Рішення

від 11.11.2014 по справі 910/22354/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22354/14 11.11.14 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Водоспад"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПОС"

про: стягнення 9 000,00 грн.

Суддя: Шкурдова Л.М.

Представники:

від позивача: Сафаров А.Ф. - пред.за дов.

від відповідача: Дубовик Д.А. - пред.за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Водоспад" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПОС" про стягнення 9 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ним та відповідачем укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивач поставив відповідачу товар на суму 10 359,71 грн. Позивач вказує, що відповідачем частково було оплачено поставлений товар на суму 1359,71 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 9 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.14р. порушено провадження у справі №910/22354/14 та призначено на 11.11.14 р.

У судове засідання 11.11.14р. представники сторін з'явились та надали пояснення по справі.

В судовому засіданні 11.11.14р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи про те, що згідно укладеного між позивачем та відповідачем усного правочину щодо надання інформаційно-консультаційних послуг, 12.02.2014р. відповідачем, на підставі виставленого позивачем рахунку №СФ-0001012, здійснено попередню оплату послуг в сумі 9 000,00 грн. Відповідач, також, зазначає, що зобов'язання з надання інформаційно-консультаційних послуг не було виконано позивачем та втратило інтерес для відповідача, у зв'язку з чим грошові кошти в розмірі 9 000,00 грн., сплачені відповідачем, є безпідставно набутим майном в розумінні ст.1212 ЦК України. Відповідач вказує, що листом від 04.08.2014р. №111 ним заявлено про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 9 000,00 грн, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача перед позивачем з оплати поставленого позивачем товару згідно видаткової накладної №РН-0004959 від 23.07.2014р. є припиненим шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

У судовому засіданні 11.11.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем поставлено відповідачу товар на суму 10 359,71 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0004959 від 23.07.2014р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Вказана накладна підписана уповноваженими представниками сторін, а тому, з урахуванням довіреності №552 від 23.07.2014р., приймається судом як належний доказ, що підтверджує поставку позивачем відповідачу товару на суму 10 359,71 грн.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частино 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналогічні норми містить і ст. 207 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Разом з тим, зазначене не перешкоджає для підтвердження такого правочину посилатись на інші докази. Отже, відсутність договору у письмовій формі як окремого документа не свідчить про відсутність факту його укладення.

Зі змісту видаткової накладної №РН-0004959 від 23.07.2014р. вбачається, що сторонами досягнуто згоди з таких умов договору, як предмет та ціна договору, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про те, що сторонами було укладено договір у спрощеній формі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, у зв'язку з тим, що видаткова накладна №РН-0004959 від 23.07.2014р. фіксує здійснення господарської операції, містить обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фіксує найменування та перелік поставленого товару, вартість товару вона є первинним обліковим документом, який свідчить про поставку позивачем товару.

Виходячи зі змісту правовідносин, факт виникнення яких між позивачем та відповідачем підтверджується видатковою накладною №РН-0004959 від 23.07.2014р., такі відносини є відносинами з купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. У цьому разі строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача, які ґрунтуються на тому, що зобов'язання відповідача щодо сплати 9 000,00 грн заборгованості за поставлений позивачем товар згідно з видатковою накладною №РН-0004959 від 23.07.2014р. погашені до уваги не беруться з огляду на наступне.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

При цьому вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Суд зазначає, що припинення зобов'язання зарахуванням можливе лише за умов однорідності та безспірності зустрічних вимог сторін, адже у випадку, коли такі вимоги не є безспірними, відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

Як вбачається з долученої відповідачем копії заяви про залік зустрічних однорідних вимог №111 від 04.08.2014р. відповідач вказує про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, яка виникла внаслідок перерахування відповідачем позивачу грошових коштів в розмірі 9 000,00 грн. в якості оплати за послуги, які позивачем так і не були надані. Також, відповідач посилається на те, що між позивачем та відповідачем укладено усний правочин щодо надання інформаційно-консультаційних послуг та позивачем виставлявся рахунок №СФ-0001012 на оплату таких послуг, який був оплачений відповідачем згідно платіжного доручення №1014 від 12.02.2014р.

Відповідач звертався до позивача з вимогою про виконання зобов'язання №82 від 04.06.2014р., в якій вимагав від позивача виконання зобов'язання щодо надання інформаційно-консультаційних послуг.

Листом №28/01 від 06.06.2014р. позивач повідомив відповідача про те, що інформаційно-консультаційні послуги були надані, факт надання яких зафіксований, зокрема, відповідним фотографуванням.

Таким чином, враховуючи факт заперечення позивачем наявності зустрічних однорідних вимог сторін на суму 9000,00 грн., такі вимоги є спірними.

Одночасно з цим, необхідною умовою зарахування є настання строку виконання зобов'язань.

Як вказується сторонами, між ними було укладено усний договір щодо надання інформаційно-консультаційних послуг, на підставі якого позивач зобов'язався надати відповідачу інформаційно-консультаційні послуги.

В той же час, строк надання таких послуг сторонами обумовлено не було, у зв'язку з чим до правовідносин мають застосовуватись положення ч.2 ст.530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, відповідач звертався до позивача з вимогою про виконання зобов'язання №82 від 04.06.2014р.

Відповідач вказує, що у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язання з надання інформаційно-консультаційні послуг, грошові кошти переховані відповідачем в оплату за такі послуги в розмірі 9 000,00 грн. є безпідставно набутим майном в розумінні ст.1212 ЦК України.

Зі змісту ч.1 ст.1212 ЦК України вбачається, що обов'язок особи повернути майно виникає, зокрема, тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Таким чином, з наведених норм вбачається, що обов'язковою умовою повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні є припинення існування обставини, яка була підставою для такого виконання.

Відповідно до ст. 33 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доказів того, що договір щодо надання інформаційно-консультаційних послуг, про укладення якого вказують сторони, припинив свою дію, зокрема був розірваний сторонами в установленому порядку, суду не надано, суд приходить до висновку, що підстава отримання грошових коштів в розмірі 9 000,00 грн. на час розгляду справи не відпала, а відтак строк виконання зобов'язання щодо повернення відповідачу 9 000,00 грн. на підставі ст.1212 ЦК України не настав.

Отже, оскільки відповідно до вимог ст.601 ЦК України зарахування зустрічних однорідних вимог можливе лише у випадку настання строку виконання таких вимог, а також приймаючи до уваги спірність зустрічних майнових вимог, суд приходить до висновку, що зобов'язання відповідача по оплаті поставленого позивачем товару на суму 9 000,00 грн згідно видатковою накладною №РН-0004959 від 23.07.2014р. припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не були.

Оскільки, відповідачем не надано доказів того, що ним були повністю проведені розрахунки з позивачем за поставлений товар згідно видаткової накладної №РН-0004959 від 23.07.2014р., зобов'язання відповідача шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 9000,00 грн не припинено, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПОС" (04071, м.Київ, вул.Верхній Вал, 44 код ЄДРПОУ 21503308) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Водоспад" (04071, м.Київ, вул.Верхній Вал 34/13, код ЄДРПОУ 19138706) 9 000 (дев'ять тисяч) грн 00 коп - заборгованості та 1827 (тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 17.11.14.р.

Суддя Л.М. Шкурдова