Постанова

від 11.11.2014 по справі 910/18639/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р. Справа№ 910/18639/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Самсіна Р.І.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

за участю представників:

від апелянта: Франчук А.В. за дов. № б/н від 14.05.2014.

від позивача: Мартиненко В.В. за дов. № б/н від 10.11.2014.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Сінепс-Інвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2014.

у справі № 910/18639/14 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕ НОВО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Сінепс-Інвест"

про стягнення 74 954,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 у справі № 910/18639/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕ НОВО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Сінепс-Інвест" про стягнення 74 954,35 грн. задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача 58 000, 00 грн. основного боргу, 7 029, 91 грн. інфляційних втрат та 2 807,84 грн. 3% річних.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Сінепс-Інвест" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 у справі № 910/18639/14 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом позов задоволено частково через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Також апелянт посилається на те, що умова з якою договір № 25-10-12-3 від 25.10.2012 пов'язував виникнення у відповідача обов'язку з оплати, не настав. При цьому, апелянт вказує на те, що момент виникнення зобов'язання відповідача по оплаті послуг, наданих позивачем, пов'язаний з певною подією, а саме - отримання бюджетного фінансування зазначених послуг (робіт). Тобто з отримання оплати самим відповідачем. Проте, на даний час кошти від місцевого бюджету в якості оплати за відповідні роботи до відповідача не надійшли.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапталі Є.Ю.

На підставі ст.ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014, сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі: Шаптала Є.Ю. (головуючий), Самсін Р.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 у складі суддів: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Самсін Р.І., Скрипка І.М., прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Сінепс-Інвест" до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 11.11.2014.

В судовому засіданні 11.11.2014 представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Сінепс-Інвест" відмовити повністю.

В судовому засіданні 11.11.2014 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням поданого відзиву під час апеляційного провадження та просив рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВО Сінепс-Інвест" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕ НОВО" (підрядник) було укладено договір підряду № 25-10-12-3 (далі - договір).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання: розробити проектну документацію (Стадія "Проект") по розділу "Технологічна частина" для створення центру оброблення даних "Регіональний центр електронного урядування "Електронна столиця" (далі - центр) (надалі іменується "Роботи"). Під проектною документацією, розуміється документація, яка визначає вимоги до оснащення центру необхідним комп'ютерним обладнанням.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов Договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 58 000,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані: пеня в розмірі 7 116,60 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 7 029,91 грн. та 3% річних в сумі 2 807,84 грн.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи, а саме з п. 5.4. Договору слідує, що строк дій даного договору встановлено до 28.02.2013.

Також п. 2.1. Договору визначено, що вартість робіт за цим договором визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни на розроблення проектної документації по розділу "Технологічна частина" для створення центру оброблення даних "Регіональний центр електронного урядування "Електронна столиця" і становить 68 000,00 грн.

Згідно з п. 4.2. Договору факт приймання-передачі виконаних робіт оформлюється підписанням актів приймання-передачі виконаних проектних робіт, які підписуються уповноваженими представниками обох сторін.

28.12.2012 сторонами складено акт надання послуг № 331, яким сторони засвідчили факт, що виконавцем були виконані за Договором роботи з розробки проектної документації по розділу "Технологічна частина" для створення центру оброблення даних "Регіональний центр електронного урядування "Електронна столиця" вартістю 68 000,00 грн.

Як передбачено п. 2.2. Договору, що оплата робіт здійснюється замовником у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок підрядника згідно додатку № 1 в наступному порядку:

- 2.2.1. до початку надання робіт замовник перераховує на рахунок підрядника авансовий платіж в розмірі 90% від вартості договору, що складає 61 200,00 грн.

- 2.2.2. остаточний розрахунок по договору, що складає 6 800,00 грн. сплачується замовником по факту виконаних робіт на підставі і у відповідності до актів приймання-передачі виконаних проектних робіт, з урахуванням перерахованого авансу.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено п. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Як передбачено ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Згідно з п. 1.3. Договору замовник зобов'язується прийняти виконані роботи, визначені пунктом 1.1., та оплатити їх на умовах даного договору.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість виконаних робіт не сплатив, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно підписаного та скріпленого печатками обох сторін акту звірки взаєморозрахунків, складає 58 000,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт виконання позивачем послуг за Договором, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 58 000,00 грн.

Як визначено п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи слідує, що відповідач у визначені строки плату за виконані роботи повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання умов Договору, а саме з оплати коштів за виконані роботи, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 7 029,91 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 2 807,84 грн. - 3% річних.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Як вбачається з умов Договору, інший розмір процентів не передбачвено.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7 029,91 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 2 807,84 грн. - 3% річних підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 7 116,60 грн. пені апеляційний суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Разом з тим, згідно з п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначає ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи, а саме з Договору вбачається, що сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов договору в частині оплати виконаних робіт.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 7 116,60 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо посилань апелянта на те, що умова з якою договір № 25-10-12-3 від 25.10.2012 пов'язував виникнення у відповідача обов'язку з оплати, не настав, у зв'язку з тим, що момент виникнення зобов'язання відповідача по оплаті послуг, наданих позивачем, пов'язаний з певною подією, а саме - отримання бюджетного фінансування зазначених послуг (робіт). Апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що несплата виконаних робіт за відсутності бюджетних коштів у відповідача є необґрунтованою, оскільки на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Такої ж позиції дотримується і Верховний суд України у своїй постанові від 15.05.2012.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Сінепс-Інвест", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 у справі № 910/18639/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Сінепс-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 у справі № 910/18639/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 у справі № 910/18639/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/18639/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді Р.І. Самсін

І.М. Скрипка