Ухвала

від 11.11.2014 по справі 825/2508/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2508/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.09.2014 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Практика» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Торговий центр «Практика» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 04.06.2014 № 0003961501/354 за платежем податок на додану вартість у сумі 8 825 (вісім тисяч вісімсот двадцять п'ять гривень) 90 копійок.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.09.2014 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України Прилуцькою ОДПІ проведено перевірку з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання платником податків ТОВ «Торговий центр «Практика» з ПДВ.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 23.05.2014 № 271/15-214/35075085, у висновках якого встановлено порушення термінів сплати (термін затримки сплати 31 день) підприємством узгодженого податкового зобов'язання по декларації з ПДВ від 13.09.2012 № 9055467562 у розмірі 44129,50 грн.

Термін сплати узгодженого податкового зобов'язання згідно чинного законодавства -20.08.2012, а залишок несплаченого узгодженого податкового зобов'язання станом на 20.09.2012 складає 44 129, 50 грн.

На підставі акта перевірки від 23.05.2014 № 271/15-214/35075085 Прилуцькою ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення від 04.06.2014 № 0003961501/354, яким зобов'язано товариство сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 8 825, 90 грн. за платежем податок на додану вартість.

Разом з тим, згідно акту про результати камеральної перевірки даних, здекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 21.08.2012 № 115/15-35075085 відповідач зазначає, що за результатами перевірки станом на 20.08.2012 по особовому рахунку платника рахується борг у сумі 87 246, 43 грн. Платником податку подано декларацію за липень 2012 р., в якій визначено зарахування від'ємного значення в рахунок погашення податкового боргу в сумі 87 663, 00 грн.

У висновках відповідач зазначає, що зменшується сума від'ємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість та складає -30 грн., і водночас збільшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та складає +30 грн. (а.с. 9-11).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач у декларації по ПДВ № 90502955232 від 20.08.2012 самостійно прийняв рішення про зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 87 663 грн., на що має право згідно чинного законодавства, а тому твердження Прилуцької ОДПІ, що таке декларування не відповідає дійсності, оскільки на узгоджені суми грошового зобов'язання укладено договори розстрочення є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення від 04.06.2014 № 0003961501/354 таким, що прийняте не у спосіб та не у межах визначених чинним законодавством України.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну «податкове зобов'язання», вказаного в підпункті 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Згідно до підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Оподатковувана операція - операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість (підпункт 14.1.186 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Торговий центр «Практика» 20.06.2012 було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій задекларовано до сплати 25 675 грн. (а.с. 34 - 35).

У зв'язку з відсутністю коштів на рахунках ТОВ «Торговий центр «Практика» звернулось до Прилуцької ОДПІ з заявою про надання розстрочки. В результаті розгляду заяви та доданих документів між Прилуцькою ОДПІ та ТОВ «Торговий центр «Практика» було укладено договір розстрочення та прийнято рішення від 27.06.2012 № 11/19-021 про розстрочення грошових зобов'язань по термінах сплати 20.07.2012 та 20.08.2012 (ас. 36, 37-38).

17.08.2012 ТОВ «Торговий центр «Практика» була подана декларація з податку на додану вартість за липень 2012 року, в якій задекларовано рядок 20.1. «зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість» на суму 87 663 грн.

13.09.2012 ТОВ «Торговий центр «Практика» була подана декларація з податку на додану вартість за серпень 2012 року, в якій задекларовано рядок 20.1. «зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість».

Відповідно до п.п. «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах (пункт 200.6 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 4.6.3 наказу Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.11.2011 № 1492, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Колегія суддів звертає увагу, що позивач скористався передбаченим чинним законодавством правом та самостійно прийняв рішення про зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 87663 грн., зазначивши це у декларації по ПДВ № 90502955232 від 20.08.2012.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи відповідача про те, що вищевказане декларування не відповідає дійсності, оскільки на узгоджені суми грошового зобов'язання укладено договори розстрочення є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 04.06.2014 № 0003961501/354 протиправним.

Також, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про відсутність податкового кредиту, який передує виникненню бюджетного відшкодування, оскільки таке твердження податкового органу спростовується матеріалами справи, а саме податковою декларацією, поданою позивачем 20.07.2012 (а.с. 39-40).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.09.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 14.11.2014.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.