Рішення

від 12.11.2014 по справі 916/3859/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2014 р.Справа № 916/3859/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Депс Україна"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомбуд"

про стягнення 140 133,01 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Єфімов Б.В. - довіреність від 12.06.2014 року;

від відповідача: Пурдік В.В. - довіреність № 08/01-1 від 08.01.2014 року;

Яковлєва Н.М. - довіреність від 11.11.2014р.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Депс Україна" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомбуд", в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 100 160,13 грн., пеню у розмірі 13 903,69 грн., 3 % річних в розмірі 10 429,95 грн., інфляційні втрати у сумі 15 639,24 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ним на підставі видаткової накладної №ОД-рск-11/12-0073 було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Телекомбуд" продукцію на загальну суму 360 160,13 грн.

Разом з тим, відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково на суму 260 000 грн., несплаченою залишилась суму у розмірі 100 160,13 грн.

Приймаючи до уваги наявність вказаної заборгованості, позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 22.09.2014р. було порушено провадження у справі №916/3859/14 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

22.10.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Телекомбуд" подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.42-45), в якому останній просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що видаткова накладна від 21.12.2011р. №ОД-рск-11/12-0073 не відповідає вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки графа "отримав" містить підпис, який не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

При цьому, у своєму відзиві на позовну заяву відповідач акцентує увагу суду на тому, що підпис особи, відповідальної за отримання товару, не відповідає підпису на іншій накладній від 23.12.2011р. №ОД-рск-11/12-0014, а крім того накладна не містить печатки ТОВ "Телекомбуд".

Зазначене, на думку відповідача, свідчить про те, що накладна зі сторони ТОВ "Телекомбуд" підписана особою, не уповноваженою відповідачем на здійснення господарських операцій, а отже такий документ не можна вважати належним та допустимим доказом, який підтверджує виконання позивачем своїх зобов'язань та наявності заборгованості відповідача.

При цьому, відповідач зазначає, що ТОВ "Телекомбуд" дійсно здійснювало закупівлю кабелю у позивача, однак після сплати коштів на поточний рахунок постачальника. У підтвердження цього ТОВ "Депс Україна" було видано податкову накладну на суму 100 000 грн. Жодних інших податкових накладних на адресу відповідача не надходило, в тому числі на суму 260 160,13 грн.

03.11.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Депс Україна" до суду було подано письмові пояснення (а.с.56) з додатком документів, а саме: податкової декларації за грудень 2011р. та копії реєстру виданих на отримання податкових накладних за грудень 2011р.

06.11.2014р. до суду від ТОВ "Телекомбуд" надійшло клопотання про витребування у позивача оригіналів для огляду у суді та завірених належним чином копії декларації по ПДВ з додатком 5 та реєстру податкових накладних, який ведеться ТОВ "Депс Україна", за грудень 2011р. (а.с.151-152).

У судовому засіданні 12.11.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов. Крім того, представник позивача також пояснив суду, що у розшифровці податкових зобов'язань та податкових кредитів в розрізі контрагентів (Д5) суми 100 000 грн. та 260 160,13 грн. внесені в категорію "інші", оскільки на момент поставки товару відповідач не був платником податку на додану вартість.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Крім того, представники відповідача також наголосили на тому, що відповідач на момент поставки товару у сумі 100 000 грн. був платником податку на додану вартість, у підтвердження чого надали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Також представники позивача пояснили суду, що часткові проплати на підставі рахунку №ОД-счт-11/12-0073 від 19.12.2011р., оригінал якого була надано суду для огляду, були здійснені відповідачем в якості плати за інші поставки товару.

При цьому, у судовому засіданні 12.11.2014р. клопотання відповідача про витребування доказів не розглядалось з огляду на його недоцільність, оскільки докази, які просив витребувати відповідач, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Аналогічні положення містить також і частина 2 статті 180 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2011р. ТОВ "Депс Україна" на підставі рахунку №ОД-счт-11/12-0073 від 19.12.2011р. (оригінал якого судом було оглянуто у судовому засіданні 12.11.2014р.) було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Телекомбуд" кабель LT096-SM-04 1m у кількості 18 124 метра, вартістю 16,56 грн. за 1 метр, на загальну суму 360 160,13 грн., що підтверджується видатковою накладною №ОД-рск-11/12-0073 від 21.12.2011р. (а.с.10).

При цьому, у п.1.1. накладної сторони погодили, що між покупцем і постачальником укладено договір поставки шляхом підтвердження приймання до виконання замовлення покупця.

Відповідно до п.1.4. накладної покупець згоден з асортиментом, кількістю та ціною товару, викладеними у видатковій накладній.

Згідно п. 1.5. накладної якщо товар переданий покупцеві без попередньої оплати, покупець зобов'язаний оплатити отриманий товар не пізніше п'яти банківських днів з моменту отримання товару.

Таким чином, оцінюючи характер відносин між сторонами, суд доходить висновку, що сторони в момент вчинення правочину дотримали всіх необхідних вимог чинного законодавства України та дійшли згоди щодо всіх істотних умов, що характерні для договорів поставки, а саме: сторони домовилися щодо предмету договору, ціни, кількості товару, строків поставки товару та порядку його оплати, своїх обов'язків, відповідальності сторін, що свідчить про укладання між сторонами договір поставки.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав у повному обсязі, поставивши відповідачу на підставі рахунку №ОД-счт-11/12-0073 від 19.12.2011р. товар на загальну суму 360 160,13 грн.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за договором поставки щодо оплати товару виконав лише частково, сплативши 260 000 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача (а.с.14-28), а також платіжними дорученням, які у судовому засіданні 12.11.2014р. були надані відповідачем суду для огляду. Таким чином, несплаченою залишилась сума у розмірі 100 160,13 грн.

Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідачем, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надано.

Враховуючи, що факт поставки товару підтверджується матеріалами справи, а часткова сплата товару була здійснена відповідачем на підставі рахунку №ОД-счт-11/12-0073, і на вказаний рахунок є посилання у видатковій накладній №ОД-рск-11/12-0073, а також у завіреній печаткою відповідача довіреності (а.с.11), яка видана на отримання кількості товару, що відповідає кількості, зазначеній у видатковій накладній (18 124 м), суд доходить висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 100 160,13 грн.

При цьому, твердження відповідача стосовно того, що часткові проплати були здійснені ТОВ "Телекомбуд" в якості плати за інші поставки товару, не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідачем у підтвердження вказаного не надано суду жодних доказів.

Також не можна визнати обґрунтованими належними та допустимими доказами в порядку ст.ст.33, 34 ГПК України заперечення відповідача щодо невідповідності підпису особи, яка отримала товар, натомість, відповідні клопотання, зокрема, про призначення експертизи, ТОВ "Телекомбуд" не заявлялися.

Заперечення відповідача стосовно того, що на момент поставки товару ТОВ "Телекомбуд" не було платником податку на додану вартість спростовуються наданим відповідачем свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №200026811, відповідно до якого датою початку дії вказаного свідоцтва є 22.02.2012р. (а.с.163).

Крім того, суд також зазначає, що згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Згідно з п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Отже факт здійснення сторонами господарських операцій повинен підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами, яким, зокрема, являються видаткові накладні.

Натомість, відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податковими накладними є податкові документи, які одночасно відображаються у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Так, податкові накладні складаються в односторонньому порядку та не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

До того ж, суд наголошує, що податкові зобов'язання сторін взагалі не є предметом безпосереднього дослідження при розгляді даної справи.

Аналізуючи вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені в розмірі 13 903,69 грн. та 3 % річних в розмірі 10 429,95 грн., інфляційних втрат у розмірі 15 639,24 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.1.5. накладної у випадку прострочення оплати товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення оплати.

Так, судом при перевірці розрахунку пені (а.с.3), за допомогою системи „Ліга-Закон", за даними, вказаними позивачем щодо періоду нарахування, було зроблено власний розрахунок пені, згідно з яким її розмір становить 13 881,06 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 260160.13 29.12.2011 - 07.02.2012 41 7.7500 % 0.042 %* 4529.64 160160.13 08.02.2012 - 22.03.2012 44 7.7500 % 0.042 %* 2984.40 160160.13 23.03.2012 - 27.06.2012 97 7.5000 % 0.041 %* 6367.02

При цьому, суд зазначає, що відповідачем ні у відзиві, ні у судових засіданнях, під час яких здійснювалася технічна фіксація, не заявлялися клопотання в порядку ст.267 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці розрахунку інфляційних нарахувань (а.с.4-5), судом, за допомогою системи „Ліга-Закон", за даними, вказаними позивачем щодо періоду нарахування, також було зроблено власний розрахунок інфляційних, згідно з яким їх розмір становить 13 364,74 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 29.12.2011 - 07.02.2012 260160.13 1.002 520.32 260680.45 08.02.2012 - 27.12.2012 160160.13 0.996 -643.35 159516.78 28.12.2012 - 29.07.2013 110160.13 1.001 109.83 110269.96 30.07.2013 - 18.08.2014 100160.13 1.134 13377.94 113538.07

Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.5-6), суд вважає його вірним, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Депс Україна", витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомбуд" (67560, Одеська область, Комінтернівський район, с. Іллічівка, вул. Шкільна, буд. 3, код ЄДРПОУ 26343602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Депс Україна" (03040, м. Київ, вул. Андрія Бубнова, 18, код ЄДРПОУ 37480267) основний борг у сумі 100 160 /сто тисяч сто шістдесят/ грн. 13 коп., пеню у сумі 13 881 /тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят одна/ грн. 06 коп., 3% річних у сумі 10 429 /десять тисяч чотириста двадцять дев'ять/ грн. 95 коп., інфляційні втрати у сумі 13 364 /тринадцять тисяч триста шістдесят чотири/ грн. 74 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2 756 /дві тисячі сімсот п'ятдесят шість/ грн. 72 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.11.2014 р.

Суддя Ю.М. Щавинська