.2014 р.

Суддя С.Ч. Жельне