Постанова

від 12.11.2014 по справі 5015/1240/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2014 р. Справа № 5015/1240/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого - судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Суб'єкта підприємницької діяльності (Приватного підприємця) ОСОБА_2 від 02.10.2014 р. (вх. № 01-05/4710/14 від 07.10.2014р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2014 року

у справі № 5015/1240/12 (суддя Яворський Б.І.),

порушеній за позовом

Позивача: Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради (79049, м. Львів, проспект Червоної Калини, 66, код ЄДРПОУ 25258931),

До відповідача-1: Суб'єкта підприємницької діяльності (Приватного підприємця) ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1),

До відповідача-2: Споживчого кооперативу «Сихівська Фортеця» (м. Львів, вул. Сихівська, 18, код ЄДРПОУ 35327325),

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівська міська рада (м. Львів, площа Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896),

Про (згідно заяви про уточнення позовних вимог) зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 та СК «Сихівська Фортеця» демонтувати малу архітектурну форму (передану ФОП ОСОБА_2) на АДРЕСА_2 та покладення судових витрат на відповідачів.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача-1: ОСОБА_4 -п/к за довіреністю, ОСОБА_2 - підприємець,

від позивача: Кузів О.М. - п/к за довіреністю,

від відповідача-2: не прибув,

від третьої особи: Кузик Ю.І. - п/к за довірпеністю.

Представникам, які прибули в дане судове засідання, роз'яснено права та обов'язки сторін, визначені ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представники подали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 07.10.2014р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 р. у склад колегії для розгляду справи № 5015/1240/12 господарського суду Львівської області введено суддів - Н.А.Галушко та Г.В.Орищин (том ІІІ, а.с. 106).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 року прийнято апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності (Приватного підприємця) ОСОБА_2 (вх. № 01-05/4710/14 від 07.10.2014 р.) /далі за текстом - СПД-ФО ОСОБА_2.) до провадження та розгляд скарги призначено на 29.10.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи (том ІІІ, а.с. 108-111).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 р. (том ІІІ, а. с. 121) та неприбуття представників Апелянта, Позивача та Відповідача-2, розгляд справи відкладено на 12.11.2014 р., про що сторін було належним чином повідомлено згідно Інструкції з діловодства господарських судів України (том ІІ, а.с. 129 та 128/зворот).

У судове засідання, яке відбулося 12.11.2014 р. представники Апелянта/відповідача-1 прибули, надали пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просять на підставі викладеного в апеляційній скарзі, рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2014 р. по справі № 5015/1240/14 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу у задоволенні позовних повністю та покласти на нього судові витрати.

Представник позивача прибув, 29.10.2014 р. через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подав Відзив на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/6265/14), просить апеляційну скаргу - відхилити, рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2014 р. залишити без змін.

Представник відповідача-2, повторно, не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача прибув, просить апеляційну скаргу - відхилити, рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2014 р. залишити без змін.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Колегія суддів заслухавши думку учасників, які прибули в дане судове засідання, оглянувши подані сторонами документи, прийшла до висновку, розглядати справу при відсутності представника відповідача-2.

Як вбачається з матеріалів справи, Апелянт/відповідач-1: 14.10.2014 р. рекомендованою поштою № 79049 04546994 (том ІІІ, а. с. 110), позивач: 11.10.2014 р. - № 79049 04546501 (том ІІІ, а. с. 108), відповідач-2: 11.10.2014 р. - № 79066 04315357 (том ІІІ, а. с. 109), Львівська міська рада: 13.10.2014 р. - № 79010 07392411 (том ІІІ, а. с. 111) були належним чином, під розписку, повідомлені про день, час та місце розгляду даної справи. Про відкладення розгляду справи сторони повідомлені у порядку визначеному Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджена наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 р. № 75 (із змінами та доповненнями) (далі за текстом - Інструкція).

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі (ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України), тому нез'явлення представника відповідача-2 у судове засідання не може слугувати підставою для відкладення справи.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам або іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.08р. № 01-8/482 ).

З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції на адресу сторін було направлено ухвалу від 29.10.2014 р. про відкладення розгляду справи № 5015/1240/12, що підтверджується штампом суду з відміткою про відправку документа (том ІІ, а. с. 128/зворот, а.с. 129), при цьому, участь повноважних представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Щодо неналежного виконання відповідачем-2 та третьою особою вимог ухвали суду від 09.10.2014 р. у справі № 5015/1240/12, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 р. у справі № 5015/1240/12 зобов'язано відповідача-2 та третю особу подати письмовий відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, чого ними не виконано.

Статтею 75 ГПК України визначено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відтак, невиконання вимог ухвали суду відповідачем-2 та третьою особою не перешкоджає розгляду справи по суті.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без участі представника апелянта, оскільки нез'явлення представника не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010 ).

Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга СПД-ФО ОСОБА_2 підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.09.2014 року у справі № 5015/1240/12 (суддя Яворський Б.І.) позов задоволено повністю. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) демонтувати належну йому пересувну малу архітектурну форму на АДРЕСА_2 та стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 85,00 грн. державного мита та 470,50 грн. судового збору (п.п. 1-й, 2-й та 3-й резолютивної частини рішення ) (том ІІ, а.с. 88, 90-97).

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 18.09.2014 р. у справі № 5015/1240/12, апелянт/відповідач-1 (СПД-ФО ОСОБА_2) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том ІІ, а.с. 112-118), просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2014 р. у справі № 5015/1240/12 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.

Скаржник апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи та не досліджено всіх доказів, що призвело до прийняття неправильного рішення та відповідно порушення прав та законних інтересів позивача.

Апелянт/відповідач-1 апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що господарський суд в порушення приписів ст. 764 ЦК України та ст. 284 ГК України, дійшов хибного висновку щодо закінчення дії договору оренди, посилаючись на п. 7 Договору, де передбачено термін його дії з 10.10.2006 р. по 10.10.2007 р., в той час, коли судом не встановлено, а Позивачем не надано доказів про надсилання Позивачем (наймодавцем) заяви Відповідачу протягом одного місяця після закінчення строку дії договору про його припинення, відтак вважає зазначений договір поновленим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд при постановленні рішення у даній справі, безпідставно, не взяв до уваги висновків Львівського апеляційного адміністративного суду викладених в ухвалі від 08.04.2014 р. по справі № 14249/13, яким залишено без змін постанову Сихівського районного суду м. Львова по справі № 464/9800/13-а пр. № 2-а/464/300/13 та постанови Галицького районного суду м. Львова від 28.01.2013 р. у справі № 2-а-35/11, що слугували підставою для зупинення провадження у справі № 5015/1240/12 та, якими скасовано Розпорядження голови Сихівської РА ЛМР № 19 від 22.01.2008 р. та рішення Виконкому ЛМР від 14.09.2007 р. № 741, що має значення для вирішення даної справи по суті.

Апелянт звертає увагу колегії суддів на те, що місцевий господарський суд, при постановленні оскаржуваного рішення, застосував норми Закону України «Про благоустрій населених пунктів» у сукупності із положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р., «Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», який затверджено наказом Мінрегіонбуду № 214 від 21.10.2011 р., «Правилами благоустрою м. Львова», що затверджені ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 р. № 376 та додатком № 1 до ухвали Львівської міської ради від 20.03.2014 р. № 3190 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові», які 21.04.2011 р. № 376, які набрали чинності значно пізніше, ніж виникли правовідносини між сторонами і не мають зворотної дії в часі.

Крім того, скаржник вважає, що в порушення ст. 22 ГПК України, місцевий суд прийняв до провадження заяву позивача від 09.09.2014 р. про уточнення позовних вимог, якою, на думку апелянта, змінено підставу позову, оскільки 20 квітня 2012 р. у даній справі було почато розгляд по суті та, що позовну заяву подано неналежним позивачем.

Колегією суддів встановлено, що Позивач: Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради є юридичною особою, виконавчим органом Львівської міської ради з делегованими повноваженнями, місцезнаходження: п.і. 79049, м. Львів, проспект Червоної Калини, 66 /попередня адреса: м. Львів, вул. Зубрівська, 9 /, Позивачу присвоєно код ЄДРПОУ 25258931 (том ІІ, а. с. 98).

Відповідач-1/Апелянт: ОСОБА_2 є Суб'єктом підприємницької діяльності (Приватним підприємцем), місце проживання підприємця: АДРЕСА_1, йому присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (том І, а. с. 117).

Відповідач-2: Споживчий кооператив «Сихівська Фортеця» є юридичною особою, місцезнаходження юридичної особи: м. Львів, вул. Сихівська, 18, йому присвоєно код ЄДРПОУ 35327325 (том ІІ, а. с. 117-119, Статут (том ІІ, а. с. 20-28), зміни до Статуту (том ІІІ, а. с. 33-36) ).

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівська міська рада є юридичною особою, органом місцевого самоврядування, місцезнаходження юридичної особи: м. Львів, площа Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896.

Оскільки ОСОБА_2 є Суб'єктом підприємницької діяльності, то до підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ст. 51 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів даної справи, на момент подання позовної заяви до господарського суду (08.07.2008 р.) справі було присвоєно № 28/207 (том І, а. с. 1). Ухвалою господарського суду від 04.11.2008 р. провадження у справі № 28/207 зупинено до розгляду Сихівським районним судом м. Львова пов'язаної з даною справою справи про скасування Розпорядження голови Сихівської районної адміністрації від 22.01.2008 р. № 19 «Про демонтаж малих архітектурних форм по АДРЕСА_2» (том І, а. с. 110), та, повторно, зупинено 03.02.2011 р. до розгляду Львівським апеляційним адміністративним судом справи № 14501/09 (том І. а. с. 120). Ухвалою місцевого господарського суду від 16.08.2011 р. поновлено провадження у справі № 28/207 (том ІІ, а. с. 1).

Рішенням господарського суду Львівської області від 31.10.2011 р. у справі № 28/207 у задоволенні позову - відмовлено повністю (том ІІ, а. с. 26, 27-29). Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2011р. (том ІІ, а. с. 63-65) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено (том ІІ, а. с. 63-65). Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2012 р. рішення судів попередніх інстанцій у справі № 28/207 - скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (том ІІ, а. с. 78, 80-85). При цьому суд касаційної інстанції відзначив, зокрема, що з метою об'єктивного та повного розгляду спору суд першочергово мав з'ясувати повне коло осіб права та інтереси яких зачіпаються рішенням у даній справі, зокрема, власника земельної ділянки, на якій розташовано спірний об'єкт та залучити їх до участі у справі.

Після повернення з ВГС України, справі присвоєно № 5015/1240/12 та ухвалою господарського суду Львівської області від 02.04.2012 р. прийнято до нового розгляду, залучено до участі у справі 3-ю особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівську міську раду (м. Львів, пл. Ринок, 1 (том ІІ, а. с. 87). Ухвалою місцевого суду від 03.05.2012 р. у справі № 5015/1240/12 (том ІІ, а. с. 100) залучено до участі у справі 3-ю особою без самостійних вимог на предмет спору: СК «Сихівська Фортеця». Ухвалою суду від 21.05.2012 р. зупинено провадження у справі № 5015/1240/12 до ухвалення Галицьким районним судом м. Львова рішення по справі № 2а-3511 про скасування рішення Виконкому Львівської міської ради від 14.09.2007 р. № 741 в частині схвалення місць та схем розміщення МАФ на території по АДРЕСА_2 та набрання ним законної сили (том ІІ, а. с. 112-113). Провадження у справі поновлено 24.02.2014 р. (том ІІ, а. с. 141-142) та зупинено ухвалою від 04.03.2014 р. (том ІІ, а. с. 147-148) до ухвалення Львівським апеляційним адміністративним судом рішення по справі № 2а-3511 № 464/9800/13-а (пр. № 2-а/464/300/13) про визнання незаконним та скасування Розпорядження голови Сихівської районної адміністрації від 22.01.2008 р. № 19 «Про демонтаж малих архітектурних форм по АДРЕСА_2» та поновлено 12.05.2014 р. (том ІІ, а. с. 179-180).

Ухвалою місцевого господарського суду від 01.08.2014 р. у справі № 5015/1240/12 за ініціативою суду, СК «Сихівська Фортеця» залучено відповідачем-2 у даній справі (том ІІІ, а. с. 42-43).

Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2014 р. Позивачем: Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради місцевому господарському суду подано заяву про Уточнення до позовних вимог (вх. № 38373/14), згідно прохальної частини якої, позивач просить ухвалити рішення, яким зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 та СК «Сихівська Фортеця» демонтувати малу архітектурну форму (передану ФОП ОСОБА_2) на АДРЕСА_2 та покласти судові витрати на відповідачів (том ІІІ, а.с. 47-48).

Задовольняючи позовні вимоги Позивача місцевий господарський суд встановив, що на підставі Розпорядження голови Сихівської районної адміністрації від 09.10.2006 р. ФОП ОСОБА_2 виданий дозвіл № 3606-10557 на розміщення малої архітектурної форми та відкриття об'єкту дрібно-роздрібної торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування (пересувної мережі). Термін дії дозволу до 10.10.2007 р., та, що 10.10.2006 р. між Сихівською районною адміністрацією ЛМР (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір № 540 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення пересувних малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності. Термін дії договору з 10.10.2006 р. до 10.10.2007 р.

У мотивувальній частині судового рішення, зазначено, що Розпорядженням голови Сихівської районної адміністрації від 22.01.2008 р. № 19 "Про демонтаж малих архітектурних форм по АДРЕСА_2" зобов'язано власників звільнити від матеріальних цінностей та здійснити демонтаж належних їм малих архітектурних форм до 28.01.2008 р., а 17.03.2008 р. Відповідач-1 звернувся до Львівської міської ради із заявою про продовження дозволу на торгівлю по АДРЕСА_2, на яку, 29.07.2008 р. підприємцю надано відповідь, що згідно п.8 ухвали міської ради від 28.02.2008р. № 1611 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 27.12.2007р. № 1470" після затвердження міською радою перспективної схеми розміщення МАФ як частини Програми комплексного благоустрою території міста, набирають чинності Правила розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові і порядок надання дозволів на розміщення об'єктів торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг у малих архітектурних формах, а тому звернення щодо надання дозволу може бути розглянуте лише після набрання чинності такими правилами. Одночасно відповідачу повідомлено, що продовження діяльності без дозвільних документів є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.

Місцевим судом встановлено, що 31.05.2008 р. позивач надіслав відповідачу-1 попередження про необхідність здійснення демонтажу МАФ, а 10.06.2008 р. складено акт проведення спільної рейдової перевірки щодо недопущення торгівлі на АДРЕСА_2, у якому зазначено, що пересувні МАФи - не демонтовано, що постановою Сихівського районного суду м. Львова від 21.10.2013 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 р. у справі № 464/9800/13-а визнано незаконним та скасовано розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 22.01.2008 р. № 19 "Про демонтаж малих архітектурних форм по АДРЕСА_2", а постановою Галицького районного суду м. Львова від 28.01.2013р. у справі № 2-а-35/11 (том ІІ, а. с. 160-163), що набрала законної сили на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013р. у справі № 5037/13/876 (том ІІ, а. с. 155-159) визнано незаконним та таким, що не набуло чинності Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.09.2007 року № 741 в частині схвалення місць та схем розміщення малих архітектурних форм на території по АДРЕСА_2 з моменту його прийняття. Однак зазначені рішення місцевим господарським судом не взято до уваги з тих підстав, що оскільки договір користування укладено на виконання дозволу, а термін дії останнього закінчився і не був продовжений, договір припинив свою дію, і наявність чи відсутність розпорядження голови районної адміністрації про демонтаж не впливає на факт незаконності розміщення споруди і не є обов'язковою передумовою для прийняття рішення про демонтаж, а оскільки спірний металевий павільйон не переданий у пайовий фонд відповідача-2 (Кооперативу "Сихівська Фортеця"), що підтверджується протоколом засідання Правління Споживчого кооперативу від 01.08.2014 р.

Місцевий суд зазначив, що 21.07.2014 р. комісією Сихівської РА ЛМР проведено обстеження та складено відповідний акт про те, що МАФ, який належить ОСОБА_2, не демонтовано та встановив, що станом на момент прийняття рішення докази демонтажу відповідачем тимчасової споруди відсутні.

З огляду на вищенаведене, місцевий господарський суд на підставі ст.ст. 1, 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", ч. 1 та 4 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п.п. 2.1, 2.20, 2.21, 2.30, 2.31, 2.35 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України за № 244 від 21.10.2011 р., п. 1.10 Правил благоустрою м. Львова, які затверджені Ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 р. за № 376, п.п. 2.1.- 2.3., 7.1.1.,7.1.2, 7.8 Додатку № 1 до Ухвали Львівської міської ради від 20.03.2014 р. № 3190 "Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові", прийшов до висновку, що таким чином, законодавство визначає, що встановлення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності допускається за умови наявності паспорта прив'язки тимчасової споруди (до прийняття Порядку - дозволу на встановлення МАФу), а у разі якщо такого паспорта прив'язки (дозволу на встановлення МАФу) не існує, остання підлягає демонтажу, відтак встановив відсутність підстав для задоволення вимог Позивача щодо Відповідача-2 (рядки перший та другий зверху мотивувальної частини судового рішення (том ІІІ, а. с. 96), при цьому задовольнив позовні вимоги Позивача повністю щодо відповідача-2: СПД-ФО ОСОБА_2 (п. 1 резолютивної частини судового рішення )(том ІІІ, а. с. 97).

Однак з такими висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів даної справи, на підставі Розпорядження голови Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 09.10.2006 р. СПД-ФО ОСОБА_2 виданий дозвіл № 36-06-10-557 на розміщення малої архітектурної форми та відкриття об'єкту дрібно-роздрібної торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування (пересувної мережі). Дата реєстрації 09.10.2006 р. Термін дії дозволу до 10.10.2007 р. (том І, а. с. 5).

10.10.2006 р. між Сихівською районною адміністрацією ЛМР, що діє на підставі Положення (Орендодавець-за договором) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (Орендар-за договором) було укладено Договір № 540 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення пересувних малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності (далі за текстом - Договір) (том І, а. с. 13).

Вказаний Договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками обох сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст.ст. 207, 208 ЦК України.

За своїми основними та другорядними елементами, вказаний вище правочин є договором найму (оренди).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Предметом цього Договору (п. 1.1.) є надання Орендодавцем Орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення пересувних малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності (надалі - Об'єкт) на умовах оренди на термін відповідно до виданого дозволу на розміщення пересувних малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності в межах м. Львова. Невід'ємною частиною цього Договору є дозвіл на розміщення пересувних малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, розмір орендованої площі (тротуар) площею 4,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (п.п. 2.1. Договору) у м. Львові.

У розділі 2 Договору сторони погодили зобов'язання сторін, де у п. 2.2.5. визначено обов'язок Орендаря по закінченню дії дозволу протягом 20 днів проводити його перереєстрацію в Орендодавця.

Порядок і строки розрахунків визначено у розділі 3 Договору, відповідальність сторін у розділі 4 Договору.

Пунктом 6.3. розділу 6 Договору сторони встановили, що договір припиняється по закінченню терміну його дії або розривається достроково за згодою сторін.

У разі постійного порушення однією із сторін умов договору інша сторона вправі звернутися до господарського суду з метою розірвати цей договір в односторонньому порядку (п. 6.4.). Несплата оренди протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання цього договору на вимогу Орендодавця (п. 6.5.). Після закінчення терміну дії цього договору подальші взаємовідносини сторін регулюються укладанням нового договору (п. 6.9.).

У розділі 7 Договору сторони погодили, що термін дії договору встановлюється з 10.10.2006 р. до 10.10.2007 р.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що оскільки Договір користування укладається на виконання дозволу, а термін останнього закінчився і не був продовжений, договір припинив свою дію.

Однак такий висновок місцевого суду є помилковим з огляду на таке.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Як зазначалося вище у цій постанові, п. 6.3. Договору сторони погодили, що договір припиняється по закінченню терміну його дії або розривається достроково за згодою сторін .

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Статтею 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Відповідно до п. 2.2.6. Договору орендар зобов'язується демонтувати пересувні малі архітектурні форми для здійснення підприємницької діяльності при скасуванні дозволу, після закінчення терміну дії дозволу, або цього договору, а також у разі виникнення нагальної потреби для реконструкції, ремонту чи будівництва місця розташування пересувної малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту зазначених правових норм випливає, що якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. За відсутності такого заперечення договір не припиняється. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Аналогічна правова позиція в цій частині викладена у постанові Верховного Суду України від 28 лютого 2006 року у справі № 1/135-20/51, постановах ВГС України від 14 грудня 2006 р. № 36/316, від 31.08.2005р. № 52/29-05, від 20.01.2005 р. № 2/317, від 30.01.2007 р. у справі № 1/419-6/101(1/135-20/51).

Оскільки Позивачем не подано доказів надіслання Орендареві заперечень, в порядку ст. 284 ГК України і ст. 764 ЦК України про припинення або зміну умов Договору оренди, в матеріалах справи такі докази відсутні, то Договір оренди вважається дійсним на той самий строк і на тих самих умовах.

З пояснень наданих представником позивача у судовому засіданні випливає, що Договір оренди 10.10.2007 р. припинився автоматично, у зв'язку із закінченням терміну дії дозволу.

Слід зазначити, що закінчення 10.10.2007 р. терміну дії дозволу (том І, а. с. 5), який є невід'ємною частиною Договору оренди (друге речення п. 1.1. Договору) не слід ототожнювати з закінченням терміну дії Договору, як правочину, оскільки договірні правовідносини регулюються відповідними приписами ЦК та ГК України, іншими законодавчими актами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті відносин між сторонами (ч. 3 ст. 6 ЦК України).

Попередження позивача від 31.05.08 р. № 34/419 (том І, а. с. 7) про звільнення від матеріальних цінностей та здійснення демонтажу належних їм малих архітектурних форм в термін до 28.01.2008 р. не є запереченням в розумінні ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України про припинення Договору оренди.

Закріплення обов'язку орендодавця щодо направлення заперечень потрібне для того, щоб не залишилося невизначеності в договірних відносинах сторін. Адже сторона має право вважати себе такою, що перебуває в договірних відносинах до того часу, поки не отримає інформації про інше.

Як вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням голови Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради № 19 від 22.01.2008 р. «Про демонтаж малих архітектурних форм по АДРЕСА_2» зобов'язано власників звільнити від матеріальних цінностей та здійснити демонтаж належних їм малих архітектурних форм на АДРЕСА_2, в термін до 28.01.2008 р. (том І, а. с. 6).

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 21.10.2013 р. у справі № 464/9800/13-а спр. № 2-а/464/300/13 Розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради № 19 від 22.01.2008 р. «Про демонтаж малих архітектурних форм на АДРЕСА_2» визнано незаконним та скасовано (том ІІ, а. с. 166-170). Зазначена постанова Сихівського районного суду набрала законної сили на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 р. у справі № 14249/13 (том ІІ, а. с. 171-177 та а. с. 182-188).

Враховуючи ту обставину, що Договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення пересувних малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності від 10.10.2006 р., укладений між Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради та СПД-ФО ОСОБА_2 - не припинено, а тому підстави у Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради для демонтажу належної СПД-ФО ОСОБА_2 пересувної малої архітектурної форми на АДРЕСА_2 - відсутні.

Як вбачається з матеріалів даної справи та зазначено вище у цій постанові, господарський суд Львівської області ухвалою від 04.03.2014 р. (том ІІ, а. с. 147-148) зупинив провадження у даній справі до винесення Львівським апеляційним адміністративним судом рішення по справі № 464/9800/13-а пр. №2-а/464/300/13 (в апеляційній інстанції № 14249/13) з підстав пов'язаності обох справ. Зазначена ухвала місцевого суду не оскаржена, набрала законної сили, відтак висновки суду у справі № 464/9800/13-а мають бути враховані при вирішенні справи № 5015/1240/12.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Крім того, рішення суду у цивільній справі, яке набрало законної сили, то встановлені ним обставини, які мають значення для вирішення спору, не підлягають доведенню перед господарським судом незалежно від суб'єктного складу сторін даної цивільної справи.

Як вбачається із постанови Сихівського районного суду м. Львова від 21.10.2013 р. у справі № 464/9800/13-а пр.№2-а/464/300/13, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014р. у справі №14249/13, сторонами в справі, серед інших, виступали: Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, Львівська міська рада та ОСОБА_2, що розміщення МАФ ОСОБА_2 відбулося у відповідності до вимог закону на підставі Ухвали Львівської міської ради від 12.06.2003р. № 516 «Про затвердження локальних схем розміщення пересувних малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності на території Сихівського району м. Львова» і гарантувало право на здійснення підприємницької діяльності, метою якої є отримання прибутку (доходу). Також Львівський апеляційний адміністративний суд встановив, що прийняття рішення про демонтаж належних позивачам (у т.ч. ОСОБА_2.) на праві власності МАФ без вирішення питання перенесення в інше місце, є протиправним і не відповідає принципу дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів власників МАФ і цілям, на досягнення яких спрямоване це розпорядження.

Така правова позиція ґрунтується на положеннях Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Отже, вимога про демонтаж належної відповідачу-1 малої архітектурної форми на підставі відсутності дозволу, при чинному Договорі оренди, та без вирішення питання перенесення в інше місце є незаконною.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Галицького районного суду м. Львова від 28.01.2013р. у справі № 2-а-35/11 (том ІІ, а. с. 160-163), що набрала законної сили на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013р. у справі № 5037/13/876 (том ІІ, а. с. 155-159) було визнано незаконним та таким, що не набуло чинності Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.09.2007 року № 741 в частині схвалення місць та схем розміщення малих архітектурних форм на території по АДРЕСА_2 з моменту його прийняття.

Таким чином посилання позивача у позові на скасоване в судовому порядку рішення Виконкому, як на підставу пред'явлення позову до відповідача-1: СПД-ФО ОСОБА_2 є необґрунтованим.

Колегією суддів встановлено, що місцевий господарський суд при постановлені рішення у справі № 5015/1240/12, обґрунтував свої висновки нормами ст. 1, 20 та 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», які застосовано у сукупності із положеннями ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 2.1. 2.20. 2.21, 2.30 «Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», затвердженого наказом Мінрегіонбуду № 214 від 21.10.2011р., а також п. 1.10 «Правил благоустрою м. Львова», затверджених Ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 р. № 376 та п. 2.1-2.3, 7.1.1-7.1.2, 7.8 Додатку № 1 до Ухвали Львівської міської ради від 20.03.2014 р. № 3190 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові».

Однак, застосування згаданих вище норм матеріального права до правовідносин, які виникли між сторонами 2007-2008 р.р., суперечить положенням ст. 58 Конституції України, оскільки судом застосовано закони та нормативно-правові акти, які мають пізнішу дію в часі, аніж правовідносини, які існували між сторонами у даній справі.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Крім того, частина 2 статті 5 ЦК України передбачає, що акти цивільного законодавства не мають зворотної сили у часі. Надання зворотної дії у часі нормативного акту може передбачатися шляхом прямої вказівки про це у законі або іншому нормативно-правовому акті. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, (ч. 3 ст. 5 ЦК України).

Аналогічним чином трактується зазначена обставина в абзаці 4 пункту 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», у відповідності з яким, відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовується до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Правова позиція в цій частині викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 щодо тлумачення ч. 1 ст. 58 Конституції України, постановах ВГС України по справі № 5015/3463/12, від 05.06.2007 р. № 16/3420, від 01.11.2005р. № 14/130).

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява Позивача подана до господарського суду Львівської області - 04.07.2008 р. за вх. № 6081 (том І. а. с. 2), провадження по справі № 28/207 було порушено ухвалою суду від 21.07.2008 р. (том І, а. с. 1). Таким чином предметом розгляду спору є правовідносини, що існували між сторонами на час порушення провадження по даній справі, тобто виникли протягом 2007-2008 років. Обґрунтовуючи свої вимоги до СПД-ФО ОСОБА_2, позивач послався на рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.09.2007р. № 741 "Про схвалення місць та схеми розміщення пересувних малих архітектурних форм (яток щоденного демонтажу) на території м. Львова", рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.01.2008 року № 28 "Про забезпечення надходжень ринкового збору до міського бюджету м. Львова у 2008 році", та розпорядження голови Сихівської районної адміністрації № 19 від 22.01.2008 р. "Про демонтаж малих архітектурних форм по АДРЕСА_2". Також ці правовідносини врегульовані положеннями чинної на той час редакції Закону України «Про благоустрій населених пунктів», «Правилами благоустрою та утримання території м. Львова", що затверджені ухвалою Львівської міської ради № 816 від 26.10.2000 р. та іншими чинним на той час нормативними документами.

Однак місцевий господарський суд, вирішуючи спір, до правовідносин, які виникли раніше (2007-2008 р.р.), застосував норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», набрав чинності 17.02.2011 р., приписи «Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», які були затверджені наказом Мінрегіонбуду № 214 від 21.10.2011 р., Правила благоустрою м. Львова у редакції, що затверджені ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 р. за № 376, а також Положення про порядок розміщення тимчасових споруд та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, яке затверджено ухвалою Львівської міської ради від 20.03.2014 р. № 3190, що набули чинності значно пізніше ніж правовідносин, які стали предметом дослідження у даній справі, що суперечить ст. 58 Конституції України та ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України.

Крім того, судове рішення у справі № 5015/1240/12 обґрунтовано відсутністю паспорта прив'язки тимчасової споруди та дозволом на розміщення МАФ, та у зв'язку із відсутністю згаданих документів у відповідача-1: СПД-ФО ОСОБА_2, місцевий суд прийшов до висновку, що належний відповідачу-1 МАФ вважається самовільно встановленою спорудою, а тому, відповідно до п. 1.10 Правил благоустрою м. Львова, які затверджені ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 р. № 376 - підлягає демонтажу.

При цьому суд, зокрема, не надав оцінки тому, що 17.08.2008 року СПД-ФО ОСОБА_2 звертався до Львівської міської ради із заявою про продовження дії дозволу на розміщення МАФ в порядку, що визначена ухвалою Львівської міської ради від 27.12.2007 р. № 1470. Листом від 29.07.08 № 23-1901 Департамент економічної політики Львівської міської ради повідомив відповідача-1 по справі, що його звернення щодо надання дозволу на розміщення об'єкту торгівлі - пересувної малої архітектурної форми за адресою АДРЕСА_2, може бути розглянуто лише після набрання чинності відповідних правил розміщення МАФ у м. Львові, а 06.02.2009 р. листом за № 23-363 відповідача-1 повідомлено про відмову у видачі дозволу через не включення цієї земельної ділянки в затверджені Виконкомом схеми та переліки розміщення пересувних МАФ для здійснення вуличної торгівлі на території м. Львова, які схвалені рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.09.2007 р. № 741.

Як зазначено вище у цій постанові, рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 741 від 14.09.2007 р. постановою Галицького районного суду м. Львова від 28.01.2013р. у справі № 2-а-35/11, було визнано незаконним та таким, що не набуло чинності з моменту його прийняття (том ІІ, а.с. 160-163), відтак Департамент економічної політики не мав правомірної підстави відмовляти відповідачу-1 у видачі такого дозволу.

Відповідно до п. 8.11 "Правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові і порядку надання дозволів на розміщення об'єктів торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг у малих архітектурних формах" (Додаток № 1) (том І, а. с. 65-82), які затверджено ухвалою Львівської міської ради на 7 сесії 5-го скликання від 27.12.2007 р. № 1470 (том І, а. с. 62-64), примусовий демонтаж МАФ здійснюється згідно з "Правилами благоустрою та утримання територій м. Львова".

Згідно п. 2.5 "Правил благоустрою та утримання території м. Львова", які затверджені ухвалою Львівської міської ради на ІІ - сесії 3-го скликання № 816 від 26.10.2000 р. (том І, а. с. 49), порушенням правил благоустрою є самовільне встановлення малих архітектурних форм, або їх несвоєчасна перереєстрація. Належна відповідачу-1 пересувна мала архітектурна форма по АДРЕСА_2 встановлювалась не самовільно, а на підставі належним чином виданого дозволу (том І, а. с. 5). Заяви на продовження їх дії підприємцем також подані у встановлені строки, тому відсутні підстави вважати МАФ таким, що встановлений із порушенням правил благоустрою.

Згідно п. 3.8.8., 3.8.9. вказаних Правил, самовільно встановлені споруди, в тому числі і об'єкти, дозволи на які скасовані, після застосування до їх власників штрафних санкцій підлягають примусовому демонтажу. Як вбачається з матеріалів даної справи, що відповідними органами місцевого самоврядування та/або їх виконавчими органами, не приймалось жодного рішення про застосування до відповідача-1 штрафних санкцій. Відтак, посилання місцевого суду на норми Положення у редакції, яке набуло чинності значно пізніше, аніж пред'явлена до відповідача-1 попередження про здійснення демонтажу малої архітектурної форми, є хибним.

Колегія суддів також вважає необґрунтованим висновок місцевого суду щодо відсутності у відповідача-1 паспорта прив'язки тимчасової споруди, яке має бути розроблене відповідно до положень п. 2.1, Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінрегіонбуду № 214 від 21.10.2011 р., оскільки на дату виникнення спору між сторонами про демонтаж належної відповідачу-1 малої архітектурної форми ці правила ще не діяли.

Слід зазначити, що визнання протиправними та скасування Розпорядження голови Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 22.01.2008 р. № 19 та рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.09.2007 р. № 741 тягне за собою відсутність порушеного права позивача у даній справі.

Передача 01.08.2014 р. ОСОБА_2 в якості додаткового паю СК «Сихівська Фортеця» металевого павільйону за актом приймання-передачі (том ІІІ, а. с. 37), який є, серед інших, одним із засновників (учасників) СК «Сихівська Фортеця», та повернення 01.08.2014 р. вказаного павільйону Кооперативом засновнику (учаснику) ОСОБА_2 за актом приймання-передачі (том ІІІ, а. с. 46), стосуються пайової участі засновників (учасників) юридичної особи - СК «Сихівська Фортеця», що підтверджується п. 1.5., розділом 8 Статуту СК «Сихівська Фортеця» (том ІІІ, а. с. 20-28), п. 1.5. Змін до Статуту СК «Сихівська Фортеця» (том ІІІ, а. с. 20-28), протоколом засідання Правління Споживчого кооперативу від 01.08.2014 р. (том ІІІ, а. с. 76), не можуть застосовуватися до правовідносин, які мали місце 2007-2008 р.р., та бути підставою для задоволення позову Позивача, оскільки правовідносини щодо пайової участі засновників (учасників) юридичної особи - СК «Сихівська Фортеця», які виникли 01.08.2014 р., при наявності спору, можуть слугувати підставою для іншого, як по суті, так і за змістом самостійного позову.

Колегія суддів не може погодитися з висновком місцевого суду викладеним у п. 1 резолютивної частини рішення (том ІІІ, а. с. 97) про задоволення позову повністю, оскільки, розглянувши уточнену вимогу Позивача (Уточнення позовних вимог від 09.09.2014 р. (вх. № 38373/14) пред'явлену уже до 2-х відповідачів: СПД-ФО ОСОБА_2 (відповідач-1 - по справі) та СК «Сихівська Фортеця» (відповідач-2 - по справі), встановивши відсутність підстав для задоволення вимог Позивача щодо Відповідача-2 (рядки перший та другий зверху мотивувальної частини судового рішення (том ІІІ, а. с. 96), суд при цьому задовольнив позов повністю, що суперечить п. 4 ст. 84 ГПК України, так як резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Разом з тим, колегією суддів не приймаються до уваги доводи Апелянта про порушення місцевим судом ст. 22 ГПК України, прийнявши до розгляду Уточнення позовних вимог від 09.09.2014 р. (том ІІІ, а. с. 47- 48), якими, на думку Апелянта, змінено підставу позову; про відсутність у Позивача належних повноважень пред'являти позов до суду, огляду на таке.

У п. 3.11. постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями) з метою однакового і правильного застосування ГПК України роз'яснено, що ГПК України, зокрема ст. 22 цього Кодексу (в редакції Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-УІ), не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення», або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог тощо. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. У п. 3.12 зазначеної постанови визначено, що підставою позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог (п. 3.12. вищевказаної постанови). Як вбачається з матеріалів справи, вимогою Позивача у позовній заяві (том І. а. с. 2-3) було: зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 здійснити демонтаж належної йому пересувної малої архітектурної форми на АДРЕСА_2, заявлена до СПД-ФО ОСОБА_2, уточненням до позову від 09.09.2014 р. цю саму вимогу Позивачем заявлено до двох відповідачів: ФОП ОСОБА_2 та СК «Сихівська Фортеця». Фактично Позивач доповнив свою позовну вимогу новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, що не є зміною підстави позову.

Як вбачається з матеріалів справи, Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради є юридичною особою, виконавчим органом Львівської міської ради з делегованими повноваженнями. На момент звернення з позовом до суду Позивач діяв на підставі Положення «Про Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради», затверджене Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.10.2006 р. № 1231 (том ІІ. а. с. 19-24, 56-60). Повноваження Сихівської районної адміністрації визначені у розділі 4 Положення (п.п. 4.1.8., 4.1.9., 4.2.). Пунктом 4.5.1. Позивачу делеговано право звернення у встановленому порядку до судових органів з позовними заявами … до громадян, … та юридичних осіб …, з інших справ, що виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень. Оскільки ОСОБА_2 є Суб'єктом підприємницької діяльності, то до підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ст. 51 ЦК України). Відтак розглядаючи даний спір по суті в порядку господарського судочинства, господарським судом не порушено правил предметної підсудності.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладені обставини в сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення даного спору, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності (Приватного підприємця) ОСОБА_2 підлягає до задоволення. Рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2014 р. у справі № 5015/1240/12 слід скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Судові витрати за позовом та за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на Позивача.

Керуючись ст. ст. 32 - 34, 35, 43, 44, 49, 98, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2014 р. скасувати повністю і прийняти нове рішення.

3. У задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради (79049, м. Львів, просп. Червоної Калини, 109, код ЄДРПОУ 25258931) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 609,00 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

В судовому засіданні 12.11.2014 р. оголошено резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 17.11.2014 р.