Ухвала

від 03.11.2014 по справі 2а-157/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2014 року Справа № 54996/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Дутка І.С.

за участю

представника відповідача Токар В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.02.2012р. по справі № 2а-157/12/0970 за позовом ОСОБА_2 до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

10.01.2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000701720 від 19.08.2011 року

В обгрунтування адміністративного позову покликається на те, що 17 липня 2008 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 уклав усний договір та придбав у ТзОВ "Басстрой" машину для випікання вафельних стаканчиків. Оскільки договір було повністю виконано сторонами у момент його вчинення, то відповідно до п. 1 ст.206 Цивільного кодексу України він у письмовій формі не укладався. На виконання усного договору, відповідно до накладної №17/07-2 від 17 липня 2008 року, ТзОВ "Басстрой" передало, а позивач отримав машину для випікання вафельних стаканчиків, вартість якої становить 102 750 грн., в т.ч. ПДВ - 17125 грн. В момент здійснення цієї операції позивачу видано податкову накладну № 17/07-2 від 17 липня 2008 року, оформлену відповідно до встановлених вимог. Згідно рахунку № 17/07-2 від 17.07.2008р. позивачем проведено оплату за отриману машину, що підтверджується платіжним дорученням № 105 від 17.07.2008р. ВАТ "Електронбанк" здійснив переказ коштів в сумі 102 750 грн. (в т.ч. ПДВ - 17 125 грн.) з поточного рахунку позивача на рахунок ТзОВ "Басстрой" в ЗАТ "ОТП Банк". Вважає, що факт придбання машини для випікання вафельних стаканчиків і сплати її вартості, в тому числі ПДВ - 17 125грн., а також отримання від продавця - ТзОВ "Басстрой" податкової накладної № 17/07-2 від 17.07.2008р., є за п.7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", достатньою підставою для включення до податкового кредиту сплаченого в складі ціни придбаної машини податку на додану вартість в сумі 17 125 грн., що позивачем і було зроблено та відображено в декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року. Ще одним доказом правомірності включення до податкового кредиту суми сплаченого податку позивач вважає факт декларування продавцем машини - ТзОВ "Басстрой"- податкового зобов'язання в сумі 17 125 грн. в результаті здійсненої операції продажу СПД ОСОБА_2 зазначеної машини.

Вважає необґрунтованими та безпідставними висновки Долинської ОДПІ про те, що господарська операція з придбання машини для випікання вафельних стаканчиків є нікчемною і такою, що не створює підстав для включення до податкового кредиту сплаченого позивачем податку на додану вартість в сумі 17 125 грн., а також прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення, яким СПД ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі -21 406 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року позов задоволено, визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000701720 від 19.08.2011 року, яким СПД ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 21406,00 грн. в тому числі 17125,00 грн. за основним платежем та 4281,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із постановою суд першої інстанції, вважаючи її необгрунтованою, та прийнятою із порушенням норм матеріального права, Долинська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу.

В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що Актом документальної позапланової невиїзну перевірки ФОП ОСОБА_2 встановлено завищення фізичною особою - підприємця ОСОБА_2 суми податкового кредиту у сумі 17125,00 грн. при здійсненні операцій з ТзОВ „Басстрой" (ЄДРПОУ 33406970) за липень 2008р. внаслідок включення до його складу суми податку на додану вартість від вартості отриманого обладнання від ТОВ «Басстрой» по операції, що проведена на підставі нікчемного правочину. Зазначає, що господарські операції поставки товарів, здійснені ТзОВ "Басстрой" не підтверджуються, стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень технічного персоналу, основних фондів, транспортних засобів, виробничих активів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, це свідчить про відсутність необхідних умов для отримання результатів відповідної господарської, економічної діяльності або не можливість її фактичного здійснення.

З врахуванням наведеного просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову якою у задоволенні позову відмовити.

Позивач в судове засідання не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримує, просить апеляційну скаргу задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

З матеріалів справи встановлено, що Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову невиїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з ТзОВ "Басстрой" за липень 2008 року. За результатами перевірки 07.04.2011р., складено Акт, відповідно до якого податковим органом виявлено порушення СПД ОСОБА_2, : ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст.228 ЦК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову діяльність в Україні", п.2.4, п. 2.15, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а саме: здійснення операцій на підставі нікчемних правочинів, прийнято до виконання документи на операції, що порушують публічний порядок і відповідно суперечать законодавчим та нормативним актам.; пп.7.2.3, 7.2.6, 7.4.1, , пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7. п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість"- СПД ОСОБА_2 включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину та первинних документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам, в результаті чого завищено податковий кредит в загальній сумі, а саме за липень 2008 року 17125,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.08.2011 року за №0000701720, яким збільшено суму грошового зобов'язання СПД ОСОБА_2 з податку на додану вартість в сумі 21406,00 грн. в тому числі - 17125,00 грн. основного платежу та 4281,00 грн. штрафних санкцій.

Даючи правову оцінку покликанням апелянта на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та помилкове застосування норм процесуального права, колегія суддів виходить з таких міркувань.

Відповідно підпункту 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що тільки податкова накладна, видана платником податку, який надає товари (послуги) є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки містить відомості про продавця товару, про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно з цими правилами формування податкового кредиту залежить від наступних факторів: документальне підтвердження нарахування (сплати) податку; напрямок використання придбаних товарів (послуг).

Відповідно до пункту 7.2.3 пункт 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про те, що підставами для виникнення у позивача права на податковий кредит є факт отримання позивачем машини для випікання вафельних стаканчиків, що підтверджується інвентарною карткою СПД ОСОБА_2, актом приймання-передачі основних засобів від 30.09.2008 року, показами в судовому засіданні свідка ОСОБА_3, який являється механіком в СПД ОСОБА_2 та особисто отримував від ТзОВ "Басстрой"машину для випікання вафельних стаканчиків, а також отримання податкової накладної від контрагента - ТзОВ "Басстрой".

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги покликання апелянта на те, що господарські операції поставки товарів, здійснені ТзОВ "Басстрой" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень технічного персоналу, основних фондів, транспортних засобів, виробничих активів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, це свідчить про відсутність необхідних умов для отримання результатів відповідної господарської, економічної діяльності або не можливість її фактичного здійснення.

В спростування вказаних доводів суд апеляційної інстанції виходить з того, що на момент здійснення господарської операції позивача з ТзОВ "Басстрой" такий суб'єкт господарювання був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на обліку платників податків, та мав свідоцтво платника ПДВ, відомості про місцезнаходження ТзОВ "Басстрой" містилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Крім того, як вбачається з акту перевірки №1282/171/НОМЕР_1 від 17.08.2011 року, за липень 2008 року згідно АС "Співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України"- ТОВ "Басстрой" декларувало податкові зобов'язання по контрагенту-покупцю ОСОБА_2 по податку на додану вартість в сумі 17125,00 грн. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів є необгрунтованими, оскільки показники податкової звітності не впливають на обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

В судовому засіданні представник відповідача обґрунтовуючи доводи щодо відсутності у СПД ОСОБА_2 права на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість посилався на факти встановлені податковим органом в акті перевірки щодо нікчемності правочину - а саме договору купівлі-продажу між СПД ОСОБА_2 та ТзОВ "Басстрой" щодо придбання позивачем машини для випікання вафельних стаканчиків.

Суд не може погодиться з такими висновками та доводами відповідача з тієї причини, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Посилання відповідача на те, що директор ТзОВ "Басстрой" є одночасно засновником і посадовою особою інших суб'єктів господарювання, не є тими доказами, які вказують на нікчемність правочину укладеного між СДП ОСОБА_2 та ТзОВ "Басстрой".

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проте судових рішень, які б визнавали недійсність правочинів між позивачем з ТзОВ "Басстрой" відповідачем суду не представлено.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, та 6 статті 203 цього Кодексу.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України лише недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, лише договір (правочин), який визнаний судом недійсним або є таким в силу закону не створює для сторін юридичних наслідків.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено що СПД ОСОБА_2 в ході проведення перевірки у повному обсязі були надані первинні документи й податкова накладна, яка оформлена у повній відповідності з нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 і Порядку заповнення податковій накладній № 165, що відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про ПДВ" свідчать, про повноту й достовірність задекларованих сум валових витрат і податкового кредиту.

Крім цього, ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено жодних вимог до форми і виду документів, які б відносилися до цілей податкового обліку. Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності. Іншими словами, первинні документи по віддзеркаленню господарських операцій є основою і для податкового обліку. Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені у ст. 9 наведеного Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.

Разом з тим, у матеріалах справи наявна накладна від 17.07.2008 року №17/07-2, податкова накладна від 17.07.2008 року №17/07-2, рахунок фактури від 17.07.2008 року №17/07-2, платіжне доручення №105 від 17.07.2008 року, що є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Несплата податку продавцем або постачальником продавця (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця (позивача).

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160,196,198,200,205,206,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.02.2012р. по справі №2а-157/12/0970 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвали законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Запотічний І.І.

Ліщинський А.М.

.