Рішення

від 14.11.2014 по справі 911/4218/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2014 р. Справа № 911/4218/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Є.НОТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УТК»

про стягнення 171 135,21грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача не з'явилися;

від відповідача Стефанов В.І. (дов. б/н від 16.10.2014р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Є.НОТ» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УТК» (далі - відповідач) про стягнення 171 135,21грн. заборгованості, з яких: 100 000грн. боргу за поставлений, на підставі накладної № Е1162050 від 04.10.2013р. згідно договору поставки обладнання № AGU07062013-16P від 07.06.2013р., товар, 59 027,16грн. пені та 12 108,05грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки обладнання № AGU07062013-16P від 07.06.2013р. товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2014р. порушено провадження у справі № 911/4218/14, розгляд справи призначено на 17.10.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2014р. розгляд справи відкладено на 31.10.2014р.

30.10.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи (вх. № 24177/14 від 30.10.2014р.), згідно якого останній просив призначити у справі судову технічну експертизу на вирішення якої поставити питання чи відповідає поставлена позивачем плата технічним характеристикам заявленим для плати живлення заявленим в Специфікації положення № 57 (Додаток № 1), яке прийнято судом.

30.10.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 24178/14 від 30.10.2014р.), згідно якої останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2014р. розгляд справи відкладено на 14.11.2014р.

У судовому засіданні 14.11.2014р. суд, розглянувши клопотання представника відповідача про призначення судової технічної експертизи у справі, вирішив, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України з метою роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідним для цього знаннями.

Пунктом п'ятим Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012р. передбачено, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд встановив, що позивачем суду надано документи, що підтверджують факт укладення договору та передання відповідачеві спірного товару на виконання вказаного договору, зокрема договір поставки обладнання № AGU07062013-16P від 07.06.2013р., специфікацію обладнання (а.с. 13-39) та накладну № Е1162050 від 04.10.2013р. (а.с. 63), підписану представниками обох сторін, оригінали яких оглянуті судом у судовому засіданні 17.10.2014р., а належним чином засвідчені копії яких, наявні в матеріалах справи (а.с. 23-26). Представником відповідача, суду не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, які б підтверджували факт звернення до позивача з претензією щодо поставки позивачем неналежного обладнання. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової технічної експертизи.

У судовому засіданні 14.11.2014р. представник відповідача заперечив проти задоволення позову повністю.

Позивач в судове засідання 14.11.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

07.06.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Є.НОТ» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УТК» (Покупець) укладено договір поставки обладнання № AGU07062013-16P, згідно якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити обладнання за номенклатурою, кількістю, комплектністю та цінами, що визначено у специфікаціях обладнання (додатки), які є невід'ємними частинами договору.

Згідно п.п. 2.1., 2.2. договору загальна вартість обладнання згідно з договором складається із суми вартості обладнання, вказаних в специфікаціях (додатках до договору). Оплата поставки обладнання здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем загальної вартості обладнання на поточний рахунок постачальника в строк, передбачений в специфікаціях обладнання (Додатках).

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору передача та приймання обладнання за номенклатурою, кількістю, комплектністю та зовнішнім виглядом здійснюється сторонами в місці поставки, зазначеному в пункті 3.1. договору або відповідному додатку до договору, згідно накладної за участю представників постачальника та покупця. Уповноваженим представником постачальника вважається особа, яка передає обладнання за накладною та діє на підставі належним чином оформленої довіреності. Після підписання накладної представниками обох сторін претензії щодо кількості, асортименту, комплектності та зовнішнього вигляду обладнання не розглядаються та задоволенню не підлягають.

Пунктом 9.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до закінчення календарного 2013 року, але в будь-кому випадку до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Додатком № 1 до договору поставки обладнання № AGU07062013-16P від 07.06.2013р. товару погоджено специфікацію обладнання.

Згідно п.п. 1.2., 1.3. додатку № 1 до договору покупець здійснює попередню оплату обладнання в розмірі 50 % від загальної вартості обладнання, зазначеної в специфікації протягом 15 календарних днів від дня підписання цього додатка. Другу частину платежу покупець здійснює у розмірі 50 % від загальної вартості обладнання протягом 15 банківських днів з моменту письмового повідомлення про готовність відвантажити обладнання. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний банківських рахунок постачальника.

На виконання п. 1.1. договору поставки обладнання № AGU07062013-16P від 07.06.2013р. позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на суму 3 560 491,08грн., що підтверджується накладною № Е1162050 від 04.10.2013р. на суму 3 560 491,08грн. (а.с. 42-63), підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору та довіреністю № 30 від 03.10.2013р. (а.с. 64).

17.06.2014р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № Е30 від 13.06.2014р. (а.с. 133-135), згідно якої просив останнього погасити заборгованість за договором поставки обладнання № AGU07062013-16P від 07.06.2013р., що підтверджується описом вкладення у цінний листа від 17.06.2014р. та фіскальним чеком № 0884 від 17.06.2014р. (а.с. 137). Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 1.3. додатку № 1 до договору та ст. 692 Цивільного кодексу України, виконав частково, сплативши позивачу 10.06.2013р., 26.12.2013р. та 20.01.2014р. 1 780 246грн., 780 245,08грн. та 900 000грн., всього 3 460 491,08грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 104-113), решту боргу у розмірі 100 000грн. не сплатив, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 104-113), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі накладної № Е1162050 від 04.10.2013р. згідно договору поставки обладнання № AGU07062013-16P від 07.06.2013р., товар склав 100 000грн. (3 560 491,08грн. - 3 460 491,08грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 104-113).

Предметом позову є вимоги про стягнення 100 000грн. боргу за поставлений, на підставі накладної № Е1162050 від 04.10.2013р. згідно договору поставки обладнання № AGU07062013-16P від 07.06.2013р., товар, 59 027,16грн. пені та 12 108,05грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (абзац перший п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.).

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору поставки обладнання № AGU07062013-16P від 07.06.2013р. позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на суму 3 560 491,08грн., що підтверджується накладною № Е1162050 від 04.10.2013р. на суму 3 560 491,08грн. (а.с. 42-63), підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору та довіреністю № 30 від 03.10.2013р. (а.с. 64); відповідач свій обов'язок, передбачений п. 1.3. додатку № 1 до договору та ст. 692 Цивільного кодексу України, виконав частково, сплативши позивачу 10.06.2013р., 26.12.2013р. та 20.01.2014р. 1 780 246грн., 780 245,08грн. та 900 000грн., всього 3 460 491,08грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 104-113), решту боргу у розмірі 100 000грн. не сплатив, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 104-113), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі накладної № Е1162050 від 04.10.2013р. згідно договору поставки обладнання № AGU07062013-16P від 07.06.2013р., товар склав 100 000грн. (3 560 491,08грн. - 3 460 491,08грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 104-113).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення 100 000грн. боргу за поставлений, на підставі накладної № Е1162050 від 04.10.2013р. згідно договору поставки обладнання № AGU07062013-16P від 07.06.2013р., товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Доводи представника відповідача на те, що позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання в частині поставки обладнання протягом 45 робочих днів, від дня здійснення попередньої оплати оцінюються судом критично, оскільки відповідач прийняв спірне обладнання без зауважень, а у разі допущення позивачем прострочення поставки відповідачу обладнання, останній не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення пені на підставі п. 4.2. договору.

Твердження представника відповідача про те, що позивач поставив відповідачу у складі товару плату невідповідну до замовленої специфікації не приймаються судом, оскільки відповідно до п. 6.2. договору після підписання накладної представниками обох сторін претензії щодо кількості, асортименту, комплектності та зовнішнього вигляду обладнання не розглядаються та задоволенню не підлягають.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки обладнання № AGU07062013-16P від 07.06.2013р., позивачем за період з 28.10.2013р. по 16.09.2014р. нараховано 59 027,16грн. пені, зокрема: 38 043,59грн. за період з 28.10.2013р. по 26.12.2013р. на суму боргу 1 780 245,08грн., 8 904,11грн. за період з 27.12.2013р. по 20.01.2014р. на суму боргу 1 000 000грн., 2 991,78грн. за період з 21.01.2014р. по 14.04.2014р. на суму боргу 100 000грн., 4 841,10грн. за період з 15.04.2014р. по 16.07.2014р. на суму боргу 100 000грн., 4 246,58грн. за період з 17.07.2014р. по 16.09.2014р. на суму боргу 100 000грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, передбачених пунктами 2.2. та 2.4. договору, а також відповідним додатком до договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, згідно статті 625 Цивільного кодексу України (п. 4.3. договору).

Згідно п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 12), суд обмежив період нарахування пені шістьмома місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відтак, арифметично вірний розмір пені нарахованої за період з 28.10.2013р. по 28.04.2014р. загалом становить 50 069,80грн., зокрема: 37 409,53грн. за період з 28.10.2013р. по 25.12.2013р. на суму боргу 1 780 245,08грн., 8 904,11грн. за період з 26.12.2013р. по 19.01.2014р. на суму боргу 1 000 000грн., 3 756,16грн. за період з 20.01.2014р. по 28.04.2014р. на суму боргу 100 000грн. Відтак, вимога про стягнення 59 027,16грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 50 069,80грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки обладнання № AGU07062013-16P від 07.06.2013р., позивачем за період з 28.10.2013р. по 16.09.2014р. нараховано 12 108,05грн. 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку 3 % річних (а.с. 12), арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період 28.10.2013р. по 16.09.2014р. складає 12 660,36грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 12 108,05грн. 3 % річних підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 100 000грн. боргу за поставлений, на підставі накладної № Е1162050 від 04.10.2013р. згідно договору поставки обладнання № AGU07062013-16P від 07.06.2013р., товар, 50 069,80грн. пені та 12 108,05грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УТК» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 221; ідентифікаційний код 32932691) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Є.НОТ» (03151, м. Київ, Солом'янський район, вул. Донецька, буд. 16/2; ідентифікаційний код 31921226) 100 000 (сто тисяч гривень) 00 коп. боргу за поставлений, на підставі накладної № Е1162050 від 04.10.2013р. згідно договору поставки обладнання № AGU07062013-16P від 07.06.2013р., товар, 50 069 (п'ятдесят тисяч шістдесят дев'ять гривень) 80 коп. пені, 12 108 (дванадцять тисяч сто вісім гривень) 05 коп. 3 % річних та 3 243 (три тисячі двісті сорок три гривні) 56 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 18.11.2014р.

Суддя П.В.Горбасенко