Ухвала

від 16.10.2014 по справі 804/10872/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/40154/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів Веденяпіна О.А., Сіроша М.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 у справі № 804/10872/13-а за позовом приватного підприємства «Промзахист» до Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій ,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Промзахист» звернулось з позовом до Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про:

- визнання протиправними дій Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, які полягають у проведенні перевірки Приватного підприємства «Промзахист», в результаті якої був складений акт № 250/222/31968751 від 15.07.2013 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з Публічним акціонерним товариством «Євраз Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2012 р.»;

- визнання протиправними дій щодо формування в акті № 250/222/31968751 від 15.07.2013 р. висновків про відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за серпень 2012 р., які підпадають під визначення ст.ст. 187, 188, 198 Податкового кодексу України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, які полягають у проведенні перевірки Приватного підприємства «Промзахист», в результаті якої був складений акт № 250/222/31968751 від 15.07.2013 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з Публічним акціонерним товариством «Євраз Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2012 р. Також судом закрито провадження по справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо формування в акті № 250/222/31968751 від 15.07.2013 р. висновків про відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за серпень 2012 р., які підпадають під визначення ст.ст. 187, 188, 198 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковою інспекцією складено акт № 250/222/31968751 від 15.07.2013 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з Публічним акціонерним товариством «Євраз Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2012 р. (на підставі п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України). Визнаючи протиправними дії податкового органу судами встановлено, що податковим органом порушено процедуру проведення перевірки, а саме, що копія наказу від 08.07.2013 р. про проведення перевірки, відповідно до якого перевірку належить розпочати 09.07.2013 р., та повідомлення від 08.07.2013 р. отримані позивачем 16.07.2013 р., тобто після проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 15.07.2013 р., що є порушенням ст. 79 ПК України. Зазначене позбавило підприємство можливості надати додаткові документи та відомості стосовно своєї господарської діяльності за перевіряємий період.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх помилковими, у зв'язку з чим вважає за необхідне зазначити наступне.

Звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп.62.1.3 п.6.2.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Судами попередніх інстанцій при розгляді даного спору не було враховано, що згідно чинного законодавства вчинення податковими органами дій по проведенню перевірок прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби. Тобто, такі дії є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків.

Отже, саме результат реалізації повноваження податкового органу, а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по проведенню перевірок та складанню акту) може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення документальних перевірок входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами перевірки.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення перевірки та складання акту за її результатами є належним та достатнім захистом порушених прав позивача, оскільки з судового рішення не вбачається, що такі обставини були предметом судового дослідження, а такий висновок підтверджений належними доказами.

З огляду на те, що наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то при розгляді даного спору щодо визнання протиправними дій відповідача судами має бути встановлено, чи є оскаржувані дії відповідача такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом частин 4, 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Отже, судам попередніх інстанцій при розгляді даної справи необхідно дослідити відповідні обставини та встановити, чи впливають безпосередньо на права та обов'язки позивача оскаржувані дії податкового органу, чи порушені права позивача (за захистом яких він звернувся до суду) та чи порушені вони саме вчиненням відповідачем дій по проведенню перевірки та складанню спірного акту № 250/222/31968751 від 15.07.2013 р.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 (надалі - Порядок). Відповідно до пункту 3 Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У пункті 6 розділу І Порядку встановлено, як складається висновок акта документальної перевірки, зокрема те, що зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Відповідно до пункту 6 розділу II Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.п. 54.3.2 п.п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань у разі, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми податкових зобов'язань.

Таким чином, акти перевірок можуть бути підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення, що в свою чергу тягне для платника податків чітко визначені права та обов'язки. Проте, судами попередніх інстанцій при розгляді даного спору не було досліджено питання щодо здійснення у подальшому податковим органом відповідних дій, як то, прийняття такого рішення, а тому не встановлено, яким чином порушені права позивача, та чи мають взагалі правові наслідки оспорювані дії.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 у справі № 804/10872/13-а - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: В.П.Юрченко

О.А.Веденяпін

М.В.Сірош