Рішення

від 13.11.2014 по справі 911/1760/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2014 р. Справа № 911/1760/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат», Київська обл., м. Біла Церква до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міт-Інвест», Київська обл., с. Лісне третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська м'ясна технологічна компанія», с. Хотів про визнання договорів недійсними, за участю представників:

позивача:Протасов С.В., довіреність №б/н від 17.02.2014 року; відповідача:Сурменко Р.Ф., довіреність №б/н від 25.03.2014 року; третьої особи:Гуля В.С., довіреність №б/н від 25.03.2014 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міт-Інвест» про визнання недійсним договору №1 від 26.08.2013 року про відступлення права вимоги та договору №2 від 27.08.2013 року про відступлення права вимоги, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міт-Інвест», посилаючись на приписи статей 203, 215 ЦК України та зокрема, на те, що договір укладений особою від імені позивача з перевищенням повноважень.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2014 року порушено провадження у справі №911/1760/14 за вказаними вимогами, розгляд справи призначено на 29.05.2014 року та зобов'язано позивача подати оригінали (для огляду) статутних документів, свідоцтва про державну реєстрацію, оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду в судовому засіданні та інше.

Окрім того, п. 4. ухвали господарського суду Київської області від 14.05.2014 року попереджено позивача про залишення позову без розгляду, в порядку п. 5 ст. 81 ГПК України, в разі неявки в судове засідання або ненадання витребуваних судом матеріалів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.06.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська м'ясна технологічна компанія».

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2014 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міт-Інвест», за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська м'ясна технологічна компанія» про визнання договорів недійсними залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 року у справі №911/1760/14 скасовано ухвалу господарського суду Київської області від 10.07.2014 року у справі №911/1760/14 та направлено справу на розгляд господарського суду Київської області.

Згідно резолюції голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 01.10.2014 року справу передано на розгляд судді господарського суду Київської області Лилаку Т.Д.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.10.2014 року призначено справу до розгляду на 09.10.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.10.2014 року розгляд справи було відкладено на 23.10.2014 року.

У судовому засіданні 23.10.2014 року оголошувалася перерва на 30.10.2014 року.

30.10.2014 року через канцелярію господарського суду Київської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» подано письмові клопотання про виклик для участі в судовому засіданні з метою отримання пояснень ОСОБА_5 та про витребування оригіналів договору №1 від 26.08.2013 року про відступлення права вимоги та договору №2 від 27.08.2013 року про відступлення права вимоги, які задоволенні судом в повному обсязі, про що зазначено в протоколі судового засідання від 30.10.2014 року.

Також 30.10.2014 року через канцелярію господарського суду Київської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» подано письмове клопотання про проведення огляду копій договору №1 від 26.08.2013 року про відступлення права вимоги, договору №2 від 27.08.2013 року про відступлення права вимоги та заяви позивача про заміну у виконавчому провадженні сторони (стягувача) її правонаступником в матеріалах справ №911/1164/13 та 24/009-11, згідно ст. 39 ГПК України.

Зазначене клопотання залишено судом без задоволення, з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.

У судовому засіданні 30.10.2014 року оголошувалася перерва на 06.11.2014 року.

06.11.2014 року через канцелярію господарського суду Київської області ОСОБА_5 подав письмові пояснення по справі.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.

Згідно ст. 78 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, начальник установи виконання покарань засвідчують справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини.

З огляду на вищенаведені норми, та те, що письмові пояснення від 06.11.2014 року підписанні ОСОБА_5, без нотаріального засвідчення справжності підпису, суд критично ставиться до наданих письмових пояснень.

06.11.2014 року через канцелярію господарського суду Київської області Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська м'ясна технологічна компанія» подало письмові пояснення по справі, та зазначило, про неможливість подати оригінали договору №1 від 26.08.2013 року про відступлення права вимоги та договору №2 від 27.08.2013 року про відступлення права вимоги та підтвердити, що договори копії, яких наявні в матеріалах справи були укладені між позивачем та відповідачем.

У судовому засіданні 06.11.2014 року оголошувалася перерва на 13.11.2014 року.

13.11.2014 року через канцелярію господарського суду Київської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та заяву про відкликання клопотання про виклик для участі в судовому засіданні з метою отримання пояснень ОСОБА_5

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 626 ЦК України).

Як вказано в позовній заяві та стверджує позивач 26.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міт-Інвест» (цесіонарій) укладено договір №1 про відступлення права вимоги за умовами якого цедент передає цесіонарію, а цесіонарій приймає право вимоги, що належить цеlенту, і виникло на підставі первинної документації та рішення господарського суду Київської області від 14 квітня 2011 року по справі №24/009 (далі - рішення суду) за позовом цедента до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» (далі - боржник) за участю особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні цедента Товариство з обмеженою відповідальністю «Велді» про стягнення заборгованості за договором поруки у розмірі 12 930 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору №1 від 26.08.2013 року про відступлення права вимоги, цесіонарій одержує право (замість цедента) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань на підставі первинних документів та рішення суду і наказу господарського суду Київської області від 18.05.2011 р. у справі №24/009-11 та постанови відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 20.02.2012 р. про відкриття виконавчого провадження, а також на підставі постанови суду віл 07.11.2013 року по справі №911/1164/13 про банкрутство ТОВ «Поліс».

Згідно п. 2.1. договору №1 від 26.08.2013 року про відступлення права вимоги, з урахуванням змін внесених додатково угодою №1 до договору про відступлення права вимоги №1 від 26.08.2013 року, ціна договору складає 493 753,55 (чотириста дев'яносто три тисячі сімсот п'ятдесят три) гривні 55 коп.

Відповідно до п. 2.2. договору №1 від 26.08.2013 року про відступлення права вимоги, з урахуванням змін внесених додатково угодою №1 до договору про відступлення права вимоги №1 від 26.08.2013 року, згідно з відступленням права вимоги за цим договором цесіонарій сплачує цеденту винагороду у розмірі 49 375,36 грн. (сорок дев'ять тисяч триста сімдесят п'ять) гривні 36 коп. шляхом безготівково перерахування на поточний рахунок цедента.

Строк сплати винагороди становить 60 місяців з моменту набрання чинності цим договором (п. 2.3. договору №1 від 26.08.2013 року про відступлення права вимоги, з урахуванням змін внесених додатково угодою №1 до договору про відступлення права вимоги №1 від 26.08.2013 року)

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 5.1. договору №1 від 26.08.2013 року про відступлення права вимоги).

Також з тверджень позивача випливає, що 27.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міт-Інвест» (цесіонарій) укладено договір №2 про відступлення права вимоги за умовами якого цедент передає цесіонарію, а цесіонарій приймає право вимоги, що належить цеденту, і виникло на підставі первинної документації та рішення господарського суду Київської області від 14 квітня 2011 року по справі №24/009 (далі - рішення суду) за позовом цедента до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» (далі - боржник) за участю особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні цедента Товариство з обмеженою відповідальністю «Велді» про стягнення заборгованості за договором поруки у розмірі 12 930 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору №2 від 27.08.2013 року про відступлення права вимоги, цесіонарій одержує право (замість цедента) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань на підставі первинних документів та рішення суду і наказу господарського суду Київської області від 18.05.2011 р. у справі №24/009-11 та постанови відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 20.02.2012 р. про відкриття виконавчого провадження, а також на підставі постанови суду віл 07.11.2013 року по справі №911/1164/13 про банкрутство ТОВ «Поліс».

Згідно п. 2.1. договору №2 від 27.08.2013 року про відступлення права вимоги, з урахуванням змін внесених додатково угодою №1 до договору про відступлення права вимоги №2 від 27.08.2013 року, ціна договору складає 493 753,55 (чотириста дев'яносто три тисячі сімсот п'ятдесят три) гривні 55 коп.

Відповідно до п. 2.2. договору №2 від 27.08.2013 року про відступлення права вимоги, з урахуванням змін внесених додатково угодою №1 до договору про відступлення права вимоги №2 від 27.08.2013 року, згідно з відступленням права вимоги за цим договором цесіонарій сплачує цеденту винагороду у розмірі 49 375,36 грн. (сорок дев'ять тисяч триста сімдесят п'ять) гривні 36 коп. шляхом безготівково перерахування на поточний рахунок цедента.

Строк сплати винагороди становить 60 місяців з моменту набрання чинності цим договором (п. 2.3. договору №2 від 27.08.2013 року про відступлення права вимоги, з урахуванням змін внесених додатково угодою №1 до договору про відступлення права вимоги №2 від 27.08.2013 року)

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 5.1. договору №2 від 27.08.2013 року про відступлення права вимоги).

Зазначені договори про відступлення права вимоги від 26.08.2013 року та 27.08.2013 року з боку позивача - ТОВ «Білоцерківський м'ясокомбінат» підписані заступником директора - ОСОБА_6, який діяв на підставі наказу №6-К від 03 грудня 2012 року та його підпис скріплений печаткою товариства.

Разом з тим, позивач заперечує дійсність оспорюваних правочинів, зазначаючи при цьому, що з боку позивача вони були укладені та підписані заступником директора ОСОБА_6 з перевищенням наданих йому повноважень і без дотримання приписів ч. 1-3 ст. 203 Цивільного кодексу України, що є підставами відповідно до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України для визнання його недійсним.

Наказом №1-К від 04.02.2013 року звільнено з посади заступника директора ТОВ «Білоцерківський м'ясокомбінат» ОСОБА_6, у зв'язку з скороченням штатної одиниці заступника директора.

Згідно наказу №2-К від 04.02.2013 року, скасовано наказ ТОВ «Білоцерківський м'ясокомбінат» №6-К від 03 грудня 2012 року та визнано таким, що втратив чинність з 04 лютого 2013 року.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 57 ГК України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Судом встановлено, що загальними зборами учасників ТОВ «Білоцерківський м'ясокомбінат», протоколом №1 від 10 травня 2012 року затверджено статут товариства (далі - статут).

Згідно п. 1.6.1. статуту учасником товариства є громадянин України ОСОБА_6, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1.

Статтею 10 ЗУ «Про господарські товариства» встановлено, що учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

Однак позивачем не надано та не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів, що встановлюють заборону установчими документами ТОВ «Білоцерківський м'ясокомбінат» на укладання ОСОБА_6 спірних договорів, у якості учасника ТОВ «Білоцерківський м'ясокомбінат».

Як зазначає позивач, згідно п. 15.15.16.статуту до виключної компетенції загальних зборів учасників належить прийняття рішення про укладення договорів сума, яких дорівнює 500 і більше тис. грн. або її еквівалент в іноземній валюті.

Враховуючи вищенаведене, позивач стверджує, що передумовою укладення договору №1 від 26.08.2013 року про відступлення права вимоги та договору №2 від 27.08.2013 року про відступлення права вимоги, є прийняття загальними зборами учасників позивача рішення відповідно до положень статуту.

Однак, як вбачається з матеріалів позовної заяви та тверджень позивача між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міт-Інвест» (цесіонарій) укладено договір №1 від 26.08.2013 року про відступлення права вимоги на суму 493 753,55 грн. та договір №2 від 27.08.2013 року про відступлення права вимоги на суму 493 753,55 грн., що не перевищує обмеження встановлене положеннями статуту ТОВ «Білоцерківський м'ясокомбінат».

Судом встановлено, що на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем до позовної заяви додані копія договору №1 від 26.08.2013 року про відступлення права вимоги та копія договору №2 від 27.08.2013 року про відступлення права вимоги укладених між позивачем та відповідачем.

Розглянувши копії документів, доданих до позовної заяви, суд зазначає, що дані копії не можуть вважатись належними та допустимими доказами по справі з огляду на наступне.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналах або в належним чином засвідченій копії.

Здійснивши огляд копій документів, доданих до позовної заяви, судом встановлено, що вони виготовлені не з оригіналів договорів, а із завірених копій.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Оскільки, відповідач заперечує факт укладення договору №1 від 26.08.2013 року про відступлення права вимоги та договору №2 від 27.08.2013 року про відступлення права вимоги, копії яких надані позивачем, а також враховуючи те, що дані копії виготовлені не з оригіналів документів, відсутності у суду можливості оглянути оригінал даних договорів, господарський суд позбавлений можливості повно та об'єктивно з'ясувати обставини справи, правомірність заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» позовних вимог.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України № 16/191 від 12.04.2010р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В розумінні зазначених правових норм позивачем не доведено суду обґрунтованість позовних вимог та не надано належних доказів, що підтверджують невідповідність спірних договорів умовам чинного законодавства, а зазначені у позові обґрунтування позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем за заявленими вимогами та їх правовими підставами не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним договору №1 від 26.08.2013 року про відступлення права вимоги та договору №2 від 27.08.2013 року про відступлення права вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в задоволенні позову, господарські витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 18.11.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак