Ухвала

від 23.10.2014 по справі 808/8551/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2014 рокусправа № 808/8551/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 р. у справі № 808/8551/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000301720 від 01.06.2013р., -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2013 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, та просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 01.06.2013 р. № 0000301720 в частині встановлення порушення суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємецем ОСОБА_2 вимог п.201.4 ст.201, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 000 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 2 500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що операції з купівлі-продажу товару між позивачем та ТОВ «Технопромгруп» відповідають вимогам чинного законодавства; реальність поставки товару підтверджено оформленими належним чином документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 р. у справі № 808/8551/13-а вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано встановленням реальності здійснення господарської операції поставки та правомірності її відображення в податковому обліку суб'єкту господарювання.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 р. у справі № 808/8551/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не в повному обсягу дослідив обставини по справі та не приділив уваги тому факту, що позивачем не надано до перевірки первинних документів, що підтверджують реальність господарської операції. Крім того, скаржник зазначає, що договір відповідального зберігання, на який посилається суд, укладений вже після проведення перевірки.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання представники сторін не з'явились, сторони процесуальним правом щодо участі в судовому засіданні не скористались, жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги. Відповідно до ст. 41 КАС України, в зв'язку з неявкою представників сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювалось.

Відповідно до матеріалів справи підтверджується наступне: ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань взаємовідносин з ТОВ «Технопромгруп» за період серпень 2012 р., за результатами якої складено акт від 18.05.2013 р. №336/172/НОМЕР_2 (а. с.8-23).

01.06.2013 р. на підставі даного акту перевірки ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення № 0000301720, яким Підприємцю збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12 500 грн., у т. ч. за основним платежем - 10 000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2500 грн. (а. с.24).

За результатами застосованої Підприємцем процедури адміністративного оскарження скарги останнього залишені органами ДПС без задоволення (а. с.26-33). Позивач звернулась до суду з позовом щодо оскарження податкового повідомлення -рішення , за результатами судового розгляду позов задоволено.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно висновків вищевказаного акту перевірки Підприємцем порушено п.201.4 ст.201, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на подану вартість по операціях, які не приймають участь у господарській діяльності підприємства у серпні 2012 р. - 10 000 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані посиланням на дані акту ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 15.02.2013 р. № 653/226/3730147 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» (код за ЄДРПОУ 37301047) за період з 01.01. 2012 р. по 31.10.2012 р. (а. с.13; 100-114).

Так, з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» фахівцями ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровськ здійснено вихід на юридичну адресу вказаного Товариства, в результаті чого встановлено, що Товариство не знаходиться за юридичною адресою про що складено акт № 88 від 15.02.2013 р. Також до ВПМ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровськ передана службова записка від 15.02.2013 р. № 178/10/226 про встановлення фактичного місця знаходження посадових осіб ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП». На дату складання акту відповідь не отримано.

Направлено запит до комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» з метою отримання інформації щодо майнового стану ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» та підприємств-контрагентів та їх посадових осіб, щодо наявності будівель та споруд, їх адреси та грошової оцінки.

Направлено запит до УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області з метою отримання інформації щодо майнового стану та наявності транспортних засобів ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» та підприємств-контрагентів та їх посадових осіб.

Направлено запит до державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» з метою отримання інформації щодо майнового стану та наявності земельних ділянок, їх площі, адреси та грошової оцінки ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» та підприємств-контрагентів та їх посадових осіб.

На момент проведення перевірки відповідь не отримано.

Так, відповідачем зроблено висновок про те, що відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності, первинних документів, інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а також зроблено висновок, що поставки товару ТОВ «Технопромгруп» не здійснювалось, поставлені товари надані за завідомо фіктивними документами, в зв'язку з чим Підприємцем занижено податок на додану вартість за серпень 2012 року на суму 10000 грн.

При цьому, податківці зауважують на відсутності документального підтвердження транспортування товару, придбаного позивачем у ТОВ «Технопромгруп».

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що акт про неможливість проведення перевірки суб'єкта господарювання є документом, що фіксує лише факт неможливості проведення перевірки, і законодавством України не надано органам ДПС в акті про неможливість проведення перевірки право на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Тим більш, що наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для контрагента такого платника податків.

Водночас, для всебічного розгляду даного спору, колегія суддів, досліджуючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Технопромгруп», зазначає наступне:

У Листі ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Так, у періоді, який перевірявся, ФОП ОСОБА_2 (Покупець) мала господарські відносини з ТОВ «Технопромгруп» (Продавець) щодо придбання товару (штампів).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Технопромгруп» статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагента позивача під час реалізації господарської операції з купівлі-продажу штампів.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.99 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З оскарженої постанови вбачається дослідження судом першої інстанції первинних документів, які містяться у матеріалах справи і якими підтверджується реальність господарської операції щодо поставки товару у серпні 2012 року, а саме: рахунок-фактура, видаткова та податкова накладна, виписка банку, що свідчить про оплату товару позивачем (а. с.34-37).

При цьому, відповідачем не надано суду доказів того, що виписана вказаним контрагентом позивача податкова накладна, яка за приписами Податкового кодексу України є підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідає положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071.

Отже, вищезазначені документи підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

За твердженням позивача у зв'язку з відсутністю замовлень штампи позивачем не використовувались, а придбаний товар був переданий на відповідальне зберігання ТОВ «Блиск Метал Сервіс» на підставі договорів відповідального зберігання № 30/08-12 від 30.08.2012 р., № 30/08-13 від 30.08.2013 р. та актів приймання-передачі № 1 від 30.08.2012 р. та № 2 від 30.08.2013 р. (а. с.38-40, 59-63).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що термін використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності чинним податковим законодавством не обмежується.

Посилання скаржника на те, що вказані договори відповідального зберігання укладені вже після проведення перевірки, не є підставою для висновків щодо відсутності товару у позивача після придбання його у контрагента у серпні 2012 року.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Підприємця матеріали справи не містять; суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Технопромгруп» задекларовані позивачем у податковій звітності з ПДВ, про що зазначено в акті перевірки від 18.05.2013 р.

Також податковим органом не надано суду доказів недійсності правочину позивача з ТОВ «Технопромгруп» щодо купівлі-продажу штампів, використання придбаного товару у неоподатковуваних операціях.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з цим позиція податкового органу базується на порушеннях, начебто, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом ТОВ «Технопромгруп» та його контрагентами по ланцюгу постачання.

Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також зі змісту вищенаведених норм можна дійти висновку, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Що стосується посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, то товарно-транспортні накладні є внутрішнім документом сторін і не свідчать про наявність певних договірних (правових) стосунків між ними.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», яким передбачено застосування ТТН, конкурують з положеннями Податкового кодексу України і Закону № 996, які мають вищу юридичну силу, і не відносять товарно-транспортні накладні до обов'язкових документів ведення податкового чи бухгалтерського обліку.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, відсутність ТТН при наявності інших первинних документів не може стати належним доказом відсутності факту реальності здійснених операцій.

Стосовно посилань скаржника, що поставка товару ТОВ «Технопромгруп» не здійснювалась, а поставлені товари надані за завідомо фіктивними документами, колегія суддів звертає увагу, що підори податківців щодо фіктивності документів містять ознаки кримінального злочину, які повинні певним чином бути доведеними. Проте, таких доказів (зокрема, вироків по кримінальних справах щодо посадових осіб контрагента позивача) матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 12 500 грн. згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 01.06.2013 р. № 0000301720.

Наведене свідчить про обґрунтованість задоволення судом першої інстанції позовних вимог ФОП ОСОБА_2 щодо визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 р. у справі № 808/8551/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 р. у справі № 808/8551/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко