Ухвала

від 15.10.2014 по справі 10/469

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/798/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року

у справі № 10/469

за позовом прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

до Дочірнього підприємства «Стодоля»

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

Прокурор Печерського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - позивач) із позовом до Дочірнього підприємства «Стодоля» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості перед бюджетом у розмірі 78192,10 грн. (в редакції уточнення позовних вимог - арк. справи 98).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У запереченні на касаційну скаргу ДП «Стодоля», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва провела невиїзну документальну перевірку ДП «Стодоля» з питань правових відносин з ТОВ «Сервіском-ЛД» за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої був складений акт № 514/23-14/32665943 від 29 серпня 2007 року.

За висновками вказаного акту перевірки, підприємством були порушені вимоги підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 52128,00 грн., в тому числі: за травень 2006 року на суму 17234,00 грн., за серпень 2006 року на суму 34894,00 грн.

12 вересня 2007 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0007782314/0, яким згідно підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Стодоля» податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 78192,00 грн., в тому числі: 52128,00 грн. - за основним платежем, 26064,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось підприємством в апеляційному порядку, за наслідками якого його скарга була залишена без задоволення, а податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0007782314/1 від 18 грудня 2007 року на аналогічну суму податкових зобов'язань .

Крім того, податковим органом були сформовані та надіслані перша № 1/3456 від 21 березня 2008 року та друга № 2/4665 від 06 травня 2008 року податкові вимоги, якими повідомлено відповідача про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість у розмірі 78192,00.

Разом з цим, вказані податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги були оскаржені відповідачем в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2010 року, у справі № 2а-2105/09/2670 за позовом ДП «Стодоля» до ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень та податкових вимог позов було задоволено повністю.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки податкові повідомлення-рішення № 0007782314/0 від 12 вересня 2007 року, № 0007782314/1 від 18 грудня 2007 року та податкові вимоги № 1/3456 від 21 березня 2008 року, № 2/4665 від 06 травня 2008 року, з існуванням яких податковий орган пов'язував наявність у ДП «Стодоля» податкового боргу у розмірі 78192,00 грн., були скасовані згідно рішення суду, яке набрало законної сили.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно абзацу 6 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року у справі №2а-2105/09/2670 за позовом ДП «Стодоля» до ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень та податкових вимог позов було задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0007782314/0 від 12 вересня 2007 року та № 0007782314/1 від 18 грудня 2007 року, скасовано першу податкову вимогу від 21 березня 2008 року № 1/3456 та другу податкову вимогу від 06 травня 2008 року № 2/4665. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2010 року зазначена постанова залишена без змін (арк. справи 144-149).

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування вимог касаційної скарги, були досліджені Окружним адміністративним судом м. Києва при розгляді справи № 2а-2105/09/2670, яким була надана належна правова оцінка.

За таких обставин, суди попередніх інстанції дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 78192,00 грн.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Печерському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна