Ухвала

від 02.10.2014 по справі 804/1867/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/34993/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року

у справі № 804/1867/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП Транс-Технологія»

до Дніпропетровської митниці

про визнання протиправних дій та скасування податкових повідомлень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НПП Транс-Технологія» звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці про визнання протиправних дій та скасування податкових повідомлень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року позов задоволено, визнано протиправними дії Дніпропетровської митниці щодо складання акта перевірки від 23 листопада 2012 року №Н81/12/110000000/33858057 та винесення податкових повідомлень від 14 грудня 2012 року №242 та №243, скасовано податкові повідомлення форми «Р» від 14 грудня 2012 року №242 та №243, винесені Дніпропетровською митницею.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправними дій Дніпропетровської митниці щодо складання акту перевірки від 23.11.2012 року № Н81/12/110000000/33858057 та відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 7 по 14 листопада 2012 року проведена невиїзна документальна перевірка стану дотримання законодавства України Товариством з обмеженою відповідальністю «НПП Транс-Технологія» при митному оформленні високовольтних контакторів, за результатами якої 23 листопада 2012 року складено акт №Н81/12/110000000/33858057.

Перевіркою було встановлено, що позивачем протягом 2009-2012 років у Дніпропетровській митниці здійснено митне оформлення товару: контактори (полюсні) електромагнітні, розмикач-перемикач СН800 120ЕR-N1 Арт. 1-1752-166734, електричні, напругою 3000В, потужністю 90кВт, силою струму 30А, призначені для управління в системах кондиціювання повітря у залізничних пасажирських вагонах. Торгівельна марка SCHALTBAU, Фірма-виробник: Schaltbau GbmH, Країна виробництва Німеччина.

В акті зазначено про порушення позивачем вимог митного законодавства України в частині класифікації товарів, що спричинило заниження податкових зобов'язань з ввізного мита, що призвело до заниження податкових зобов'язань і з цього податку.

На підставі акту перевірки від 23 листопада 2012 року № Н81/12/110000000/33858057 Дніпропетровською митницею 14 грудня 2012 року прийнято податкові повідомлення: № 242, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 191 818,86 грн., у тому числі: за основним платежем 159 721,40 грн., за штрафними санкціями 32 097,46 грн.; № 243, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 38 366,19 грн., у тому числі: за основним платежем 31 944,28 грн., за штрафними санкціями 6 421,91 грн.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суди виходили з того, що оскільки під час здійснення митного оформлення вантажно-митних декларацій позивач виконав передбачені законом вимоги, а саме - при заповненні вантажно-митних декларацій в графі 33 «Код товару» вказав код 8535301000 (ставка мита 0 %), та відповідач, здійснивши необхідні митні процедури щодо прийняття вантажно-митних декларацій та пропустивши товар на митну територію України, погодився з відомостями коду товарної номенклатури, зазначеного уповноваженими особами позивача у вантажних митних деклараціях, то в подальшому, відповідно до п.п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України, - платник податків не несе відповідальності за правильність нарахування податку.

Колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними, які зроблені без встановлення всіх обставин по справі з таких підстав.

За змістом п.35 ст.1 Митного кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Згідно п.19 ст.1 названого Кодексу митні процедури - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011 р.) для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Відповідно до ст.78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (ст.69 Митного кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю контролюючими органами після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Суди попередніх інстанції зазначили, що пунктом 54.5 статті 54 Податкового кодексу України та аналогічне правило було визначено п.п.4.2.1 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 (який втратив чинність з 01.01.2011 р.), - Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Постановою Верховного Суду України від 7 листопада 2011 р. висловлено правову позицію, відповідно до якого - наведений випадок (застосування п.п.4.2.1 п.п.4.2 ст. 4 Закону № 2181) визначення податкових зобов'язань контролюючим органом і, як наслідок, звільнення (у цьому випадку) платника податку від відповідальності за несвоєчасність, недостовірність та неповноту нарахування суми податкового зобов'язання не застосовується для визначення обов'язкових платежів під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, оскільки митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, у більшості випадків визначає декларант, а не контролюючий орган. Якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувує обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір (ЄДРСР 21193498).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір щодо правильного визначення класифікації товару, що вплинуло на правильність визначення митної вартості товару. Позивач стверджував, що перевірка митним органом правильності класифікації товару за УКТЗЕД зазначена в графі 31 вантажно-митних декларацій. Суди попередніх інстанцій, прийшли до висновку, що митний орган, приймаючи митну декларацію, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив його на митну територію України, а тому не мав правових підстав для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення в зв'язку з виявленими помилками в класифікації товару. Підставою для такого висновку слугували положення статті 313 Митного кодексу України, яка передбачає, що митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковим для підприємств і громадян.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні декларації та відповідно вони не досліджувались судами. Також судами не встановлено, чи приймалось відповідне рішення митним органом щодо визначення класифікації товару, про які стверджують суди. З судових рішень вбачається, що «прийняття митної декларації» судами ототожнено з «визначенням класифікації товару».

Разом з тим, Порядком здійснення митних процедур, пов'язаних із здійсненням митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України в розібраному чи незібраному вигляді (затверджений наказом Державної митної служби України від 31.01.2011 N 65) рішення про визначення коду товару - документ установленої форми, який оформлюється посадовими особами митного органу на запит заявника та містить інформацію про код товарної підкатегорії за УКТЗЕД, до якої згідно з Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД належить КО (п.1).

До набрання чинності цим Порядком діяв Порядок прийняття рішення про класифікацію комплектного об'єкта згідно з УКТЗЕД, затверджений наказом Державної митної служби України від 12 грудня 2005 р. N 1219, яким передбачалось: для прийняття митним органом рішення про класифікацію комплектного об'єкта згідно з УКТЗЕД підприємство подає митному органу у двох примірниках заяву, форму якої затверджено наказом Держмитслужби України від 09.08.2005 N 735 "Про запровадження єдиної форми заяви підприємства, подання якої митному органу передує митному оформленню товарів і транспортних засобів" і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.08.2005 за N 934/11214 (далі - Заява).

Колегія суддів також зазначає, що правовідносини між сторонами виникли в період дії Митного кодексу України від 11.07.2002 р., та Митного кодексу України від 13.03.2012 р., Податкового кодексу України з 01.01.2011 р., та відповідно дії різних підзаконних правових актів, які не застосовано судами, що є порушенням норм матеріального права.

Частиною першою статті 220 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. (ч.2 ст.227 КАС України).

Здійснюючи новий розгляд справи судам необхідно з'ясувати, чи звертався позивач до митного органу з заявою про визначення коду товару, в якому порядку приймалось рішення митним органом про визначення класифікаційних групувань товару, зазначених в УКТЗЕД, дослідити вантажно-митні декларації.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга митного органу підлягає задоволенню частково, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року та постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року - скасуванню, оскільки судами не встановлено всі фактичні обставини по справі, тобто допущено порушення норм процесуального права, та суд касаційної інстанції не може встановлювати ці обставини.

Керуючись ст.ст. 223, 227 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року справі № 804/1867/13-а - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В.П.Юрченко

Н.Є.Блажівська

М.В.Сірош