Ухвала

від 07.11.2014 по справі 814/387/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/387/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

24.01.2013р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.01.2013р. №0000011720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 25635,67 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12817,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення ним вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень, липень 2012 року, є безпідставними, оскільки у позивача в наявності всі належним чином оформлені первинні документи по взаємовідносинах з контрагентами ПП «Пояс Оріона» та ПП «Агачель». Відомості в актах інших податкових інспекцій про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів ФОП ОСОБА_2 не можуть бути беззаперечним доказом порушення позивачем податкового законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2013р. адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000011720 від 02.01.2013р., прийняте Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 11.06.2014р. Державна податкова інспекція у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області посилається на те, що в порушення вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_2 штучно сформував податковий кредит за травень, липень 2012 року по взаємовідносинах з ПП «Пояс Оріона» та ПП «Агачель». Договірні відносини позивача з вказаними контрагентами є безтоварними та мають ознаки недійсності, і, в силу ст.216 Цивільного кодексу України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з їх недійсністю. Апелянт зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції залишено поза увагою та не надано відповідної правової оцінки відомостям, які містяться в актах ДПІ у Приморському районі м.Одеси №952/22-5/36794295/01 від 11.07.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Пояс Оріона» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р.» та №1918/22-5/37760288 від 09.10.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Агачель» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період липень-серпень 2013 року».

Податковий орган вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано та скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного, ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2013р. та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва №616 від 11.12.2012р., у період з 17.12.2012р. по 21.12.2012р. головним державним податковим ревізором-інспектором сектору податкового контролю фізичних осіб відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва проведено документальну позапланову перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1) щодо правових взаємовідносин з платником податків ПП «Пояс Оріона» (код за ЄДРПОУ 36794295) за період травень 2012 року та з платником податків ПП «Агачель» (код за ЄДРПОУ 37760288) за період липень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №2210/17-20/НОМЕР_1 від 21.12.2012р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем: п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень, липень 2012 року на загальну суму 25635,67 грн.; ч.1 ст.203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_2 з постачальниками ПП «Пояс Оріона» та ПП «Агачель».

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що при проведенні аналізу даних, отриманих за результатами співставлення обробки системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, даних податкової декларації з ПДВ за травень 2012 року №9035318405 від 20.06.2012р. та додатку 5 до податкової декларації, наданих первинних документів встановлено, що податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2012 року сформований позивачем за рахунок постачальника ПП «Пояс Оріона» на суму 11413 грн. ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області отримано від ДПІ у Приморському районі м.Одеси акт №952/22-5/36794295/01 від 11.07.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Пояс Оріона» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р.», яким встановлено, що: підприємство не знаходиться за юридичною адресою; директор та засновник товариства ОСОБА_3 заперечує свою причетність до діяльності ПП «Пояс Оріона»; у підприємства відсутні основні засоби ведення фінансово-господарської діяльності, складські, виробничі приміщення, транспортні засоби, трудові ресурси. Зазначено, що згідно ст.55-1 Господарського кодексу України ПП «Пояс Оріона» має ознаки «фіктивності», що свідчить про безтоварність фінансово-господарських операцій за період травень 2012 року.

Також, в акті перевірки зазначено, що до складу податкового кредиту за липень 2012 року ФОП ОСОБА_2 віднесено суму ПДВ 14222,67 грн. за результатами здійснення договірних відносин з ПП «Агачель». ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області отримано від ДПІ у Приморському районі м.Одеси акт №1918/22-5/37760288 від 09.10.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Агачель» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період липень-серпень 2013 року», яким встановлено, що: підприємство не знаходиться за податковою адресою; має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; у першому кварталі 2012 року кількість працюючих на підприємстві складало 2 особи. Зазначено, що за результатами проведених заходів не встановлено реальності здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «Агачель» з контрагентами за період липень-серпень 2012 року.

В акті перевірки №2210/17-20/НОМЕР_1 від 21.12.2012р. ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області дійшла висновку, що ФОП ОСОБА_2 штучно сформовано податковий кредит за травень, липень 2012 року по контрагентах ПП «Пояс Оріона» та ПП «Агачель».

02.01.2013р., на підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000011720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 38453,51 грн. (в т.ч. за основним платежем - 25635,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12817,84 грн.).

Задовольняючи позов ФОП ОСОБА_2 про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено порушень позивачем, зафіксованих актом перевірки №2210/17-20/НОМЕР_1 від 21.12.2012р. Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Ознаками відсутності реального характеру операції є: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності позивача є діяльність з перевезень вантажним автомобільним транспортом.

Як зазначалось вище, що у перевіряємому періоді позивач мав договірні відносини з контрагентами ПП «Пояс Оріона» та ПП «Агачель».

Зокрема, 21.05.2012р. між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Пояс Оріона» укладено договір підряду №21/02/12 на ремонт та технічне обслуговування автомобілів.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору в матеріалах справи містяться: податкові накладні №2311 від 21.05.2012р. на суму 40000 грн. та №2367 від 28.05.2012р. на суму 28478 грн.; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-2311 від 21.05.2012р. та №ОУ-0002367 від 28.05.2012р.

Суми податку на додану вартість за зазначених податкових накладних включено позивачем до складу податкового кредиту за травень 2012 року в сумі 11413 грн. та відображено у реєстрі виданих податкових накладних за травень 2012 року, які відповідають даним декларацій з податку на додану вартість.

Розрахунки між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Пояс Оріона» за виконані роботи проводилися у готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів №52 від 21.05.2012р. на суму 10000 грн., №55 від 24.05.2012р. на суму 10000 грн., №56 від 28.05.2012р. на суму 10000 грн., №57 від 29.05.2012р. на суму 10000 грн., №58 від 30.05.2012р. на суму 8488 грн., №53 від 22.05.2012р. на суму 10000 грн. та №54 від 23.05.2012р. на суму 10000 грн.

Також, 09.07.2012р. між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Агачель» укладено договір підряду №09/07/12 на ремонт та технічне обслуговування автомобілів.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору в матеріалах справи містяться: податкові накладні №1057 від 09.07.2012р. на суму 42000 грн. та №3446 від 16.07.2012р. на суму 43336 грн.; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0001095 від 16.07.2012р. та №ОУ-00001057 від 09.07.2012р.

Суми податку на додану вартість за зазначених податкових накладних включено позивачем до складу податкового кредиту за липень 2012 року в сумі 14222,67 грн. та відображено у реєстрі виданих податкових накладних за липень 2012 року, які відповідають даним декларацій з податку на додану вартість.

Розрахунки між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Агачель» за виконані роботи проводилися у готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів №34 від 09.07.2012р. на суму 10000 грн., №35 від 10.07.2012р. на суму 10000 грн., №36 від 11.07.2012р. на суму 10000 грн., №37 від 12.07.2012р. на суму 10000 грн., №38 від 13.07.2012р. на суму 2000 грн., №39 від 17.07.2012р. на суму 10000 грн., №40 від 18.07.2012р. на суму 10000 грн., №41 від 19.07.2012р. на суму 10000 грн. та №42 від 20.07.2012р. на суму 3336 грн.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України. ДПІ не подано доказів того, що по спірним операціям між позивачем і вказаними контрагентами була відсутня розумна ділова мета.

Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарських договорів з контрагентами відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Більше того, позивачем доведено, що при укладенні договорів він переконався у тому, що підприємства-контрагенти були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали право на видачу податкових накладних.

У разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки встановлено, що договори з контрагентами ПП «Пояс Оріона» та ПП «Агачель» укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Таким чином, наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Пояс Оріона» та ПП «Агачель».

ДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконного повідомлення-рішення.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ зазначає, що контрагенти позивача не могли здійснювати господарську діяльність через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з надання послуг по ремонту автомобілів. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки такі висновки взято відповідачем з актів ДПІ у Приморському районі м.Одеси №952/22-5/36794295/01 від 11.07.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Пояс Оріона» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р.» та №1918/22-5/37760288 від 09.10.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Агачель» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період липень-серпень 2013 року» без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Варто зазначити, що акти ДПІ у Приморському районі м.Одеси №952/22-5/36794295/01 від 11.07.2012р. та №1918/22-5/37760288 від 09.10.2012р. не можуть вважатись належним доказом допущення позивачем порушення, так як зазначені акти свідчать лише про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єктів господарювання ПП «Пояс Оріона» та ПП «Агачель», однак вказані акти взагалі не є перевіркою, а викладені в них висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платниками податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентом постачальником товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ПП «Пояс Оріона» і ПП «Агачель», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв