Постанова

від 19.11.2014 по справі 823/2401/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/2401/14 Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Незалежної місцевої церкви Євангельських Християн - Баптистів на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11.09.2014 року по справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області до Незалежної місцевої церкви Євангельських Християн - Баптистів про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А :

ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області звернулися до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Незалежної місцевої церкви Євангельських Християн - Баптистів про стягнення коштів для погашення податкового боргу у розмірі 94 099, 58 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.09.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Незалежна місцева церква Євангельських Християн - Баптистів подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція не підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем станом на 31.07.2014 року значиться непогашений податковий борг у розмірі 94 099 грн. 58 коп., що підтверджується податковими деклараціями, податковими повідомленнями - рішеннями, податковими вимогами.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку.

Згідно ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції чинній на момент направлення податкових вимог) ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області на адресу відповідача було направлено першу податкову вимогу форми «Ю1» № 1/1739 від 30.06.2009 року, яка отримана 13.07.2009 року та другу податкову вимогу форми «Ю2» № 2/2058 від 12.08.2009 року, яка отримана 08.08.2009 року.

На підставі п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Згідно пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

В силу п. 95.3 та п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Разом з тим, слід зауважити, що в Податковому кодексі України розрізняється процедура стягнення коштів за податковим боргом і процедура погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Зазначена норма Податкового кодексу України кореспондує з пунктом третім частини першої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Таким чином, процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з абз. 2 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби, у свою чергу, звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Рішення ж суду про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку виноситься за результатами розгляду відповідного позову податкового органу і не може бути ухвалене в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено можливість одночасного розгляду справи як у порядку позовного, так і в порядку особливого провадження, встановленого ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що в порядку позовного провадження підлягає розгляду саме позовна вимога про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Позовна вимога про стягнення податкового боргу з рахунків платника податків відкритих у банках, обслуговуючих відповідача, належить розглядати в спеціальному порядку, що визначений ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, за поданням податкового органу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що дана обставина не була врахована судом першої інстанції при вирішенні спору по суті, а тому позовні вимоги про стягнення суми податкового боргу не підлягають задоволенню у зв'язку із невідповідністю обраного позивачем способу захисту права та способу звернення до адміністративного суду.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2014 року № К/9991/17975

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи щодо задоволених позовних вимог, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга Незалежної місцевої церкви Євангельських Християн - Баптистів підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової про відмову в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Незалежної місцевої церкви Євангельських Християн - Баптистів - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11.09.2014 року - скасувати та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.