Ухвала

від 12.11.2014 по справі 810/3682/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3682/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Лан» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Дочірнє підприємство «Лан» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна» (надалі - позивач) з позовною заявою до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 07.05.2013 №0000582200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року позов задоволено, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 №0000582200.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Переяслав-Хмельницька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області звернулася до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за наслідками перевірки позивача, відповідач по справі склав Акт від 19.04.2013 № 209/2200/31417949 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Лан» ТОВ «Агро Інвест Україна», код ЄДРПОУ 31417949 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПФ «Агроіндустрія», код ЄДРПОУ 31149933 за квітень 2012 року».

На підставі Акта перевірки від 19.04.2013 № 209/2200/31417949 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5500,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1375,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ПФ «Агроіндустрія» було укладено усний договір від 09.04.2012, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві насіння вівсу «Нептун» другої репродукції у кількості 11 тонн, а покупець взяв на себе зобов'язання прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

Дійсність виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: копією рахунку-фактури від 09.04.2012 № СФ-20904; копією свідоцтва на насіння від 20.01.20102 № 01/2001; копією платіжного доручення № 277; копією видаткової накладної від 17.04.2012 № 1704-01; копією податкової накладної від 13.04.2012 № 143.

Окрім того, представник позивача обґрунтовуючи господарську доцільність укладення вказаного договору, призначення товару за цим договором та використання цього товару у власному виробництві позивача, подав до суду наступні документи, а саме: копії актів витрат насіння і садивного матеріалу; копії лімітно-забірної картки на одержання матеріальних цінностей; копії дорожніх листів трактора на посів насіння; копії дорожніх листів по скошуванню однорічної трави; копії дорожніх листів трактора по перевертанню сіна; копії дорожніх листів трактора по тюкуванню соломи та сіна; копію договору про надання послуг; копію акту приймання-передачі виконаних робіт; копію подорожнього листа вантажного автомобіля; копії реєстру прийому зерна вагарем; копії реєстру відправки зерна та іншої продукції з поля; копії ату приймання грубих і соковитих кормів.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду також звертає увагу на той факт, що вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем безтоварність господарської операції, проведеної на виконання договору, укладеного позивачем з ПФ «Агроіндустрія» не досліджувалась фактично, а висновки відповідача про фіктивність господарської операції ґрунтуються виключно на припущеннях викладених в акті перевірки контрагента позивача.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем правомірності його рішення.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 17.11.2014р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.