Ухвала

від 12.03.2015 по справі 810/5530/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5530/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Реформ» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Свої позовні вимоги мотивував тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення - протиправними.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 10.07.2014 №0002722201 та №0002732201.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Реформ» зареєстроване як юридична особа 18.03.2011, код ЄДРПОУ 37496722, як платник податків перебуває на обліку у ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС.

Посадовими особами Вишгородської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Реформ» з питань правильності нарахування податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Україна Вест Імпорт» за грудень 2013 року, з питань правильності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Промтекс торг» за грудень 2013 року.

За наслідками перевірки складено Акт від 26.06.2014 №1324/22-00/37496722, згідно висновків якого встановлено наступні порушення: - п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік у сумі 777 471 грн.; - п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201, п.209.1 та 209.2 ст.209 ПК України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість за грудень 2013 року у сумі 645 056 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Вишгородською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: від 10.07.2014 №0002732201, яким ТОВ «Реформ» збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 967 584 грн., у т.ч. основний платіж - 645 056 грн., штрафні санкції - 322 528 грн.; та №0002722201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 166 207 грн., у т.ч. основний платіж - 777 471 грн., штрафні санкції - 388 736грн.

Як встановлено, ТОВ «Реформ» у грудні 2013 року мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Україна Вест Імпорт» і ТОВ «Промтекс торг».

Між позивачем (Замовник) і ТОВ «Україна Вест Імпорт» (Виконавець) 17.12.2013 укладено Договір про надання послуг з розміщення реклами (рекламних матеріалів) №13183, згідно умов якого Виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги із розміщення внутрішньої та зовнішньої реклами, проведення заходів рекламного характеру, а також проведення спеціальних виставкових заходів на території міста Києва, Київської, Житомирської, Чернігівської, Полтавської, Черкаської, Кіровоградської, Волинської, Львівської, Тернопільської, Луганської, Донецької, Запорізької, Дніпропетровської, Миколаївської областей, Автономної Республіки Крим, будь-яких адміністративно-територіальних одиниць, що знаходяться в межах вищевказаних областей, а Замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх на умовах цього Договору.

Аналогічний договір був укладений між позивачем і ТОВ «Україна Вест Імпорт» 25.12.2013 №13182.

На підтвердження факту надання ТОВ «Україна Вест Імпорт» послуг позивачем надано суду договори про надання послуг з розміщення реклами (рекламних матеріалів) від 17.12.2013 №13183, від 25.12.2013 № 13182, додаткові угоди, Додатки до Договорів від 17.12.2013 №13183 та від 25.12.2013 № 13182, рахунки на оплату, Акти надання послуг, податкові накладні, банківські виписки, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також встановлено, що між позивачем (Покупець) і ТОВ «Промтекс Торг» (Продавець, Постачальник) 31.10.2013 укладено Договір купівлі-продажу №13158, згідно умов якого Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товари, визначені в рахунках-фактурах та накладних.

Як встановлено, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Промтекс Торг» (Виконавець) 31.10.2013 укладено договір про надання послуг №13157, відповідно до умов якого Виконавець надає послуги Замовнику, а Замовник приймає та оплачує послуги, визначені в рахунках-фактурах.

Аналогічний договір був укладений між позивачем і ТОВ «Промтекс Торг» 02.12.2013 за №13181.

Вказані господарські відносини оформлені договорами, видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, податковими накладними, рахунками на оплату, Актами надання послуг, квитанціями про реєстрацію податкових накладних, банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Дослідивши вказані документи, можливо дійти висновку, що вони містять повний перелік всіх обов'язкових реквізитів, визначених ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Крім того, на час укладення вказаних договорів ТОВ «Україна Вест Імпорт» і ТОВ «Промтекс Торг» були належним чином зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість, дебіторська та кредиторська заборгованість у розрахунках між сторонами відсутні, що не заперечувалось податковим органом у ході перевірки.

У той же час, податковим органом не вказано жодних зауважень щодо форми, правильності заповнення чи наявності обов'язкових реквізитів зазначених документів.

Також вказані господарські операції відображені у податковій звітності позивача, що підтверджується відомостями Акту перевірки.

Як встановлено, придбані у ТОВ «Україна Вест Імпорт» і ТОВ «Промтекс торг» послуги (товари) використані позивачем у поточній господарській діяльності, що підтверджується договорами, специфікаціями, актами прийому-передачі автомобілів, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою (за наявності) податкову накладну.

З викладеного слідує, що законодавством визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів, податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ. У свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037 визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена юридичною особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тих операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, у т.ч. визначених у Акті перевірки, на підтвердження висновків про безтоварність вказаних господарських операцій, які покладено у основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Також при прийнятті рішення в даній адміністративній справі судом враховується, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, на що вказує аналіз операцій з придбання послуг (товарів) і його подальшого використання позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

У той же час в Акті перевірки податковим органом підтверджено належне документальне оформлення вказаних господарських операцій та їх відображення позивачем у податковій звітності.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій були належним чином зареєстровані як юридичні особи та мали статус платників податку на додану вартість, що не заперечувалось податковим органом, отже, мали право видавати податкові накладні.

Вказані податкові накладні містять належну деталізацію товарів, видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає вимогам закону стосовно порядку їх оформлення та підстав видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають наведеним вище вимогам щодо форми і змісту.

Зі змісту Акту перевірки слідує, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на відомостях, відображених в актах від 22.05.2014 №1441/26-55-22-07/38150400 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтекс торг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.12.2013 по 31.12.2013., та від 03.04.2014 №970/26-59-22-07/34617992 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Україна Вест Імпорт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2013 по 31.10.2013 та з 01.12.2013 по 31.01.2014, згідно яких зустрічні звірки податковій інспекції провести не вдалось у зв'язку з відсутністю товариств за місцем їх реєстрації.

Не знаходження юридичної особи за адресою її реєстрації не є визначеною ПК України підставою для невизнання даних податкової звітності та заявлених сум податкового кредиту підприємств-контрагентів даною юридичної особи.

У той же час, незнаходження юридичної особи за місцем її реєстрації є підставою для звернення податкового органу до відповідного Державного реєстратора з повідомленням про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП та наступного підтвердження такою юридичною особою свого місцезнаходження.

Крім того, будь-яких доказів на підтвердження неможливості здійснення контрагентами позивача господарських операцій податковим органом суду не надано.

Відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність цін за вказаними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Під час розгляду справи відповідачем не наведено обставин, які б перешкоджали наданню цих доказів.

Під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не доведено обставин та підстав, які б унеможливлювали формування позивачем сум валових витрат та податкового кредиту за вказаними операціями.

Також, Верховним Судом України 31.01.2011 винесено ухвалу у справ №21-47а10, прийняту за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того, у судовому засіданні 05 березня 2015 року позивач заявив клопотання про закриття провадження в справі у частині вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0002732201 від 10 липня 2014 року у зв»язку із досягненням податкового компромісу.

Також на підтвердження досягнення примирення між сторонами, позивачем було подано копію листа відповідача від 02 березня 2015 року про досягнення податкового компромісу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року клопотання сторін про закриття провадження в справі у частині вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0002732201 від 10 липня 2014 року у зв»язку із досягненням податкового компромісу - задоволено.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року визнано нечинною в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0002732201 від 10 липня 2014 року.

Закрито провадження у справі у цій частині в зв»язку з досягненням податкового компромісу.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 10.07.2014 №0002722201 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 17 березня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 16 березня 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.