Постанова

від 12.11.2014 по справі 914/3792/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2014 р. Справа № 914/3792/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

Якімець Г.Г.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» від 05.03.2014 р. (вх. № 01-05/1090/14 від 11.03.2014 р.),

на рішення господарського суду Львівської області від 12 грудня 2013 року

у справі № 914/3792/13 (суддя Ділай У.І.),

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (93009, вул. Трудова,1, м. Рубіжне, Луганської обл., код ЄДРПОУ 33090871),

До відповідача-1: Публічного акціонерного товариства «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1» (79040, вул. Конюшинна, 14, м. Львів, код ЄДРПОУ 03335511),

До відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» (79040, вул. Конюшинна, 14, м. Львів, код ЄДРПОУ 33667162),

Про: солідарне стягнення з Публічного акціонерного товариства «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1» та Товариства з обмеженою відповідальності «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євротрубпласт» 281 777,06 грн. - боргу за поставлений товар, 36 649,06 грн. - пені, 25 276,76 грн. - відсотків за користування коштами та стягнення судового збору.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача-2: не прибув,

від позивача: Куць В.В. - п/к за довіреністю № 76/2013 від 16.12.2013 р. (довіреність видана строком до 31.12.2014 р.),

від відповідача-1: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

За клопотанням представника позивача в судовому засіданні здійснюється фіксація судового процесу технічними засобами.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 11.03.2014 р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 р. у склад колегії для розгляду справи № 914/3792/13 господарського суду Львівської області введено суддів - В.О.Дякович та Г.Г.Якімець.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 року скаржнику відновлено строк для подання апеляційної скарги та ухвалою суду від 13.03.2014 р. прийнято апеляційну скаргу ТзОВ «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» б/н від 05.03.2014 р. (вх. № 01-05/1090/14 від 11.03.2014 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 26.03.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 р. та від 07.05.2014 р. розгляд справи відкладався, про що сторін було належним чином повідомлено згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 р. призначено судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та провадження у справі було зупинено.

З підстав зазначених у розпорядженні голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 р. у склад колегії для розгляду даної справи № 914/3792/13 господарського суду Львівської області, замість судді Дякович О.В. (перебування у відпустці по догляду за дитиною) введено суддю Давид Л.Л. (том ІІ, а. с. 29).

15.10.2014 р. ухвалою Львівського апеляційного господарського суду поновлено провадження у справі № 914/3792/13 та розгляд справи призначено на 29.10.2014 р., про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи) (том ІІ, а. с. 32-34).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 р. у склад колегії для розгляду даної справи № 914/3792/13 господарського суду Львівської області, замість судді Давид Л.Л. (перебування у відрядженні) введено суддю Галушко Н.А.

Враховуючи принцип незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (зміна складу колегії суддів) розгляд даної справи починається заново. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення").

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 р. розгляд справи відкладено на 12.11.2014 р., про що сторони були належним чином повідомлені згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

В судове засідання, яке відбулось 12.11.2014 р. Апелянт/відповідач-2, повторно, повноважного представника не направив, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду Апелянтом подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 01-04/6681/14 від 12.11.2014 р.) з підстав зайнятості представника в іншому судовому засіданні.

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт просить частково скасувати рішення господарського суду Львівської області від 12 грудня 2013 року по справі № 914/3792/13 в частині солідарного стягнення з ПАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» та ТзОВ «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» на користь ТзОВ «Торгівельний дім «Євротрубпласт» 281 777,06 грн. - заборгованості за поставлений товар, 25 276,76 грн. - процентів за користування чужими коштами, 36 649,06 грн. - пені та 6 874,06 грн. - судового збору, та відмовити позивачу в задоволені позову про стягнення заборгованості з ТзОВ «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» на користь ТзОВ «Торгівельний дім «Євротрубпласт». Стягнути з ТзОВ «Торгівельний дім «Євротрубпласт» на користь ТзОВ «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» судовий збір.

Представник позивача в судове засідання прибув, проти клопотання апелянта про відкладення розгляду справи заперечив, оскільки вважає, що скаржник свідомо затягує розгляд справи, просить відхилити зазначене клопотання за безпідставністю, надав усні пояснення по суті спору з урахуванням висновку судової експертизи, просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач-1, повторно, повноважного представника не направив, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією № 7903512573610, з повідомленням про вручення, яке отримано ним 17.10.2014 р., згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та розгляд справи призначено на 26.03.2014 р.

Відповідними ухвалами суду розгляд справи, неодноразово, відкладався, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 р. у справі призначено судову почеркознавчу експертизу та провадження у справі № 914/3792/13 зупинено.

Відтак строк, визначений ст. 69 ГПК України, було перервано відповідно до ст. 52 ГПК України в якій зазначено, що перебіг усіх незакінчених процесуальних строків зупиняється із зупиненням провадженням у справі.

15.10.2014 р. ухвалою Львівського апеляційного господарського суду поновлено провадження у справі та розгляд справи призначено на 29.10.2014 р.. З підстав зазначених в ухвалі суду від 29.10.2014 р. розгляд справи відкладено на 12.11.2014 р., про що сторін було належним чином повідомлено рекомендованою кореспонденцією, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Слід зазначити, що колегією суддів аналогічне клопотання про відкладення розгляду справи уже було задоволено ухвалою суду від 29.10.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 р. участь повноважних представників обов'язковою не визнавалась.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника апелянта/відповідача-2 та представника відповідача-1 бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засіданні.

Наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 р. № 75 (із змінами та доповненнями) затверджена Інструкція з діловодства в господарських судах України (далі за текстом - Інструкція).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам або іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.08р. № 01-8/482 ).

З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції на адресу сторін у справі було направлено ухвалу про відкладення розгляду справи № 914/3792/13 від 29.10.2014 року, що підтверджується штампом суду з відміткою про відправку документа.

Крім того, скаржником через канцелярію суду подано клопотання б/н від 12.11.2014 р. про відкладення розгляду справи (вх. № 01-04/6681/14 від 12.11.2014 р.) у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні, однак доказів про зайнятість представника скаржника в іншому судовому засіданні не подано, що підтверджує про належне повідомлення Скаржника про розгляд справи № 914/3792/13.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 914/3792/13 та розгляду справи без участі представника апелянта/відповідача-2 та представника відповідача-1.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12 грудня 2013 року у справі № 914/3792/13 (суддя Ділай У.І.) позовні вимоги задоволено. Вирішено: стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» 281 777,06 грн. - основного боргу, 36649,06 грн. - пені та 25276,76 грн. процентів за користування чужими коштами, всього - 343 702,88 грн. та 6 874,06 грн. судового збору (том І, а. с. 110-118).

06.03.2014 р. господарським судом Львівської області винесено ухвалу про виправлення описки допущеної у тексті рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2013 р. у справі № 914/3792/13, вказавши в абзаці п'ятому аркуша шостого після слів «проценти за користування чужими коштами в розмірі» - 10 % річних замість невірно зазначених - 20 % річних.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду апелянт/відповідач-2 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційно-будівельна компанія») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати частково рішення господарського суду Львівської області від 12 грудня 2013 року по справі № 914/3792/13 в частині солідарного стягнення з ПАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1» та ТзОВ «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» на користь ТзОВ «Торгівельний дім «Євротрубпласт» 281 777,06 грн. - боргу за поставлений товар, 25 276,76 грн. - процентів за користування чужими коштами, 36 649,06 грн. - пені та 6 874,06 грн. - судового збору, та відмовити позивачу в задоволені позову щодо стягнення коштів з ТзОВ «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» (пункти 2-й та 3-й прохальної частини апеляційної скарги) (том І, а. с. 147-150).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми процесуального та матеріального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи.

Вважає, що місцевий суд безпідставно прийшов до висновку, що відповідач-2/апелянт повинен як поручитель оплачувати виниклу заборгованість перед позивачем, так як з наданих позивачем документів вбачається, що зобов'язання ТзОВ «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» як поручителя припинені 16 вересня 2013 року, оскільки, на думку скаржника остання поставка товару по основному договору відбулась 17 жовтня 2012 року, відповідно до п. 5.1. Договору оплата товару покупцем здійснюється не пізніше 45 календарних днів з моменту передачі товару, яким є 01 грудня 2012 року.

Крім того, апелянт зазначає, відповідно до ст. 559 ЦК України договір поруки припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Однак, вимоги до поручителя до 01 червня 2013 року позивачем пред'явлено не було, а відтак на думку скаржника, договір поруки є припиненим та вимоги позивача до апелянта/відповідача-2 є безпідставними та необґрунтованими, так як претензія позивача надіслана на адресу відповідача-2 не була.

Також апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що умова договору поруки (пункт 4.1) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед постачальником за договором поставки не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки наведене суперечить частині першій ст. 251 та частині першій ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Відповідно до вищенаведеного апелянт вважає, що у позивача виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 01 грудня 2012 року, протягом наступних шести місяців, а саме 01 червня 2013 року, однак таку вимогу на протязі вказаного періоду позивачем до поручителя не пред'явлено, а лише скеровано 23 вересня 2013 року претензію, коли на думку апелянта порука припинила свою дію.

Також апелянт вважає, що місцевим судом не досліджено оригінал договору поруки, оскільки на копії договору поруки, що міститься в матеріалах справи не видно копії печатки відповідача-2, що викликає сумнів в наявності такого договору поруки, так як апелянту не було відомо про існування заборгованості за договором № 108 від 16.03.2012 р.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Апелянт/відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю Львівська інвестиційно-будівельна компанія», є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 33667162, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 79040, Львівська обл., м. Львів, Залізничний р-н, вул. Конюшинна, буд. 14, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АВ № 537857 (том І, а. с. 84-86).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт», є юридичною особою, код ЄДРПОУ: 22090871, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 93009, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Трудова, 1; (поштова адреса) п. і. 02660, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АБ № 672683 (том І, а. с. 53-55).

Відповідач-1: Відкрите акціонерне товариство «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1» з усіма правами та обов'язками товариства, є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код: 03335511, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 79040, Львівська обл., м. Львів, Залізничний р-н, вул. Конюшинна, буд. 14, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АВ № 537855 (том І, а. с. 81-83).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 16 березня 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (Постачальник - за договором, Позивач - у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» (після перейменування ПАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1», яке є правонаступником ВАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1») (Покупець - за договором, Відповідач-1 - у справі) було укладено Договір № 108 (далі за текстом - Договір)(том І, а. с. 20-25).

Вищезазначений Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам ст. 281 ГК України, ст.ст. 207, 208 ЦК України.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений Договір є договором поставки (ст. 712 ЦК України) з елементами договору купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Частиною 2 статті 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 2 ст. 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Станом на час розгляду даної справи, зазначений Договір не розірвано, не змінено, не скасовано у встановленому законом порядку, таких доказів сторони суду не представили, в матеріалах справи такі докази відсутні, відтак є правомірним правочином в силу ст. 204 ЦК України.

Колегія суддів, надавши правову оцінку умовам Договору, що є предметом спору у даній справі прийшла до висновку, що зазначений Договір є договором поставки, так як у ньому переважають елементи характерні для цього виду договорів.

Відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити труби поліетиленові, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари, партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими Сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях (додатках) до цього Договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим Договором (п. 1.1. Договору).

Якість товару сторонами визначено розділом 2 Договору № 108.

Відповідно до пункту 4.1. Договору сторони визначили наступний порядок узгодження умов постачання партії товару.

Так згідно п. 4.1.1. Договору № 108 Покупець направляє Постачальнику письмове замовлення, з зазначенням асортименту та кількості партії товару. В замовленні також вказується кінцевий пункт доставки, крім випадків передбачених п. 4.3. даного договору. Замовлення Покупця є пропозицією (офертою) до поставки партії товару (щодо асортименту та кількості партії товару) та його згодою (акцептом) з цінами Постачальника, що діяли на момент замовлення товару.

Пунктом 4.1.2. даного договору, Постачальник протягом нормально необхідного часу направляє Покупцю по факсу рахунок-фактуру з зазначенням вартості вказаного у замовленні товару, строку його постачання та оплати. Рахунок-фактура є підтвердженням (акцептом) Постачальника замовлення Покупця. Відповідно до п. 3 ст. 205 ЦК України умови щодо строків поставки і оплати партії товару, та/або інші умови, визначені рахунком - фактурою, вважаються узгодженими Покупцем, якщо протягом двох робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури від нього не надійде зауважень, про що також свідчить підпис Покупця за цим Договором.

Достатнім підтвердженням всіх умов поставки, зазначених в товаросупровідних

документах, буде також приймання Покупцем товару в порядку, передбаченому п. 4.4. даного Договору, незалежно від наявності замовлення або підтвердження Покупцем умов поставки, зазначених у рахунку-фактурі (п. 4.1.3 Договору).

Поставка товару здійснюється на базисних умовах постачання згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року, визначеним у рахунку-фактурі або Специфікації. Якщо кінцевий пункт доставки не визначений, то поставка партії товару вважається узгодженою на базисній умові EXW (Склад Постачальника) за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Трудова, 1 (п. 4.3. Договору № 108).

Відповідно до п. 4.4. даного Договору, поставка партії товару повинна супроводжуватись передачею Покупцю накладної Постачальника та/або акта здавання-приймання вантажу до перевезення, підписання кожного з яких представником Покупця або експедитором (у випадку доставки товару Перевізником), буде свідчити про отримання Покупцем товару. Представник Покупця повинен надати Постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання матеріальних цінностей (довіреність ТМЦ). На момент передачі товару допускається узгодження довіреності ТМЦ від Покупця за факсом, з наступною передачею оригіналу в порядку п.4.5. цього Договору.

Так пунктом 4.5. Договору визначено, у випадку, якщо при передачі товару Покупцем не було підписано належним чином оригіналів товаросупровідних документів (накладна, акт здачі-приймання вантажу до перевезення, інші документи), Покупець зобов'язаний підписати їх належним чином та направити поштою на адресу Постачальника у термін не пізніше п'яти банківських днів з моменту надходження відповідної вимоги від Постачальника. У випадку порушення цього обов'язку Покупець несе відповідальність, передбачену п.8.5. Договору.

Датою поставки товару та датою переходу права власності на товар вважається дата накладної Постачальника, що передається Покупцю. При цьому обов'язок Постачальника доставити товар Покупцю вважається виконаним у момент передачі товару перевізнику для доставки Покупцю або з моменту забезпечення наявності товару на складі Постачальника попускається інформування про це в телефонному режимі), якщо Специфікацією передбачена вибірка товару зі складу Постачальника (п. 4.6. Договору).

Постачальник має право на дострокову поставку товару за цим Договором, про що

Постачальник повідомляє Покупця листом або факсом (п. 4.7. Договору).

Порядом розрахунків між сторонами визначено розділом 5 Договору № 108.

Відповідно до умов даного договору, Позивачем за період з 20.03.2012 р. по 17.10.2012 р. передано Відповідачу-1 товар на загальну суму 583 551,23 грн., що підтверджується видатковими накладними: № ЕТП ЛВ2003/004 від 20.03.2012 р. на суму 26504,80 грн.; № ЕТП ЛВ2103/003 від 21.03.2012 р. на суму 9420,18 грн.; № ЕТП ЛВ2103/008 від 21.03.2012 р. на суму 214852,48 грн.; № ЕТП ЛВ2103/009 від 21.03.2012 р. на суму 23849,48 грн.; № ЕТП ЛВ2203/006 від 22.03.2012 р. на суму 2505,49 грн.; № ЕТП ЛВ2703/015 від 27.03.2012 р. на суму 9365,11 грн.; № ЕТП ЛВ2703/016 від 27.03.2012 р. на суму 1335,65 грн.; № ЕТП ЛВ2903/001 від 29.03.2012 р. на суму 1242,81 грн.; № ЕТП ЛВ2903/002 від 29.03.2012 р. на суму 1242,81 грн.; № ЕТП ЛВ0204/005 від 02.04.2012 р. на суму 2066,17 грн.; № ЕТП ЛВ0204/006 від 02.04.2012 р. на суму 2066,17 грн.; № ЕТП СК1909/014 від 19.09.2012 р. на суму 9432,32 грн.; № ЕТП РТ1909/014 від 19.09.2012 р. на суму 2328,00 грн.; № ЕТП РТ1909/029 від 19.09.2012 р. на суму 251400,88 грн.; № ЕТП ЛВ1710/013 від 17.10.2012 р. на суму 25938,88 грн. (том І, а. с. 26-40).

Крім того, на підтвердження факту здійснення поставок продукції Відповідачу-1 за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. Позивачем надано суду підписаний сторонами 24.04.2012 р. Акт підтвердження приймання-передачі товару згідно Договору № 108 від 16.03.2012 р. (том І, а. с. 41).

Даний Акт підписано двома сторонами без будь яких зауважень чи застережень.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач-1 отримав вищевказаний Товар за Довіреністю № 32 від 20 березня 2012 року через ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_1 від 23 січня 2003 року, виданий Перемишлянським РВ УМВСУ у Львівській області) на отримання від ТзОВ «Торговий дім «Євротрубпласт» цінностей за рахунками: ЛВ 1903/013 від 19.03.12 р.; 1903/014 від 19.03.12 р.; 2402/001 від 24.02.12 р.; 2703/001 від 27.03.12 р. (том І, а. с. 42).

За довіреністю № 86 від 02 квітня 2012 р. Відповідач-1 отримав вищевказаний Товар через ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_1 від 23 січня 2003 року, виданий Перемишлянським РВ УМВСУ у Львівській області) на отримання від ТзОВ «Торговий дім «Євротрубпласт» цінностей за рахунками: ЛВ 1903/014 від 19.03.12 р.; 2403/001 від 27.03.12 р. (том І, а. с. 43).

За довіреністю № 388 від 18 вересня 2012 р. Відповідач-1 отримав вищевказаний Товар через ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_1 від 23 січня 2003 року, виданий Перемишлянським РВ УМВСУ у Львівській області) на отримання від ТзОВ «Торговий дім «Євротрубпласт» цінностей (том І, а. с. 44).

За довіреністю № 453 від 11.10.2012 р. Відповідач-1 отримав вищевказаний Товар через ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_1 від 23 січня 2003 року, виданий Перемишлянським РВ УМВСУ у Львівській області) на отримання від ТзОВ «Торговий дім «Євротрубпласт» цінностей за рахунками: ЛВ 1009/008 від 10.09.12 р. (том І, а. с. 45).

Колегією суддів досліджено вищевказані Довіреності: № 32 від 20 березня 2012 року; № 86 від 02 квітня 2012 р.; № 388 від 18 вересня 2012 р.; № 453 від 11жовтня 2012 р. на отримання матеріальних цінностей (Товару) та встановлено, що вони підписані уповноваженим представником Відповідача-1, що підтверджується підписами керівника підприємства (юридичної особи) та головного бухгалтера, їх підписи скріплені відтиском печатки підприємства.

Відповідно до п. 5.1. Договору сторони погодили, що оплата товару покупцем здійснюється не пізніше 45 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок не визначений в рахунку-фактурі або в специфікації, в порядку передбаченому Договором.

Як встановлено місцевим господарським судом з чим погоджується колегія суддів,, Відповідач-1, в порушення умов Договору, розрахувався з Позивачем частково, сплатив 301 774,17 грн. Решта вартості поставленого Товару на суму 281 777,06 грн. залишилась не оплаченою.

Станом на час звернення позивача з позовною заявою до місцевого господарського суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 281 777,06 грн. - основного боргу.

Відповідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина перша ст. 530 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач, крім суми основного боргу, просить суд стягнути з Відповідача-1 неустойку у формі пені у розмірі 36 649,06 грн. та 25 276,76 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, які нараховано відповідно до п. п. 8.3 та 8.4. Договору № 108 від 16.03.2012 р.

Відповідно до п. 8.3. Договору передбачено, що у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару позивач має право вимагати від відповідача сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Пунктом 8.4. Договору визначено, у випадку прострочення відповідачем термінів оплати поставленого товару, відповідач згідно ч. 3 ст. 692 та ч. 5 ст. 694 ЦК України зобов'язаний сплатити на вимогу позивача проценти за користування чужими коштами в розмірі 10 % річних за весь період прострочення оплати.

Колегія суддів, перевіривши нарахування Позивачем неустойки (пені) на суму 36 649,06 грн. та 25 276,76 грн. відсотків за користування чужими коштами, погоджується з висновком місцевого суду про те, що зазначені вимоги підлягають до задоволення.

Таким чином, загальна сума заборгованості Відповідача-1 перед Позивачем за Договором № 108 від 16.03.2012 р. становить 343 702,88 грн. (281 777,06 грн. - основного боргу + 36 649,06 грн. - пені + 25 276, 76 грн. - процентів за користування чужими коштами).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання зобов'язань за Договором № 108, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (Кредитор - за договором, Позивач - у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» (Поручитель - за договором, Відповідач-2 - у справі) було укладено Договір поруки № 108-ПР від 16 березня 2012 року (далі за текстом - Договір поруки)(том І, а. с. 49-50).

Договір поруки № 108-ПР від 16 березня 2012 року укладено у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам ст. 281 ГК України, ст.ст. 207, 208 ЦК України.

Твердження Апелянта/відповідача-2, що Договір поруки № 108-ПР від 16 березня 2012 року не досліджувався належним чином місцевим господарським судом, оскільки на копії договору поруки, що міститься в матеріалах справи, не видно копії печатки Відповідача-2, що викликає сумнів в наявності такого договору поруки, так як апелянту не було відомо про існування заборгованості за Договором № 108 від 16.03.2012 р., колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вищенаведене спростовується Висновком № 1970 криміналістичної експертизи з дослідження підписів за матеріалами господарської справи № 914/3792/13 складений 06.10.2014 р. (том ІІ, а.с. 19-20), проведений Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, якому надано оцінку за правилами, встановленими ст. 43 ГПК України.

В матеріалах справи є наявним оригінал Договору поруки № 108-ПР від 16.03.2012 р. (том ІІ, а.с. 21-22), який підписано повноважними представниками обох сторін за цим Договором, зокрема, підпис від імені Марченко М.І., розташований у графі: «Поручитель», після слова: «Директор» на лицевій стороні другого аркуша договору поруки № 108-ПР від 16.03.2012 р. - виконаний самою Марченко Марією Іванівною.

Слід зазначити, що Висновок № 1970 криміналістичної експертизи з дослідження підписів за матеріалами господарської справи № 914/3792/13 складений 06.10.2014 р. сторонами, в т.ч. Апелянтом, не заперечувався, відводи експерту не заявлялися.

Відтак доводи апелянта в тій частині є спростованими.

Згідно умов Договору поруки, у разі порушення Відповідачем-1 обов'язку щодо оплати товару за Договором № 108 від 16.03.2012 р. Відповідач-2 зобов'язаний самостійно виконати зазначений обов'язок відповідача-1 на підставі письмової вимоги позивача в строк не пізніше двох банківських днів з моменту отримання вимоги. Відповідач-2 відповідає перед Позивачем в тому ж обсязі що і Відповідач-1, включаючи оплату основного боргу, процентів, неустойки, стягнення збитків та інших виплат, передбачених основним Договором (п. 3.1. Договору поруки).

Відповідач-1 та Відповідач-2 відповідають за виконання обов'язку, забезпеченого порукою, перед позивачем як солідарні боржники (п. 3.4. Договору поруки).

З матеріалів справи вбачається, що 23.09.2013 р. Позивач надіслав на адресу Відповідача-2 Вимогу № 221/2013 від 23.09.2013 р., відповідно до якої вимагав у строк до 01.10.2013 р. сплатити на поточний рахунок ТзОВ «Торгівельний дім «Євротрубпласт» 281 777,06 грн. боргу за поставлений товар згідно Договору № 108 від 16.03.2012 р. Про надіслання даної Вимоги Відповідачу-2 свідчить поштовий фіскальний чек № 0460 від 23.09.2013 р. (том І, а. с. 52).

Однак, вказана Вимога Позивача залишена Відповідачем-2 без реагування.

Відтак заборгованість за Договором № 108 від 16.03.2012 р. залишилась непогашеною.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 108 від 16.03.2012 р., на виконання умов якого, Позивачем за період з 20.03.2012 р. по 17.10.2012 р. було передано Відповідачу-1 товар на загальну суму 583 551,23 грн., факт передачі товару відповідачу засвідчують представлені суду Видаткові накладні: № ЕТП ЛВ2003/004 від 20.03.2012 р.; № ЕТП ЛВ2103/003 від 21.03.2012 р.; № ЕТП ЛВ2103/008 від 21.03.2012 р.; № ЕТП ЛВ2103/009 від 21.03.2012 р.; № ЕТП ЛВ2203/006 від 22.03.2012 р.; № ЕТП ЛВ2703/015 від 27.03.2012 р.; № ЕТП ЛВ2703/016 від 27.03.2012 р.; № ЕТП ЛВ2903/001 від 29.03.2012 р.; № ЕТП ЛВ2903/002 від 29.03.2012 р.; № ЕТП ЛВ0204/005 від 02.04.2012 р.; № ЕТП ЛВ0204/006 від 02.04.2012 р.; № ЕТП СК1909/014 від 19.09.2012 р.; № ЕТП РТ1909/014 від 19.09.2012 р.; № ЕТП РТ1909/029 від 19.09.2012 р.; № ЕТП ЛВ1710/013 від 17.10.2012 р. та Акт підтвердження приймання-передачі товару від 24.04.2012 р. із підписами повноважних представників сторін.

Згідно визначення ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положення ст. 692 ЦК України визначають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Строк виконання зобов'язання щодо оплати товару сторонами визначений у п. 5.1. Договору, відповідно до якого оплатити отриманий товар відповідач зобов'язаний був не пізніше 45 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок не визначений в рахунку-фактурі або в специфікації, в порядку передбаченому Договором.

Заборгованість, станом на день подання позову, складає 281 777,06 грн. - основного боргу, 36 649,06 грн. - пені та 25 276,76 грн. - процентів за користування чужими коштами.

У статті 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно положень ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається із змісту Договору поруки № 108-ПР від 16.03.2012 р., умовами Договору визначено солідарну відповідальність Відповідача-1 та Відповідача-2 перед Позивачем (п. 3.4. Договору поруки).

Умовою виникнення у Відповідача-2 обов'язку сплатити заборгованість Відповідача-1 за Договором № 108 від 16.03.2012 р., згідно п. 3.1. Договору поруки, передбачено надіслання Позивачем відповідної письмової вимоги Відповідачу-2, що було вчинено 23.09.2013 р. (том І, а. с. 51, 52).

Враховуючи вищенаведене та з огляду на доведеність факту порушення Відповідачем-1 договірних зобов'язань перед Позивачем, колегія суддів вважає обґрунтованим доводи Позивача про солідарну відповідальність Відповідача-1 та Відповідача-2, згідно Договору поруки, перед Позивачем за основним Договором № 108 від 16.03.2012 р.

Інші твердження Апелянта/відповідача-2, які зазначені в апеляційній скарзі до уваги не приймаються, оскільки не доведені належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2013 р. у справі № 914/3792/13 - без змін.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача-2.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 42, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2013 року у справі № 914/3792/13 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача-2.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Якімець Г.Г.

В судовому засіданні 12.11.2014 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 17.11.2014р.