Постанова

від 11.11.2014 по справі 910/12253/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р. Справа№ 910/12253/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кравчик С.М. ( за довіреністю №91/2013/12/25-2 від 25.12.13р.);

від відповідача : не з'явився ;

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу"Колос-3"

на рішення Господарського суду м. Києва від 18.08 .2014р.

у справі № 910/12253/14 (суддя: Марченко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Колос-3"

про стягнення 198 212,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 175 084,44 грн. боргу, що утворився в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов угоди від 28.12.2012 року № 08-12 про реструктуризацію заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 20.07.1999 № 154-1895-3, 7 913,27 грн. пені, 8 977,08 грн. втрат від інфляції та 6 237,71 грн. 3% річних, а всього 198 212,50 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 року у справі № 910/12253/14 позовні вимоги задоволено частково: припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення з житлово-будівельного кооперативу "Колос-3" 65 500 грн. основного боргу, стягнуто з житлово-будівельного кооперативу "Колос-3" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго": 86 584 грн. 44 коп. заборгованості, 6 237 грн. 71 коп. 3 % річних; 8 977 грн. 08 коп. втрат від інфляції; 7 913 грн. 27 коп. пені. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що в частині позовних вимог було відмовлено на підставі того, що позов було подано до суду 19.06.2014 року , а зазначену суму було сплачено до подання позову 02.06.2014 року, в іншій частині стягнення 65 500 грн. які було сплачено 27.06.204, 11.07.2014 та 28.07.2014 року припинено провадження у справі, таким чином до стягнення підлягає 86 584,,44 грн. заборгованості, а також витрати від інфляції 8 977,08 грн. та 3% річних в розмірі 6 237,71 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач житлово-будівельний кооператив "Колос-3" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2014 року у справі № 910/12253/14 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 8 977,08 грн., витрат від інфляції та 7 913,27 грн. пені та просив відмовити в задоволені позовних вимог в цій частині. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не вірно розраховано розмір пені виходячи із строку в шість місяців, що передують даті подання із розрахунку що не перевищує подвійній обліковій ставці НБУ. Розрахунок інфляційних витрат зроблений без врахування дати платежу суми боргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2014 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Колос-3" та призначено розгляд справи на 23.09.2014 р.

22.09.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

23.09.2014 року колегією суддів клопотання було задоволено, розгляд справи відкладено на 21.10.2014 року.

В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.

В судове засідання 11.11.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами.

Представник позивача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.07.1999 року між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є ПАТ "Київенерго") в особі департаменту Енергозбут та ЖБК "Колос-3" укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №154-1895-3 (а.с.15).

За умовами зазначеного договору, предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених договором (пункт 1.1 Договору). Абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, визначених у додатку № 1 до договору (а.с.20), не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 договору). Абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, передбачені в додатку № 4 до договору(а.с.22) (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 договору). Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 (пункт 8.1 Договору).

За умовами додатку № 4 до договору (а.с.22) абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: вул. Жилянська, 63, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду (пункт 2 додатку № 4). Сплату за вказаними в пункті 2 додатку № 4 документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (пункт 2 додатку № 4). У випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України (підпункт 3.5 пункту 3 додатку № 4).

В подальшому, 28.12.2012 року між ПАТ "Київенерго" (кредитор) та ЖБК "Колос-3" (боржник) укладено угоду про реструктуризацію заборгованості за договором постачання теплової енергії у гарячій воді від 20.07.1999 року №08-12 (а.с.14).

Як видно з умов вищевказаної угоди боржник визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором за договором сумою 464 562,35 грн. станом на 01.12.2012, у тому числі: залишок заборгованості за теплоенергію сумою 42 377,91 грн. згідно з рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2011 № 40/46, що виникла на 01.12.2010 (підпункт 1.1 пункту 1 угоди). Заборгованість, що виникла за період з 01.12.2010 по 01.12.2012 сумою 422 184,44 грн. (підпункт 1.2 пункту 1 угоди). Боржник зобов'язується сплатити зазначену в пункті 1.2 Угоди суму протягом січня 2013 року - грудня 2013 року (термін) у порядку визначеному у таблиці пункту 2 угоди. У разі порушення строків та/або розмірів погашення заборгованості боржник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення (пункт 5 угоди). Угода є невід'ємною частиною договору (пункт 7 угоди).

У зв'язку з невиконання відповідачем умов угоди № 08-12 від 28.12.2012 року позивач змушений звернутись до суду з позовом про стягнення частини основного боргу та штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи належним чином доведено порушення відповідачем умов угоди №08-12 про реструктуризацію заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, та стягнув частину основного боргу, несплаченого позивачем на час винесення рішення з урахуванням штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01.05.2014 ЖБК "Колос-3" було здійснено часткову оплату заборгованості на загальну суму 247 100 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію за період з 01.12.2012 по 30.04.2014.

Таким чином, борг ЖБК "Колос-3" перед ПАТ "Київенерго" враховуючи часткову оплату відповідачем заборгованості становить 175 084,44 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що до винесення рішення судом першої інстанції, відповідачем було подано платіжні доручення, а саме: 31.05.2014 № 127 на суму 23 000 грн.; від 27.06.2014 № 140 на суму 20 500 грн.; від 11.07.2014 № 143 на суму 20 000 грн. та від 28.07.2014 № 146 на суму 25 000 грн., як докази часткового погашення суми основної заборгованості на загальну суму 88 500 грн. (а.с. 79-82), зазначене також підтвердив позивач, своєю довідкою про надходження коштів за спожиту від ПАТ "Київенерго" теплоенергію ЖБК "Колос-3"(а.с.76)

Отже, суд першої інстанції вірно на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України та враховуючи рекомендації п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", оскільки позов подано 19.06.2014, тому, в частині позовних вимог про стягнення 23 000 грн., які було сплачено відповідачем 02.06.2014 (до дати подання позову) відмовив, а в частині стягнення 65 500 грн.( що сплачені відповідачем 27.06.2014 року , 11.07.2014 року та 28.07.2014 року - припинив провадження у справі.

Зважаючи на викладене, оскільки відповідач не дотримувався строку погашення заборгованості визначеному відповідно до угоди № 08-12 про реструктуризацію заборгованості, судом першої інстанції правомірно було стягнуто заборгованість у сумі 86 584,44 грн. (175 084,44 грн. - 88 500 грн. ).

Щодо, стягнення з відповідача штрафних санкцій, у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає на наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша і третя статті 549 ЦК України).

Як видно з матеріалів справи за умовами п. 5 угоди № 08-12 про реструрізацію заборгованості передбачено, що у разі порушення строків та/або розмірів погашення заборгованості боржник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладений сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня , наступного за останнім днем, у який мало бути виконане , і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Перевіривши розрахунок пені суду першої інстанції колегія суддів вважає його вірним, оскільки розрахований за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року, тобто шість місяців від дня, коли грошового зобов'язання відповідача про погашення реструктуризованого боргу, відповідно до договору № 08-12 повинно бути виконано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 7 913,27 коп.

Стосовно посилання скаржника в апеляційній скарзі, на те, що судом першої інстанції не вірно було розраховано інфляційні витрати, колегія суддів вважає, необґрунтованими та безпідставними, та зазначає наступне.

Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених в Інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу у цьому періоді зменшується.

Аналогічна правова позиція викладена у листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», а також постановах Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. у справі №23/466, від 01.02.2012р. у справі №15/065-11.

В Інформаційному листі від 11.04.2005р. №01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» Вищий господарський суд висловив позицію, згідно якої господарський суд з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Отже, у разі невірно виконаного позивачем розрахунку інфляційних втрат, господарський суд не позбавлений можливості самостійно здійснити вірний перерахунок заявленої до стягнення суми та прийняти судове рішення після повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для вірного вирішення спору.

Колегія суддів, перевіривши величини індексів інфляції у 2013 та 2014 роках за даними Державної служби статистики України, яка розміщена в системі «Ліга: Закон Еліт 9.2.1, ТОВ «Інформаційно аналітичний центр» « Ліга « ТОВ «Ліга Закон», дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно розраховано розмір інфляції, та правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині та стягнуто з відповідача на користь позивача 8 977,08 грн. втрат від інфляції.

Також , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на підставі ст.625 ЦК України 3 % річних в розмірі 6 237, 71 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 18.08.2014 року у справі № 910/12253/14, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Колос-3" на рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2014 року у справі № 910/12253/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2014 року у справі № 910/12253/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/12253/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко