Ухвала

від 12.11.2014 по справі 815/4299/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

12 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4299/14

Категорія: 8.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Димерлія О.О. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача Афанасиївої Н.В. та представника відповідача Бутрик А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року по справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Тест» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року дочірнє підприємство «Тест» (далі ДЧП «Тест») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 квітня 2014 року № 0003581502.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 20 по 31 березня 2014 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість - залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2013 року. За результатами перевірки складено акт від 07 квітня 2014 року за № 519/15-02/32059762, в якому зазначено про порушення позивачем п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, внаслідок чого ДЧП «Тест» включено до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 273362 грн. попередніх звітних податкових періодів з пропуском строку, встановленого для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, а також пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ, в тому числі за рахунок завищення податкового кредиту, на 320662 грн. 37 коп.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 квітня 2014 року за № 0003581502, яким ДЧП «Тест» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 594024 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 148506 грн.. За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення відповідача від 16 квітня 2014 року залишено без змін. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняте відповідачем на його підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року позовні вимоги ДЧП «Тест» задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 16 квітня 2014 року № 0003581502. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1827 грн..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що судом при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, і, крім того, порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги ст. ст. 198, 200 Податкового кодексу України, ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), щодо необхідності належного підтвердження позивачем фактичного здійснення господарської операції з контрагентом під час формування податкового кредиту. Крім того, судом не враховано вимоги ст. 102 ПК України щодо визначення строку, встановленого для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 20 по 31 березня 2014 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість - залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 07 квітня 2014 року за № 519/15-02/32059762, в якому зазначено про порушення позивачем п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, внаслідок чого ДЧП «Тест» включено до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 273362 грн. попередніх звітних податкових періодів з пропуском строку, встановленого для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, а також пунктів 198.3 та 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ, в тому числі за рахунок завищення податкового кредиту, на 320662 грн. 37 коп..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 квітня 2014 року за № 0003581502, яким ДЧП «Тест» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 594024 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 148506 грн..

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення відповідача від 16 квітня 2014 року залишено без змін.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не спростовано факт правомірного формування позивачем суми, заявленої до бюджетного відшкодування, за грудень 2013 року.

Так, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за грудень 2013 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ТОВ «Амвон-Строй».

При цьому позивачем протягом перевіреного податковим органом періоду укладено з ТОВ «Амвон-Строй» договори:

- підряду від 21 березня 2011 року № 21/01, відповідно до якого Підрядник (ТОВ «Амвон-Строй») за завданням і за плату Замовника (позивач) власними та залученими силами виконує роботи з розбирання (знесення) надземної і підвальної частини існуючої будівлі-пам'ятника із збереженням фасадної стіни, яка підлягає реабілітації з розширенням та реставрацією (т. 1 а. с. 74-78);

- генерального підряду від 16 травня 2011 року № 16-05, відповідно до якого Замовник (позивач) доручає, а Генпідрядник (ТОВ «Амвон-Строй») приймає на себе зобов'язання згідно проектно-кошторисної документації виконати роботи згідно з проектом реабілітації з розширенням та реставрацією будівлі-пам'ятника із влаштуванням мансардних приміщень та пристосуванням його під готель (т. 1 а. с. 80-85).

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772).

Згідно пунктам 3-6 розділу І названого Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті перевірки ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області зроблено висновок про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій ДЧП «Тест» з ТОВ «Амвон-Строй». В обґрунтування висновку щодо нікчемності угод, укладених із зазначеним підприємством, відповідач посилається виключно на акти перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 26 квітня 2011 року № 429/22-02/34108821 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Амвон-Строй» з питань правових відносин з ПП «Дніпрорембуд-сервіс» за період травень, червень 2011 року, та з ТОВ «Тетрабудсервіс» за серпень 2011 року», та від 20 грудня 2012 року № 2686/22-34/34108821/181-1 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Амвон-Строй» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків ПП «Омега мітал» за грудень 2011 року та їх реальності і повноти відображення у податковому обліку», в яких податковий орган зазначає про неможливість здійснення господарської діяльності у зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів тощо.

Будь-які посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених в акті фактів порушень, в складеному посадовими особами відповідача акті перевірки відсутні.

Всупереч висновкам податкового органу, витрати позивача по вказаним вище угодам безпосередньо пов'язані з його основною статутною діяльністю (діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування - т. 1 а. с. 11) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами - договорами підряду та генерального підряду, актом приймання-передачі фронту робіт, Переліком робіт провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням суб'єктів архітектури, Дозволом на виконання будівельних робіт від 23 березня 2011 року № 148, Дозволом на виконання робіт на нерухомих пам'ятках культурної спадщини від 29 березня 2011 року № 1082, податковими накладними, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, Загальним журналом робіт з будівництва об'єкту, Журналом з виконання бетонних робіт, Журналом технічного нагляду за будівництвом, актами огляду прихованих робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт (т. 1 а. с. 74-255, т. 2 а. с. 54-254, т. 3 а. с. 1-229).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як встановлено матеріалами справи, розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеними в порядку, передбаченому наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379.

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення була зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеними позивачем договорами підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, які були досліджені судом першої інстанції та яким надано оцінку в судовому рішенні.

За таких обставин суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ «Амвон-Строй» податковими накладними за вказаними вище угодами були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на фіктивність укладених позивачем з ТОВ «Амвон-Строй» правочинів з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу, встановлені статтею 203 названого Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За визначенням, наведеним в п. п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

У відповідності до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, від'ємне значення з ПДВ у сумі 6730891 грн., що відображено в податковій декларації з ПДВ за грудень 2013 року, ДЧП «Тест» сформовано в результаті проведення проектно-вишукувальних та будівельних робіт з реабілітації з розширенням та реставрацією будівлі-пам'ятки, розташованої по пров. Чайковського, 10 у м. Одесі, з влаштуванням мансардних приміщень та пристосуванням її під готель, які проводились протягом 2008-2013 років.

Сформований залишок від'ємного значення з ПДВ протягом зазначеного періоду відображався в рядку 24 відповідних податкових декларацій до листопада 2013 року включно. Правильність такого декларування підтверджено довідкою від 17 грудня 2013 року за № 688/15-2/32059762 «Про результати документальної позапланової перевірки правомірності нарахування ДЧП «Тест» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування ПДВ - залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду з 01 січня 2013 року по 31 жовтня 2013 року» (т. 1 а. с. 64-73).

Вищевказаний об'єкт нерухомості введено в експлуатацію відповідно до акту готовності об'єкта до експлуатації від 12 грудня 2013 року та сертифіката відповідності Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 24 грудня 2013 року серії ІУ № 165133581707 (т. 1 а. с. 94).

Таким чином, право на бюджетне відшкодування позивач отримав лише після введення об'єкту будівництва в експлуатацію та відображення цієї операції на балансі підприємства (по рахунку 10 «Основні засоби»), тобто в грудні 2013 року, про що, серед іншого, зазначено в акті перевірки ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області (т. 1 а. с. 18).

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

На підставі викладеного, висновок податкового органу щодо порушення позивачем встановленого строку на вирішення питання щодо відшкодування сформованої суми від'ємного значення з ПДВ є необґрунтованим.

Оскільки визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем є необґрунтованим, то і застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 16 квітня 2014 року № 0003581502 є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 17 листопада 2014 року.

Головуючий:

Судді: