Постанова

від 03.11.2014 по справі 810/5530/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2014 року № 810/5530/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Реформ» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Реформ» звернулось до суду з позовом до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2014 №0002722201 та №0002732201.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення - протиправними.

До судового засідання сторони, належно повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не з'явились.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, у яких просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими.

На підставі ч. 4 ст. 122 та ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «Реформ» зареєстроване як юридична особа 18.03.2011, код ЄДРПОУ 37496722, як платник податків перебуває на обліку у ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС.

Посадовими особами Вишгородської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Реформ» з питань правильності нарахування податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Україна Вест Імпорт» за грудень 2013 року, з питань правильності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Промтекс торг» за грудень 2013 року.

За наслідками перевірки складено Акт від 26.06.2014 № 1324/22-00/37496722 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено наступні порушення:

- п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік у сумі 777 471 грн.;

- п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201, п.209.1 та 209.2 ст.209 ПК України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість за грудень 2013 року у сумі 645 056 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Вишгородською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: від 10.07.2014 №0002732201, яким ТОВ «Реформ» збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 967 584 грн., у т.ч. основний платіж - 645 056 грн., штрафні санкції - 322 528 грн.; та №0002722201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 166 207 грн., у т.ч. основний платіж - 777 471 грн., штрафні санкції - 388 736грн.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як встановлено судом, ТОВ «Реформ» у грудні 2013 року мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Україна Вест Імпорт» і ТОВ «Промтекс торг».

Між позивачем (Замовник) і ТОВ «Україна Вест Імпорт» (Виконавець) 17.12.2013 укладено Договір про надання послуг з розміщення реклами (рекламних матеріалів) № 13183, згідно умов якого Виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги із розміщення внутрішньої та зовнішньої реклами, проведення заходів рекламного характеру, а також проведення спеціальних виставкових заходів на території міста Києва, Київської, Житомирської, Чернігівської, Полтавської, Черкаської, Кіровоградської, Волинської, Львівської, Тернопільської, Луганської, Донецької, Запорізької, Дніпропетровської, Миколаївської областей, Автономної Республіки Крим, будь-яких адміністративно-територіальних одиниць, що знаходяться в межах вищевказаних областей, а Замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх на умовах цього Договору.

Аналогічний договір був укладений між позивачем і ТОВ «Україна Вест Імпорт» 25.12.2013 № 13182

На підтвердження факту надання ТОВ «Україна Вест Імпорт» послуг позивачем надано суду договори про надання послуг з розміщення реклами (рекламних матеріалів) від 17.12.2013 №13183, від 25.12.2013 № 13182, додаткові угоди, Додатки до Договорів від 17.12.2013 №13183 та від 25.12.2013 № 13182, рахунки на оплату, Акти надання послуг, податкові накладні, банківські виписки, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також судом встановлено, що між позивачем (Покупець) і ТОВ «Промтекс Торг» (Продавець, Постачальник) 31.10.2013 укладено Договір купівлі-продажу №13158, згідно умов якого Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товари, визначені в рахунках-фактурах та накладних.

Як встановлено судом, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Промтекс Торг» (Виконавець) 31.10.2013 укладено договір про надання послуг №13157, відповідно до умов якого Виконавець надає послуги Замовнику, а Замовник приймає та оплачує послуги, визначені в рахунках-фактурах.

Аналогічний договір був укладений між позивачем і ТОВ «Промтекс Торг» 02.12.2013 за №13181.

Вказані господарські відносини оформлені договорами, видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, податковими накладними, рахунками на оплату, Актами надання послуг, квитанціями про реєстрацію податкових накладних, банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Дослідивши вказані документи, суд приходить до висновку, що вони містять повний перелік всіх обов'язкових реквізитів, визначених ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення № 88).

Крім того, на час укладення вказаних договорів ТОВ «Україна Вест Імпорт» і ТОВ «Промтекс Торг» були належним чином зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість, дебіторська та кредиторська заборгованість у розрахунках між сторонами відсутні, що не заперечувалось податковим органом у ході перевірки.

У той же час, податковим органом не вказано жодних зауважень щодо форми, правильності заповнення чи наявності обов'язкових реквізитів зазначених документів.

Також вказані господарські операції відображені у податковій звітності позивача, що підтверджується відомостями Акту перевірки.

Як встановлено судом, придбані у ТОВ «Україна Вест Імпорт» і ТОВ «Промтекс торг» послуги (товари) використані позивачем у поточній господарській діяльності, що підтверджується договорами, специфікаціями, актами прийому-передачі автомобілів, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою (за наявності) податкову накладну.

З викладеного слідує, що законодавством визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів, податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ. У свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена юридичною особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тих операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, у т.ч. визначених у Акті перевірки, на підтвердження висновків про безтоварність вказаних господарських операцій, які покладено у основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Також при прийнятті рішення в даній адміністративній справі судом враховується, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, на що вказує аналіз операцій з придбання послуг (товарів) і його подальшого використання позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

У той же час в Акті перевірки податковим органом підтверджено належне документальне оформлення вказаних господарських операцій та їх відображення позивачем у податковій звітності.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій були належним чином зареєстровані як юридичні особи та мали статус платників податку на додану вартість, що не заперечувалось податковим органом, отже, мали право видавати податкові накладні.

Вказані податкові накладні містять належну деталізацію товарів, видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає вимогам закону стосовно порядку їх оформлення та підстав видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають наведеним вище вимогам щодо форми і змісту.

Зі змісту Акту перевірки слідує, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на відомостях, відображених в актах від 22.05.2014 №1441/26-55-22-07/38150400 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтекс торг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.12.2013 по 31.12.2013., та від 03.04.2014 № 970/26-59-22-07/34617992 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Україна Вест Імпорт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2013 по 31.10.2013 та з 01.12.2013 по 31.01.2014, згідно яких зустрічні звірки податковій інспекції провести не вдалось у зв'язку з відсутністю товариств за місцем їх реєстрації.

Водночас, суд зазначає, що не знаходження юридичної особи за адресою її реєстрації не є визначеною ПК України підставою для невизнання даних податкової звітності та заявлених сум податкового кредиту підприємств-контрагентів даною юридичної особи.

У той же час, незнаходження юридичної особи за місцем її реєстрації є підставою для звернення податкового органу до відповідного Державного реєстратора з повідомленням про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП та наступного підтвердження такою юридичною особою свого місцезнаходження.

Крім того, будь-яких доказів на підтвердження неможливості здійснення контрагентами позивача господарських операцій податковим органом суду не надано.

Суд також зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність цін за вказаними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Під час розгляду справи відповідачем не наведено обставин, які б перешкоджали наданню цих доказів.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обставин та підстав, які б унеможливлювали формування позивачем сум валових витрат та податкового кредиту за вказаними операціями.

Також, Верховним Судом України 31.01.2011 винесено ухвалу у справ № 21-47а10, прийняту за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач здійснив визначення сум податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних відповідно до чинного законодавства України, а висновки Акту перевірки є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а висновки податкового органу про нікчемність вказаних правочинів є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами, відповідно, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 487,20 грн. (платіжне доручення від 16.09.2014 № 316), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ст.ст. 11, 69, 70, 71, 94, 97, 122, 128, 158-163, 167, 257 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 10.07.2014 №0002722201 та №0002732201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Реформ» (ідентифікаційний код 37496722) судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.