Ухвала

від 04.02.2015 по справі 820/16863/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 р.Справа № 820/16863/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

представника позивача - Філатова П.А.

представника відповідача - Зінченка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2014р. по справі № 820/16863/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000392211, №0000402211 від 03.07.2014 року.

В обґрунтування позову зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, є безпідставними та необґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення №0000392211, №0000402211 від 03.07.2014 року є незаконними та такими, що винесені з явним порушенням норм чинного законодавства України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000392211, №0000402211 від 03.07.2014 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи скарги підтримав у повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності постанови суду першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що в період з 12.05.2014 року по 30.05.2014 року фахівцями відповідача проведено планову перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №1982/20-33-22-01/25190036 від 06.06.2014 року. (т.1 а.с.32-62).

Контролюючим органом було виявлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 188.1ст.188, п. 201.1. п. 201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України та Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р.. у зв'язку з чим позивачем зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19) за грудень 2013 року в сумі 309149,00 грн., зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за грудень 2013 року в сумі 589260,00 грн., за рахунок: неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ всього у сумі 898409,00 грн., у т.ч.: за лютий 2013 року в сумі 33801,00 грн., за березень 2013 року в сумі 45388,00 грн., за квітень 2013 року в сумі 8225,00 грн., за травень 2013 року в сумі 138502,00 грн., за жовтень 2013 року в сумі 284276,00 грн., за листопад 2013 року в сумі 79068,00 грн., за грудень 2013 року в сумі 309149,00 грн.; по взаємовідносинам з: - ПП "Троник" (код ЄДРПОУ 32548833) за листопад 2013 року в сумі 3601,67 грн.; - ПП "КУЛМЕН ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 37170280) за листопад 2013 року в сумі 3583,33 грн.; - ТОВ "ЕККОПЛЮС" (код ЄДРПОУ 38876264) за листопад 2013 року у сумі 71882,40 грн., за грудень 2013 року у сумі 181750,60 грн.; - ТОВ "ТРЕЙД-ИМЕКС" (код ЄДРПОУ 38159817) за грудень 2013 року у сумі 127398,33 грн.; - ТОВ "ИМ-ЕКС" (код ЄДРПОУ 38158530) за травень 2013 року у сумі 138502,05 грн.; - ТОВ "Промтекс-М" (код ЄДРПОУ 38384517) за лютий 2013 року в сумі 33800,38 грн., за березень 2013 року в сумі 45387,45 грн., за квітень 2013 року в сумі 8224,63 грн., за жовтень 2013 року у сумі 284276,26 грн., які не підтверджено реальністю здійснення господарських відносин (податковою інспекцією, на обліку в якій значиться ТОВ "Промтекс-М" (код ЄДРПОУ 38384517), виписані акти в яких документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин не здійснювали реальної діяльності, визначення якої передбачено для вимог податкового законодавства п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, у них відсутні об'єкти, які підпадають під визначенням ст.135, 136, 137 ПК України;

- п.138.1, п.138.4, п.138.6, п.138.8, п.138.9 ст.138 ПК України позивачем заниження податку на прибуток всього у сумі 588018,00 грн., у т.ч.: за 2013 рік у сумі 588018,00 грн.

На підставі вказаних висновків контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000392211 від 03.07.2014 року (а.с.10), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму - 882027,00 грн., з них за основним платежем - 588018,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 294009,00 грн.;

- №0000402211 від 03.07.2014 року (а.с.11), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013р. у розмірі 898409,00 грн.

Не погодившись з винесеними рішеннями, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.п. «а» п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Стосовно взаємовідносин з ПП «Троник» колегія суддів зазначає наступне.

ПП "Троник" виписано на адресу позивача видаткові накладні №1169 від 30.09.2013 року з рахунком на оплату №709 від 30.09.2013 року. Розрахунок проводився у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками з банку (т.5 а.с.72-75).

Транспортування ТМЦ проводилося власним транспортом позивача, а саме: автомобілем ТАТА з номерним знаком АХ 5046 СТ, що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля №029600 від 30.09.2013 року.

На виконання вимог ст.201 ПК України ПП "Троник" у вересні 2013 року було складено та передано позивачеві податкову накладну №79 від 30.09.2013 року на суму 18008,33 грн. у т.ч. ПДВ 3601,67 грн.

Щодо взаємовідносин з ПП «КУЛМЕН ПЛЮС» колегією суддів встановлено такі обставини.

18.09.2013 року на підставі отриманого рахунку-фактури № СФ-91705 від 17.19.2013 року підприємством по накладній № РН-91801 від 18.09.2013 року був отриманий контейнер 20 футів. Розрахунки проводились у безготівковій формі, про що свідчить платіжне доручення (а.с.31). Оплата за відвантажений товар була здійснена у повному обсязі. Заборгованість по вказаним рахункам-фактурам станом на дату надання пояснень відсутня. Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 18.09.2013 року (а.с. 29). ПП « КУЛМЕН ПЛЮС» було виписано податкову накладну ТОВ ФІРМА «Харківагроснаб» (а.с. 32).

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ "ЕККОПЛЮС" (т.2 а.с.34-89, т.5 а.с.79-90) встановлено таке.

Між ТОВ фірма "Харківагроснаб" та ТОВ "Еккоплюс" укладались договори на поставку сільськогосподарських запчастин № 25 від 01.11.2013 року та на поставку гірно-шахтного обладнання та запчастин до нього № 27 від 12.12.2013 року.

В рамках наведених договорів та здійснених поставок було складено такі податкові та видаткові накладні:- № 2816 від 28.11.2013 року на суму 12621,08 грн. в т. р. ПДВ на суму 2524,22грн.; - № 2604 від 26.11.2013 року на суму 45563,08 грн. в т. р. ПДВ на суму 9112,60грн.; - № 509 від 05.11.2013 року на суму 16215,70 грн. в т. р. ПДВ на суму 3243,14грн.; - № 1514 від 15.11.2013 року на суму 48405,81 грн. в т. р. ПДВ на суму 9681,16грн.; - № 1811 від 18.11.2013 року на суму 46389,67 грн. в т. р. ПДВ на суму 9277,93грн.; - № 2021 від 20.11.2013 року на суму 49986,09 грн. в т. р. ПДВ на суму 9997,22грн.; - № 2109 від 21.11.2013 року на суму 49441,36 грн. в т. р. ПДВ на суму 9888,27грн.; - № 2204 від 22.11.2013 року на суму 44074,34 грн. в т. р. ПДВ на суму 8814,87грн.; - № 2514 від 25.11.2013 року на суму 46714,95 грн. в т. р. ПДВ на суму 9342,99грн.; - № 2713 від 27.12.2013 року на суму 13852,26 грн. в т. р. ПДВ на суму 2770,45грн.; - № 2022 від 20.12.2013 року на суму 49152,47 грн. в т. р. ПДВ на суму 9830,49грн.; - № 1602 від 16.12.2013 року на суму 562400,00 грн. в т. р. ПДВ на суму 112480грн.; - № 1216 від 12.12.2013 року на суму 42768,14 грн. в т. р. ПДВ на суму 8553,63грн.; - № 1015 від 10.12.2013 року на суму 49847,15 грн. в т. р. ПДВ на суму 9969,43грн.; - № 924 від 09.12.2013 року на суму 48912,74 грн. в т. р. ПДВ на суму 9782,55грн.; - № 218 від 02.12.2013 року на суму 46412,60 грн. в т. р. ПДВ на суму 9282,52грн.; - № 217 від 02.12.2013 року на суму 48632,88 грн. в т. р. ПДВ на суму 9726,59грн.; - № 216 від 02.12.2013 року на суму 46774,72 грн. в т. р. ПДВ на суму 9354,94грн. Всього на суму 908752,90грн. в т. р. ПДВ на суму 181750,60 грн.

Розрахунок проведений у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи (т.5 а.с.83-90).

Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними, відповідно до яких товар перевозився на транспортному засобі Москвич, держ. № АХ4394АА (т.2 а.с. 36).

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ "ТРЕЙД-ИМЕКС" (т.4 а.с.-140-182) встановлено.

Між позивачем та ТОВ "ТРЕЙД-ИМЕКС" укладався договір підряду №20-Б від 27.11.2013 року та додаткові угоди №1 від 04.12.2013 року та №2 від 09.12.2013 року.

На виконання зобов'язань за вказаним договором між його сторонами складені: акт безоплатної передачі будівельних матеріалів від 03.09.2012 року (а.с.58), акт виконання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року (а.с. 61-64), акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 28.09.2012 року на загальну суму 169326,80 грн.(а.с.57), підсумкова відомість ресурсів (а.с.65-69).

Виконання умов зазначеного договору у частині розрахунків за виконанні будівельні роботи підтверджено платіжними дорученнями №849 від 10.10.2012 року.

На виконання вимог ст.201 ПК України ПП "ТРЕЙД-ИМЕКС" у листопаді-грудні 2013 року було складено та передано позивачеві податкові накладні №2953 від 29.11.2013р., №2807 від 28.11.2013р., № 2707 від 27.11.2013р., №405 та № 406 від 04.12.2013р, №№2306, 2307, 2308, 2309, 2310, 2311 від 23.12.2013р., №№2405, 2406, 2407 від 24.12.2013р., №2510 від 25.12.2013р.

Розрахунок по вказаним взаємовідносинам проведений в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ "ИМ-ЕКС" ( т.2 а.с.166-216, т.3 а.с.97-146).

Між позивачем та ТОВ "ИМ-ЕКС" був укладений договір на поставку сільськогосподарських запчастин №2503 від 25.03.2013 року.

На виконання вимог умов договору відповідачем виписано на адресу позивача наступні податкові та видаткові накладні: №2907 від 29.05.2013р., №2805 від 28.05.2013р., №2716 від 27.05.2013р., №2203 від 22.05.2013р., №1709 від 17.05.2013р., №1613 від 16.05.2014р., №1614 від 16.05.2013р., №№1408, 1409 від 14.05.2013р., №№1320, 1316,1317 від 13.05.2013р., №№710, 711, 716 від 07.05.2013р.

Розрахунок за вказаним договором проводився у безготівковій формі, що підтверджується випискою з банку.

Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними, відповідно до яких товар перевозився на транспортному засобі ТАТА, держ. № АХ5046СТ.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Промтекс-М"(т.4 а.с.44-92).

Між позивачем та ТОВ "Промтекс-М" укладалися договори №102 від 01.02.2013р. на поставку горно-видобувального та нафтопромислового обладнання, а також запчастини до вказаного обладнання, №24 від 24.09.2013р. на поставку контргру зів, №19-Б від 05.09.2013р. та №12-Б від 07.08.2013р. - вирубуванню бетону з арматурного каркасу та буріння свердловини.

В рамках наведених договорів та здійснених поставок було складено наступні податкові накладні: - № 2953 від 29.11.2013 року на суму 46666,67 грн. в т. р. ПДВ на суму 9333,33грн.; - № 2807 від 28.11.2013 року на суму 29166,67 грн. в т. р. ПДВ на суму 5833,33грн.; - № 2707 від 27.11.2013 року на суму 25000,00 грн. в т. р. ПДВ на суму 5000,00грн.; - № 405 від 04.12.2013 року на суму 49583,33 грн. в т. р. ПДВ на суму 9916,67грн.; - № 406 від 04.12.2013 року на суму 48333,33 грн. в т. р. ПДВ на суму 9666,67грн.; - № 2306 від 23.12.2013 року на суму 38333,33 грн. в т. р. ПДВ на суму 7666,67грн.; - № 2307 від 23.12.2013 року на суму 50000,00 грн. в т. р. ПДВ на суму 10000,00грн.; - № 2308 від 23.12.2013 року на суму 50000,00 грн. в т. р. ПДВ на суму 10000,00грн.; - № 2309 від 23.12.2013 року на суму 50000,00 грн. в т. р. ПДВ на суму 10000,00грн.; - № 2310 від 23.12.2013 року на суму 50000,00 грн. в т. р. ПДВ на суму 10000,00грн.; - № 2311 від 23.12.2013 року на суму 50000,00 грн. в т. р. ПДВ на суму 10000,00грн.; - № 2405 від 24.12.2013 року на суму 41666,67 грн. в т. р. ПДВ на суму 8333,33грн.; - № 2406 від 24.12.2013 року на суму 41666,67 грн. в т. р. ПДВ на суму 8333,33грн.; - № 2407 від 24.12.2013 року на суму 50000,00 грн. в т. р. ПДВ на суму 10000,00грн.; - № 2510 від 25.12.2013 року на суму 16575,00 грн. в т. р. ПДВ на суму 3315,00грн. Всього на суму 636991,67грн. в т. р. ПДВ на суму 127398,33грн.

На підтвердження зобов'язань за вказаним договорами між його сторонами складені: видаткові накладні, акт виконання робіт. Розрахунок по вказаним взаємовідносинам проведений у повному обсязі.

По усім вказаним вище взаємовідносинам позивачем надано документи, підтверджуючі транспортування ТМЦ - товарно-транспортну накладну, а також документи, що підтверджують їх подальшу реалізацію у господарській діяльності останнього.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України колегія суддів доходить висновку, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність або наявність деяких недоліків товарно-транспортних накладних щодо перевезення ТМЦ між позивачем та його контрагентами не спростовує факту доставки товарно-матеріальних цінностей, оскільки такий факт підкріплено іншими первинними документами (видаткові накладні, платіжні доручення, оформлені перевізниками акти наданих послуг, довіреності та інше), до заповнення яких у контролюючого органу на час проведення перевірки зауваження були відсутні.

Щодо порушень п.138.1, п.138.4, п.138.6, п.138.8, п.138.9 ст.138 ПК України олегія суддів зазначає. Згідно положень п.п.14.1.27, п.14.1 ст.14 ПК України витратами вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з положеннями ПК України. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено правомірність віднесення позивачем витрат до складу валових витрат та амортизаційних нарахувань, оскільки всі витрати були здійсненні для придбання товарів та послуг для подальшого їх використання у господарській діяльності, а також для поліпшення основних фондів позивача, що підтверджується первинною документацією, яка була розглянута вище.

Щодо посилання в акті перевірки на неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2014р. по справі № 820/16863/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є. Судді Катунов В.В. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 09.02.2015 р.