Постанова

від 13.11.2014 по справі 820/16863/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 листопада 2014 р. №820/16863/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - Машира В.О.,

представника відповідача - Зінченка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000392211, №0000402211 від 03.07.2014 року.

В обґрунтування позову зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, є безпідставними та необґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення №0000392211, №0000402211 від 03.07.2014 року є незаконними та такими, що винесені з явним порушенням норм діючого законодавства України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти адміністративного позову, вказав на правомірність та обґрунтованість висновків акту перевірки, у зв'язку із чим вважає податкові повідомлення-рішення №0000392211, №0000402211 від 03.07.2014 року законними та такими, що прийняті у межах повноважень і у спосіб визначений законодавством України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 12.05.2014р. по 30.05.2014р. фахівцями відповідача проведено планову перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. За результатами проведеної перевірки складено акт №1982/20-33-22-01/25190036 від 06.06.2014р. (т.1 а.с.32-62).

Контролюючим органом було виявлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 188.1ст.188, п. 201.1. п. 201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України та Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р.. у зв'язку з чим позивачем зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19) за грудень 2013 року в сумі 309149,00 грн., зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за грудень 2013 року в сумі 589260,00 грн., за рахунок: неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ всього у сумі 898409,00 грн., у т.ч.: за лютий 2013 року в сумі 33801,00 грн., за березень 2013 року в сумі 45388,00 грн., за квітень 2013 року в сумі 8225,00 грн., за травень 2013 року в сумі 138502,00 грн., за жовтень 2013 року в сумі 284276,00 грн., за листопад 2013 року в сумі 79068,00 грн., за грудень 2013 року в сумі 309149,00 грн.; по взаємовідносинам з: - ПП "Троник" (код ЄДРПОУ 32548833) за листопад 2013 року в сумі 3601,67 грн.; - ПП "КУЛМЕН ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 37170280) за листопад 2013 року в сумі 3583,33 грн.; - ТОВ "ЕККОПЛЮС" (код ЄДРПОУ 38876264) за листопад 2013 року у сумі 71882,40 грн., за грудень 2013 року у сумі 181750,60 грн.; - ТОВ "ТРЕЙД-ИМЕКС" (код ЄДРПОУ 38159817) за грудень 2013 року у сумі 127398,33 грн.; - ТОВ "ИМ-ЕКС" (код ЄДРПОУ 38158530) за травень 2013 року у сумі 138502,05 грн.; - ТОВ "Промтекс-М" (код ЄДРПОУ 38384517) за лютий 2013 року в сумі 33800,38 грн., за березень 2013 року в сумі 45387,45 грн., за квітень 2013 року в сумі 8224,63 грн., за жовтень 2013 року у сумі 284276,26 грн., які не підтверджено реальністю здійснення господарських відносин (податковою інспекцією, на обліку в якій значиться ТОВ "Промтекс-М" (код ЄДРПОУ 38384517), виписані акти в яких документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин не здійснювали реальної діяльності, визначення якої передбачено для вимог податкового законодавства п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, у них відсутні об'єкти, які підпадають під визначенням ст.135, 136, 137 ПК України.

- п.138.1, п.138.4, п.138.6, п.138.8, п.138.9 ст.138 ПК України позивачем заниження податку на прибуток всього у сумі 588018,00 грн., у т.ч.: за 2013 рік у сумі 588018,00 грн.

На підставі вказаних висновків, контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000392211 від 03.07.2014р. (а.с.10), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму - 882027,00 грн., з них за основним платежем - 588018,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 294009,00 грн.

- №0000402211 від 03.07.2014р. (а.с.11), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013р. у розмірі 898409,00 грн.

Не погоджуючись із позицією контролюючого органу позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Щодо порушень п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 188.1ст.188, п. 201.1. п. 201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України суд виходить з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами до суду надано наступні пояснення та документи:

Щодо взаємовідносин між позивачем та ПП "Троник"(т.5 а.с.69-78).

ПП "Троник" виписано на адресу позивача видаткові накладні №1169 від 30.09.2013р. з рахунком на оплату №709 від 30.09.2013р. Розрахунок проводився у безготівковій формі, що підтверджується та актом перевірки (стр.8 акту перевірки).

Транспортування ТМЦ проводилося власним транспортом позивача, а саме: автомобілем ТАТА з номерним знаком АХ 5046 СТ, що підтверджується дорожнім листом вантажного автомобіля №029600 від 30.09.2013 року.

На виконання вимог ст.201 ПК України, ПП "Троник" у вересні 2013 р. було складено та передано позивачеві податкову накладну №79 від 30.09.2013р. на суму 18008,33 грн. у т.ч. ПДВ 3601,67 грн.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ПП "КУЛМЕН ПЛЮС"(т.2 а.с.22-28)

18.09.2013 року на підставі отриманого рахунку-фактури № СФ-91705 від 17.19.2013 року нашим підприємством по накладній № РН-91801 від 18.09.2013 року був отриманий контейнер 20 футів. Розрахунки проводились у безготівковій формі. Оплата за відвантажений товар була здійснена у повному обсязі. Заборгованість по вказаним рахункам-фактурам станом на дату надання пояснень відсутня.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ "ЕККОПЛЮС" (т.2 а.с.34-89, т.5 а.с.79-90)

Між ТОВ фірма "Харківагроснаб" та ТОВ "Еккоплюс" укладались договори на поставку сільськогосподарських запчастин № 25 від 01.11.2013 року та на поставку гірно-шахтного обладнання та запчастин до нього № 27 від 12.12.2013 року.

В рамках наведених договорів та здійснених поставок було складено наступні податкові та видаткові накладні:- № 2816 від 28.11.2013 року на суму 12621,08 грн. в т. р. ПДВ на суму 2524,22грн.; - № 2604 від 26.11.2013 року на суму 45563,08 грн. в т. р. ПДВ на суму 9112,60грн.; - № 509 від 05.11.2013 року на суму 16215,70 грн. в т. р. ПДВ на суму 3243,14грн.; - № 1514 від 15.11.2013 року на суму 48405,81 грн. в т. р. ПДВ на суму 9681,16грн.; - № 1811 від 18.11.2013 року на суму 46389,67 грн. в т. р. ПДВ на суму 9277,93грн.; - № 2021 від 20.11.2013 року на суму 49986,09 грн. в т. р. ПДВ на суму 9997,22грн.; - № 2109 від 21.11.2013 року на суму 49441,36 грн. в т. р. ПДВ на суму 9888,27грн.; - № 2204 від 22.11.2013 року на суму 44074,34 грн. в т. р. ПДВ на суму 8814,87грн.; - № 2514 від 25.11.2013 року на суму 46714,95 грн. в т. р. ПДВ на суму 9342,99грн.; - № 2713 від 27.12.2013 року на суму 13852,26 грн. в т. р. ПДВ на суму 2770,45грн.; - № 2022 від 20.12.2013 року на суму 49152,47 грн. в т. р. ПДВ на суму 9830,49грн.; - № 1602 від 16.12.2013 року на суму 562400,00 грн. в т. р. ПДВ на суму 112480грн.; - № 1216 від 12.12.2013 року на суму 42768,14 грн. в т. р. ПДВ на суму 8553,63грн.; - № 1015 від 10.12.2013 року на суму 49847,15 грн. в т. р. ПДВ на суму 9969,43грн.; - № 924 від 09.12.2013 року на суму 48912,74 грн. в т. р. ПДВ на суму 9782,55грн.; - № 218 від 02.12.2013 року на суму 46412,60 грн. в т. р. ПДВ на суму 9282,52грн.; - № 217 від 02.12.2013 року на суму 48632,88 грн. в т. р. ПДВ на суму 9726,59грн.; - № 216 від 02.12.2013 року на суму 46774,72 грн. в т. р. ПДВ на суму 9354,94грн. Всього на суму 908752,90грн. в т. р. ПДВ на суму 181750,60грн.

Розрахунок проведений у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджується в повному обсязі.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ "ТРЕЙД-ИМЕКС"(т.4 а.с.-140-182)

Між позивачем та ТОВ "ТРЕЙД-ИМЕКС" укладався договір підряду №20-Б від 27.11.2013р. та додаткові угоди №1 від 04.12.2013р. та №2 від 09.12.2013р.

На виконання зобов'язань за вказаним договором між його сторонами складені: акт безоплатної передачі будівельних матеріалів від 03.09.2012р. (а.с.58), акт виконання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року (а.с. 61-64), акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 28.09.2012р. на загальну суму 169326,80 грн.(а.с.57), підсумкова відомість ресурсів (а.с.65-69).

Виконання умов зазначеного договору у частині розрахунків за виконанні будівельні роботи підтверджено платіжними дорученнями №849 від 10.10.2012р

На виконання вимог ст.201 ПК України, ПП "ТРЕЙД-ИМЕКС" у листопаді-грудні 2013 р. було складено та передано позивачеві податкові накладні №2953 від 29.11.2013р., №2807 від 28.11.2013р., № 2707 від 27.11.2013р., №405 та № 406 від 04.12.2013р, №№2306, 2307, 2308, 2309, 2310, 2311 від 23.12.2013р., №№2405, 2406, 2407 від 24.12.2013р., №2510 від 25.12.2013р.

Розрахунок по вказаним взаємовідносинам проведений в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ "ИМ-ЕКС" ( т.2 а.с.166-216, т.3 а.с.97-146)

Між позивачем та ТОВ "ИМ-ЕКС" був укладений договір на поставку сільськогосподарських запчастин №2503 від 25.03.2013р.

На виконання вимог умов договору відповідачем виписано на адресу позивача наступні податкові та видаткові накладні: №2907 від 29.05.2013р., №2805 від 28.05.2013р., №2716 від 27.05.2013р., №2203 від 22.05.2013р., №1709 від 17.05.2013р., №1613 від 16.05.2014р., №1614 від 16.05.2013р., №№1408, 1409 від 14.05.2013р., №№1320, 1316,1317 від 13.05.2013р., №№710, 711, 716 від 07.05.2013р.

Розрахунок за вказаним договором проводився у безготівковій формі, що підтверджується випискою з банку.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Промтекс-М"(т.4 а.с.44-92 )

Між позивачем та ТОВ "Промтекс-М" укладалися договори №102 від 01.02.2013р. на поставку горно-видобувального та нафтопромислового обладнання, а також запчастини до вказаного обладнання, №24 від 24.09.2013р. на поставку контргру зів, №19-Б від 05.09.2013р. та №12-Б від 07.08.2013р. - вирубуванню бетону з арматурного каркасу та буріння свердловини.

В рамках наведених договорів та здійснених поставок було складено наступні податкові накладні: - № 2953 від 29.11.2013 року на суму 46666,67 грн. в т. р. ПДВ на суму 9333,33грн.; - № 2807 від 28.11.2013 року на суму 29166,67 грн. в т. р. ПДВ на суму 5833,33грн.; - № 2707 від 27.11.2013 року на суму 25000,00 грн. в т. р. ПДВ на суму 5000,00грн.; - № 405 від 04.12.2013 року на суму 49583,33 грн. в т. р. ПДВ на суму 9916,67грн.; - № 406 від 04.12.2013 року на суму 48333,33 грн. в т. р. ПДВ на суму 9666,67грн.; - № 2306 від 23.12.2013 року на суму 38333,33 грн. в т. р. ПДВ на суму 7666,67грн.; - № 2307 від 23.12.2013 року на суму 50000,00 грн. в т. р. ПДВ на суму 10000,00грн.; - № 2308 від 23.12.2013 року на суму 50000,00 грн. в т. р. ПДВ на суму 10000,00грн.; - № 2309 від 23.12.2013 року на суму 50000,00 грн. в т. р. ПДВ на суму 10000,00грн.; - № 2310 від 23.12.2013 року на суму 50000,00 грн. в т. р. ПДВ на суму 10000,00грн.; - № 2311 від 23.12.2013 року на суму 50000,00 грн. в т. р. ПДВ на суму 10000,00грн.; - № 2405 від 24.12.2013 року на суму 41666,67 грн. в т. р. ПДВ на суму 8333,33грн.; - № 2406 від 24.12.2013 року на суму 41666,67 грн. в т. р. ПДВ на суму 8333,33грн.; - № 2407 від 24.12.2013 року на суму 50000,00 грн. в т. р. ПДВ на суму 10000,00грн.; - № 2510 від 25.12.2013 року на суму 16575,00 грн. в т. р. ПДВ на суму 3315,00грн. Всього на суму 636991,67грн. в т. р. ПДВ на суму 127398,33грн.

На підтвердження зобов'язань за вказаним договорами між його сторонами складені: видаткові накладні, акт виконання робіт. Розрахунок по вказаним взаємовідносинам проведений у повному обсязі.

По усім вказаним вище взаємовідносинам позивачем надано документи підтверджуючі транспортування ТМЦ, а також документи, що підтверджують їх подальшу реалізацію у господарській діяльності останнього.

Суд зазначає, що досліджені у судовому засіданні документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні, що складені контрагентами позивача, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Крім того суд наголошує, що дефекти виявлені контролюючим органом у товарно-транспортних накладних та інших первинних документів є окремими дефектами форми таких документів, які не змінюють їх суті і жодним чином не спростовують реальності здійснення господарських операцій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту на підставі отриманих від контрагента податкових накладних, та про необґрунтованість висновків Акту перевірки про завищення позивачем суми податкового кредиту.

З огляду на те, що вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту - для підтвердження права на податковий кредит та показників від'ємного значення з ПДВ достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Щодо порушень п.138.1, п.138.4, п.138.6, п.138.8, п.138.9 ст.138 ПК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень п.п.14.1.27, п.14.1 ст.14 ПК України витратами вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з положеннями ПК України. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено правомірність віднесення позивачем витрат до складу валових витрат та амортизаційних нарахувань, оскільки всі витрати були здійсненні для придбання товарів та послуг для подальшого їх використання у господарській діяльності, а також для поліпшення основних фондів позивача, що підтверджується первинною документацією, яка була розглянута вище.

В акті перевірки №1982/20-33-22-01/25190036 від 06.06.2014р. відповідач посилається на висновок інших актів перевірки, а саме: - №165/20-36-22-03-07/38876264 від 25.03.2014р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ЕККОПЛЮС" (код ЄДРПОУ 38876264) щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період листопад 2013 року - лютий 2014 року"; - №161/20-36-22-02-07/38159817 від 25.03.2014р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТРЕЙД-ИМЕКС" (код ЄДРПОУ 38159817) з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за листопад-грудень 2013 року"; - №702/20-36-22-03/37191011 від 23.09.2013р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ИМ-ЕКС" (код ЄДРПОУ 38158530) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "РЕКЛАМНО-ВИРОБНИЧИЙ ДІМ "АПХІЛ" (код ЄДРПОУ 36588639), ПП "Тронік"(код ЄДРПОУ 32548833), ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) за травень 2013 року"; - №609/20-33-22-03-04/25190036 від 08.10.2013р. "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ фірми "Харківагроснаб", код ЄДРПОУ 25190036, з питань проведення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Промтекс-М" (код ЄДРПОУ 38384517) у періодах лютий, березень, квітень, червень 2013 року"; - акт 685/22-207/38384517 від 04.06.2013р. "Про неможливість проведення зустрічних звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Промтекс-М" (код ЄДРПОУ 38384517) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період 01.01.2013 - 30.04.2013р."; - 8/20-36-22-03-07/38384517 від 09.01.2014р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ПРОМТЕКС-М", код ЄДРПОУ 38384517 щодо документального підтвердження господарських відносин та їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень 2013 року"; - №34/20-36-22-03-07/38384517 від 21.01.2014р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ПРОМТЕКС-М", код ЄДРПОУ 38384517 щодо документального підтвердження господарських відносин та їх реальності та повноти відображення в обліку за період жовтень 2013 року". Висновки зазначених актів стали основною причиною прийняття відповідачем висновків щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту №1982/20-33-22-01/25190036 від 06.06.2014р. не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

Більше того, як слідує з акту перевірки №1982/20-33-22-01/25190036 від 06.06.2014р., первинні документи як позивача, так і його контрагентів щодо здійснення господарських операцій відповідачем досліджувались, однак в акті перевірки зазначено лише про недоліки товарно-транспортних накладних та не наведено інших первинних документів, на підставі яких відповідачем було зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій у 2013 році.

Суд зазначає, що відсутність або наявність деяких недоліків товарно-транспортних накладних щодо перевезення ТМЦ між позивачем та його контрагентами не спростовує факту доставки товарно-матеріальних цінностей, оскільки такий факт підкріплено іншими первинними документами (видаткові накладні, платіжні доручення, оформлені перевізниками акти наданих послуг, довіреності та інше), до заповнення яких у контролюючого органу на час проведення перевірки зауваження були відсутні.

Також суд звертає увагу, що відповідно до п.п. 4.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011р. за №236 визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, Додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами держаної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.06.2011 р. №236 чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким не передбачена можливість висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків. При цьому, іншого порядку дій податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, у спірних взаємовідносинах не передбачено.

Таким чином суд дійшов висновку, що за висновками акту зустрічної звірки не може встановлюватися факт реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Приписами ч.2 ст.8 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини" 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000392211, №0000402211 від 03.07.2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19.11.2014 року.

Суддя Полях Н.А.