Постанова

від 29.05.2009 по справі 2/159

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/159

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                             ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "29" травня 2009 р.                            м.Чернівці                                       Справа № 2/159

Суддя господарського суду Чернівецької області Скрипничук Iван Васильович при секретарі Добровольській А.Я., розглядаючи справу

за позовом Дочірнього підприємства "Парус - Буковина" "Спільного українсько-російського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Парус - Україна"

до Державної податкової інспекції в м.Чернівці

про визнання нечинним рішеннь суб"єкта владних повноважень

за участю представників:

позивача: не з"явився

відповідача: Маниліч Л.І., довіреність № 7743/10-012 від 03.04.2008

прокурора

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє  підприємство  “Парус-Буковина” Спільного українсько-російського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю  “Парус-Україна” м.Чернівці  звернулось  з позовом до Державної податкової  інспекції у м. Чернівці  про визнання  нечинними  податкового повідомлення-рішення № 000128231/0 від 16.05.2008 року про нарахування та сплату податкового зобов'язання в розмірі 4604,00грн. та податкового повідомлення-рішення  № 000129231/0  від 16.05.2008 року  про нарахування та сплату  податкового  зобов'язання  в розмірі  42859,50грн.

Позовні  вимоги обгрунтовуються  тим, що ДП  “Парус-Буковини”  належним  чином і в повному  обсязі  здійснювало сплату  податків  за період  перевірки та повністю дотримувалось вимог Закону України “Про  оподаткування  прибутку  підприємств (пп. 4.2.1. п. 4.2 ст. 4, пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5),  Закону України  “Про  податок  на додану  вартість  (пп. 7.2.4, п.7.2, ст.7, пп. 7.4.5, п.7.4, ст. 7).

На момент здійснення  господарських  операцій  з  ТзОВ  “Конвинор” з 01.10.05р. по 31.03.06р. бути  враховані надані копії чинного на той час  свідоцтва  про  державну  реєстрацію  юридичної  особи  та свідоцтва  платника  податку  на додану  вартість. А тому, неврахування  податковим  органом   вказаного  свідоцтва при  поданні  податкової звітності за період з 01.02.05р. по 31.03.06р. було прямим порушенням податкового законодавства.

Відповідач заперечує вимоги позивача, посилаючись на те, що  оскаржувані  повідомлення-рішення,  прийняті за результатами  перевірки,  є обгрунтованими і такими, що відповідають вимогам податкового законодавства.

Ухвалою суду  від 24.06.2008 року  зупинено провадження  у справі, за клопотанням  відповідача, до отримання додаткових доказів, а саме,  рішення Голосіївського районного суду м. Києва належним чином завіреного.

Ухвалою суду від 01.04.2009 року  поновлено  провадження  у справі у зв'язку з отриманням копії рішення Голосіївського районного суду м. Києва  від 11.07.2006р. по справі № 2677/6 та  призначено  судове засідання  на  05.05.2009 року.

Проте,  до початку  судового  засідання  від  представника  позивача  надійшло клопотання (вх. № 3694 від 05.05.2009р.) про відкладення  розгляду  справи у зв'язку із його  зайнятістю  в іншому  судовому  процесі.

Ухвалою суду 05.05.09р.  розгляд  справи призначено  на  27.05.09р.

27.05.09р. у засіданні суду за участю представників сторін оголошено  перерву  до 29.05.09р.

Дослідивши  матеріали справи, заслухавши  пояснення  представників  сторін, оцінивши  докази, суд  встановив.

На  підставі  направлення  від 11.04.2008 року за № 015700, виданого ДПІ  у м. Чернівці, в період з 11.04.2008р. по 24.04.2008р. проведена  планова виїзна  документальна перевірка  фінансово-господарської  діяльності  ДП “Парус-Буковина”.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 1748/23-1/30208573  від 06.05.2008р. та прийнято податкове  повідомлення-рішення № 000128231/0  від 16.05.2008р.  про нарахування та сплату  податкового  зобов'язання в розмірі 46049,00грн. і податкове повідомлення-рішення № 000129231/0  від 16.05.2008 року  про  нарахування  та сплату  податкового  зобов'язання  в розмірі  42859,50грн.

Як було повідомлено позивачу  працівниками  ДПІ  під час  здійснення перевірки, починаючи з 21 липня 2006 року, рішенням  Голосіївського  районного суду міста Києва  державна реєстрація, статут та свідоцтво  платника  податку  на додану  вартість ТзОВ  “Конвинор” (код ЄДРПОУ – 32848300)  були  визнані  недійсними. Вказане товариство було стороною по угодах  з  ДП  “ Парус-Буковина”  про надання послуг у період з 01.10.2005р. по 21.03.2006 р.

Представники відповідача, здійснюючи перевірку, дійшли  висновку, що  витрати ДП “Парус-Буковина”, пов'язані з придбанням  послуг  ТзОВ  “Конвинор”, які  були включені до складу валових  витрат за 4-й квартал 2005 року та 1-й квартал 2006 року,  мали  бути  відкориговані. Нездійснення цього є, на думку представників відповідача, порушення норм чинного законодавства, у зв'язку з чим на позивача  покладено  обов'язок  сплати  грошової суми  у розмірі 88908,50грн.

Суд вважає податкове повідомлення-рішення  № 000128231/0  від 16.05.2008р. про нарахування  та сплату  податкового зобов'язання  у розмірі 46049,00грн. і податкове повідомлення-рішення № 000129231/0 від 16.05.2008 року  про  нарахування  та сплату  податкового зобов'язання  у розмірі 42859,50грн.  такими, що суперечать  вимогам чинного законодавства та підлягають  скасуванню з наступних  підстав.

Рішенням  Голосіївського  районного  суду м. Києва  від 11 липня 2006 року  державна  реєстрація  ТзОВ “Конвинор” та статут  визнано  недійсними з 23 березня 2004 року, а свідоцтво платника  ПДВ  визнано  недійсним з 22  квітня 2004 року.

Вказане рішення  набрало  законної  сили  24.07.06р.

Враховуючи факти, встановлені судовим рішенням, на яке  посилається  відповідач, з 23.03.2004 року  товариство “Конвинор” було  зареєстровано і набуло цивільного права та дієздатності, виступаючи  самостійним  суб'єктом  в господарських  правовідносинах.

На момент виникнення та виконання господарських зобов'язань, встановлених  відповідними угодами з  ДП “Парус-Буковина”,  вказане товариство було  зареєстроване як господарюючий суб'єкт і інформація про нього була внесена в єдиний  державний реєстр  підприємств та організацій  України, що також підтверджується інформаційною довідкою ДПІ у  Голосіївському районі м. Києва  від 31.05.08р. № 8200/7/230910.

На момент ухвалення  рішення  Голосіївським  районним судом міста Києва  зобов'язання  між  ТзОВ “Конвинор” та ДП  “Парус-Буковина” було  припинено внаслідок їх повного виконання і з 01.04.2006р. будь-які господарські  відносини з ТзОВ “Конвинор”  у позивача  відсутні.

Визнання недійсними  установчих  документів юридичної особи  та подальше  анулювання  свідоцтва  платника  податку  на  додану  вартість ТзОВ  “Конвинор” саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту  державної реєстрації такої особи і до моменту визнання  недійсною  державної   реєстрації.

Не спростовуються  доводи, що на момент  здійснення  господарських  операцій  продавець (ТзОВ “Конвинор”)  був в Єдиному  державному  реєстрі, а також  мав свідоцтво про реєстрацію  платника  податку  на додану вартість.

За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність  відомостей  про них, включених  до Єдиного державного  реєстру  за умови  необхідності покупця  щодо   такої.

Відповідно  до частин 1 і 2  статті  18  Закону  України  “Про  державну  реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” встановлено, що якщо  відомості, які  підлягають  внесенню до Єдиного  державного  реєстру, були  внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою доти, доки  до них не буде  внесено  відповідних  змін.

Якщо відомості Єдиного державного  реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя  особа  може  посилатися на них  у спорі як  на достовірні.

Третя  особа  не може  посилатись на них у спорі у разі, якщо  знала  або  могла  знати, що такі  відомості  є  недостовірними.

Таким чином, як випливає з  вищенаведеного,  саме по собі  визнання  недійсним статуту  та  установчого  договору ТзОВ “ Конвитор” та визнання недійсним його свідоцтва  платника  податку  на додану вартість, згідно рішення  Голосіївського  районного  суду, яке  набрало  законної сили з 24.07.06р., не  впливає на  включення  позивачем  до складу валових витрат за 4-й квартал 2005 року та І-й квартал 2006 року і не підлягає їх  відкоригуваню.

Такої позиції  дотримується і Верховний  Суд України (Постанова  від  26.09.06р.).

Стаття 19  Конституції  України  встановлює, що органи державної  влади та органи  місцевого  самоврядування, їх посадові  особи зобов'язані  діяти  лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та  Законом  України.

Отже, при встановлених вище  фактичних  обставинах позовні вимоги є  правомірними і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 185, 186, п.6 Прикінцевих  та перехідних  положень  КАС  України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов  задовольнити.

2. Визнати  нечинним  податкове  повідомлення-рішення  ДПІ  у м. Чернівці № 000128231/0 від 16.05.08р. про нарахування та сплату податкового  зобов'язання у розмірі  46049грн. та податкове  повідомлення-рішення ДПІ  у м.Чернівці  № 000129231/0  від 16.05.08р.  про  нарахування  і сплату  податкового  зобов'язання  у розмірі  42859,50грн.

3. Стягнути з державного  бюджету  на користь  ДП  “Парус-Буковина” м.Чернівці  6,80 грн.  держмита.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Після набрання постановою законної сили видати виконавчий лист.

Суддя                                                             І.В. Скрипничук