Рішення

від 18.11.2014 по справі 911/4418/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. справа № 911/4418/14

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві-Ір», Київська обл., м. Ірпінь

про стягнення 36 959,44 гривень

за участю представників:

від позивача: Горбан А.В. (довіреність №1282-О від 15.04.2014)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.10.2014 Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі-ПАТ КБ «Приватбанк»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві-Ір» (далі-ТОВ «Ві-Ір»/відповідач) про стягнення 36 959,44 грн., з яких:

- 22 974,71 грн. заборгованості по сплаті кредиту (кредитного ліміту) за договором №б/н від 21.06.2013, 3 622,83 грн. пені за порушення строків сплати кредиту;

- 8 500,64 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом;

- 1 861,16 грн. заборгованості по сплаті комісії.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.10.2014 порушено провадження у справі №911/4418/14 та призначено справу до розгляду на 28.10.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.10.2014 розгляд даної справи було відкладено на 18.11.2014.

В судові засідання 28.10.2014 та 18.11.2014 представник відповідача не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.06.2013 ТОВ «Ві-Ір» (далі-клієнт) звернулось до ПАТ КБ «Приватбанк» (далі-банк) із завою про відкриття рахунку, на підставі якої ТОВ «Ві-Ір» приєдналось до «Умов та правил надання банківських послуг» (надалі-Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 21.06.2013, та взяв на себе зобов'язання виконувати його умови (далі-договір).

Відповідно до договору відповідачу в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, на його поточний рахунок №26004056204235 було встановлено кредитний ліміт.

Приписами пунктів 3.18.1.1., 3.18.1.3, 3.18.1.16, 3.18.1.12, 3.18.4.2, 3.18.1.17 Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його поповнення, сплати процентів та винагороди.

При укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системи клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом „першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі.

Для розрахунку процентів за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка, яка залежить від строку існування непогашеного залишку за кредитом.

У випадку відсутності надходжень грошових коштів на поточний рахунок клієнта, погашення відсотків, розрахованих згідно п.п. 3.18.4.1, 3.18.4.2, здійснюється за рахунок невикористаного залишку ліміту.

При перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту, з суми кожного перерахування стягується комісійна винагорода у розмірі 3% від суми перерахування.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином.

Так, на виконання умов договору відповідачу на його поточний рахунок було відкрито кредитний ліміт у розмірі 23 000,00 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення банком (позивачем) умов договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом протягом грудня 2013-серпня 2014 та сплати комісії за грудень 2013-серпень 2014 належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 27.08.2014 за ним утворилось 33 336,51 грн. сукупної заборгованості.

З метою досудового врегулювання даного спору, 20.08.2014 позивачем було надіслано відповідачу претензію №30621K5CVS02E, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості за договором та вимагав її погашення.

Посилаючись на те, що відповідач на зазначену претензію не відповів, суму заборгованості за договором не погасив, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 33 336,51 грн. сукупної заборгованості за договором, в тому числі:

- 22 974,71 грн. заборгованості по сплаті кредиту;

- 8 500,64 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом з 01.12.2013 по 27.08.2014;

- 1 861,16 грн. заборгованості по сплаті комісії за користування кредитом протягом грудня 2013-серпня 2014.

В обґрунтування розміру заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем проценти за користування кредитом та комісія за попередні періоди, тобто до грудня 2013, як і частина використаного кредиту, сплачені у повному обсязі, у той час, як решта грошових зобов'язань відповідача, які виникли після означеного періоду, залишились не виконаними.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів та/або документів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1054, ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1050, ст. 627 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктами 3.18.4.1.3, 3.18.1.12, 3.18.4.1.1, 3.18.4.1.2, 3.18.4.4 договору передбачено, що у випадку непогашення кредиту починаючи з 91 дня після дати завершення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта вважаються порушеними. При порушенні клієнтом зобов'язань він сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості та пеню в розмірі 0,1315% від суми залишку заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Для розрахунку процентів за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка, яка залежить від строку існування непогашеного залишку по кредиту.

За період користування кредитом до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го по 25-те число місяця процентна ставка складає 0% річних. При необнуленні дебетового сальдо протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, процентна ставка складає 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню.

Клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць шляхом списання винагороди із своїх рахунків. При зміні ліміту банк може вимагати винагороди від різниці між встановленим лімітом та колишнім лімітом

З огляду наведеного, використання відповідачем кредитного ліміту, відкритого в рамках договору свідчить про погодження останнім з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та, відповідно, породжує у відповідача обов'язок по поверненню використаного кредитного ліміту, процентів за його використання та сплаті комісії у повному обсязі згідно умов договору.

Пунктами 1 та 7 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач суму наданого кредиту, проценти за користування кредитом за спірний період та комісію сплатив частково, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 33 336,51 грн. сукупної заборгованості за договором, в тому числі:

- 22 974,71 грн. заборгованості по сплаті кредиту;

- 8 500,64 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом з 01.12.2013 по 27.08.2014;

- 1 861,16 грн. заборгованості по сплаті комісії за користування кредитом протягом грудня 2013-серпня 2014 підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором в частині повернення використаного кредитного ліміту, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 622,93 грн. пені, нарахованої за періоди:

з 02.12.2013 по 31.12.2013 на 22 974,71 грн. заборгованості,

з 01.02.2014 по 28.02.2014 на 22 974,71 грн. заборгованості,

з 03.03.2014 по 30.05.2014 на 22 974,71 грн. заборгованості,

з 02.06.2014 по 27.06.2014 на 22 974,71 грн. заборгованості,

з 01.07.2014 по 30.07.2014 на 22 974,71 грн. заборгованості,

з 01.08.2014 по 27.08.2014 на 22 974,71 грн. заборгованості.

Приписами статей 230, 232 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.п. 3.18.5.1, 3.18.5.4 договору у разі порушення клієнтом будь-якого обов'язку по сплаті процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3., строків повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8., 3.18.2.2.3., 3.18.2.3.4., винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5., 3.18.4.4., 3.18.4.5., 3.18.4.6. клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.18.5.1-3.18.5.3 здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Виходячи з системного аналізу зазначених пунктів договору, суд дійшов висновку, що сторони передбачили більш тривалий строк для нарахування пені за порушення виконання договірних зобов'язань ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 2 524,07 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3 622,93 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 524,07 грн.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 627, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 173, 175, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві-Ір» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, ІІІ-го Інтернаціоналу, 146, кв. 43, ідентифікаційний код 38733936) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570):

- 22 974 (двадцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 71 коп. заборгованості по сплаті кредиту, 2 524 (дві тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 07 коп. пені за порушення строків сплати кредиту;

- 1 772 (одну тисячу сімсот сімдесят дві) грн. 68 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 19.11.2014

Суддя В.А. Ярема