Ухвала

від 30.10.2014 по справі 2а-3362/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року Справа № 140187/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника відповідача Шевчука І.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша Єдність» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Наша Єдність» 22.03.2011 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, в якому просило визнати протиправними податкові повідомлення-рішення №0000342300/5172 від 03.03.2011 року та № 0000352300/5170 від 03.03.2011 року, якими відповідно позивачу нараховано суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 65101 грн. 00 коп. ( за основним платежем - 52081,00 грн. , за штрафними (фінансовими) санкціями - 13020,00 грн.) та за платежем податок на додану вартість в розмірі 14980 грн. 00 коп.(за основним платежем - 11934,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2984,00 грн.).

Позивач зазначає, що мав право відносити до валових витрат маркетингові послуги, надані ТзОВ «Сільпо-55» згідно з договором та відповідними актами приймання-передачі, оскільки у платника податків виникають валові витрати, понесені у межах відповідних договорів про послуги, та податковий кредит з ПДВ при наявності належно оформлених первинних документів, зокрема податкових накладних.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова №0000342300/5172 від 03.03.2011 року та №0000352300/5170 від 03.03.2011 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Шевченківському районі м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що контрагентом позивача -ТзОВ «Сільпо-55» надавались послуги з передпродажної підготовки і мерчендайзингу товарів, які були йому продані та були власністю виконавця. В актах приймання-передачі робіт відсутнє посилання на договір, згідно з яким надавались послуги. Крім того, позивачем не надано звітів, в яких зазначено які саме послуги надавались, які товари і в яких місцях розміщувалися, та як це вплинуло на збільшення об'ємів продажу такої продукції.

Відтак, на думку податкового орган, позивачем в порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати в сумі 25974 грн. 00 коп..

Представник податкового органу в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити

Представник позивача в судове засідання не з»явився, але належно повідомлений про розгляд справи, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представник відповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Наша Єдність» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17.02.2011 року № 144/15/23-121/30203266.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 52081 грн. 00 коп., в тому числі за ІV квартал 2007 року в сумі 45587 грн. 00 коп., за ІІ квартал 2008 року в сумі 2095 грн. 00 коп., за ІІІ квартал 2008 року в сумі 2273 грн. 00 коп. за ІV квартал 2008 року в сумі 2126 грн. 00 коп., а також п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 11934 грн. 00 коп., в тому числі за грудень 2007 року в сумі 3699 грн. 00 коп., за січень 2008 року в сумі 874 грн. 00 коп., за лютий 2008 року в сумі 851 грн. 00 коп., за квітень 2008 року в сумі 1316 грн. 00 коп., за липень 2008 року в сумі 595 грн. 00 коп., за серпень 2008 року в сумі 1655 грн. 00 коп., за вересень 2008 року в сумі 539 грн. 00 коп., за жовтень 2008 року в сумі 705 грн. 00 коп., за грудень 2008 року в сумі 1700 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки від 17.02.2011 року № 144/15/23-121/30203266, згідно з п.п. 54.3 п. 54 ст. 54 Податкового кодексу України, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 03.03.2011 року № 0000342300/5172, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 65101 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем - 52081 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13020 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення від 03.03.2011 року № 0000352300/5170, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 14980 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем - 11934 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2984 грн. 00 коп., які були направлені позивачу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як вони відповідають правильно встановленим обставинам справи.

Так, згідно з договором поставки № 86/7 від 26.01.2007 року, укладеного між ТзОВ «Наша Єдність» (постачальник) та ТзОВ «Сільпо-55» (покупець), постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору, у відповідності до замовлення, супровідної документації і прийнятих сторонами змін і доповнень до договору, що є невід'ємною частиною вказаного договору.

Крім того, ТзОВ «Сільпо-55» надавались послуги з передпродажної підготовки і мерчендайзингу товарів (договір № 83/08 від 01.01.2008 року ), які були продані позивачем згідно з договором поставки № 86/7 від 26.01.2007 року, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про порушення ТзОВ "Наша Єдність"п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"та завищення валових витрат в сумі 25974 грн. 00 коп., в тому числі: за ІІ квартал 2008 року в сумі 8378 грн. 00 коп., за ІІІ квартал 2008 року в сумі 9092 грн. 00 коп., за ІV квартал 2008 року в сумі 8504 грн. 00 коп.

Крім того, ТзОВ «Наша Єдність» включило до складу валових витрат маркетингові послуги, отримані від ТзОВ «Сільпо-55» згідно з договором № 83/08 від 01.01.2008 року, що підтверджується актами здачі-приймання робіт: № 55Л-0000000833 від 30.04.2008 року; № 55Л-0000001033 від 31.05.2008 року; № 55Л-0000001239 від 30.06.2008 року; № 55Л-0000001458 від 31.07.2008 року; № 55Л-0000001626 від 31.08.2008 року; № 55Л-0000001870 від 30.09.2008 року; № 55Л-0000002036 від 31.10.2008 року; № 55Л-0000002217 від 30.11.2008 року; № 55Л-0000002393 від 31.12.2008 року.

У вказаних вище актах міститься посилання на договір № 83/08 від 01.01.2008 року, що спростовує посилання апелянта про відсутність такого.

Відповідно до додатку № 1 до договору № 83/08 від 01.01.2008 року вартість послуг складає 10% від вартості поставленої протягом одного місяця продукції, згідно з договором поставки № 86/7 від 26.01.2007 року, укладеного між позивачем та ТзОВ «Сільпо-55».

Мерчандайзинг - це комплекс маркетингових комунікацій у роздрібній торгівлі, що використовує переважно заходи реклами у місті продажу та сейлз промоушн; це фізичне розташування продукту, дисплеїв, стендів та Р0S/РОР - матеріалів (point of sale / point of purchase) таким чином, який би підштовхував потенційних покупців до імпульсивного придбання того чи іншого товару, з подальшим повтором їх купівлі.

Виходячи з п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що об'єктом оподаткування для платників податку на прибуток є прибуток, визначений шляхом зменшення суми скоригованого валового прибутку на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

Виходячи з аналізу норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» останній не містить будь-яких вимог щодо послуг марчендайзингу, оскільки такі послуги у вказаному Законі не згадуються, тому суд першої інстанції вірно керувався при вирішенні питання про включення витрат платника податків на марчендайзингові послуги до складу валових витрат загальними законодавчими нормами, зокрема, п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного вище Закону валові витрати виробництва та обігу-сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Нармами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 5.3 ст. 5 Закону зазначені випадки, коли витрати не відносяться до складу валових витрат. У вказаному пункті відсутні випадки про заборону включення до складу валових витрат вартості придбаних послуг з метою передпродажної підготовки товарів та марчендайзингу.

Крім того, згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» додаткових обмежень, щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі не дозволяється.

Згідно з п.п. 11.2.1 ст. 11 вказаного Закону датою збільшення валових витрат вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або датою списання коштів з банківських рахунків (видачі з каси) на оплату послуг, або датою фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг), тобто датою підписання акта виконаних робіт.

Оскільки, за результатами господарської діяльності у позивача виникла база оподаткування -прибуток,, то висновок суду першої інстанції про правомірність віднесення до валових витрат послуги марчендайзингу є вірним, незалежно від того, що відсутня інформація про збільшення обсягів продажу товарів позивача та інформаційні звіти.

За таких обставин, помилковими є також висновки податкового органу про порушення ТзОВ «Наша Єдність» п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 11934 грн. 00 коп. за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року .

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відтак, визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг, яка може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Як визначено п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як видно з матеріалів справи, протягом ІІ-ІV кварталів 2008 року на виконання договору поставки № 86/7 від 26.01.2007 року позивач поставив ТзОВ «Сільпо-55» товар на загальну суму 311684 грн. 30 коп. разом з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними. Отже, вартість послуг мерчандайзингу (10%) склала 31168 грн. 43 коп. разом з ПДВ., які позивач сплатив та відніс на валові витрати.

Реальність господарської операції підтверджується договорами, актами виконаних робіт, платіжними документами та податковими накладними. При цьому, податкові накладні, видані ТзОВ «Сільпо-55» за результатами надання послуг, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України, а відтак дають позивачу право на включення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

Крім того, в результаті отриманих марчендайзингових послуг у вересні та жовтні 2008 року зросли обсяги реалізованої продукції - 42304 грн. 91 коп. та 42124 грн. 75 коп. відповідно, порівняно з попередніми місяцями 2008 року (червень 2008 року - 29819 грн. 07 коп., липень 2008 року - 34433 грн. 56 коп., серпень 2008 року - 33286 грн. 10 коп.).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості отриманих таких послуг та формування податкового кредиту, а відтак податкові повідомлення-рішення № 0000342300/5172 від 03.03.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 65101 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем - 52081 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13020 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення № 0000352300/5170 від 03.03.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 14980 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем - 11934 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2984 грн. 00 коп. скасовано обгрунтовано.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року у справі №2а-3362/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 04.11.2014 року.