Ухвала

від 19.11.2014 по справі 810/5012/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5012/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

19 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівКлючковича В.Ю., Собківа Я.М., При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Миронівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Миронівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до Відкритого акціонерного товариства «Кристал-М» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином,-

ВСТАНОВИВ:

Миронівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Кристал-М», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергохолдинг», з урахуванням заяви від 15.12.2010 про уточнення позовних вимог, про стягнення з ВАТ «Кристал-М» на користь держави грошових коштів у розмірі 2379125,28 грн. та стягнення з ТОВ «Енергохолдинг» на користь ВАТ «Кристал-М», одержаного за договором від 19.08.2004 № 14-09-04, а саме 2379125,28 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.12.2010, яка залишена без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011, провадження в даній адміністративній справі закрито.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.07.2014 ухвали Господарського суду Київської області від 15.12.2010 та Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 скасовані, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2014 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року провадження в адміністративній справі № 810/5012/14 у частині стягнення з ТОВ «Енергохолдинг» на користь ВАТ «Кристал-М», одержаного за договором від 19.08.2004 №14-09-04, а саме, 2379125,28 грн. закрито.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 07.08.2007 по 10.08.2007 на підставі пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадовими особами Миронівської ОДПІ проведено документальну перевірку ВАТ «Кристал-М» з питань взаємовідносин з ТОВ «Енергохолдинг» за період з 01.09.2004 по 31.11.2004.

За результатами перевірки складений акт від 13.08.2007 № 241/23-1/13729903 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем вимог пункту 7, підпункту 12.2 пункту 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 396520,00 грн., у тому числі за вересень 2004 року на суму 70297,08 грн., за жовтень 2004 року на суму 166763,96 грн. та за листопад 2004 року на суму 159459,84 грн., оскільки, на думку податкового органу, ТОВ «Енергохолдинг» природній газ ВАТ «Кристал-М» фактично не поставляло, а оформленні первинні документи не мають юридичної сили, оскільки складені формально за відсутності факту здійснення господарської операції.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання природного газу у ТОВ «Енергохолдинг», що ґрунтується на рішенні Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17.04.2007 у справі № 2-а-22/2007 про визнання недійсними з моменту державної реєстрації статуту та свідоцтва про державну реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Енергохолдинг». Крім цього, у межах даного провадження судом встановлено, що засновник ТОВ «Енергохолдинг» ОСОБА_5 підписав у присутності нотаріуса статут та інші документи про реєстрацію товариства з метою отримання винагороди від незнайомих осіб. Після підписання реєстраційних документів до подальшої діяльності товариства жодного відношення не мав, ніякого майна, грошових внесків у статутний фонд не вносив, жодних цивільно-правових угод від імені товариства не підписував.

У зв'язку із цим, позивач звернувся із позовом про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Предметом договору, який був укладений між ВАТ «Кристал-М» та ТОВ «Енергохолдинг» є поставка природного газу.

Проте, жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про постачання ТОВ «Енергохолдинг» на користь ВАТ «Кристал-М» природного газу суду не надано.

Колегія суддів не приймає до уваги акти прийому-передачі природного газу, як доказ постачання ТОВ «Енергохолдинг» на користь ВАТ «Кристал-М» природного газу, оскільки вказані акти не містять підписів представника газотранспортної або газобутової організації, як то передбачено підпунктом 3.1.2 договору від 19.08.2004 № 14-09-04.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що акти прийому-передачі природного газу не відповідають загальним вимогам до первинного документа, зазначених у статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки вони не містять даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, зокрема, прізвищ, імен, по батькові та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Як вбачається із змісту податкових накладних, виписаних ТОВ «Енергохолдинг» на користь ВАТ «Кристал-М» їх підписано громадянином ОСОБА_5

Разом з цим, в матеріалах справи наявні пояснення засновника та директора ТОВ «Енергохолдинг» ОСОБА_5, у яких він зазначив, що зареєстрував підприємство на прохання незнайомої особи за винагороду без мети здійснення господарської діяльності. Також зазначив, що за час його перебування на посаді директора ТОВ «Енергохолдинг» не підписував жодної податкової накладної, жодного договору чи угоди, жодного акта приймання-передачі будь-яких матеріальних цінностей й векселів.

Крім цього, в матеріалах справи наявна постанова Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17.04.2007 у справі № 2-а-22/2007, відповідно до якої установчі документи, а саме, статут ТОВ «Енергохолдинг» та свідоцтво про державну реєстрацію платника податку на додану вартість визнано недійсними з дати державної реєстрації (25.09.2003) та з дати реєстрації платником податку на додану вартість (29.09.2003), відповідно.

Зважаючи на всі фактичні обставини справи у їх сукупності; за відсутності дійсного економічного змісту в договорі, укладеного між ВАТ «Кристал-М» та ТОВ «Енергохолдинг» про поставку природного газу; враховуючи те, що такий договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; внаслідок укладення вказаного договору відповідач отримав очевидну податкову вигоду у вигляді формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає, що такий договір суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, оскільки інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами господарювання податків випливає з обов'язку кожного сплачувати такі податки.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, датою оформлення податкових накладних є 30.09.2004, 31.10.2004 та 25.11.2004, а позов пред'явлено до суду лише 16.11.2007. Тобто через 3 роки після виконання правочину.

Згідно із частиною першою статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосубґєктності), може бути, на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

У частині першій статті 208 Господарського кодексу України визначені спеціальні правові наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинене з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то, за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами, в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін, усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.

Водночас, Господарський кодекс України містить положення, відповідно до яких господарське зобов'язання може бути визнано недійсним на вимогу однієї зі сторін, якщо таке зобов'язання завідомо суперечить інтересам держави або суспільства. Крім того, Господарський кодекс України передбачає також і спеціальні наслідки недійсності такого господарського зобов'язання.

Так, за вчинення таких правочинів застосовуються конфіскаційні санкції, передбачені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України.

Правова позиція Судової палати Верховного Суду України щодо співвідношення між нормами Цивільного і Господарського кодексів України, які регулюють визнання недійсними правочинів, неодноразово висловлювалася в рішеннях по деяких справах, зокрема, в постанові від 25.09.2007 у справі за позовом Державної податкової адміністрації у Волинській області до Відкритого акціонерного товариства "Луцький автомобільний завод", Приватного підприємства "Стар-Трейд".

Водночас, слід враховувати те, що передбачені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України наслідки, відповідно до статті 238 та 239 Господарського кодексу України, є різновидом адміністративно-господарських санкцій, а тому вони можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Правова позиція Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України з цього приводу сформульована, зокрема, в постанові від 25.09.2007 у справі за позовом Державної податкової адміністрації у Волинській області до Відкритого акціонерного товариства "Луцький автомобільний завод", Приватного підприємства "Стар- Трейд" про визнання угод недійсними. Як зазначено у вказаній постанові, за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка висловлена у постанові від 09.02.2010 по адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова до Приватної фірми "Росток" та Приватної виробничо-комерційної фірми "Дімон і Ко" про визнання недійсними господарських зобов'язань та стягнення в доход держави всього одержаного, санкції, передбачені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності. А відтак, вони не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частини першій статті 238 Господарського кодексу України. Тому, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України, а саме протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Початком перебігу таких строків є дата виконання правочину.

Колегія суддів звертає увагу звертає увагу на те, що відповідно до положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Однак, як вказувалось вище, датою оформлення податкових накладних є 30.09.2004, 31.10.2004 та 25.11.2004, а позов пред'явлено до суду лише 16.11.2007, тобто через 3 роки після виконання правочину. Це означає, що за будь-яких обставин строки, що передбачені статтею 250 Господарського кодексу України для застосування адміністративно-господарських санкцій та які підлягають застосуванню до даних правовідносин, як то зазначено у постановах Верховного Суду України, також сплинули.

А відтак, вимоги податкового органу про стягнення коштів, у даному випадку, задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.