Постанова

від 18.11.2014 по справі 925/1113/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа№ 925/1113/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Горбачевська Ю.В.-представник;

Від відповідача: не з"явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Сяйво"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.09.2014

у справі № 925/1113/14 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Сяйво"

до Тальнівської районної державної адміністрації

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Сяйво" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання укладеною з моменту набрання рішенням законної сили у даній справі додаткової угоди до договору оренди землі №481 від 03.08.2011 в редакції, зазначеній в позові.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що відповідач протиправно ухиляється від продовження дії спірного договору, шляхом укладення додаткової угоди.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.09.2014 у справі №925/1113/14 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд виходив з того, що договір оренди в установленому законом порядку не зареєстрований, а тому не є укладеним, що не породжує права та обов'язки сторін.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Сяйво" у справі № 925/1113/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.10.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 розгляд справи відкладено до 18.11.2014.

В судовому засіданні 18.11.2014 представник позивача надав свої пояснення по справі.

У судове засідання, призначене на 18.11.2014, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.08.2011 між Тальнівською районною державною адміністрацією, з однієї сторони, та Приватним сільськогосподарським підприємством „Сяйво" (надалі - ПСП „Сяйво"), з іншої сторони, підписано договір оренди землі № 481.

Відповідно до договору в оренду передавались наступні земельні ділянки сільськогосподарського призначення:

-21,6 га земель державного земельного запасу(рілля);

- 5,5 га земель державного земельного запасу(рілля);

- 5,67 га земель державного земельного запасу(рілля)

Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту в адмінмежах Лоташівської сільської ради.

Термін дії вказаного договору складає 1 рік, з 1 червня 2011 року по 31 травня 2012 року.

Відповідно до п. 8 договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк при підтвердженні виконання обов'язків по договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію договору.

Матеріали справи свідчать про те, що до закінчення терміну дії договору, а саме 25.04.2012, ПСП „Сяйво" звернулося до Тальнівської районної державної адміністрації із клопотанням щодо поновлення терміну дії договору оренди землі.

Між тим, орендодавець відмовився поновити термін дії договору оренди землі.

У зв'язку з відмовою Тальнівської районної державної адміністрації поновити дію договору оренди землі № 481 від 03.08.2011, ПСП «Сяйво» звернулось до місцевого господарського суду за захистом свого права.

На підставі договору від 03.08.2011 між сторонами виникли орендні правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 792 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму(оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Так, укладений між позивачем та відповідачем Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст.792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі ст. 1 ЗУ "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 18 Закону України „Про оренду Землі", в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин унормовано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Як вбачається з тексту договору та не спростовувалось представником позивача в суді апеляційної інстанції, вказаний договір не був зареєстрований у встановленому Законом порядку у відділі Держкомзему України.

Відповідно до вимог ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Матеріали справи свідчать про те,що після підписання спірного договору його сторони у визначеному Законом України „Про оренду землі" порядку не зареєстрували його у відповідному відділі Держкомзему України, тобто цей договір не набув чинності.

Враховуючи те, що цей договір не набув чинності, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не вправі вимагати продовження його дії в порядку, визначеному Законом України „Про оренду землі".За таких обставин у позові слід відмовити.

В своїй апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що в чинній редакцій ЗУ «Про оренду землі» статті 18 та 20, які передбачали обов'язковість державної реєстрації договорів оренди, виключені, а отже, враховуючи відсутність зазначеною вимоги, є можливим продовження строку дії договору оренди землі від 03.08.2011.

Наведене не береться колегією суддів до увагу з огляду на те, що незважаючи на виключення з 01.01.2013 статтей 18 та 20 з ЗУ «Про оренду землі», обов'язковість державної реєстрації договорів оренди досі передбачена ч.5 ст.6 чинної редакції цього Закону. Крім того, до спірних правовідносин має застосовуватись саме та редакція Закону, яка була чинною на момент укладення правочину.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в ухвалі, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Сяйво" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 04.09.2014 по справі № 925/1113/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/1113/14 повернути Господарському суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко