Постанова

від 26.02.2015 по справі 925/1113/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року Справа № 925/1113/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДроботової Т.Б. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у судовому засіданні за участю представників: позивача, відповідача: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуПриватного сільськогосподарського підприємства "Сяйво" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.11.14 у справі№925/1113/14 Господарського суду Черкаської області за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Сяйво" до Тальнівської районної державної адміністрації провизнання укладеною додаткової угоди

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 25.02.15 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Дроботової Т.Б. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Сяйво" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Тальнівської районної державної адміністрації про визнання укладеною з моменту набрання законної сили рішенням у даній справі додаткової угоди до договору оренди землі №481 від 03.08.11 в редакції позивача. Позивач посилався на належне виконання ним умов договору оренди від 03.08.11, і з огляду на це, на його думку, він має переважне право перед іншими особами на поновлення договору на новий строк. Позивач також зазначав, що направляв відповідачеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки з проектом додаткової угоди та продовжує користуватись земельною ділянкою. Позов обґрунтований приписами статті 122 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.09.14 (суддя Довгань К.І.) у позові відмовлено. Господарський суд установив, що спірний договір оренди землі є неукладеним, оскільки не пройшов обов'язкову державну реєстрацію, як того вимагають приписи земельного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання укладеною додаткової угоди до такого договору. Суд керувався приписами статей 1, 18, 33 Закону України "Про оренду землі", статті 210 Цивільного кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.14 (судді: Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Сяйво" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі та задовольнити позов. Скаржник зазначає, що направляв відповідачеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки з проектом додаткової угоди та продовжує користуватись земельною ділянкою, а тому у нього згідно з приписами статті 33 Закону України "Про оренду землі" виникло переважне право перед іншими особами на поновлення такого договору на новий строк. При цьому, він наголошує на тому, що на момент звернення з клопотанням про поновлення договору оренди землі повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою була наділена саме Тальнівська районна державна адміністрація.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. , переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів законодавства, відзначає наступне.

В процесі розгляду спору господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.08.11 між Тальнівською районною державною адміністрацією - орендодавцем та Приватним сільськогосподарським підприємством "Сяйво" - орендарем був підписаний договір оренди землі №481. За цим договором в оренду позивачеві передавались із земель державного земельного запасу (рілля) земельні ділянки сільськогосподарського призначення, площами: 21,6 га, 5,5 га і 5,67 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту в адмінмежах Лоташівської сільської ради. Термін дії вказаного договору складає 1 рік, з 01.06.11 до 31.05.12. Відповідно до пункту 8 договору після закінчення строку його дії орендар має переважне право поновити договір на новий строк при підтвердженні виконання обов'язків за ним. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію договору. Господарськими судами попередніх інстанцій також установлено, що 25.04.12 позивач звернувся до Тальнівської райдержадміністрації із заявою про поновлення терміну дії договору оренди землі на 5 років. Проте, орендодавець відмовився поновити термін дії договору оренди землі. Установили господарські суди і те, з підтвердженням матеріалами справи, що вказаний договір оренди не пройшов обов'язкову державну реєстрацію, як того вимагають приписи земельного законодавства. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного сільськогосподарського підприємства "Сяйво" до Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання укладеною з моменту набрання законної сили рішенням у даній справі додаткової угоди до договору оренди землі №481 від 03.08.11 в редакції позивача. Як на підставу позову позивач посилався на порушення відповідачем його переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення цього позову. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до приписів статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Статтею 210 названого Кодексу унормовано, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації . Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом. Відповідно до приписів статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що була чинною на час укладення договору оренди землі) договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Разом з цим, приписами статті 125 Земельного кодексу України також унормовано, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. На час укладення спірного договору державна реєстрація договору оренди земельної ділянки регламентувалась постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.09 №1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі" та постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.10 №749 "Про затвердження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці". Як вже зазначалося, і це установили суди та підтверджено матеріалами справи, державна реєстрація договору оренди землі від 03.08.11 №481 (про поновлення дії якого на новий строк звернувся позивач) не здійснювалась; вказаний договір не був зареєстрований у встановленому законом порядку у відповідному органі. Отже, установивши обставини відсутності обов'язкової державної реєстрації спірного договору, суди визнали його таким, що не набув чинності відповідно до вимог закону. Враховуючи установлені судами обставини справи та зазначені приписи законодавства, висновок судів про відсутність підстав для визнання укладеною додаткової угоди до такого договору є правомірним. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, оскільки вони не спростовують установленого судами; їм усім надавалася оцінка господарськими судами; приписи законодавства, що регулює спірні правовідносини, судами до встановлених обставин застосовані вірно.

За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.14 у справі №925/1113/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Сяйво" - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Дроботова

Судді Т. Гоголь

В. Швець