Постанова

від 16.12.2014 по справі 916/3859/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р.Справа № 916/3859/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Савицького Я.Ф., Ліпчанської Н.В.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням голови суду № 3027 від 01.12.2014р.)

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від відповідача - Яковлева Н.М., за довіреністю № б/н від 11.11.2014р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомбуд»

на рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2014р.

по справі № 916/3859/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Депс Україна»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомбуд»

про стягнення 140 133,01 грн.

Відповідно до ст.ст.4 4 , 81 1 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Депс Україна» звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомбуд», в якому просило суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 100 160,13 грн., пеню у розмірі 13 903,69 грн., 3 % річних в розмірі 10 429,95 грн., інфляційні втрати у сумі 15 639,24 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

У позовній заяві сторона посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати вартості продукції поставленої позивачем на підставі видаткової накладної.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.11.2014р. (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомбуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Депс Україна» основний борг у сумі 100 160,13 грн., пеню у сумі 13 881,06 грн., 3% річних у сумі 10 429,95 грн., інфляційні втрати у сумі 13 364,74 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2 756,72 грн. В решті позову відмовлено.

Мотивуючи рішення в частині задоволення вимог щодо стягнення основного боргу місцевий господарський суд послався на норми статей 11, 525, 526, 626, 638 Цивільного Кодексу України та статей 175, 180, 193, 265 Господарського Кодексу України і дійшов до висновку, що вимоги про стягнення заборгованості є правомірними.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені та інфляційних втрат посилаюсь на власні розрахунки штрафних санкцій. Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив їх арифметичну вірність, тому в цій частині задовольнив вимоги у повному обсязі.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Телекомбуд» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області по даній справі та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги сторона посилається на те, що видаткова накладна від 21.12.2011р. №ОД-рск-11/12-0073 за якою був поставлений та отриманий товар не відповідає вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки графа "отримав" не містить печатки ТОВ «Телекомбуд».

Крім того, апелянт у скарзі наполягає на тому, що в матеріалах справи відсутні докази які би підтверджували наявність здійснення сторонами господарської операції.

Більш детальніше доводи вказані у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу сторона просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивача у судове засідання не з'явився, не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника не направив.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки повноважного представника позивача суду не відомі.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Депс Україна» на підставі рахунку №ОД-счт-11/12-0073 від 19.12.2011р. було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Телекомбуд» кабель LT096-SM-04 1m у кількості 18 124 метра, вартістю 16,56 грн. за 1 метр, на загальну суму 360 160,13 грн., що підтверджується видатковою накладною №ОД-рск-11/12-0073 від 21.12.2011р. (а.с.10).

При цьому, у п.1.1. накладної сторони погодили, що між покупцем і постачальником укладено договір поставки шляхом підтвердження приймання до виконання замовлення покупця.

Відповідно до п.1.4. накладної покупець згоден з асортиментом, кількістю та ціною товару, викладеними у видатковій накладній.

Згідно п. 1.5. накладної якщо товар переданий покупцеві без попередньої оплати, покупець зобов'язаний оплатити отриманий товар не пізніше п'яти банківських днів з моменту отримання товару.

Таким чином, оцінюючи характер відносин між сторонами, суд доходить висновку, що сторони в момент вчинення правочину дотримали всіх необхідних вимог чинного законодавства України та дійшли згоди щодо всіх істотних умов, що характерні для договорів поставки, а саме: сторони домовилися щодо предмету договору, ціни, кількості товару, строків поставки товару та порядку його оплати, своїх обов'язків, відповідальності сторін, що свідчить про укладання між сторонами договір поставки.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а останній зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися своєчасно, належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково не розрахувався за поставлений товар, здійснивши оплату в сумі 260 000 грн., про що свідчить виписки по рахунку позивача. (а.с.14-28)

Таким чином, несплаченою залишилась сума у розмірі 100 160,13 грн.

Часткова оплата товару за вказаною накладною свідчить про те, що відповідач не має претензій до позивача щодо поставленого товару, та визнав свою заборгованість перед позивачем, а відтак - вчинив дії, що свідчать про прийняття правочину до виконання.

При цьому, доводи апелянта стосовно того, що часткові проплати були здійснені ТОВ "Телекомбуд" в якості плати за інші поставки товару, судова колегія не приймає до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів у підтвердження вказаного, тобто, судова колегія дійшла висновку, що згадані платежі здійснювались саме на погашення боргу за видатковою накладною №ОД-рск-11/12-0073 від 21.12.2011р.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що факт здійснення господарської операції фіксують первинні документи.

Згідно п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (далі Положення) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені в момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаним особисто, а підпис може бути скріплено печаткою (п.2.4, 2.5 Положення).

Первинними документами є видаткова накладна та довіреність на одержання матеріальних цінностей.

Аналізуючи матеріали справи судова колегія встановила, що часткова сплата товару була здійснена відповідачем на підставі рахунку № ОД-счт-11/12-0073, і на вказаний рахунок є посилання у видатковій накладній № ОД-рск-11/12-0073, а також у завіреній печаткою відповідача довіреності (а.с.11), яка видана на отримання кількості товару, що відповідає кількості, зазначеній у видатковій накладній (18 124 м).

Відсутність печатки у видатковій накладній не є доказом неотримання відповідачем товару, а свідчить лише про недотримання учасниками даних правовідносин вимог законодавства, яким врегульовано порядок здійснення бухгалтерського обліку.

Оскільки відповідач свої зобов'язання оплаті товару по видатковій накладній не виконав, за поставлений товар у повному обсязі не розрахувався, борг відповідача складає 100 160,13 грн., а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Депс Україна» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомбуд» основного боргу є правомірними та обґрунтованими.

Згідно із ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

За п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (пені), а відповідно до вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.1.5. накладної у випадку прострочення оплати товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені здійснений судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо правильності нарахування суми.

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунок інфляційних витрат зроблений судом першої інстанції як обґрунтований та такий, що здійснений згідно з вимогами діючого законодавства. Таким чином, за вказаним розрахунком з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 13 364,74 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Ліга-Закон" перевірила розрахунок нарахованих відповідачу 3 % річних та встановила, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 10 429,95 грн.

Враховуючи наведені правові положення та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду Одеської області, що заперечення відповідача є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, судова колегія зазначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів в підтвердження своїх заперечень стосовно рішення суду.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення - залишити без змін.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомбуд» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2014р. по справі № 916/3859/14- залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 18.12.2014р.

Головуючий суддя В.А.Лисенко

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя Н.В. Ліпчанська