Ухвала

від 18.11.2014 по справі 826/8690/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8690/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудсервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудсервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудсервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Західбудсервіс» зареєстровано як юридична особа Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією від 09 липня 2007 року №10741200000026053, ідентифікаційний код юридичної особи 32775628, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання ТОВ «Західбудсервіс» вимог податкового, валютного та іншого законодавства та складено акт перевірки від 13 березня 2014 року №777/2213/32775628.

Даним актом встановлено порушення позивачем положень п. 138.2 статті 138, пп.139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Західбудсервіс» занижено податок на прибуток в сумі 20 726, 00 грн., п. 198.6 статті 198, п.200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в наслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість в розмірі 19 739, 00 грн.

На підставі складеного акту перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2014 року: № 0005092213 , яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24 673,75 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 19 739,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 4 934,75 грн.; № 0005082213 , яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму в розмірі 25 907,50 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 20 726,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 5 181,50 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Голден Брідж».

Зокрема, між позивачем (замовник) та ТОВ «Голден Брідж» (виконавець) укладено договір з виконання робіт від 05 жовтня 2012 року №195/05-10, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується з власних матеріалів та матеріалів замовника на власний ризик та у передбачений договором строк виконати роботи обробки каменю та виготовлення виробів з каменю, а замовник зобов'язується прийняти роботи та їх оплатити.

Сплачені за такими зобов'язаннями кошти були включені позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних звітних періодів.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України - господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ТОВ «Західбудсервіс» та ТОВ «Голден Брідж» з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат за відсутності факту реальності господарських операцій.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться копії документів, складених за наслідком здійснення господарських правовідносин між ТОВ «Західбудсервіс» та ТОВ «Голден Брідж»: договору № 195/-05-10 від 05 жовтня 2012 року, кошторису, податкових накладних від 28 листопада 2012 року №1948, від 29 листопада 2012 року №1949, від 30 листопада 2012 року №1950, актів виконаних робіт від 30 листопада 2012 року №1950, від 28 листопада 2012 року №1948, від 29 листопада 2012 року №1949.

Однак, вказані документи не відповідають вимогам наведених вище норм законодавства, зокрема, з аналізу договору вбачається, що місцем виконання робіт визначено м. Київ, проте, у договорі має чітко бути визначена адреса, де мають проводитись будівельні роботи, однак, в договорі не вказано за якою саме адресою проводились будівельні роботи.

Крім цього, позивачем не було надано належно завірених печатками банку виписок по рахунку або платіжних доручень, які б підтверджували дійсність розрахунку між сторонами.

Слід зазначити, що основною діяльністю TOB «Голден Брідж» є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, а також, як неосновною виступає підготовчі роботи на будівельному майданчику, що, як вірно зазначив суд першої інстанції, не має відношення до робіт по обробці каменю.

Також, відповідачем встановлено, що на підприємстві спірного контрагента відсутні основні засоби, транспорт, співробітники та взагалі будь-які можливості проведення фінансово-господарських операцій із своїми контрагентами. Скаржник в своїй апеляційній скарзі також не спростовує доводи суду першої інстанції з цього приводу.

Враховуючи відсутність належних первинних документів, які б фактично підтверджували здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Голден Брідж», суд приходить до висновку про правомірність висновків відповідача щодо безпідставності формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Голден Брідж».

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про недоведеність з боку позивача реальності господарських операцій, здійснених між ним та ТОВ «Голден Брідж» на підставі договору з виконання робіт №195/05-10 від 05 жовтня 2012 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже суд першої інстанції при винесенні постанови було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудсервіс" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.